Розділ 130 — V007. Несподіваний здобуток. Неймовірний красень.

Дзвінкий клекіт журавля безцеремонно перервав бурмотіння молодого чоловіка. Птах суто по-людськи закотив очі, проте слухняно змінив напрямок польоту і почав спускатися до землі.

Молодий чоловік залишився цілком задоволений такою поведінкою свого супутника. Щойно вони приземлилися, він ніжно погладив птаха по пір'ю і сказав: "Ти все ж таки схожий на свого господаря — такий же добросердий, і це чудово. Саме тому, що ми обоє маємо добру душу... "

Кру ~

Журавель демонстративно відвернув голову і відійшов убік, повністю ігноруючи свого балакучого господаря. Цей хлопець був настільки балакучим, що навіть терплячий птах не міг цього витримати.

Молодий чоловік лише добродушно посміхнувся на таку демонстрацію гордості. Він озирнувся довкола, і його гарні мигдалеподібні очі уважно вивчили всю гірську долину. Зітхнувши, він пробурмотів: "Три роки мене тут не було, і все так занедбано. Якщо вчитель та наставниця дізнаються про це, вони точно засмутяться. Моє серце надто м'яке, тому наступного разу треба знайти час і як слід прибрати тут усе, щоб заспокоїти їхні душі. Ех, а в мене ж і так стільки справ... "

Цей невтомний балакун говорив сам із собою ще досить довго, і лише після цього нарешті звернув увагу на людину, яка лежала серед понівечених клумб.

Коли його погляд зупинився на цьому прекрасному, бездоганному обличчі, він здригнувся і мимоволі приклав руку до власних грудей, вражено вигукнувши: " Журавлику , біда! Моє серце чомусь почало калатати як шалене! Невже я захворів? Що взагалі відбувається?"

"..." — журавель прикинувся абсолютно глухим.

"Так швидко стукає... Чому мені достатньо було лише раз поглянути на цю дівчину, щоб моє серце так забилося? Журавлику , я точно серйозно захворів, які ліки мені тепер приймати?"

Кру ~

Журавель гордо підняв голову, видав гучний клекіт, розвернувся і просто пішов геть, вирішивши ігнорувати господаря до самого кінця!

"Ах ти ж негіднику, зовсім немає в тобі співчуття та відданості!" — люто крикнув молодий чоловік услід птаху.

Почувши це, журавель мало не перечепився на рівному місці, але лише сильніше змахнув крилами і швидко злетів у повітря.

"Ех, ну що за нестерпний птах, жодної поваги до господаря. Я ж тобі лише слово сказав, а ти вже показуєш свій характер. Ох, це все через мою надмірну доброту, інакше я б давно вискуб із тебе все пір'я, хм... "

Побурчавши ще трохи, молодий чоловік обережно повернувся до дівчини. Його мигдалеподібні очі спалахнули дивним, яскравим блиском, і він досить довго розглядав прекрасну незнайомку, перш ніж остаточно повернути самовладання.

Його тонкі губи були щільно стиснуті, утворюючи ідеальну лінію. Він злегка кліпнув очима і тихо промовив до себе: "Недарма моя інтуїція підказувала, що в цьому місці має щось статися. Виявляється, ця прекрасна дівчина просто чекала, поки я прийду і врятую її."

"Гм, чи не варто мені спочатку як слід прорахувати наперед, чи пов'язує нас із цією дівчиною доля?"

"Ні, вона важко поранена, спочатку потрібно повернути її до тями, а про все інше поміркуємо згодом!"

Прийнявши рішення, молодий чоловік ще раз подивився на її бліде обличчя. У його темних, як туш, очах спалахнув теплий вогник, а кутики губ піднялися в легкій посмішці: "Зважаючи на те, що нас звела доля, я проявлю щедрість і пригощу тебе однією пігулкою повернення душі!"

З цими словами в його руці з'явився витончений нефритовий флакон, з якого він дістав круглу пігулку із золотавим відливом і обережно допоміг Чен Сяосяо проковтнути її.

Переконавшись, що ліки успішно потрапили всередину, він задоволено посміхнувся. Потім дістав чисту хустку, дбайливо витер бруд та сліди крові з обличчя дівчини, і на його власному вродливому обличчі засяяла яскрава, сонячна посмішка.

"Має ж бути хоч якийсь зв'язок між мною та цією дівчиною. Небеса, нехай він обов'язково буде, інакше я просто в диких збитках! Мій гоноровий статус дозволяє обводити навколо пальця інших, але сам я ніколи не залишаюся в дурнях. Дівчино, ти ж не збираєшся так підставити мене, правда?"

Без упину бурмочучи собі під ніс, він простягнув свої довгі витончені пальці та почав гарячково робити містичні підрахунки. Проте в міру того, як просувалися обчислення, легка посмішка злетіла з його обличчя, а брови стискалися все сильніше й сильніше — схоже, результати його геть не задовольняли.

"Не так, усе не так... Чому я нічого не можу побачити? Я ж видатний віщун, провидець, чий погляд не здатна ошукати жодна жива душа в піднебесній! Як так вийшло, що долю цієї дівчини я взагалі не спроможний розгледіти?!"

"Ні, треба спробувати ще раз! "

Він розпочав новий відлік, але цього разу задіяв уже обидві руки. Його пальці рухалися дедалі швидше, проте вродливе обличчя ставало дедалі похмурішим.

