Розділ 132 — V007. Несподіваний здобуток. Неймовірний красень.

Для Чен Сяосяо всі ці розмови про передбачення долі та заглядання в таємниці всесвіту були повною нісенітницею. Вона ні на гріш не вірила в подібні речі.

"Маленька господине, дарма ти не віриш. Люди з Храму Небесних Таємниць дійсно володіють унікальним хистом. Використовуючи свій природний дар або особливі духовні здібності, вони здатні бачити майбутнє інших. Особливо коли йдеться про пошук зниклих чи прорахунок людської удачі — у них є свої унікальні методи, які дозволяють творити справжні дива, непідвладні звичайним практикам!"

"Невже це правда?" — слова маленької Юйтен змусили її засумніватися у власній категоричності.

Варто було Чен Сяосяо лишень подумати про те, що той унікальний дивак ззовні виявився людиною з Храму Небесних Таємниць, як їй здалося, що весь цей світ остаточно збожеволів.

"Панночко, а може, доля дійсно пов'яже тебе з цим провидцем і ви колись будете разом?" — грайливо піддражнила її маленька помічниця.

"Дурниці не кажи!" — Чен Сяосяо люто зиркнула на неї. — "Нехай тільки спробує знову з'явитися мені на очі — я його на місці приб'ю! Він перший, хто наважився так нахабно повестися зі мною, хм!"

"Хі-хі-хі, але ж, маленька господине, ти опритомніла саме завдяки його поцілунку..."

"Маленька Юйтен, тобі життя набридло, чи що?!"

"Ха-ха-ха-ха!"

Бачачи, як її господиня шаленіє від сорому та гніву, маленька Юйтен заходилася ще гучнішим сміхом. На щастя, навколо будинку був встановлений надійний звукоізоляційний бар'єр, тож ніхто зовні не міг почути їхню розмову.

***

Через отримані травми Чен Сяосяо більше не виходила назовні, повністю присвятивши час відновленню сил усередині простору.

За кілька днів її рани остаточно загоїлися. Підрахувавши дні, вона зрозуміла, що перебуває поза домом уже більше ніж півмісяця. Вона обіцяла рідним повернутися за кілька днів, тож якщо вона не з'явиться найближчим часом, родина почне серйозно хвилюватися.

Вона наказала Юйтен перемістити простір назад до гори Ваньань, що біля села Люшу. Щойно вона вийде назовні, то відразу опиниться на рідній горі. Думка про близькість дому змусила її серце радісно затремтіти, а весь нещодавній стрес миттєво зник.

Вона вивела з простору дев'ятьох нових помічників і коротко розповіла їм про стан справ у своїй родині. Оскільки вони вже чули про це від Юйтен під час перебування у просторі, ця інформація не стала для них несподіванкою.

Коли перед їхніми очима постало підніжжя гори Ваньань, де повним ходом йшло масштабне будівництво і вже височіли витончені павільйони та затишні дворики, їхні очі спалахнули від захвату. Це місце виглядало значно кращим і величнішим за те, де вони мешкали раніше.

Тільки-но вона повела їх убік дому, першим, кого вони зустріли, виявився її молодший брат Чен Чжен'юань. Він упевнено сидів на спині білого тигра і, побачивши її, радісно вигукнув: "Старша сестро, ти нарешті повернулася!"

"Повернулася, Чжен'юане! Як справи вдома, усе спокійно? " — побачивши брата, Чен Сяосяо відчула приплив щастя і тепло посміхнулася.

"Усе просто чудово!" — відповідаючи, Чен Чжен'юань мимоволі перевів погляд на людей, які йшли слідом за сестрою. Він не очікував, що вона повернеться з такою компанією.

"Чжен'юань, віднині вони частина нашої родини, наші нові охоронці!" — помітивши його здивований погляд, Чен Сяосяо випередила його запитання і з посмішкою пояснила ситуацію, після чого повернулася до чоловіків: "Це мій молодший брат, Чен Чжен'юань!"

"Вітаємо старшого молодого господаря!"

Усі дев'ятеро чоловіків негайно вклонилися Чен Чжен'юаню. У їхніх голосах звучала належна повага, проте їм усе ще бракувало тієї родинної теплоти, яка була у стосунках із господаркою.

