Розділ 121 — V006 розділ: Експеримент успішний. Випадково потрапила в лігво розбійників.

Спостерігаючи за діями цих двох дрібних посіпак, Чен Сяосяо подумки посміхалася. Коли її погляд випадково зустрівся зі складним, глибоким поглядом Чі Датоу, вона мимоволі підняла брови. Схоже, цей Чі Датоу був зовсім не таким простим, яким здавався на перший погляд.

Під квапливі вигуки Шуйґуя всі троє один за одним підійшли до окремого дворика. Щойно вони наблизилися до дверей, зсередини донісся сміх та розгульні звуки — без сумніву, там тривали п'яні веселощі.

"Хто там, якого біса приперлися!"

Не встигли вони зупинитися, як зсередини пролунав сповнений сили голос. Лише за цим тембром Чен Сяосяо змогла визначити, що цей майстер був щонайменше духовний практиком рівня Бойового Духу!

"Майстре, це я, Шуйґуй, і Чі Датоу!" — голосно вигукнув Шуйґуй у бік дверей.

Усі звуки всередині миттєво стихли. За коротку мить двері кімнати відчинилися, і звідти вийшов кремезний, широкоплечий монах. На вигляд йому було близько сорока років, його очі випромінювали гостроту. Помітивши Чен Сяосяо, яка стояла між двома чоловіками, він здивовано запитав: "Ця маленька дівчинка... де ви її знайшли?"

"Монах-гульвіса, то це ти їхній господар?" — перехопила ініціативу Чен Сяосяо.

Чернець здивувався ще більше і, вказавши на себе пальцем, запитав: "Дівчино, ти мене знаєш?"

"Хіба ти не монах-гульвіса?"

"Звідки ти знаєш, що мене кличуть Хуахешанем (монахом-гульвісою) ?"

"У серіалах завжди так показують!" — Чен Сяосяо нарешті хоч раз повірила телевізійним сюжетам.

Поруч із нею Шуйґуй та Чі Датоу абсолютно остовпіли, почувши, як вона назвала його Хуахешанем. Вони ніяк не могли збагнути, звідки ця дівчина знає прізвисько їхнього майстра. У цих краях мало хто знав це ім'я, адже щоразу, коли чернець виходив на справу, він практично не залишав свідків, тому його жертви навіть не здогадувалися, хто саме їх убив. Що ж до самого прізвиська, то цей майстер дістав його невдовзі після того, як пішов у ченці, адже він зовсім не цурався ні вина, ні м'яса, ні жінок, тож це ім'я само собою закріпилося за ним.

"Серіалах?"

Чернець зовсім збився з пантелику, але швидко згадав про попереднє питання: "Дівчисько, хто ти взагалі така? Як ти опинилася в нашому монастирі?"

"Що поробиш, сам володар підземного царства наказав мені прийти, тож я не могла не з'явитися!" — Чен Сяосяо абсолютно не зважала на цього ченця. Ну і що з того, що він на рівні Бойового Духу? Її мухобійка могла прихлопнути навіть Бойового Короля, що вже говорити про нього.

Чернець витріщив очі й люто крикнув: "Дівчисько, ти вирішила покепкувати зі мене? Якщо не викладеш усе як є, не звинувачуй мене, коли я вирву і з'їм твоє серце!"

"Справді, купа чудовиськ-людожерів!" — холодно процідила Чен Сяосяо.

"Дівчисько, кажи, до якої фракції ти належиш?"

Чернець розгледів, що Чен Сяосяо перебуває лише на рівні Бойового Учня. Можливо, він і не ставив ні в гріш цього дрібного Бойового Учня, але чудово знав, що люди, здатні до культивації, не бувають простими — звичайні селяни взагалі не мають можливості тренуватися. Оскільки дівчисько перед ним також було культиватором, йому доводилося бути обережним, щоб не зачепити того, кого не слід, адже тоді він не те що спокійного життя, а й самої голови не вбереже.

"Я не належу до жодної фракції!" — Чен Сяосяо похитала головою і, пильно дивлячись на нього, додала: "Але я вирішила, що обов'язково відправлю тебе на той світ, тому що ти заслуговуєш на смерть!"

"Заслуговую на смерть? Ха-ха..." — холодно засміявся чернець. — "У цьому світі багато тих, хто заслуговує на смерть, хіба ти зможеш убити всіх? Дівчисько, ти не схотіла йти дорогою до раю, а вирішила без запрошення ввірватися до воріт пекла. Раз уже ти забрела до мого пекла, то залишайся тут назавжди!"

"Залишитися? І це кажеш мені ти?"

"Я..."

"Майстре, майстре, не гнівайтеся!" — У цей момент Чі Датоу, який досі мовчав, раптово перебив ченця. На його обличчі з'явилася крайня обережність, і він кинувся вперед до супротивника, вигукуючи: "Майстре, з цією дівчиною краще не зв'язуватися, якщо вона накличе..."

