Розділ 107 — V005: Родина безсоромників. Самостійна подорож.

"Цікаво, справді дуже цікаво! Ця Чен Сяосяо виявилася надзвичайно цікавою особою. Хоча ні, тут краще сказати інакше — вона неймовірно талановита!"

Вислухавши розповідь розпорядника Бая, Чжу Сян'юй заплескав у долоні від захвату.

"Старший пане, люди з академії Божественного Кондора досі не повернулися!"

"Хе-хе-хе..."

Чжу Сян'юй тихо й м'яко розсміявся. Він злегка примружив очі, у яких спалахнули гострі іскри, і замислено промовив: "За моїми здогадками, вони повернуться ще дуже нескоро. Раз так, то й мені немає потреби поспішати й турбувати її. Нехай спочатку натішиться досхочу, а вже потім, коли звільниться, у неї з'явиться час погратися зі мною!"

"..."

Кутики губ обох розпорядників ледь помітно здригнулися від цих слів, проте ставити зайві запитання щодо планів свого молодого господаря вони не наважилися.

"Гаразд, можете йти. Продовжуйте уважно стежити за всім, що відбувається в родині Чен, і дивіться не пропустіть нічого важливого, інакше нарікайте самі на себе!"

"Слухаємось, ми підемо!" — обидва чоловіки шанобливо склали руки перед грудьми, вклонилися й відповіли.

Чжу Сян'юй змахнув рукою: "Вільні, ідіть!"

***

Тим часом на новій території маєтку родини Чен Чен Сяосяо особисто керувала роботою кількох селян, які викопували великий ставок. Зрештою, окрім розведення риби, цей ставок мав виконувати ще й важливу естетичну роль у загальному вигляді подвір'я.

У цей момент до неї підійшов управитель Чжу, який щойно закінчив свої справи. Він помітив, що цей ставок за формою нагадує невелику витончену річечку — довгу, звивисту й плавно вигнуту. Якщо все правильно облаштувати й прикрасити, це місце могло перетворитися на справжню перлину місцевого пейзажу.

Він не втримався від доброзичливої посмішки й звернувся до дівчини: "Панно Чен, цей ставок обіцяє бути надзвичайно красивим!"

"Красивим?" — Чен Сяосяо злегка здивовано підняла бліду брову й запитала: — "З чого ви це взяли, управителю Чжу? Хіба це не виглядає як якась безформна мішанина?"

"Панно Чен, ви жартуєте. Як можна називати це безформною мішаниною? Цей ставок буде куди прекраснішим за будь-яку звичайну копанку. Я впевнений, що у вас уже давно є чіткий і продуманий план на його рахунок!" — із посмішкою заперечив лавочник Чжу.

"Та ні, особливого плану немає. Можливо, у вас є якісь цікаві пропозиції, управителью Чжу?" — звісно, Чен Сяосяо не збиралася ділитися з ним своїми справжніми задумами.

Зараз, коли маєток родини Чен розширювався й будувався заново, більшість елементів створювалися саме за тими ескізами, які розробила Сяосяо. Свого часу вона встигла на власні очі побачити знамениті класичні сади Сучжоу*, тож її художній смак і кругозір були на висоті. Вона просто вирішила втілити у своєму новому домі ті архітектурні стилі, які їй найбільше припали до душі.

Коли вона вперше показала готові креслення своєму батькові Чен Біюаню, той був неймовірно вражений. Адже в цьому світі взагалі не існувало поняття витонченого ландшафтного дизайну чи паркового мистецтва — зазвичай великі й багаті клани будували собі просто величезні, масивні й суворі парадні резиденції, де не було місця такій вишуканій та делікатній природній красі.

Насипати пагорби з відбірної землі, збирати каміння химерної форми для створення мініатюрних гір і прокладати мереживо звивистих каналів — сади Сучжоу повною мірою втілювали ідею природної гармонії. При їхньому плануванні архітектори завжди враховували особливості рельєфу, використовували прийоми запозичення краєвиду, створення оптичних фокусів, поділу й ізоляції простору, що дозволяло перетворити навіть невелику ділянку на мінливий, багатогранний світ, де кожен поворот відкривав новий вид.