"Неймовірно... Знову повна пустка. Я справді нічого не бачу?!"

Молодий чоловік спантеличено втупився в нерухому дівчину, зробив ще кілька спроб, але знову розчаровано похитав головою. Він то дивився на неї, то знову брався рахувати на пальцях, і після тривалої метушні остаточно розгубився: "Хіба я не великий майстер пророцтв? Чому ж тоді мої здібності тут безсилі?!"

"Що взагалі відбувається?"

"Втома... Це точно через утому, мені просто треба трохи відпочити."

Не в змозі знайти логічне пояснення, занепокоєний провидець вирішив просто заспокоїти себе цією думкою. Коли він нарешті вгамувався, його погляд мимоволі знову повернувся до Чен Сяосяо. У глибоких темних очах замиготіли загадкові вогники, а в кожній рисі його обличчя проступала витончена, благородна велич.

Один лежав, інший сидів поруч!

Час невблаганно минав хвилину за хвилиною. Завдяки дії чудодійної золотавої пігулці обличчя Чен Сяосяо поступово наливалося здоровим рум'янцем, проте вона все ще перебувала в глибокому забутті.

"Дивно, вона вже давно мала б опритомніти. Чому ж вона досі не розплющила очей? Може, щось пішло не так?" — провидець знову взявся розмовляти сам із собою: "Пам'ятаю, у якійсь стародавній книзі я читав, що коли людина не може прокинутися, її потрібно поцілувати в губи, і це поверне її до тями. Цікаво, чи це правда?"

"Якщо вона не прокидається, то, можливо, чекає саме на мій поцілунок? Чи варто спробувати?"

Поки він міркував уголос, його погляд мимоволі зупинився на її ніжних рожевих губах, які зараз виглядали напрочуд привабливо, наче вкриті солодким шаром свіжого меду.

Молодий чоловік неусвідомлено облизав власні губи, а в його глибоких зіницях спалахнули іскри нестримного зацікавлення. Він упевнено промовив: "Це точно знак! Вона просто чекає, поки я розбуджу її своїм поцілунком. Що ж, я проявлю милосердя і врятую її таким чином. Зрештою, навколо нікого немає, тож ніхто нічого не дізнається. А коли вона прокинеться, я просто промовчу, ось і все."

"Ех, та навіть якщо вона й дізнається, то точно не буде сваритися, адже я роблю це виключно заради її порятунку — а це благородна справа!" — остаточно переконавши себе у власній правоті, він вирішив не зволікати.

Він повільно нахилився, наближаючи своє обличчя до її губ, а в його голові крутилася лише одна цікава думка: і який він на смак — цей рятівний поцілунок?

Щойно його губи торкнулися її м'яких вуст, усе його тіло здригнулося, а в голові наче пролунав потужний удар грому. Його немов прошило сильним електричним струмом — хлопець повністю заціпенів, серце забилося з шаленою швидкістю, і він ледь не впав на неї зверху.

Для того, хто вперше в житті цілував дівчину, цей досвід став справжнім потрясінням, і він абсолютно забув, як потрібно правильно реагувати.

Саме в цю мить довгі й густі вії дівчини, схожі на крила витонченого метелика, злегка здригнулися. Свідомість почала повертатися до неї.

Проте ошелешений провидець нічого не помічав — він усе ще перебував під глибоким враженням від того дивовижного відчуття, коли душа ледь не покидає тіло, тому неусвідомлено, підкоряючись суто природним інстинктам, поцілував її значно міцніше.

Коли до Чен Сяосяо остаточно повернулися чуття, вона раптом вловила зовсім чужий, незнайомий аромат. Це був...

Запах чоловіка!

Щойно ця думка спалахнула в її голові, Чен Сяосяо миттєво зрозуміла, що відбувається щось неприпустиме. Вона різко розплющила очі і просто перед собою побачила величезне обличчя незнайомого красеня.

Вона вже збиралася закричати від переляку, але виявила, що її рот надійно заблокований.

Він її цілував!

Усвідомлення цього факту миттєво викликало в її серці хвилю обурення. Не чекаючи, поки хлопець хоч якрісь зорієнтується, Чен Сяосяо зібрала всі свої сили і обома руками люто відштовхнула його від себе!

"Ой-ой-ой!"

Зовсім не підготовлений до такого повороту подій, молодий провидець відлетів на кілька метрів назад. Якби він в останню мить не згрупувався і не відновив рівновагу, то точно перекинувся б догори дриґом.

"Ти... Тобі жити набридло?! —" — гнів Чен Сяосяо спалахнув із такою силою, що вона хотіла негайно дістати свою чарівну мухобійку і розмазати цього нахабу по землі. Проте, щойно вона спробувала різко підвестися, усе її тіло похилилося, і вона ледь не втратила рівновагу.

Тільки в цю хвилину вона згадала, що отримала важкий удар від того страшного чоловіка і знепритомніла.

"Дівчино, ну чому ти така агресивна? Я ж намагався врятувати тобі життя, розумієш чи ні? Я твій безпосередній рятівник і благодійник, а ти так грубо поводишся зі своїм спасителем... Мені від цього одні суцільні збитки," — побачивши таку люту реакцію, молодий чоловік ображено надув губи і почав висувати їй свої претензії.