LNCrawler

Розділ 45 — Проти Крижаної Королеви (1)

Очима Лиходія — baka.in.ua · All chapters

Розділ 45 — Проти Крижаної Королеви (1)

— Очима Фрея Старлайта —

Усе минуло гладко — наполегливість завжди винагороджується на тренуваннях.

Софія стояла збоку на краю величезної арени, спостерігаючи за всіма й час від часу втручалася лише тоді, коли бачила можливість дати пораду.

Софія Тан, відома як Диво Храму, досягла рангу S ще до свого тридцятиріччя. Її настанови, природно, були безцінні.

Проте мене вона навчити майже нічого не могла. Техніка «Десять тисяч кроків тіні», яку я відпрацьовував, була надто складною навіть для неї.

І це було цілком зрозуміло. Навіть я сам не до кінця її розумів — лише повторював завчені рухи, покладаючись на інстинкт.

Попри це, я відчував певний поступ у «Тіньовій адаптації». Цього разу до тренувань зі мною долучилися не лише Клана, а й Данзо з Рагною — наче намагаючись компенсувати мою попередню втечу.

Битися з ними було виснажливо: обидва надто агресивні у бою. Але принаймні я мав нагоду перевірити різні прийоми.

Я різко видихнув, відчуваючи, як піт стікає по тілу.

Від початку практичного заняття минуло вже понад дві години.

Схоже, Софія теж це помітила, бо плеснула в долоні:

— Гаразд, на сьогодні досить. Ви вільні, м ожете йти, коли захочете.

Дехто зітхнув із полегшенням, інші ж лишилися байдужими.

Софія пішла першою, але виходячи, я знову впіймав її погляд — так само, як протягом усього заняття.

— Чудово… непрохан а уваг а .

Я провів рукою по волоссю, знімаючи стрічку, що тримала його ззаду. Довгі пасма вільно впали на плечі.

Мене не турбувало, якщо хтось зараз і придивлявся до мене. Для них я всього лиш талант рівня А. Не знаючи про систему, вони й не сподівалися, що я здатен перевершити цей рівень.

— Невдовзі їм набридне… це лише питання часу.

Я підняв волосся, проводячи пальцями крізь вологі пасма. Воно липло від поту, дратуючи мене.

— Чорт… Якби я не виглядав настільки добре з довгим волоссям, давно б його обрізав.

Щоразу, коли я бачив власне відображення в дзеркалі, не міг не милуватися собою. Відрізати таку красу стало б справжнім злочином.

Хотів би я зберегти це тіло, коли повернуся у свій світ.

Я поринув у думки, коли раптом голос Клани різко повернув мене до реальності:

— Фрей, що ти робиш?

Я обернувся й зустрів її пильний погляд.

— Що саме?

— Оце! Подивися на себе — ти дивно рухаєшся, весь час себе торкаєшся.

Я насупився.

— Що ти таке говориш? Хіба я не можу спокійно провести пальцями крізь власне волосся?

Клана важко зітхнула й відвернулася.

— Мені байдуже. Роби що хочеш.

Вона пішла, залишивши мене самого.

— Ех… Ніхто мене не розуміє.

Мимоволі я провів пальцями по татуюванню, захованому під тренувальною сорочкою.

Сумую за тобою, мій друже…

У спогадах про свій улюблений меч Балеріон тіло раптом пройняв легкий тремор.

— Чорт…

Я одразу здогадався, що це означає.

Озирнувшись, швидко помітив причину — дівчина, яка спостерігала здалеку. Білі, мов сніг, коси, кришталево-блакитні очі, бездоганна постава… Серіс Мунлайт.

Я стиснув кулаки, зустрічаючи її погляд так само різко.

— Спокійно, чорт забирай… я контролюю себе.

Змушуючи тіло перестати тремтіти, я повільно видихнув.

Насправді Серіс лише оглядала зал, а не дивилася безпосередньо на мене.

— Ух… як ніяково .

Вона пішла, навіть не кинувши на мене другого погляду.

Кляті емоції Фрея збивають мені відчуття.

— Схоже, скоро доведеться знову дати собі добрячого ляпаса…

Відкинувши думк и , я розвернувся.

— Я голодний.

Повернувшись до своєї кімнати, швидко прийняв душ і знову вирушив у коридори храму.

