Розділ 106 — V004 Як слід провчити натовп. Підвищення рівня простору.

Дуже швидко володарка Палацу почула все: і про непросту долю родини Чен Біюаня, і про останні неймовірні чутки, які сколихнули весь світ, і про те, як саме відбулася зустріч її доньки з Чен Сяосяо.

Коли розповідь завершилася, старша пані тривалий час сиділа мовчки, занурившись у глибокі роздуми. Дівчата не наважувалися її турбувати, тож у кабінеті запанувала цілковита тиша.

Минуло чимало часу, перш ніж володарка підвела голову. Вона уважно подивилася на Гун Цзисюань і запитала: "Доню, а що ти сама думаєш з приводу всього цього?"

"Мамо, навіщо нам намагатися докопатися до самого кореня? У кожної людини є свої таємниці, і наш Палац Безсмертних Звірів — не виняток. В очах сторонніх ми теж виглядаємо занадто загадковими й незбагненними, хіба ні? Навряд чи нам би сподобалося, якби хтось намагався винюхати всі наші секрети".

"Хм, Сюань'єр, ти кажеш дуже зрілі речі. Хай там як ця дівчина з родини Чен стала Майстром приборкання звірів — це виключно її особиста таємниця. Нам немає жодного сенсу лізти в її справи та намагатися розгадати цей секрет, адже так ми лише наживемо собі ворога".

В очах володарки Палацу спалахнули ясні вогники, а на прекрасному обличчі з'явилася лагідна усмішка: "Схоже, під час цієї подорожі моя донька знайшла собі дійсно хорошу й гідну подругу!"

"Моя інтуїція підказує, що сестричка Сяосяо — дуже добра та щира дівчина, у ній немає ні краплі зла чи підступності!" — ніжно посміхнулася Гун Цзисюань, і в її погляді з'явилася абсолютна впевненість.

"Мати вірить твоєму серцю!" — володарка, звісно, добре знала про особливі здібності своєї доньки, тому лише додала: — "До речі, ви згадували, що панночка Чен зробила тобі якийсь подарунок? Покажи-но мені його, цікаво глянути!"

"Добре, мамо!"

Гун Цзисюань торкнулася свого просторового браслета й дістала звідти ніжну, яскраву зелену лозу. Вона виглядала настільки свіжою, наче її щойно зірвали з живого дерева.

В очах володарки Палацу миттєво промайнув сильний подив: "Яка потужна духовна енергія! Ця гілочка зовсім не проста!"

"Саме так, матусю. Мені весь час здається, що ця лоза наповнена справжнім життям. Ні, навіть більше — вона сама по собі є живою істотою! Принаймні я так відчуваю!" — серйозно додала дівчина.

"Ти абсолютно права, доню, я теж відчуваю цей подих!" — старша пані взяла в руки дивовижну лозу. — "Ця дівчина з родини Чен, яка володіє подібними скарбами, дійсно напрочуд загадкова особа".

"Мамо, вона сказала мені, що в момент смертельної небезпеки ця лоза зможе захистити мене або навіть врятувати мені життя. Цікаво, чи це правда?"

"Цілком можливо!" — кивнула володарка Палацу. — "Хай там як, це був щирий прояв її приязні та турботи про тебе. Просто пам'ятай про цю добру справу!"

"Я все зрозуміла, мамо, я пам'ятатиму!"

"Володарко, панночко, а от якщо пан Мо дізнається, що панночка Чен має таку дивовижну лозу, це його точно неабияк зацікавить!" — раптово втрутилася в розмову Цзюнь'єр.

"Мо Сюаньцзунь? Хм, зважаючи на його славу провидця та його пристрасть до розгадування всіляких незрозумілих і таємничих речей, він і справді може особисто вирушити на пошуки Чен Сяосяо!"

"Ха-ха-ха..." — згадка про Мо Сюаньцзуня з Храму Небесних Таємниць змусила Гун Цзисюань прикрити рот рукою від сміху. — "Я б навіть хотіла, щоб він про це дізнався. Нехай собі йде до сестрички Сяосяо, це буде дуже кумедне видовище!"

"О, Сюань'єр, і тобі справді зовсім не шкода відпускати його до іншої?" — лагідно піддражнила любу доньку володарка Палацу.