"Майстре, стережіться!" — Шуйґуй помітив, як у рукаві Чі Датоу блиснуло холодне лезо, і відчайдушно закричав.

Проте його попередження запізнилося на мить. Кинджал у руці Чі Датоу з силою встромився в спину ченця, прямо в ділянку серця. Після цього чоловік, не зважаючи ні на що, міцно обхопив ченця руками, повернув голову і щосили закричав до Чен Сяосяо: "Тікай! Швидше тікай звідси, мерщій!"

Від моменту, коли Чі Датоу кинувся вперед, і до поранення минула всього лише одна мить. Чен Сяосяо була приголомшена цим несподіваним поворотом подій і навіть не встигла відповісти на його крик.

Водночас поранений чернець також отямився. Він люто заревів: "Покидьок! Наважився поранити мене, жити набридло!"

Бах!

Чернець вирвався з обіймів Чі Датоу й щосили вдарив його долонею в груди. Чі Датоу, який не мав культивації, а лише звичайну грубу силу, відлетів наче м'яч. Він злетів високо в повітря і от-от мав із силою гепнутися об землю.

У цю саму мить Чен Сяосяо змахнула своєю ніжною рукою, і довга лоза з блискавичною швидкістю обхопила його ще до того, як він торкнувся землі. Вона голосно скомандувала: "Забрати!"

Щойно слова злетіли з її вуст, Чі Датоу зник у повітрі!

Двоє інших чоловіків витріщили очі, довгий час не в змозі прийти до тями від побаченого.

Перенісши людину до простору, Чен Сяосяо з силою замахнулася лозою в руці, спрямовуючи удар прямо на ченця!

Хлясь! Хлясь!

Чернець-гульвіса, який не встиг ухилитися, отримав прямий і точний удар. Від болю він шалено заревів: "А-а-а! Хто ти така?!"

Хлясь! Хлясь!

Замість відповіді Чен Сяосяо лише знову змахнула лозою в руці!

"А-а-а!"

"Паскудо, а-а-а!"

Хлясь-хлясь-хлясь-хлясь!

"Я вб'ю тебе, а-а-а!"

Хоч як чернець намагався ухилятися чи ховатися, він ніяк не міг уникнути гнучкої лози, яка, наче духовна змія, раз по раз із силою шмагала по його тілу. Дуже швидко шкіра ченця тріснула, м'ясо розірвалося, і з ран хлинула кров.

Шуйґуй, який спостерігав за цим збоку, занімів від жаху. Навіть найсильніший серед них чернець не був суперником для цієї дівчини. Чоловік почав безшумно задкувати назад.

Ченцю точно кінець, і тепер у нього самого не залишалося іншого виходу, окрім як тікати. Якщо ця юна пані дізнається про всі його чорні справи, то йому...

Він крадькома зиркнув на напівживого ченця, якого продовжували шмагати, розвернувся і з усієї сили кинувся геть із дворика!

"Захотів утекти? Думаєш, зможеш!"

Поруч була маленька Юйтен, тож хіба міг чийсь рух сховатися від її відчуттів? Щойно пролунали слова Чен Сяосяо, лоза в її руці злетіла вперед, і Шуйґуя, який тільки-но добіг до воріт дворика, міцно зв'язало.

Ба більше, його тіло наче перестало йому підкорятися — лоза невблаганно потягнула його назад у двір. Від переляку він не міг вимовити ні слова.

Це було занадто моторошно!

Чен Сяосяо не звернула на нього уваги, а перевела погляд на ченця, який саме намагався підвестися. Вона змахнула рукою, і в її долоні з'явилася мухобійка, якою вона відразу зацідила в ченця.

Бах!

Чоловіка з силою припечатало до землі, і він затих, невідомо чи живий, чи мертвий. Шуйґуй чітко бачив цей удар, його рот розкрився від подиву, і він довгий час не міг його стулити.

Чен Сяосяо сховала мухобійку і, дивлячись на ченця, у якого з усіх семи отворів на обличчі вже текла кров, холодно посміхнулася: "Ну що? Я ж казала, що це володар підземного царства шукає тебе, хіба я помилилася?"

"Ти... хто ти така..." — ледь чутно прохрипів чернець, з якого вже майже вилетів дух. Він досі так і не збагнув, як примудрився перейти дорогу такій постаті.

"Хм, скоро дізнаєшся!" — холодно кивнула Чен Сяосяо і раптом люто крикнула в бік дверей кімнати, де помітила підозрілий рух: "А ну марш звідти!"

З дверей, перелякано озираючись, дрібними кроками вийшла жінка років тридцяти. Вона була розкішно й виклично вбрана, але її обличчя перекосило від жаху. Вона з острахом подивилася на Чен Сяосяо і не наважилася вимовити жодного слова.

Чен Сяосяо знову змахнула рукою, і ще одна лоза міцно зв'язала жінку.