Розділ 101 — V004 Як слід провчити натовп. Підвищення рівня простору.

"Га?!" — Лю Тяньшань приголомшено витріщив очі й здивовано запитав: "Молодша сестричко, а навіщо нам стільки цих речей?"

"Звісно ж, вони мені потрібні для діла. Швидше вирушай і купуй. Пам'ятай, у тебе є рівно дві години. За дві години ти маєш кров з носа повернутися сюди з покупками, усе зрозуміло?"

"Добре, я вже біжу!"

Хоча Лю Тяньшань абсолютно не розумів, що саме вона замислила, для нього було цілком достатньо просто виконати наказ. Інші речі його не обходили.

Проводжаючи поглядом хлопця, який поспіхом побіг виконувати доручення, Чен Сяосяо задоволено посміхнулася. Потім вона перевела погляд на кількох сільських жінок, які саме поралися на птахофермі, й попрямувала до них.

"Сяосяо, чому ти сюди прийшла? Ми тут уже майже закінчили роботу!" — весело гукнула до неї тітка Ши.

Чен Сяосяо окинула поглядом територію ферми: великі й малі духовні птахи весело бігали загоном, а земля була вичищена до блиску. Було очевидно, що тітка Ши та інші жінки працювали на совість і зовсім не лінувалися.

Дівчина схвально кивнула й звернулася до них: "Тітко Ши, залишайте поки що всі справи на фермі й біжіть на кухню. Мені сьогодні знадобиться ваша допомога — треба додатково приготувати їжу ще на п'ятдесят людей!"

"На стільки багато?!"

Тітка Ши та її помічниці зазвичай займалися різними дрібними підсобними роботами й допомагали всюди, де виникала потреба. Вона й раніше ходила помагати на кухню, але кухарок у родини Чен було цілком достатньо, тож якщо кількість їдців не збільшувалася, у їхніх послугах там не було потреби.

Усі в селі вже добре знали, скільки приблизно людей щодня обідає в маєтку Ченів, тому почувши про таке раптове й величезне поповнення, жінка не на жарт здивувалася.

Проте Чен Сяосяо не збиралася вдаватися в деталі й лише повторила наказ: "Так, потрібно саме стільки. Тому швиденько мийте руки й біжіть допомагати на кухню!"

"Добре, зробимо все, як ти кажеш!"

Тітка Ши більше не розпитувала про причини. Вона покликала інших жінок, і вони дружно залишили птахоферму, прямуючи до кухонного блоку.

Чен Сяосяо теж повернулася до будинку. Не заставши на подвір'ї батьків, вона не стала їх шукати, а просто зайшла до своєї кімнати й одразу ж звернулася до Юйтен: "Юйтен, швидко дістань мені зі складів нашого простору пекінську капусту, звичайну капусту, салат, рапс, картоплю та редьку. Всього потроху. І ще — вивантаж мені двісті п'ятдесят кілограмів рису!"

"Юна господине, навіщо нам стільки всього і в один момент? Хіба ми зможемо це все з'їсти?" — спантеличено запитала маленька помічниця.

Чен Сяосяо впевнено кивнула: "З'їдять, ще й як з'їдять!"

"І хто ж це такий голодний?"

"Звісно ж, ті люди, які зараз горбатяться на вирубці лісу в горах!"

"О, то ось що ти замислила, юна господине!" — Юйтен миттєво збагнула суть плану й радісно закрутилася на місці, широко посміхаючись. — "Чудово! Зараз усе організую, приготуємо їм справжній бенкет!"

"Юйтене, і вилови з нашого ставка кілька десятків рибин — нехай скуштують нашої духовної рибки".

"Добре! П'ятдесят штук вистачить чи краще одразу сотню? Наша риба настільки смачна, що вони після першого ж шматочка проковтнуть власні язики й благатимуть про добавку!"

"Роби на свій розсуд. Головне — коли все з'їдять, ми просто виставимо їм новий рахунок. До речі, цими днями засаджуй більше вільних грядок їстівними культурами, щоб наші запаси на складах не зменшувалися".

"Усе буде зроблено в найкращому вигляді, я за цим простежу!"

За лічені хвилини Юйтен переправила з простору величезну купу найрізноманітніших продуктів. На щастя, у кімнаті нікого не було, інакше така раптова поява тонни їжі з повітря викликало б у людей шок і купу зайвих проблем.

Коли кімната була забита харчами майже під саму стелю, Чен Сяосяо задоволено вийшла на поріг. Якраз у цей момент назустріч їй із кухні вийшла мати, яка стурбовано запитала: "Сяосяо, це правда, що ти наказала тітці Ши та іншим наготувати їжі аж на п'ятдесят додаткових ротів?"

"Так, мамо. Я принесла до своєї кімнати багато рису та різної свіжої городини. Зараз заберіть усе це й віддайте жінкам на кухню. І перекажи їм, щоб приготували все якомога смачніше!" — з посмішкою відповіла Чен Сяосяо.

"Навіщо ж стільки готувати... Невже ти збираєшся годувати тих людей із академії?"

