Розділ 14 — Чергове підвищення рівня.

"Редька — це така смакота!" — розплився в усмішці Чен Чжен'юань, пояснюючи все хлопцеві поруч. А потім знову повернувся до Чен Сяосяо:

"Старша сестро, ану дістань її швидше, нехай і брат Даньхан спробує, йому точно сподобається!"

Чен Сяосяо кинула на нього швидкий погляд, відвернулася і миттєво витягла з простору три редьки. Кинувши їм по одній, вона відійшла до іншого дерева, присіла на землю і заходилася неквапливо гризти свій овоч.

Бачачи, як брат із сестрою весело хрумтять редькою, Лю Даньхан простодушно й ніяково посміхнувся, проте відмовлятися не став і теж узявся за частування — він уже давно зголоднів, тож зайва скромність була ні до чого.

З'ївши редьку, Чен Сяосяо засіла перебирати трави, які назбирав Лю Даньхан. Хоча вони мало чим відрізнялися від її власних знахідок, для лікування батька ці трави все одно знадобляться.

Раптом дівчина стала надзвичайно серйозною. Вона повільно підняла кілька рослин, які зовні скидалися одночасно на бамбук та орхідею, і на її обличчі мимоволі з'явився вираз глибокого почуття подиву та радості.

"Сяосяо, ця рослина називається лонтоу фенвейцао — драконяча голова та феніксів хвіст * !" — з усмішкою підказав їм Лю Даньхан.

Чен Сяосяо звела на нього очі, злегка кивнула й промовила:

"Я знаю, що це лонтоу фенвейцао. Це дуже рідкісна лікарська рослина."

Насправді лонтоу фенвейцао — це не що інше, як дендробіум, відомий у народі як кам'яна орхідея. У її минулому житті ця трав'яниста рослина родини орхідних опинилася на межі зникнення і вважалася неймовірно коштовною. Подейкували, що в давнину дендробіум із гори Хошань постачався виключно до імператорського двору, і правителі використовували його для приготування еліксиру безсмерття. Чен Сяосяо бачила цю рослину лише раз у житті, але була твердо переконана, що не помилилася.

Дендробіум мав солодкуватий смак, нейтральну природу і не містив токсинів. Він ефективно відновлював внутрішні пошкодження, усував оніміння, покращував циркуляцію енергії ці, живив виснажені внутрішні органи та зміцнював чоловічу силу. Тривалий прийом цих ліків зміцнював шлунок і кишечник, усував дефіцит життєвих сил, знімав жар у кістках, проганяв судоми та біль у колінах. Крім того, він заспокоював розум, знімав переляк, дарував легкість тілу, продовжував роки життя і навіть омолоджував шкіру, маючи потужний загальнозміцнюючий ефект.

Знайти таку цінність у дикій природі для Чен Сяосяо було справжнім, неймовірним везінням.

Поки хлопці відвернулися й нічого не помічали, вона швиденько сховала половину дендробіуму в простір. Такий скарб обов'язково треба було зберегти в першу чергу.

"Уже пізно, давайте швиденько нарубаємо дров і будемо повертатися!" — звернулася Чен Сяосяо до супутників.

"Добре!"

"Як скажеш, сестро!"

Один за одним відгукнулися хлопці, і вже за чверть години всі троє з повними кошиками вирушили у зворотний шлях.

Коли вони вже майже підійшли до воріт її дому, Лю Даньхан тихо покликав дівчину.

Чен Сяосяо, яка йшла попереду, зупинилася й трохи здивовано поглянула на хлопця, чиє обличчя згасло від ніяковості:

"Щось трапилося?"

Чен Чжен'юань лише хитро посміхався, спостерігаючи за ними.

Під їхніми поглядами Лю Даньхан густо почервонів і, зовсім розгубившись, лепетав:

"Сяосяо, а ви... ви завтра знову підете в гори по дрова?"

"Ох, не знаю, навряд чи," — досить стримано й байдуже відповіла Чен Сяосяо і запитала: "Є ще щось?"

"Ні, нічого!" — ледве вичавив із себе хлопець і поспіхом похитав головою, так і не наважившись сказати більше жодного слова.

Чен Сяосяо ковзнула по ньому поглядом, мовчки розвернулася і пішла далі. Цей щирий і простий юнак не викликав у неї жодного інтересу — такі безініціативні люди, з яких слова не витягнеш, були зовсім не в її смаку.

Біля самих воріт Чен Чжен'юань весело попрощався з Лю Даньханом, а Чен Сяосяо вже встигла зайти на подвір'я. Хлопчик наздогнав сестру і з усмішкою запитав:

"Старша сестро, невже тобі й справді не подобається брат Даньхан?"

"Малий іще, що ти взагалі в цьому тямиш!" — із докором зиркнула на нього дівчина.

Чжен'юань анітрохи не злякався її погляду і, мружачись від задоволення, продовжував:

"Сестро, а я ж бачу, що ти брату Даньхану страх як подобаєшся!"

"Дурниці якісь верзеш. Такий малий, а вже про дівчат думаєш. Може, це ти сам нагледів собі якусь красуню в селі?"

"Що за вигадки, нічого подібного! Мені ті замурзані дівчиська взагалі не потрібні!"

