Розділ 13 — Закоханий юнак.

Вранці Чен Сяосяо прокинулася від тихого гомону на подвір'ї. Вона відразу впізнала голос свого молодшого брата Чжен'юаня, і їй стало страшенно цікаво, чим це він там займається так рано.

Вона поправила ковдру на молодшій сестричці, яка ще солодко спала, накинула верхній одяг і вийшла з кімнати. На подвір'ї дівчина побачила брата, який старанно вправлявся в стійці мабу * , а поруч стояла їхня матуся.

Що тут відбувається?

Чен Сяосяо на мить застигла від подиву, а потім підійшла ближче і збентежено запитала пані Чен:

"Мамо, Чжен'юань займається бойовими мистецтвами?"

"Так, Чжен'юань занадто лінивий, тому я мушу сама за ним наглядати," — лагідно відповіла пані Чен. — "Сяосяо, ти вже прокинулася? Тоді побудь трохи з ним, а я піду приготую для вас сніданок."

"Добре..." — усе ще з просоння відповіла дівчина.

Вона підійшла до краю подвір'я і присіла на лаву. Протираючи очі, Чен Сяосяо спостерігала за братом, який застиг нерухомо. У душі вона мимоволі перейнялася до нього повагою: вираз його обличчя був надзвичайно серйозним, стопи розгорнуті назовні під кутом п'ятнадцяти градусів і розставлені на ширину плечей, коліна зігнуті, а центр ваги зміщений донизу. Руки він тримав перед собою, розгорнувши долонями до землі. Усе це дуже нагадувало майстрів кунг-фу, яких вона колись бачила у фільмах про бойові мистецтва.

Ким же насправді була її родина до того, як опинитися тут?

Звичайні селяни ніколи б не стали вчити дітей грамоті та бойовим мистецтвам. Не маючи спогадів минулої власниці тіла, Чен Сяосяо раз у раз поверталася до цих роздумів. Вона чітко бачила, що батьки зовсім не схожі на простих тутешніх жителів, та й молодші діти не скидалися на сільську малечу. Особливо тепер, коли батько й мати так суворо вимагали від них вивчення наук та єдиноборств. Можливо, усе це якось пов'язано з батьковою важкою травмою?

Вона довго розмірковувала над цим, але так і не змогла розгадати таємницю.

***

Наступного дня після сніданку Чен Сяосяо збиралася взяти Чжен'юаня з собою в гори. Зрештою, щоб розвивати простір, їй необхідно було знаходити рідкісні й цінні речі для колекції. Проте вона навіть уявити не могла, що біля самих воріт їх уже хтось підстерігатиме.

"Сяосяо, ви з Чжен'юанем збираєтеся в гори?"

Трохи хрипкий голос прозвучав із помітним хвилюванням. Господарем цього голосу був хлопець із їхнього ж села Люшу на ім'я Лю Даньхан. Йому було близько сімнадцяти років, і його юне, чесне обличчя вмить залилося рум'янцем, коли він із явним захопленням та надією поглянув на дівчину.

Куточки губ Чен Сяосяо ледь сіпнулися, а в душі вона відчула легку ніяковість. Одного погляду на хлопця було достатньо, щоб зрозуміти: він був палким залицяльником колишньої Чен Сяосяо. Хоч вона й не пам'ятала їхнього минулого спілкування, цей юнак не викликав у неї жодного особливого трепету.

Поки вона вагалася з відповіддю, Чжен'юань смикнув її за рукав і весело сказав:

"Старша сестро, якщо брат Даньхан піде з нами в гори, нам не доведеться боятися жодної небезпеки!"

Згадавши свою нещодавню моторошну зустріч зі стрічковим крайтом, Чен Сяосяо злегка кивнула й першою рушила вперед.

Чжен'юань широко посміхнувся Лю Даньхану і відразу ж помчав услід за сестрою.

Лю Даньхан на мить розгубився, а коли отямився, на його простому обличчі засяяла щаслива посмішка, і він поспіхом наздогнав дівчину з хлопчиком.

"Сестро, ми спочатку будемо рубати дрова чи збирати цілющі трави?" — запитав Чжен'юань, знаючи, що головна мета сестри — знайти ліки для батька.

Подолавши один крутий схил, Чен Сяосяо так утомилася, що в неї підкошувалися ноги, тому вона прихилилася до стовбура дерева, щоб трохи відпочити.

Лю Даньхан тримався на шанобливій відстані й не наважувався підходити надто близько чи заважати їхній розмові.

Утерши піт із чола, Чен Сяосяо озирнулася довкола й відповіла:

"Дров удома ще цілком достатньо, тому спершу займемося травами!"

"Добре!" — погодився Чжен'юань.

Побачивши, що брат із сестрою рушили далі, Лю Даньхан трохи повагався, але продовжив іти слідом, тримаючись трохи віддалік.

"Сестро, а це цілюща трава?"

"Старша сестро, а як називається ось ця? Яка від неї користь?"

"Сестро, а чому ця рослина з колючками?"

"Старша сестро, скільки нам ще потрібно збирати?"