Пані Чен приголомшено дивилася на доньку. Чен Сяосяо кивнула й лагідно пояснила: "Звісно, ми маємо їх погодувати. Зрештою, а вони зараз важко працюють і рубають ліс для нашого нового будинку, хіба ні?"

"Твоя правда, доню, все абсолютно правильно. Якщо люди роблять для нас справу, ми просто зобов'язані ситно й смачно їх нагодувати! Я зараз же побіжу на кухню й скажу, щоб дівчата поквапилися!"

Пані Чен у піднесеному настрої попрямувала до куховарів. Чен Сяосяо лише хитро підняла брови — вона вже твердо вирішила, що коли прийде час відправляти обід у гори, матері на подвір'ї бути не повинно. Хто цим займеться? О, для цього ідеально підійдуть її численні старші брати-учні.

Вийшовши знову на подвір'я, дівчина побачила управителя Чжу, який саме вишикував під лінію з десяток молодих служниць, які вже виглядали досить вимуштруваними й охайними. Побачивши господиню, дівчата шанобливо вклонилися.

Чен Сяосяо уважно оглянула нових робітниць різного віку й залишилася цілком задоволеною результатом, приязно кивнувши їм у відповідь.

"Панно Чен, чи знайдеться у вас кілька вільних хвилин?" — з усмішкою на всі уста звернувся до неї управитель Чжу.

"Є якась справа?"

"Так, я б хотів дещо обговорити з вами наодинці".

За останні дні управитель Чжу вже чітко усвідомив одну просту істину: у домі Ченів усім насправді заправляє саме ця молода панночка. Якщо вона дасть своє благословення на якусь справу, то все обов'язково вийде, і навіть сам голова сімейства Чен Біюань ніколи не піде проти її волі.

Тому з усіма важливими звітами, пропозиціями та планами він тепер звертався безпосередньо до Чен Сяосяо.

"Гаразд", — погодилася дівчина, хоча й не здогадувалася, про що саме піде мова. Вона повернулася до служниць і скомандувала: "На кухні зараз катастрофічно не вистачає робочих рук, тож негайно вирушайте туди й допомагайте з приготуванням обіду!"

"Так, старша панночко!"

Дівчата синхронно й витончено вклонилися, після чого організовано попрямували до кухні. Їхня поведінка вже разюче відрізнялася від того, якими безпорадними вони були, коли їх тільки-но найняли на роботу.

Щойно служниці зайшли до будинку, Чен Сяосяо рушила вбік водойми й промовила: "Управителю Чжу, ходімо прогуляємося до ставка, там і поговоримо спокійно!"

"Слухаюся, панно Чен!"

Коли вони неспішним кроком підійшли до води, Чен Сяосяо запитала: "Управителю Чжу, якщо маєте щось на думці — кажіть прямо, не соромтеся".

"Я зрозумів вас!" — управитель Чжу кивнув, і на його круглому, пухкому обличчі з'явилася щира усмішка. — "Власне, я хотів поділитися з панною Чен своїми спостереженнями стосовно прислуги".

"О?" — Чен Сяосяо дещо здивувалася. — "І що ж ви помітили?"

"Звісно, це стосується виключно наших нових слуг. В інші справи вашої родини я не втручаюся, адже нічого в них не тямлю!"

Він злегка посміхнувся й продовжив: "Панно Чен, я уважно придивлявся до цієї групи дівчат. Загалом усі вони мають непоганий характер, проте по-справжньому корисними й надійними з них можуть стати лише кілька осіб. Щодо решти — тримати їх у домі чи ні, великої різниці немає".

"Поясніть докладніше, будь ласка".

"Справа в тому, що ви набрали на роботу дітей із вашого ж села Люшу. Вони, безперечно, добрі та щирі дівчата, але це не означає, що вони найкращі чи найбільш придатні для цієї ролі. Наприклад, Лю Єсу, Лю Єцао, Лю Сяохуа та Лю Чуньню — ці чотири служниці дійсно кмітливі, розумні й уважні. Їх сміливо можна залишати біля господарів. А от інші... Чи то через занадто юний вік, чи то від природи вони трохи тугодумні. Я б не радив господарям тримати таких людей поруч із собою".

"На перший погляд, це здається дрібницею, але саме через такі дрібниці згодом виникають величезні неприємності. Особливо коли йдеться про особистих слуг. Якщо людина не вміє миттєво орієнтуватися в ситуації, вона лише створюватиме зайвий клопіт. Зважаючи на теперішнє особливе становище вашої родини, некмітлива прислуга принесе вам тільки головний біль".

Управитель Чжу замовк. Побачивши, що Чен Сяосяо мовчить і про щось глибоко замислилася, він мимоволі занервував.

Минуло чимало часу, перш ніж Чен Сяосяо підвела голову. Помітивши його збентеження, вона спокійно промовила: "Управителю Чжу, ви абсолютно праві. Дякую за слушну пораду. Щиро кажучи, ми взяли на роботу стільки сільських дітей лише тому, що нам було незручно відмовити сусідам. Оскільки дехто з них дійсно не підходить для цієї справи, ми не будемо тримати їх при собі. Прошу вас цими днями уважніше придивитися до кожної, щоб ми точно визначили, хто є хто".