Розділ 1 — Трансміграція

"Кради, кради, кради, кради, багато кради.

Він краде, ти крадеш, я краду, краду, краду, краду, всі крадуть.

Один, два, три, чотири, всі злодії.

Кради вдень, кради вночі, у кожний момент часу кради кради, кради, я краду, мені подобається красти."

Молода жінка сиділа перед своїм ПК, наспівуючи дивну пісеньку і клацаючи правою рукою по мишці. Її великі круглі темні очі пильно дивилися на ферму на екрані комп'ютера.

Її тонкий палець продовжував кликати по фермі її кращих друзів. Ряди врожаю, що летить, викликали на її милому обличчі солодку посмішку.

Багато хто підсів на цю гру з моменту її запуску. Вони крали овочі під час роботи, крали згодом. Дехто навіть ставив будильники, щоб прокинутися посеред ночі, починаючи красти у інших. Це трохи вийшло з-під контролю.

В останні роки з'явилося багато інших нових ігор, тому все менше і менше людей продовжувало грати в ці прості фермерські ігри. Однак Чен Сяосяо ніколи не кидала своєї простої гри заради інших ігор.

Чому? Тому що вона сумувала за своїм дитинством, яке провела на фермі. Просте фермерство, як виривання бур'янів, збирання дров, збирання врожаю пшениці, посадка овочів, вона робила все це.

Чен Сяосяо — фармацевт у відділі традиційної китайської медицини. Вона працює вже два роки, і її робота досить легка, що робить її дуже щасливою. Вдень вона працює, а коли вдома, то читає чи грає у відеоігри. Вона - та, кого люди називають "занудна домосідка".

Дзинь~ Дінь~ Дінь~

Мобільний телефон, що лежав на столі, раптом задзвонив, і Чен Сяосяо, яка дивилася на екран комп'ютера, протягнула ліву руку вбік, щоб узяти його, і якраз зачепила повний стакан, що стояв поруч із телефоном, уся вода зі стакана вилилася на мобільний.

Умить, без жодного попередження, телефон, який дзвонив, спалахнув яскравим світлом, Чен Сяосяо, помітивши несподіванку, мимоволі перевела погляд. Не встигла вона зреагувати, як п'ятиколірне сяйво повністю поглинуло її.

Чен Сяосяо відчула лише, як усе закрутилося, наче її душу затягнуло в сяйво, і швидко знепритомніла...

***

Країна Дафен, Провінція Цін'ань, Село Люшу, передгір'я гори Ваньань.

"Старша сестро, старша сестро, прокинься, старша сестро, прокинься..."

Дзвінкий дитячий голос беззупинно лунав біля вуха, Чен Сяосяо у напівзабутті відчула, що її голова неймовірно розпухла й болить, наче ось-ось вибухне, вона з зусиллям розплющила важкі повіки, але сліпуче світло змусило її знову заплющити очі.

"Ой, старша сестра прокидається, старша сестра приходить до тями, мамо, мамо, старша сестра прокидається."

Людина поруч, здається, помітила її рух, і сповнений радості голос знову пролунав біля її вуха, Чен Сяосяо нечітко зрозуміла, що говорять ніби про неї.

Тільки от коли це вона стала чиєюсь старшою сестрою, вона пам'ятала, що була єдиною дитиною в родині.

Не встигла Чен Сяосяо зрозуміти, що відбувається, як наблизився безладний гомін, і пролунав ніжний, але дещо стривожений голос:

"Сяосяо справді прокинулася? Чому вона все ще тримає очі заплющеними, Чжен'юань, ти ж не обманюєш маму?"

"Мамо, братик не обманює вас, старша сестра щойно справді на мить розплющила очі!"

Цей голос за віком належав, здається, ще меншому хлопчику.

Не зважаючи на біль у потилиці, Чен Сяосяо знову розплющила очі й повільно звикла до світла, коли вона зустрілася поглядом з кількома парами блискучих очей, у її голові наче загуркотіло, і вся макітра стала абсолютно порожньою.

Вона заціпеніла!

Вона була приголомшена!

Троє малюків і одна молода жінка — все це було неважливо, найважливішим було те, чому ці четверо перед її очима були вбрані в старовинний одяг?

"Сяосяо, що з тобою, не лякай маму, де саме тобі недобре, швидше скажи мамі!"

Стривожений вираз обличчя, турботливий тон — усе це зовсім не було схоже на гру, Чен Сяосяо безглуздо вигукнула:

"Мамо, я ..."

"Старша сестро, чому ти раптом знепритомніла? Це справді так налякало маму і нас!"

Хлопчик, якому на вигляд було близько дванадцяти років, закричав до Чен Сяосяо.

Окрім нього, перед Чен Сяосяо стояв ще один хлопчик, якому на вигляд було близько десяти років, а найменшою була дівчинка років семи-восьми, яка весь цей час мовчала, з їхніх облич було видно, що всі вони рідні брати та сестри.

Що ж це коїться?

Чен Сяосяо справді розгубилася.

У голові все ще панував певний безлад, вона відчувала, що щось не так, наче вона потрапила в гру з перенесенням у часі.

"Сяосяо, голова досі болить? Мама піде покличе для тебе лікаря, добре?"