"Справді не потрібні?"

"Справді!"

"Тоді щоб я більше не бачила, як ти ходиш до них у село бавитися!"

"Ну сестро!.."

Пані Чен, яка стояла біля дверей кухні, спостерігала за перепалкою сина й доньки. Погляд її впав на Чен Сяосяо, яка вже перетворилася на струнку, вродливу дівчину, і обличчя матері мимоволі сповнила легка журба. Якби вони не опинилися в такому становищі, то в її літа доньку вже давно пора було б видавати заміж, а тепер — що ж діяти...

Чен Сяосяо акуратно розклала зібрані трави на подвір'ї, а коли обернулася й побачила пані Чен, яка тужливо притулилася до одвірка, з усмішкою запитала:

"Мамо, щось не так?"

"Ні, нічого, все добре. Стомилися, мабуть? Ідіть швиденько вмийтеся з дороги, обід уже майже готовий!" — відігнала сумні думки пані Чен і лагідно усміхнулася.

"Я біжу купатися на річку!" — вигукнув Чжен'юань і кулею влетів до хати, щоб узяти чистий одяг.

Хлопці зазвичай любили плавати в річці неподалік від дому, і батьки ніколи їм цього не забороняли, тож це заняття стало для братів найулюбленішою розвагою.

"Мамо, я теж піду до себе в кімнату, вмиюся та переодягнуся," — усміхнулася Чен Сяосяо.

"Добре, йди."

Пані Чен дивилася вслід своїй шістнадцятирічній доньці й тихо, зітхала. Вона не знала, як складеться доля її дитини. Жінка чудово бачила, як Лю Даньхан заглядається на її доньку, і справа була зовсім не в тому, що вона зневажала бідність його родини — просто жінка вважала, що ні за вродою, ні за розумом цей хлопець зовсім не підходить її дорогій донечці.

***

Чен Сяосяо навіть не здогадувалася, що мати вже потай бідкається через її одруження. Наносивши води, вона з великою насолодою вимилася у своїй кімнаті, проте виходити не поспішала — натомість дівчина відразу перенеслася в простір.

Щойно вона там опинилася, як миттєво пролунав знайомий голос системи:

[Виявлено новий вид — чорний лінчжи. Простір підвищено з третього до восьмого рівня. Кількість грядок збільшено до десяти!]

[Виявлено новий вид — лонтоу фенвейцао. Простір підвищено з восьмого до чотирнадцятого рівня. Кількість грядок збільшено до п'ятнадцяти. У просторі додано одну рослину нефритову лозу!]

"Нефритова лоза?"

Чен Сяосяо заціпеніла від несподіванки. Вона не чекала, що простір подарує їй якусь нефритову лозу. Не встигла вона зайти до хатинки, щоб перевірити систему, як прямо біля стіни будівлі раптом стрімко виросло дивне диво-дерево. Ба більше, вона розросталася просто на очах. За мить це деревоподібне плетиво ніжно-зеленого кольору повністю оповило будівлю. І донедавна непоказна хатинка вмить набула значно привабливішого вигляду.

Хоча лоза виглядала надзвичайно ефектно, Чен Сяосяо гадки не мала, що це за рослина. Згораючи від цікавості, вона підійшла ближче і легенько торкнулася пальцями її соковитого, свіжого листя.

Воно виявилося прохолодним і дивовижно гладеньким на дотик, наче дівчина торкалася справжнього шліфованого нефриту.

Недарма її так назвали, — подумки захопилася Чен Сяосяо, і на її обличчі знову розцвіла щаслива усмішка. Чомусь їй здавалося, що ця рослина має якісь особливі властивості, проте вона ніяк не могла збагнути це дивне відчуття.

Лише за якийсь час Чен Сяосяо відійшла від лози й озирнулася довкола. Загалом у її розпорядженні тепер було вже сорок грядок! Окрім п'ятнадцяти ділянок, де вже колосився стиглий рис, додаткові двадцять п'ять грядок стали її найбільшим сьогоднішнім здобутком.

"Зібрати врожай рису та переробити на біле зерно, а солому перетворити на корм для тварин!" — скомандувала вона.

Щойно пролунав цей наказ, як безкрає золотаве море рису перед її очима миттєво зникло, наче його й не було.

Не гаючи часу, вона відразу ж засіяла новим рисом усі сорок ділянок.

Управившись із посівами, Чен Сяосяо попрямувала до пасовища, щоб зібрати підрослих курей та кролів. Оскільки простір досяг чотирнадцятого рівня, тепер вона могла утримувати тут величезну кількість живності.

Зайшовши до хатинки, вона перевірила вкладку магазину: виявилося, що окрім курей та кроликів, у просторі тепер можна було розводити овець, корів, качок, оленів та багатьох інших тварин.

Проте під кінець дівчина вирішила поки не братися за нові види, зупинившись на звичних курях та кроликах — і одним махом запустила на пасовища відразу кілька десятків голів.

"Старша сестро, іди вечеряти!" — раптом почувся ззовні голос молодшого брата.

~~~~~

Лонтоу фенвейцао — драконяча голова та феніксів хвіст.* Зліва голова дракона, а справа – хвіст фенікса

миска такої трави

Дендробіум Нобіле (благородний) Орхідея