Розділ 139 — V008. Переїзд до нової оселі. Зухвалий виклик пророцтву.

Хоча пишного бенкету з самого початку не планували, селяни все одно масово зійшлися привітати господарів, тож зрештою родина Чен влаштувала для всіх присутніх великий і ситний обід.

У другій половині дня, під час першого ж дня після переїзду, втомлений від нескінченних турбот Чен Біюань не встиг навіть як слід присісти й відпочити, як один із його учнів поспіхом доповів: прибув Чжоу Цзіньцзян разом зі своєю родиною.

Отримавши цю звістку, всі члени родини Чен негайно вийшли до воріт, щоб особисто зустріти дорогих гостей.

Дізнавшись, що саме сьогодні родина Чен святкує переїзд до нового дому, Чжоу Цзіньцзян щиро й голосно розсміявся, зауваживши, що це справді надзвичайно сприятливий і благословенний день.

Пані Чен та пані Чжоу не бачилися довгі роки. Знову зустрівшись після тривалої розлуки, жінки зі сльозами на очах міцно обійнялися, не в силах приховати своєї величезної радості.

Поки старше покоління ділилося спогадами та емоціями, молодь не так гостро відчувала цей момент зв'язку минулого. Чен Сяосяо відразу помітила, що Чжоу Цзіньцзян прибув лише в супроводі своєї законної дружини та двох наложниць, тоді як його дітей ніде не було видно.

Вона добре пам'ятала, що в родині Чжоу було двоє синів і донька. Панночка Чжоу вже вийшла заміж, тож її відсутність була цілком природною, але те, що з ними не приїхали сини, викликало в неї неабияке здивування.

Втім, незабаром вона дізналася відповідь: обидва сини родини Чжоу зараз перебували на службі в таборі Божественної армії!

Цей табір був таємним місцем підготовки, створеним виключно за наказом імператорської родини. За чутками, там виховували найкращих охоронців та видатних полководців, і право потрапити туди мали лише найталановитіші та найобдарованіші молоді люди країни.

Зважаючи на колишню високу посаду самого Чжоу Цзіньцзяна, у тому, що його сини змогли опинитися в такому елітному місці, не було нічого дивного.

Родина Чжоу не стала селитися безпосередньо в головному будинку маєтку Чен. Чжоу Цзіньцзян обрав для себе найближчий до головної садиби двір — затишний традиційний сихеюань* із трьома внутрішніми переходами та чотирма невеликими будинками. Спочатку це місце призначалося для проживання шанованих гостей та радників, тож воно якнайкраще підійшло для його родини.

З цього дня Чжоу Цзіньцзян офіційно перебрав на себе обов'язки головного управителя маєтку Чен, значно полегшивши життя Чен Біюаню та взявши на себе величезну кількість щоденних турбот.

***

Життя в маєтку Чен ішло своїм чередом — галасливе, наповнене щоденними справами, але водночас дивовижно спокійне й стабільне, адже кожен мав чіткі обов'язки та роботу.

На відміну від такої бурхливої діяльності родини Чен, мешканці Палацу Безсмертних Звірів почувалися неймовірно нудно. Особливо важко доводилося такій непосидючій і веселій дівчині, як Цзюнь'єр, для якої кожен день у такій тиші тягнувся наче цілий рік.

Зараз господарка та її служниця сиділи в тихому саду. Цзюнь'єр безпорадно вмостилася на кам'яному столі, усім своїм виглядом демонструючи глибоку тугу, тоді як Гун Цзисюань спокійно й зосереджено читала книгу. Зрештою, вона жила в такому усамітненому ритмі вже понад десять років і давно до цього звикла.

"Панно, як ви гадаєте, куди це подівся молодий пан Мо? Він же раніше майже ніколи не виходив за ворота, а цього разу поїхав так надовго і досі не повертається! Через це ми навіть не можемо його знайти!"