— Час навідати Шахіна.

Щоразу, коли я заходив у намет старого, здавалося, що бодай на мить повертаюся у власний світ.

Це відчуття, разом із тьмяним проблиском надії, який давала система, і тримало мене на ногах.

Не помітив, як година в товаристві старого Шахіна стала невід’ємною частиною мого щоденно ї рутини .

Після гострої страви я попрощався зі старим і повернувся до своєї кімнати.

Я був виснажений — міг заснути, щойно торкнувшись подушки.

Але змусив себе залишатися бадьорим ще трохи й відкрив ноутбук.

Поглянув на список завдань, перевіряючи денний прогрес. Як і очікував…

---

Побічні місії:

u Зізнатися в коханні одній з дівчат Елітного класу → 200 очок (Виконано)

u Перемогти в поєдинку 1 на 1 одного з наступних супротивників:

u Сноу Леонхарта → 1 000 балів

u Гоуст Умбра → 750 балів

u Серіс Мунлайт → 500 балів

u Ляснути імператора Маекара Валеріона → 10 000 балів

u Прогулятися голяк ом в гуртожитку Еліт → 500 балів

Поточні бали: 4 900

Я зітхнув.

«До антимагічної здатності ще далеко…»

Схоже, скоро доведеться буквально гуляти гуртожитком без одягу…

Думка викликала сміх — це може стати найризикованішим кроком у моєму житті.

Відкинувши список завдань, я відкрив вкладку зі статистикою.

---

Статус:

l Ім’я носія: Фрей Старлайт (Подвійна душа)

l Клас: Мечник

l Талант: A

l Поточний ранг: D

l Сила: D-

l Швидкість: D+

l Спритність: D

l Витривалість: E+

l Аура: SSS

l Магія: G-

l Мистецтво меча: Рівень 3 (знято ліміт, можливий рівень до 7)

n Таланти: {Мистецтво меча}, {Маніпуляція аурою}, {Імунітет до отрут}

n Бойовий стиль: Десять тисяч кроків тіні

n Навички:

n ( Око яструба ) – ранг A

n ( Фантомні кроки ) – ранг A

n ( Спокушання ) – ранг F

n Здібності: Тіньова адаптація 0/7

---

Примітка Системи:

«Ти, мов набридливий комар у цьому світі. Тепер хоча б кусаєш, але врешті тебе все одно розчавлять».

Я давно перестав реагувати на подібні насмішки — вони тільки дратують мене .

Та все ж я досяг D-рангу.

Невдовзі прогрес сповільниться: чим ближче до C, тим важче рости, особливо з талантом рівня A .

— Можливо, мені незабаром доведеться перевищити св ій ліміт…

Щоб прискорити тренування, треба підняти талант хоча б до рангу S. А для цього потрібне одне — очки досягнень .

З цим і виникла проблема. Побічні місії вже не давали достатньо очок.

Я покладався на головні завдання, але вони досі порожні. Проте майже певен — щойно почнуться події Храму, нові місії з’являться.

— Вторгнення Ультр і в…

Якщо пам’ять мене не підводить, це станеться за місяць. Тоді обов’язково будуть нові завдання.

Це стане величезною подією — найзахищеніший храм світу буде прорвано.

Я маю бути готовий як це станеться .

Зітхнув ши , відкинувшись на спинку крісла.

— Попереду багато роботи…

Погляд зупинився на останньому пункті — нитці надії, за яку я чіплявся.

---

Фінальна місія:

l Перемогти у Вікторіаді .

l Обмеження часу : 2 роки

l Покарання за провал: блокування Системи на 1 рік

l Нагорода: 10 000 очок та

Питання Системному Інженеру з гарантованою відповіддю — будь-яке запитання.

---

Яку відповідь я отримаю від того, хто стоїть за цим екраном?

Може, повернення додому виявиться простішим, ніж здається.

А може — у десять разів складнішим, ніж перемога у Вікторіаді.

Але це не має значення. Головне — що б я врешті зміг повернутися додому .

Придушивши думки, я дозволив сну забрати мене.

Бо варто було бодай на мить згадати свій світ — і емоції, що я так ретельно ховав, вирвалися б назовні.

Тож я просто заплющив очі й поринув у тишу ночі.