Розділ 11 — Виявлення аномалії.

Разом із лікарем прийшов іще малий учень-помічник, який ніс ящик із ліками за спиною. Учотирьох вони подолали двогодинний шлях і врешті дісталися до села Люшу.

Щойно вони підійшли до воріт дому, троє молодших дітлахів із радісними вигуками вибігли їм назустріч. Проте, побачивши незнайомців, малеча вмить притихла й почала поводитися дуже чемно, хоча їхні допитливі оченята так і впивалися в Чен Сяосяо.

Коли мати повела лікаря до кімнати, Чен Сяосяо витягла куплені в містечку солодощі й роздала братам і сестрі. Не зважаючи на втому після довгої дороги, вона відразу пройшла на кухню й заходилася готувати обід.

Коли все було готово, лікар із помічником усе ще не пішли, тож їх запросили до столу. У цей час Чен Сяосяо помітила, що обличчя матері виглядає дуже стурбованим — схоже, батькова травма була важкою і піддавалася лікуванню непросто.

Скуштувавши шматочок редьки, лікар здивовано підвів брови й повернувся до пані Чен:

"Господине Чен, що це за овоч? Чому він такий хрусткий і солодкий?"

"Лікарю, це наша Сяосяо знайшла в горах якусь розсаду і посадила трохи біля дому. Чесно кажучи, я й сама не знаю, що це таке," — пані Чен, хоч і мала важкість на серці, усе одно ввічливо підтримувала розмову.

Почувши це, старець зацікавився ще дужче і звернувся до Чен Сяосяо:

"Старша донько родини Чен, а як ти його знайшла?"

Чен Сяосяо, яка саме збиралася взяти паличками їжу, опустила їх і невимушено пояснила:

"Дідусю лікарю, цю редьку я відкопала в мулі біля ставка в одній глибокій ущелині. Якщо вірити книгам, які я читала раніше, ця рослина називається земним женьшенем. Це трав'яниста рослина з м'ясистим корінням довгастої, кулястої або конічної форми. Його назвали так тому, що зовні він дуже схожий на справжній женьшень."

"А можна подивитися на нього вживу?" — лікар загорівся ще більшою цікавістю. Зараз він уже забув про їжу, бажаючи лише на власні очі побачити цей так званий земний женьшень.

Чженбінь, почувши це, голосно вигукнув:

"Я знаю, де він! Я зараз принесу!" — і вмить зіскочив із лави та кулею помчав на кухню.

За мить хлопчик повернувся, тримаючи в руках білу редьку, і протягнув її лікарю:

"Дідусю лікарю, ось ця редька, яку знайшла моя старша сестра. Вона неймовірно смачна! Її можна їсти і просто сирою, і смажити як гарнір до рису."

"Ого, навіть сирою можна їсти!" — старий лікар примружив свої проникливі очі, розглядаючи білосніжний і соковитий овоч.

У малого помічника поруч аж очі округлилися, і він із подивом вигукнув:

"І справді формою нагадує женьшень. Недарма його так назвали!"

Лікар потер редьку об рукав, підніс до рота і з гучним хрускотом відкусив чималий шматок. Він жував із таким апетитом, що його маленький помічник мимоволі сковкнув слину — йому теж страх як захотілося дізнатися, який же на смак цей земний женьшень.

"Непогано, дуже непогано. Хоч це й не справжній женьшень, але старий виразно відчуває в ньому легкий лікарський присмак. Схоже, ця річ зовсім не така проста," — задоволено усміхнувся старий лікар.

Чен Сяосяо дещо здивувалася і додала:

"Дідусю лікарю, корінь земного женьшеню можна вживати як звичайний овоч, проте його насіння, свіже та сушене коріння, а також листя використовують у медицині. Він покращує травлення і виводить мокротиння. Свіжий корінь добре тамує спрагу, сушений — допомагає роботі кишечника й сечового міхура, а листя лікує початкові стадії дизентерії та допомагає запобігти їй. Тому в ньому справді відчувається присмак цілющих трав."

"Старша донько родини Чен, і звідки ж ти все це знаєш?" — старий лікар знову виявив неабияке здивування. Його гострий погляд прикувався до Чен Сяосяо, ніби він намагався прочитати її наскрізь.

Вираз обличчя дівчини залишався незмінним. Вона спокійно зустріла його погляд і м'яко відповіла:

"Ваша учениця свого часу читала чимало різноманітних рідкісних сувоїв та деякі медичні книги. Про цей земний женьшень я також дізналася з одного незвичайного трактату."

"Чудово, чудово. Розумна дівчина!"

Старець кивнув, похвалив її і більше не розпитував, повернувшись до обіду.