"Це його особисті справи, і вони тебе не стосуються," — навіть не підводячи очей від сторінок книги, спокійно кинула у відповідь Гун Цзисюань.

Цзюнь'єр підперла підборіддя обома руками й незадоволено надула свої пухкі губки: "Панно, ну хіба можна так казати? Ми ж щиро хотіли познайомити його з хорошою подругою, а не просто так шукаємо заради розваг. Якщо він пропадатиме десь пів року чи рік, панна Чен, чого доброго, вже встигне вийти заміж за когось іншого, і йому нічого не дістанеться! Хе-хе, з його характером затятого книжника буде справжнім дивом, якщо він узагалі колись зможе знайти собі дружину!"

"Пф ~"

Почувши слова своєї служниці, Гун Цзисюань не втрималася й тихо розсміялася. Вона відклала книгу вбік, лагідно подивилася на дівчину й з лукавою посмішкою запитала: "Якщо ти так сильно хвилюєшся за одруження старшого брата Мо, то, можливо, коли він так і не зможе знайти собі дружину, ти сама вийдеш за нього замість неї, га?"

"Ні за що! Я ніколи в світі не погоджуся! Я просто не витримаю цього його дивного характеру, коли він вічно бурмоче щось собі під ніс і поводиться як не від світу цього. Якщо я буду з ним поруч, то сама скоро з'їду з глузду!"

Цзюнь'єр заперечливо замахала головою, навіть не замислюючись, наче мова йшла про якогось страшного хижака чи отруйну змію.

"Як на мене, тільки панна Чен зможе витерпіти його й покохати, тому нам обов'язково треба зберегти його саме для панни Чен!"

"Ох і язиката ж ти, дивись, щоб потім сестриця Сяосяо не влаштувала тобі за такі слова неприємностей!" — з посмішкою попередила її Гун Цзисюань. — "Дійсно дивно, куди міг поїхати старший брат Мо. Ми вже місяць шлемо йому листи, але досі не отримали жодної відповіді, це й справді нечувано."

"Панно, він же такий наївний у багатьох речах, як ви думаєте, його не міг хтось просто обдурити?" — раптом висунула абсолютно несподівану теорію Цзюнь'єр.

"Не вигадуй дурниць..."

Гун Цзисюань стала дещо серйознішою: "Старший брат Мо просто не зовсім розуміється на людських взаєминах, але насправді він дуже хороша людина. До того ж, він володіє таким видатним талантом. Хіба геній, якого Храм Небесних Таємниць не бачив уже сотню років, може бути дурником?"

"Та я ж не кажу, що він справді дурний! Просто цей його вигляд, коли він нічого не знає про буденні речі, здається дуже кумедним. Проте це навіть мило, молодий пан Мо — дивовижна людина!"

"Ну годі вже, ти його то хвалиш, то лаєш. Жодного уявлення не маю, що коїться в твоїй голові. Краще б почитала книгу уважно, щоб знову не скиглити від нудьги!"

"Молодша сестро Гун, і чому це ти нудьгуєш? Може, хочеш, щоб старший брат поговорив із тобою? За моїми підрахунками, у молодшої сестри Гун останнім часом не мало б бути жодних приводів для турбот ~"

Знайомий голос пролунав здалеку. Хоча самої постаті ще не було видно, маленька Цзюнь'єр миттєво підскочила з кам'яної лави й голосно закричала: "Панно, молодий пан Мо повернувся ~"

Чу-чу ~

Наче у відповідь на крик маленької Цзюнь'єр, пролунав дзвінкий і чистий клекіт небесного журавля.

В очах Гун Цзисюань спалахнув радісний вогник, і вона з посмішкою підняла голову, вдивляючись у небо. Там повільно й граціозно летів білосніжний журавель, на спині якого сидів чоловік, чий образ залишався незмінним уже років двадцять. За лічені миті вершник і його птах опустилися прямо посеред саду.

~~~~~