Розділ 119 — V006 розділ: Експеримент успішний. Випадково потрапила в лігво розбійників.

Стримуючи сміх, Чен Сяосяо зв'язалася з маленькою Юйтен і тихо скомандувала: "Забрати!"

Після цього вона й сама перенеслася в простір. З першого погляду вона побачила обох підлітків перед невеликою хатинкою — вони тримали в руках фляги і все ще міцно тримали очі заплющеними. Чен Сяосяо не втрималася від сміху:

"Гаразд, можете розплющити очі."

Почувши наказ, Чжуцін та Люйчжу повільно розплющили очі. Коли вони побачили краєвид, який абсолютно відрізнявся від того, що був щойно, на їхніх обличчях мимоволі з'явився глибокий подив.

Люйчжу, розплющивши очі, на мить заклякла і відразу запитала: "Панночко, це місце таке гарне! Це місце належить вам, панночко?"

"Правильно, це моє місце. Подобається?" — Чен Сяосяо побачила, що у них немає жодної поганої реакції, і заспокоїлася.

Маленька Юйтен, яка сиділа на кришталевому дереві, підлетіла ближче і, дивлячись на новоприбулих, з посмішкою промовила: "Вітаю вас у просторовому світі моєї маленької господині! Привіт, мене звати маленька Юйтен, я тут керую цим просторовим світом. Окрім маленької господині, у цьому просторі все вирішую я!"

"Ти... ти така маленька..."

"Як ти вмієш літати?"

Двоє підлітків дивилися на маленьку Юйтен, яка зависла в повітрі, і кожен висловив те, що було на умі.

"Хі-хі, я ще просто не виросла, тому я така маленька!" — весело відповіла маленька Юйтен. — "І взагалі, я відрізняюся від вас, тому я вмію літати, а ви — ні!"

"Юйтен, покажи їм усе тут, а також розкажи про правила цього простору й речі, на які слід звернути увагу!"

"Слухаюся, маленлька господине!"

Залишивши людей на маленьку Юйтен, Чен Сяосяо повернулася до хатинки. Вона поки не поспішала виходити, адже головною метою було побачити, які зміни відбудуться з людьми, яких вона забрала в простір.

Якщо вони зможуть жити в просторі, це буде чудово. У разі будь-якої надзвичайної ситуації в майбутньому її простір зможе стати порятунком для людей.

Увійшовши до хатинки, Чен Сяосяо оглянула це житло з однієї кімнати та вітальні. Хоча тут було все необхідне, але якщо думати про проживання багатьох людей, то про це годі було й мріяти.

Будинок!

Чен Сяосяо наче щось згадала і відразу підійшла до стіни, щоб відкрити панель керування простором. Відтоді як маленька Юйтен почала керувати простором, вона рідко торкалася цієї речі.

Вона відразу відкрила магазин, знайшла розділ декору і натиснула на нього. На всій панелі з'явилися різноманітні зображення вілл. Усі ці вілли можна було придбати за просторові монети. Чен Сяосяо вирішила замінити цю просту хатинку з однієї кімнати та вітальні.

"Сільська садиба? Ні, вдома якраз таку будують, тут немає сенсу робити те саме!"

"Заміський заїжджий двір? Перетворювати хороший дім на заїжджий двір якось недобре, краще зробити затишну віллу, головне, щоб жити було комфортно."

"Сніжні гори? Вечірка для неодружених? Таємний сад? Ставок із лотосами? Чому всі ці будиночки такі маленькі? Ні, в майбутньому тут точно житиме чимало людей, мені потрібна велика вілла!"

"Білосніжна зима? Оце непогано. Романтика семи вечорів? Два поверхи, теж гарно. Акварельний Цзяннань? Три поверхи?"

Чен Сяосяо розглядала вілли і бурмотіла собі під ніс. Серед трьох обраних вілл «Білосніжна зима» мала найбільш сучасний вигляд, до того ж вона була двоповерховою та дуже красивою. «Романтика семи вечорів» та «Акварельний Цзяннань» були схожі за стилем, але якщо обирати, то «Акварельний Цзяннань» був дещо кращим — принаймні там було три поверхи, тож якщо в майбутньому людей побільшає, місця вистачить усім.

Дивлячись на ці дві вілли, Чен Сяосяо трохи вагалася: обрати ту, яка їй більше подобалася за назвою — «Білосніжна зима», чи практичніший «Акварельний Цзяннань».

За мить Чен Сяосяо вирішила спочатку купити віллу «Білосніжна зима», адже на перший час її цілком вистачить. На двох поверхах навіть якщо перевезти всю її родину з батьками, місця вистачить для кожного!

Що ж до всього іншого — про це можна подумати згодом. Якщо виникне потреба, тоді й купить іншу, все одно після купівлі цю віллу можна використати в будь-який момент.

