Розділ 138 — V008. Переїзд до нової оселі. Зухвалий виклик пророцтву.

"Якщо ти так кажеш, то мені спокійно!" — зраділа Чен Сяосяо. Вона стрімко злетіла в повітря, перетнула бамбуковий гай і за мить опинилася посеред зарослого бур'янами пустиря.

"Тепер усе залежить від тебе!"

"Без проблем!"

Маленька Юйтен злетіла вище й зависла в повітрі. Вона легенько змахнула своєю крихітною ручкою, і густі соковиті бур'яни вмить висохли, а наступної миті спалахнули яскравим вогнем.

Шух!

За лічені секунди бур'ян перетворився на попіл. Усе, що мало згоріти, згоріло вщент, а те, чого вогонь не мав торкатися, залишилося абсолютно неушкодженим. Юйтен просто філігранно контролювала полум'я.

Коли дика земля повністю оголилася, Юйтен не стала відразу перекопувати її лопатою. Вона знову змахнула ручкою, і з неба хлинула потужна злива. Уся ця вода була стовідсотковою духовною водою з простору.

Та найдивовижнішим було те, що попри такий шалений потік, вода нікуди не стікала. Вона вся до краплі миттєво вбиралася в сухий, твердий як камінь жовтий ґрунт.

Цілюща злива не припинялася добрих пів години. На очах у Чен Сяосяо ця жовта земля почала помітно змінюватися. Вона не могла точно пояснити, що саме відбувається, але чітко відчувала, що ґрунт стає зовсім іншим.

Юйтен не зупинялася. Звідкись з'явилася маленька лопатка, і не одна, а відразу кілька сотень таких лопаток. Вони почали стрімко й синхронно перекопувати землю, наче кожною з них керувала невидима рука.

Побачивши цю картину, Чен Сяосяо мимоволі згадала зовсім інші образи з легенд — момент, коли Сунь Укун влаштував переполох у Небесному палаці, і його чарівна зі смугами палиця перетворилася на тисячі копій для битви з небесними воїнами. Те, що відбувалося зараз перед її очима, неймовірно нагадувало ту історію!

Різниця була лише в тому, що замість бойової палиці тут були маленькі лопатки, а замість битви з ворогами — швидке перекопування землі. Проте видовище було не менш разючим.

За якийсь час Чен Сяосяо нарешті прийшла до тями. Вона відчула легку суміш подиву та сміху: справжні дива, вона й справді немов опинилася у світі міфів та легенд.

Коли землю було перекопано, Юйтен продовжила насичувати її духовною водою. Під її чітким керівництвом цей клаптик землі раз за разом поливали й знову перекопували, повторюючи цей процес без упину.

Минуло пів дня, і Юйтен нарешті з почуттям виконаного обов'язку зупинилася. Вона з гордістю поплескала себе по маленьких грудях і промовила: "Юна господине, тепер, що б ми тут не посадили, усе буде рости просто ідеально."

"Чудово, тоді залишаю це на тебе. Саджай ті лікарські рослини, які вважаєш за потрібне!"

Дивлячись на акуратні грядки, які тепер виглядали точнісінько як родюча земля в її просторі, Чен Сяосяо радісно посміхнулася. Схоже, у питаннях землеробства з Юйтен ніхто в світі не міг зрівнятися.

Звісно, якби хтось дізнався, що Юйтен використовує чисту духовну воду з простору просто для покращення звичайного ґрунту, це викликало б загальне обурення та шок від такого марнотратства. За таке марнування скарбів природи зазвичай загрожує небесна кара!

Проте ні дівчина, ні маленька ельфійка навіть не замислювалися над цим. Навпаки, дивлячись на створену родючу землю, де тепер можна вирощувати лікарські трави, вони обидві світилися від безмежного щастя.

Юйтен відібрала частину лікарських рослин із простору і висадила їх на нові грядки. Потім вона скопіювала огорожу з простору, щоб надійно захистити це поле.