"Мамо..." — Гун Цзисюань миттєво перестала сміятися й ніяково надула губки. — "Матусю, ви ж чудово знаєте, що я ставлюся до Мо Сюаньцзуня виключно як до старшого брата. Будь ласка, облиште ці розмови. Моя сестричка Сяосяо — чудова дівчина, тож хто знає, може, вони дійсно сподобаються одне одному!"

"Володарко, панночко, а мені здається, що панночка Чен і пан Мо просто ідеально підходять одне одному!"

Почувши таку несподівану заяву від маленької Цзюнь'єр, мати з донькою здивовано перезирнулися, знайшовши це припущення вкрай кумедним.

"І чому ж ти так думаєш?" — з посмішкою запитала Гун Цзисюань.

"Та все ж очевидно! Пан Мо вічно ходить сам не свій, занурений у свої розрахунки та таємниці, а панночка Чен теж напрочуд загадкова й незвичайна. Вони стовідсотково знайдуть спільну мову!"

"Пфу-ха-ха..."

"Ой, не можу... Ну й насмішила!"

Володарка Палацу та її донька щиро розреготалися, розвеселені такими дитячими й безпосередніми висновками кмітливої служниці.

...

А тим часом Чен Сяосяо, яка перебувала далеко звідси у селі Люшу, навіть у найстрашнішому сні не могла б уявити, що її нова знайома, з якою вони бачилися лише раз у житті, виявиться настільки затятою свахою і вже почне подумки плести для неї любовні тенета.

***

У цей самий час до містечка Далін урочисто в'їхала чергова колона вельможних гостей. Під пильними та зацікавленими поглядами місцевих жителів розкішний загін зупинився біля заїжджого двору Лайюе.

Отримавши звістку про прибуття важливих персон, розпорядник Бай миттєво вибіг назустріч. Він шанобливо вклонився таємничому молодому пану й особисто провів його до найвишуканіших покоїв у глибині внутрішнього двору.

Вже за чверть години загадковий юнак викликав до себе обох розпорядників. Розпорядники Бай та Лінь не сміли гаяти ні хвилини. Вони поспіхом зайшли до кімнати й, шанобливо склавши руки перед юнаком, який спокійно сьорбав чай за столом, в один голос промовили: "Вітаємо старшого молодого пана!"

"І куди це подівся управитель Чжу? Де його чорти носять?" — холодно запитав таємничий юнак. Ним виявився не хто інший, як Чжу Сян'юй, який прибув у Далін за безпосереднім наказом свого батька, щоб доставити необхідні речі.

Почувши запитання старшого пана, розпорядник Бай одразу ж виступив уперед і детально доповів усе, що стосувалося справ управителя Чжу.

"Він перебуває в маєтку Ченів?"

Ця новина явно застала Чжу Сян'юя зненацька. Він дещо здивовано звузив очі й тихо промовив: "Що ж, непогано. Те, що він зумів так міцно закріпитися в родині Чен, можна вважати його заслугою. Сподіваюся, цей товстун не розчарує мене в майбутньому".

"..."

Обидва присутні розпорядники розсудливо промовчали, не наважуючись коментувати слова господаря.

Чжу Сян'юй окинув їх невдоволеним поглядом і роздратовано додав: "Чого ви застигли як укопані? Нумо розповідайте, чи сталося останнім часом у Даліні чи Люшу щось варте уваги?"

"Доповідаю старшому молодому пану! Згідно з останніми даними від наших розвідників, зараз усі представники академії Божественного Кондора перебувають у маєтку родини Чен на правах звичайних чорноробів!" — розпорядник Бай поспішив поділитися найсвіжішою та найгучнішою пліткою цих днів.

Від почутого рука Чжу Сян'юя, яка тримала тонку порцелянову чашку, на мить завмерла в повітрі. Його обличчя виражало крайній подив: "Вони працюють там як чорнороби?! Та як таке взагалі можливо?! Швидко розповідайте все без приховувань, мені потрібні абсолютно всі подробиці, від початку й до кінця!"

"Слухаюся, старший молодий пане! Все почалося з того, що троє найкращих учнів академії Божественного Кондора були жорстоко побиті й скалічені людьми з родини Чен. Дізнавшись про це, заступник голови академії негайно вирушив до села Люшу разом із підкріпленням, щоб особисто зажадати від Ченів справедливої відплати та повернути борги крові..."