Далі за столом усі сиділи мовчки. Пообідавши, старий лікар почав збиратися в дорогу. Чен Сяосяо подарувала йому на прощання дві білі редьки, що знову викликало на обличчі поважного гостя задоволену посмішку.

Проводжаючи їх поглядом, Чен Сяосяо помітила, що обличчя матері знову сповнилося туги, і в її серці теж оселилася тривога за батька.

Відправивши трьох молодших гратися на вулицю, Чен Сяосяо разом із матір'ю увійшла до кімнати. Побачивши, що батько не спить, вона поспішила привітатися.

Чен Біюань злегка кивнув із абсолютно спокійним виразом обличчя, ніби його ніщо не турбувало.

"Батьку, а лікар сказав, коли ви зможете одужати?" — хоч Чен Сяосяо непогано зналася на травах, діагностувати такі важкі травми вона не вміла.

"Важко сказати. Спершу треба попити ліки, а там побачимо," — Чен Біюань поглянув на неї, а потім перевів тему. — "Розкажіть краще, що з вами трапилося в містечку. Я хочу знати."

Оскільки до цього в домі були гості, Чен Біюань іще не знав подробиць. За його розрахунками, щоб назбирати грошей на лікаря, їм довелося б кілька разів з'їздити на базар і розпродати чимало курей та кроликів, тому поява лікаря вже сьогодні стала для нього повною несподіванкою.

Пані Чен нічого не приховувала й детально розповіла про зустріч із управителем з маєтку Нін.

Чен Біюань вислухав і замовк. Лише через якийсь час він повернувся до доньки й запитав:

"Сяосяо, як на твою думку, чи є якась різниця між овочами й тваринами, що виросли в твоєму просторі, та тими, що є тут, у реальному світі?"

Різниця?

Про це Чен Сяосяо якось навіть не замислювалася.

Не встигла вона відповіла, як пані Чен, що стояла поруч, заговорила першою:

"Як на мене, то овочі та м'ясо з простору Сяосяо здаються неймовірно ніжними на смак. І ще, після такої їжі відчуваєш нечуваний приплив сил, а вся втома з тіла зникає безслідно!"

Чен Сяосяо аж заціпеніла — а й справді, усе було саме так, як казала мама.

Чен Біюань пильно подивився на доньку й поважно промовив:

"Їжа з простору Сяосяо приносить величезну користь тілу. Схоже, вона містить у собі духовну енергію!"

"Духовну енергію?!" — Чен Сяосяо була приголомшена, не розуміючи, що це означає.

А от обличчя пані Чен злегка змінилося. Вона мимоволі перевела погляд на свого чоловіка і, переконавшись, що той говорить цілком серйозно, опустила очі й промовчала.

"Батьку, мамо, а ви можете мені пояснити, що таке духовна енергія?" — слова Чен Сяосяо порушили тишу, яка запанувала в кімнаті. Їй було страшенно цікаво дізнатися, чи має батькова "духовна енергія" якесь відношення до тієї, про яку писали у фентезійних романах її минулого життя.

"Сяосяо, не розпитуй про це. Тобі не буде ніякої користі від цих знань. Краще вийди на вулицю, подивися, де там бігають Чжен'юань та інші, поклич їх до хати й повчи грамоти," — просто відіслав допитливу доньку геть Чен Біюань.

Батько явно не збирався нічого розповідати.

Бачачи, що батьки не в гуморі, Чен Сяосяо не наважилася наполягати, розвернулася й вийшла.

***

У домі родини Чен знову запанував спокій. А тим часом у маєтку Нін у самому розпалі був пишний бенкет. За головним столом сиділи кілька літніх поважних чоловіків. Усі вони були рум'янощокі, сповнені сил, а їхній гучний сміх розносився навсібіч, змушуючи молодших членів родини Нін, які прислужували їм знизу, мимоволі коситися в їхній бік.

Старі гості весело розмовляли за їжею, а коли розмова ставала особливо жвавою — хвацько осушували келихи. Один із них, сивобородий старець, перехилив повну чашу вина, а потім узяв паличками шматок м'яса й поклав до рота. Прожувавши кілька разів, він раптом змінився в обличчі й поспіхом тягнув до рота вже наступний шматок.

Його дивна поведінка привернула увагу інших. Один із присутніх, старець у зеленому халаті, здивовано запитав:

"Старий Ліне, ти що це? Скидаєшся на якогось голодного духа, що щойно вирвався з пекла!"

Старий Лін лише кинув на нього швидкий погляд і, ретельно розжувавши м'ясо разом із кістками та проковтнувши все до останнього шматочка, повернувся до господаря дому:

"Старий Ніне, звідки у вас ці птиця та кролики? Ви самі їх виростили чи купили десь?"