Завершивши з цим, Юйтен посадила при вході маленьку лозу, а також випустила кількох маленьких ос під керівництвом королеви, які мали виконувати роль місцевих вартових.

Усього за пів дня вся робота була повністю завершена.

Чен Сяосяо була надзвичайно задоволена таким результатом, а Юйтен просто світилася від радості!

Оскільки час уже наближався до обіду, пора було повертатися додому, щоб рідні не почали хвилюватися й шукати її.

І справді, щойно вона вийшла з бамбукового гаю, як назустріч їй вибігли Чжуцін та Люйчжу. Побачивши її, обидва в один голос вигукнули: "Панно!"

"Чжуцін, Люйчжу, як ви тут, уже звикли?"

Чен Сяосяо кивнула їм і поцікавилася їхніми справами. Вчора, коли вони тільки повернулися, батьки відразу зайнялися їхнім облаштуванням, тож вона тоді не втручалася.

"Панно, ми вже звикли!"

"Панно, тут просто чудово!"

Обоє підлітків були дітьми з бідних родин, які раніше ніколи не їли досхочу і не мали хорошого одягу. Хоча їм уже довелося якийсь час пожити в просторі Чен Сяосяо, умови в цьому маєтку все одно були в сотні разів кращими за все, що вони бачили у своєму минулому житті.

"Головне, що вам подобається!" — посміхнулася Чен Сяосяо. У відданості цих двох не було жодних сумнівів, але, зважаючи на їхній досить юний вік, вона трохи подумала й додала: "Люйчжу, відсьогодні ти стаєш особистою служницею моєї молодшої сестри Ланьлань. Ти будеш піклуватися про неї в усьому, а також повинна надійно її захищати!"

"Слухаюсь, панно! Люйчжу обов'язково зробить усе, щоб захистити панночку Лань!" — серйозно й рішуче відповіла дівчинка.

"Добре. Чжуцін, а ти будеш супроводжувати мого другого молодшого брата. Твої обов'язки такі ж: піклуватися про нього і оберігати його від будь-яких небезпек, зрозуміло?"

"Слухаюсь, панно! Чжуцін буде віддано дбати про другого молодого пана!"

"Від сьогодні ви переходите до них. За обідом я обов'язково попереджу батьків."

"Слухаємось!"

Завершивши з облаштуванням цих двох, дівчина разом зі слугами повернулася до будинку родини Чен.

Щойно вони прийшли, мати відразу покликала всіх до столу, а невдовзі з роботи повернувся і втомлений батько.

Після обіду Чен Сяосяо дізналася важливу новину: батько разом зі старим старостою остаточно визначилися з датою, тож уже за три дні вони зможуть переїхати до нового будинку.

***

У наступні дні вся родина Чен була повністю занурена в клопоти, пов'язані з переїздом.

Насправді речей, які потребували перевезення, було зовсім небагато, адже більшість їхніх теперішніх меблів та побутових предметів були занадто грубими, старими та зношеними, тож брати їх у новий розкішний маєток не було жодного сенсу.

Чен Сяосяо отримала у власне розпорядження окремий невеликий двоповерховий будиночок. На першому поверсі розташовувалася затишна чайна кімната для відпочинку, а також чотири кімнати для служниць та літніх доглядальниць. Другий поверх повністю займали її власна спальня та робочий кабінет. Для неї однієї такого простору було більш ніж достатньо.

Увесь будиночок був зведений з якісної деревини, виглядаючи надзвичайно витончено й красиво. Дівчина була в повному захваті від своєї нової оселі!

Що стосується внутрішнього оздоблення та меблів, то все облаштовували виключно за її власним смаком, а деякі унікальні речі вона навіть скопіювала прямо зі свого простору.

За три дні навколо пролунали гучні й радісні вибухи святкових петард. У супроводі численних селян та слуг родина Чен урочисто переступила поріг свого нового маєтку.

Усі навколо щиро раділи, а члени родини Чен щедро роздавали слугам та гостям срібні монети як винагороду. Звідусіль лунали святкові привітання та найкращі побажання.