З подібною витонченістю Чен Біюань, попри весь свій життєвий досвід, не стикався ще ніколи. Звісно, такий задум йому надзвичайно сподобався, та й пані Чен була в повному захваті, тож уся родина одностайно вирішила зводити свій новий дім за планом Сяосяо.

Оскільки більшість робіт перебували на початковому етапі земляних робіт, прості робітники взагалі не могли збагнути, що саме тут будується. Вони бачили лише величезну територію, яка була вся перекопана, покрита ямами та ровами, і це викликало у них щире здивування.

Старий староста Лю навіть якось із подивом запитав їх, чи вони будують житло, чи шукають заховані скарби, раз перерили таку хорошу й рівну землю.

Чен Сяосяо заздалегідь знала, що місцеві жителі її не зрозуміють, але вона ніяк не чекала, що управитель Чжу виявиться людиною з таким тонким і унікальним художнім баченням, тому його слова приємно її здивували.

Почувши запитання дівчини, управитель Чжу трохи поміркував і відповів: "У мене є невеличка пропозиція. По краю цього чудового ставка можна збудувати кілька затишних альтанок, а у саму воду висадити різнокольорові лотоси. Я впевнений, що наступного літа це місце стане улюбленим куточком для відпочинку абсолютно для всіх!"

"Хе-хе-хе..." — тихо розсміялася Чен Сяосяо. — "Оскільки ви такий уважний до деталей, управителю Чжу, мені доведеться доручити цю справу саме вам — допоможіть мені відшукати лотоси різних кольорів. А вже наступного літа ми обов'язково запросимо вас до нас у гості милуватися їхнім цвітінням!"

"Ви занадто ввічливі, панно Чен! Для мене це зовсім не важко, я з радістю допоможу. Як тільки ставок буде повністю готовий для розведення риби, я особисто привезу все, що вам необхідно!"

"Тоді я заздалегідь щиро дякую вам, управителю Чжу!"

"Не варто подяк, панно Чен, це мені в радість!"

Поки вони весело й невимушено розмовляли, з боку старого будинку Ченів показалася постать пані Чен, яка кудись поспішала. Помітивши доньку, вона відразу ж попрямувала прямо до неї.

"Сяосяо!..."

Стривожений і квапливий голос пролунав з-за спини. Чен Сяосяо обернулася й, побачивши занепокоєну матір, миттєво запитала: "Мамо, що трапилося? Щось відбулося?"

"Що трапилося? Ти ще й питаєш, дитино, як ти взагалі могла..."

Пані Чен хотіла було висловити все відразу, але помітивши поруч управителя Чжу, вчасно зупинилася й проковтнула слова, що вже готові були злетіти з її губ.

Управитель Чжу за виразом її обличчя миттєво зорієнтувався в ситуації. Він ввічливо привітався з жінкою й поспішив делікатно відкланятися, залишивши їх наодинці.

Побачивши, що матір досі виглядає дуже схвильованою й засмученою, Чен Сяосяо з подивом перепитала: "Мамо, та що ж усе-таки сталося?"

"Ти, дурне дівчисько, ну як можна бути такою жорстокою!" — із неприхованим докором у голосі вимовила пані Чен. — "Як ти могла так вчинити?"

"Що саме я зробила?"

Чен Сяосяо щиро здивувалася, не розуміючи, чим саме вона знову примудрилася засмутити свою матір.

"Ти ще й питаєш! Що це взагалі за витівки, як тобі тільки в голову таке прийшло? Як ти могла..." — від обурення у жінки навіть перехопило подих. Вона важко й глибоко зітхнула, щоб заспокоїтися, і лише тоді змогла продовжити: "Сяосяо, як ти могла змусити заступника голови академії та його людей платити за звичайну їжу?!"