Прийнявши рішення, Чен Сяосяо негайно здійснила покупку. На щастя, простір накопичив понад мільйон монет, тож витратити двісті сорок тисяч на цю віллу було для неї дрібницею!

Після купівлі вона натиснула кнопку оновлення будинку, замінюючи хатинку на віллу «Білосніжна зима». Щойно вона завершила натискання, перед її очима все кілька разів колихнулося, і вона миттєво помітила, що всередині все змінилося.

Не лише вітальня стала значно більшою, але й усе облаштування всередині було набагато вищого класу, ніж раніше. Окинувши все поглядом, Чен Сяосяо не втрималася від посмішки: "Справді, за що платиш, те й маєш. Оце вже схоже на справжній дім!"

Продовжуючи говорити, вона почала оглядати свою нову оселю. Окрім великої вітальні, тут була кімната та кухня, а також ванна кімната. Перший поверх мав площу близько ста вісімдесяти квадратних метрів.

Оглянувши перший поверх, Чен Сяосяо піднялася на другий. Другий поверх був дещо меншим за перший через наявність двох невеликих балконів, але тут було аж шість кімнат. Ця вілла була цілком достатньою для проживання всієї родини Чен.

До того ж на першому поверсі могли розміститися слуги. Для теперішнього стану справ Чен Сяосяо була дуже задоволена таким житлом!

Вона обрала для себе одну з кімнат, де всі речі були повністю укомплектовані, тож їй не довелося нічого додатково готувати. Щойно вона спустилася на перший поверх, як слідом за маленькою Юйтен увійшли Чжуцін та Люйчжу.

"Маленька господине, цей будинок, який ти вибрала, такий гарний!" — радісно вигукнула маленька Юйтен.

"Головне, щоб подобався!" — посміхнулася Чен Сяосяо, кинувши погляд на двох підлітків, чиї обличчя виражали подив та цікавість, і додала: "Відтепер, коли ми заходитимемо сюди, це буде нашим тимчасовим житлом. На першому поверсі є чотири кімнати, ви можете вибрати собі по одній. На другий поверх без потреби не піднімайтеся, тільки Люйчжу щодня заходитиме туди, щоб допомогти мені з прибиранням!"

"Так, панночко!"

"Панночко, я запам'ятав!"

Хоча відповіді були звичайними, Чен Сяосяо помітила, що вони змінилися. Це було зовсім не схоже на ту несміливість та тривогу, що панували в них щойно.

Тепер вирази їхніх облич були природними, а в очах, окрім радості, світилися щирість та тепло. Такий погляд Чен Сяосяо вже бачила раніше — так на неї дивилися духовні звірі.

Це доводило, що простір дійсно здатний впливати на розум і серце людини, у цьому тепер можна було не сумніватися.

Маленька Юйтен, здається, розгадала її думки і з посмішкою сказала Чен Сяосяо: "Маленька господине, не хвилюйся, відтепер Чжуцін та Люйчжу будуть безмежно віддані тобі!"

"Це чудово!" — Чен Сяосяо нарешті заспокоїлася. Найважливішу проблему було вирішено, і тепер, якщо їй знадобляться люди, хіба не достатньо буде просто забрати їх у простір?

У цю мить серце Чен Сяосяо переповнювала радість, а її очі заблищали. Цей простір був справжнім божественним артефактом, адже ніхто не міг уникнути його впливу — кожен, хто потрапляв сюди, ставав її надійною людиною.

"Юйтен, відтепер ти навчатимеш Чжуціна та Люйчжу духовної практики!" — оскільки вони стали своїми, їм, безумовно, потрібно було тренуватися, тим паче, що згодом вони повернуться з нею до зовнішнього світу.

"Без проблем!" — охоче погодилася маленька Юйтен.

Почувши це, Чжуцін та Люйчжу зраділи і негайно опустилися на коліна перед Чен Сяосяо, промовляючи: "Дякуємо за милість, панночко!"

Хоча вони були дітьми бідняків, але змалечку виросли в цьому світі й чудово знали, хто такі майстри духовної практики. Раніше вони не мали можливості тренуватися через бідність, а тепер, отримавши такий шанс, чудово розуміли, що цим дарунком вони завдячують своїй господині.

"Гаразд, піднімайтеся, надалі просто добре виконуйте свої обов'язки!"

"Слухаємося!"

Коли вони піднялися, Чен Сяосяо звернулася до Люйчжу: "Іди за мною, я покажу тобі, як готувати на тутешній кухні. Коли ми перебуватимемо в просторі, ти варитимеш для нас їжу!"

"Так, панночко, Люйчжу вміє готувати!"

"Я навчу тебе користуватися тутешніми речами. Вони відрізняються від тих, що ззовні, і без пояснень ти не зможеш ними керувати!"

"Так, Люйчжу розуміє!"

Усе облаштування в просторі було сучасного типу, тож Чен Сяосяо довелося особисто показувати цим людям з давнини, як усім користуватися, інакше їй довелося б куховарити самій.