Турботливе запитання перервало розгубленість Чен Сяосяо, її погляд зупинився на цьому обличчі, яке можна було назвати гарним, повний тривоги вираз змусив серце Чен Сяосяо стиснутися від тепла, і вона мимоволі сказала:

"Я... зі мною все гаразд..."

"Справді все гаразд?" — Невпевнено запитала пані Чен.

"Справді... все гаразд... мамо, я хочу трохи відпочити!"

Хоча Чен Сяосяо називала її мамою дещо ніяково, пані Чен цього не помітила, вона лише подумала, що старша донька ще не оговталася від травми, тому ніжно заспокоїла її:

"Добре, ти спочатку відпочинь, мама приготує їжу й покличе тебе!"

"Дякую, мамо!"

"Дурненька дитино, поспи ще трохи, якщо почуватимешся зле, обов'язково скажи мамі."

"Угу, добре!"

Пані Чен побачила, що зі старшою донькою, здається, немає нічого серйозного, її серце, що висіло на волосинці, нарешті трохи заспокоїлося, але міцно насуплені тонкі брови не розгладилися, вона наказала іншим дітям:

"Чжен'юань, Чженбінь, Ланьлань, йдіть погуляйте на вулиці, нехай ваша старша сестра ще поспить."

Троє дітей слухняно повернулися й пішли, більше не турбуючи поранену старшу сестру.

Після того як ці 'рідні' вийшли, Чен Сяосяо зовсім не могла заснути, вона ошелешено розглядала оточення в кімнаті, тільки тепер маючи час звернути увагу на ці речі.

У цій кімнаті, окрім дерев'яного ліжка, на якому вона лежала, були ще одна скриня, один стіл і табурет, більше нічого не було, ці три прості предмети виглядали старовинними й потертими від часу, а побачивши обмазані глиною стіни та вкриту соломою стріху, Чен Сяосяо втратила дар мови.

Навіть якщо в її голові не було жодних спогадів про те, що перед очима, вона була впевнена, що це не її дім і не те місце, де вона жила.

Вона, граючи у ферму, з честю стала однією з численних «попаданців», хто перенісся в інший світ.

***

Через кілька днів!

Шістнадцятирічна дівчина, вдягнена в одяг із грубого полотна. Тонкі, мов серпанок, брови, великі очі, худе маленьке обличчя, не можна сказати, що неземна краса, але її також можна назвати красивою, як квітка, вродою.

Чен Сяосяо подивилася на своє відображення у воді — вона стала молодшою майже на десять років, вона не знала, чи варто їй радіти, за ці дні вона вже змирилася з фактом, що стала іншою людиною.

Вона дізналася, що місце, де вона перебуває, схоже на стародавню династію Тан, але що її здивувало, так це те, що ця стародавня династія перед її очима не належала до жодної династії в історії, а була державою під назвою Дафен, а місце, де розташовувався її дім, було маленьким гірським селом під назвою Люшу (Верба) на кордоні держави Дафен.

Їхня родина не була місцевою в селі Люшу, її батьки також переїхали сюди менше ніж три роки тому, а щодо того, звідки походила їхня родина спочатку, вона справді не знала, відтоді як прокинулася перед рідними, вона вдавала, що втратила пам'ять.

Їхній дім був усього за кілька лі від села Люшу, стоячи біля дверей свого дому, можна було побачити село Люшу вдалині, зазвичай вони мало спілкувалися з селянами, але вони вважалися жителями села Люшу, при зустрічі все ж могли привітатися й перекинутися кількома словами про житейське.

Що змусило Чен Сяосяо впасти у розпач, так це її родина, справа була не просто в бідності, найважливішим було те, що її батька, якому було всього тридцять з лишком років, кілька днів тому хтось побив до каліцтва, переламавши кістки й розірвавши жили, а вони, будучи настільки бідними, що не мали чого їсти, взагалі не могли дозволити собі найняти лікаря для лікування, і тепер він лежав на ліжку, ледве тримаючись за життя.

_____

Назви рівнів: (Можливі зміни)

Рівні Бойових Мистецтв:

Низький: Бойовий Учень (1), Бойовий Воїн (2), Бойовий Майстер (3), Бойовий Дух (4), Бойовий Король (5), Бойовий Імператор (6), Бойовий Монарх (7)

Середній: Бойовий Безсмертний, Бойовий Мудрець(Святий), Бойова Душа(Дух), Бойовий Володар, Бойовий Бог.

Високий: Божественний Предок, Божественний Преподобний, Божественний Повелитель(Поважний), Божественний Імператор, Божественний Дао, Предок Дао.

Найвищій: Небесний Безсмертний, небесний Бог, Небесний Імператор, Небесний Владика, Володар Дао, Імператор-Володар, Верховний Владика, Володар Сущого.

Ранг Духовних звірів:

Злісний або лютий звір

Містичний звір (нижчий, середній, вищий)

Священний Звір (нижчий, середній, вищий)

Безсмертний Звір (звірине плем'я)

Священний звір

Рівні Приборкувачів Звірів

Звичайний Приборкувач Звірів - може наказувати злим або містичним звірам працювати разом з ним

Майстер - спілкується зі злісними та містичними звірами

Гуру - наказує містичним і змушує священних звірів працювати разом з ним

Імператор

Божественний Приборкувач Звірів