"Мамо, а чому б і ні?" — Чен Сяосяо нарешті зрозуміла, що причиною гніву матері стала саме ця історія. — "Мамо, вони прийшли до нас, щоб спокутувати свою провину й просити вибачення, а не в гості на святковий бенкет. Те, що я беру з них плату за харчі — абсолютно нормально й справедливо!"

"Що ж тут нормального?! Хто взагалі коли-небудь чув, щоб з людей, які обідають у твоєму домі, вимагали гроші чи якісь речі? Ти ж просто виставляєш нашу родину на посміховисько перед усім світом!"

Пані Чен одночасно злилася й почувалася безпорадною. Вона продовжила наполягати на своєму: "Так не піде. Коли зараз прийде час обіду, ти не посмієш вимагати у них нічого натомість. Якщо про це дізнаються інші люди, підуть такі брудні чутки, що соромно буде на вулицю вийти! У нашому домі повно їжі, навіщо давати сусідам привід для пліток та лихослів'я?"

"Мамо, у цій справі останнє слово залишається за мною. А щодо людських пліток — нехай говорять усе, що їм заманеться, нам до цього немає діла, ми все одно їх не чуємо. Якщо ці пани хочуть їсти наш рис, вони зобов'язані дати щось натомість. Я не збираюся годувати їх задарма!"

Чен Сяосяо була непохитною у своєму рішенні. Попри все, вона ні за що не збиралася втрачати можливість заробити цінні духовні камені.

"Сяосяо!..."

"Мамо, ну будь ласка, припиніть так сильно хвилюватися через дурниці!" — бачачи щиру тривогу та сум на обличчі матері, дівчина трохи пом'якшала й безпорадно зітхнула: "Мамо, ви не зобов'язані бути доброю абсолютно до всіх. На світі є люди, які дійсно заслуговують на ваше хороше ставлення, але є й такі, які цього зовсім не варті. Навіщо безглуздо вдавати з себе святу благодійницю? До того ж, ви прекрасно знаєте, що ми ворогуємо з академією Божественного Кондора. Навіть якщо ми почнемо безкоштовно годувати їх найкращими делікатесами, невже ви думаєте, що вони раптом спалахнуть до нас щирою вдячністю й любов'ю? Це ж просто неможливо!"

"І взагалі, що за люди в цій академії Божественного Кондора, ви хіба самі не бачите? Невже ви справді не здогадуєтеся, які підступні плани вони виношують, відсиджуючись у нашому дворі? Повірте мені, серед них немає жодної чесної чи доброї людини, всі вони вовки в овечій шкурі!"

"Ну... це..."

Пані Чен чудово знала, що в суперечках із донькою вона майже завжди зазнає поразки, особливо якщо Сяосяо вже щось міцно забила собі в голову. Розуміючи, що й цього разу їй не вдасться переконати непокірну дівчину, жінка лише важко й тужливо зітхнула: "Сяосяо, я просто вважаю, що наш дім не збідніє від кількох мисок їжі. Але якщо подібні чутки підуть помеж людей, це дуже погано позначиться на твоїй репутації. Ти ж дівчина, тобі ще колись доведеться шукати собі чоловіка й виходити заміж. Якщо про тебе будуть говорити такі неприємні речі, тобі потім у родині чоловіка життя не дадуть, зі світу зживуть — невже ти цього не розумієш!"

~~~~~

Класичні сади Сучжоу - Унікальні сади в Китаї.

Більше 2600 років тому місто Сучжоу, розташоване на захід від нинішнього Шанхая, було столицею Царства У. В ньому розташовувалося понад 50 унікальних садів, 9 із яких сьогодні стали частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У цих садах ростуть прекрасні дерева і квіти, а складні скельні утворення та спокійні ставки розкривають перед відвідувачем мікрокосм природи. Подібно до традиційного китайського пейзажного живопису, вони виражають те, як китайці старанно й майстерно поєднують природу та міське середовище.