"Ласкаво просимо до нашої родини, ми ніколи не скривдимо вас!" — Чен Чжен'юань задоволено кивнув. Він помітив, що вони не виглядають як могутні майстри — їхній рівень перебував лише на початковій стадії очищення ці.

Звісно, він навіть не здогадувався, що ще десять днів тому ці люди були звичайнісінькими смертними, які володіли лише грубою фізичною силою та базовими навичками бойових мистецтв.

Якби він дізнався, що вони пройшли шлях від звичайних людей до духовних практиків рівня очищення ці всього за десять днів, його повага до них зросла б у рази. Проте Чен Сяосяо не збиралася розповідати про це братові, вважаючи це абсолютно зайвим.

Привітавшись, уся група рушила в напрямку маєтку Чен.

По дорозі Чен Чжен'юань розповів сестрі про останні новини. Окрім кількох візитів гостей, жодних серйозних подій не відбулося.

Важко було сказати, що саме стримувало потенційних ворогів — очікування великого аукціону, який мав відбутися за два місяці, чи недавнє присвоєння родині Чен шляхетного титулу. Хай там як, ніхто не наважувався створювати їм проблеми.

***

Звістка про повернення Чен Сяосяо швидко розлетілася маєтком. Одна зі служниць відразу побігла до будинку, щоб сповістити пані Чен.

Чен Біюань, який у цей час особисто контролював хід будівельних робіт, також отримав повідомлення від одного зі своїх учнів. Відклавши всі справи, він поспішив назустріч доньці, і незабаром батько та донька перетнулися на дорозі.

"Батьку, Сяосяо повернулася! —" — побачивши батька, дівчина шанобливо вклонилася і чарівно посміхнулася.

Чен Біюань уважно подивився на доньку, від якої не було жодних звісток більше ніж півмісяця. Побачивши її живою та неушкодженою, він із полегшенням зітхнув і промовив: "Головне, що ти повернулася. Це найважливіше!"

"Батьку, я ж обіцяла вам, що зі мною нічого не станеться. Погляньте, я в повному порядку!"

"Гм..." — Чен Біюань знову подивився на старшу доньку і з гордістю кивнув: "Не очікував, що за час своєї подорожі ти зможеш здійснити такий швидкий прорив!"

Він чітко відчув, що вона вже досягла рівня Бойового Майстра. Це щиро здивувало його, проте, згадавши про унікальні можливості її таємничого простору, він швидко заспокоївся, вважаючи такий прогрес цілком природним.

"Батьку, дозвольте відрекомендувати вам цих людей. Я зустріла їх під час подорожі і привела з собою — віднині вони служитимуть охоронцями нашого ордену!" — Чен Сяосяо вказала на чоловіків позаду себе.

"Вітаємо патріарха!"

Дев'ятеро помічників одночасно опустилися на одне коліно і шанобливо склали руки перед Чен Біюанем. Нарешті вони побачили законного патріарха цієї родини.

"О, підніміться, будь ласка!" — Чен Біюань швидко приховав своє здивування і приязно кивнув їм у відповідь.

"Сяосяо..."

Знайомий і такий рідний голос пролунав з боку воріт маєтку. Чен Сяосяо миттєво повернула голову і побачила матір, яка в супроводі служниці поспішала їй назустріч.

Дівчина радісно кинулася їй назустріч і з щасливою посмішкою закричала: "Мамо, я повернулася!"

"Сяосяо, донечко моя..." — пані Чен міцно притиснула доньку до грудей, її очі наповнилися сльозами від сильного хвилювання.

У Чен Сяосяо від ніжності защеміло в носі. Глибоко зворушена такою турботою, вона лагідно промовила: "Мамо, ну погляньте, я ж уже тут. Жива, здорова, жодна волосинка з моєї голови не впала."

"Ти схудла, так сильно схудла! Очевидно, в дорозі про тебе нікому було подбати, ти, мабуть, нормально й не їла нічого!" — пані Чен із ніжністю та болем торкнулася її зблідлого обличчя.

"Мамо, та що ви таке кажете, я зовсім не схудла!" — після важкого поранення та виснажливого відновлення вона дійсно виглядала виснаженою, проте зараз вона свідомо говорила неправду, аби лише заспокоїти серце матері.

"Материнське око не обдуриш!"

"Гаразд, годі вам розмовляти просто посеред дороги. Давайте повернемося до будинку і там спокійно про все поговоримо!"