Поки Чжен'юань без упину сипав запитаннями, їхні кошики поступово наповнювалися.

Лю Даньхан, який ішов неподалік, зовсім забув про полювання: він теж заходився збирати ті лікарські рослини, які знав, сподіваючись потім віддати їм усе назбиране.

Самі того не помітивши, у пошуках лікарських трав вони зайшли досить далеко, переваливши аж через три гірські хребти. За цим заняттям вони зовсім утратили лік часу й забули про втому, а оберемки трав ставали усе більшими.

"Старша сестро, вже минув час Коня (з 11:00 до 13:00) і настала година Вівці (з 13:00 до 15:00) , чи не пора нам уже рубати дрова?"

Чен Чжен'юань зупинився, подивився на сонце і голосно гукнув до сестри, яка саме присіла під деревом, викопуючи якусь рослину.

У цей час до них підійшов Лю Даньхан, тримаючи в руках чималий оберемок зібраних трав.

Чжен'юань здивовано глянув на нього:

"Брате Даньхан, ти теж збирав трави?"

"Це для вас!" — ніяково посміхнувся Лю Даньхан, крадькома косячись на дівчину під деревом.

"Тоді дуже дякую!" — зрадів хлопчик і знову повернувся до сестри:

"Старша сестро, ми вже зібрали цілу купу, годі вже копати!"

"Зачекай хвилинку, я зараз підійду!" — долинув голос Чен Сяосяо.

Проте сама вона в цей момент надзвичайно пильно розглядала дивну знахідку, яка формою нагадувала деревний гриб. Дівчина піднесла її до носа і вдихнула аромат — цей запах точно належав справжньому Ganoderma lucidum (лінчжи)*.

Звісно, вона чудово знала, що таке лінчжи. У її колишньому світі штучно вирощений гриб лінчжи не був чимось дефіцитним, проте те, що вирощували в теплицях, не йшло в жодне порівняння з цим диким екземпляром.

Лінчжи, відомий також як чудодійний гриб або трава безсмертя, є трутовиком лакованим. Цей гриб-сапрофіт зазвичай росте на корінні або пнях хвойних та листяних дерев на сонячних схилах.

Він має гіркувато-солодкий смак і нейтральну природу, благотворно впливає на серце, легені, печінку та селезінку. Лінчжи зміцнює дух, живить легені, покращує циркуляцію енергії ці та усуває застої крові. Його використовують при загальному виснаженні організму, хронічній втомі, безсонні, запамороченнях та затяжному кашлі з задишкою.

Цей гриб мав багатовікову історію використання в медицині й належав до традиційних дорогоцінних ліків із надзвичайно високою цінністю. При цьому найсильнішими цілющими властивостями володів саме пурпуровий лінчжи.

Перед нею ж лежав чорний лінчжи — простіший різновид, проте знайти таку цінну річ у цих горах уже вважалося величезним везінням.

Чи варто забрати його в простір? — задумалася вона.

Якщо це допоможе підняти рівень простору і його вдасться там розмножити, то згодом ці гриби можна буде вигідно продати!

На її обличчі з'явилася радісна усмішка, і Чен Сяосяо швидко перенесла лінчжи в простір. Проте зараз було незручно заходити туди й перевіряти систему, тож довелося відкласти це до повернення додому.

Піднявши свої кошики з травами, вона рушила назад. Чен Сяосяо підійшла до брата й Лю Даньхана, відчуваючи легку незручність.

"Старша сестро, брат Даньхан теж назбирав для нас купу лікарських трав!" — усміхаючись, сказав Чжен'юань.

Лю Даньхан соромився дивитися Чен Сяосяо в очі. Із цілком безневинним та добродушним виглядом він лише ніяково почухав потилицю.

Дівчина хотіла було подякувати, але, подивившись на цей кумедний і сором'язливий вигляд хлопця, слова застрягли в неї в горлі. Тому вона просто звернулася до брата:

"Трохи відпочинемо, нарубаємо дров і ходімо додому."

"Старша сестро, я вже так хочу пити і їсти! Дай мені той смачний овоч!" — попросив Чжен'юань, маючи на увазі білу редьку, яку сестра часто брала з собою як перекус.

Чен Сяосяо кинула на нього суворий погляд і докірливо промовила:

"Тобі аби тільки їсти!"

"Та ця редька така смачна й так добре тамує спрагу, чому б і не з'їсти!" — зауважив хлопчик із цілковитою впевненістю.

"Зачекайте, а що таке редька?" — раптом здивовано перепитав Лю Даньхан.

~~~~~

Стійка мабу (вершника).

Ganoderma lucidum - Лінчжи, також відомий як лінчжицао (грибна трава), шэньчжі (божественний гриб), чжицао (грибна трава), сяньцао (рослина безсмертя) та жуйцао (сприятлива рослина). Вони належать сімейству поліпорових, в основному бувають червоних (цичжи) і фіолетових (цзичжи) форм, є грибами-сапрофітами і ростуть у пнів і основ листяних дерев.

малюнок №1

малюнок №2