Розділ 141 — V008. Переїзд до нової оселі. Зухвалий виклик пророцтву.

Бум ~

Пролунав оглушливий вибух. У повітря зметнулися хмари кам'яного пилу та уламків, наче по скелі вдарили потужним потоком внутрішньої енергії ці.

Побачивши це видовище, Мо Сюаньцзунь застиг від подиву. Він вражено подивився на лозу в руках дівчини й емоційно вигукнув: "Молодша сестро Гун, невже цей удар справді зроблено за допомогою цієї гілочки?"

"Звісно, хіба б я стала обманювати свого старшого брата?"

"Який скарб! Який неймовірний скарб, це ж справжнє диво!" — Мо Сюаньцзунь був просто на сьомому небі від радості. — "Молодша сестро Гун, швидше кажи, хто ця людина? Я негайно вирушаю на її пошуки!"

"Якщо ти справді хочеш знайти її, тобі потрібно вирушити до префектури Цін'ань у імперії Дафен. Там є одне маленьке село під назвою Люшу. Коли дістанешся туди, знайди дівчину на ім'я Чен Сяосяо — саме вона володіє цими лозами."

"Імперія Дафен? Село Люшу, Чен Сяосяо?"

Почувши ці три назви, Мо Сюаньцзунь злегка насупився: "Мені здається, я вже десь чув про це місце... Там наче ходили чутки про якесь духовне джерело та духовних звірів. Але як у такому глухому місці, як імперія Дафен, може з'явитися щось подібне? Це просто неможливо!"

"Старший брате Мо, ти ж там ще не був, звідки тобі знати, правда це чи ні?"

Гун Цзисюань прикрила рот рукою, стримуючи сміх. — "А давай ти просто прорахуєш це за допомогою своїх здібностей? Адже для тебе немає нічого таємного в цьому світі, варто лише поворушити пальцями, чи не так?"

"Не обов'язково!" — згадавши про свою нещодавню невдачу з пророцтвом, Мо Сюаньцзунь ніяково посміхнувся. — "Добре, я зараз спробую прорахувати цю Чен Сяосяо з імперії Дафен!"

Сказавши це, Мо Сюаньцзунь почав зосереджено прораховувати майбутнє. Проте час минав, а вираз його обличчя ставав усе більш похмурим та спантеличеним.

Гун Цзисюань була не на жарт вражена, адже вона вперше бачила цього завжди впевненого у власних силах провидця в такому стані.

Вона й не здогадувалася, що Мо Сюаньцзунь уже вдруге переживає подібне потрясіння, просто першого разу її не було поруч.

Коли догоріла паличка пахощів, Мо Сюаньцзунь нарешті зупинився. Він тривалий час сидів наче заціпенілий, а потім без упину забурмотів собі під ніс: "Як таке можливо? Ну як таке можливо, що я нічого не можу прорахувати? Що взагалі відбувається? Я не можу вирахувати ні ту, ні іншу... Як могло статися, що дві людини одночасно закриті від мого погляду? І зв'язок між ними обома якийсь абсолютно туманний та незрозумілий..."

"Неможливо, просто неможливо. Невже вони обидві якось пов'язані зі мною? Ні, це якась нісенітниця, абсолютно неможливо!"

Гун Цзисюань остаточно розгубилася. Хоча вона й не розуміла до кінця всіх тонкощів, за його сполоханим виглядом та уривчастими словами дівчина здогадалася, що сталося щось справді надзвичайне.

"Старший брате Мо, невже виникли якісь непередбачувані труднощі?"

"Усе гаразд!"

Мо Сюаньцзунь кинув на неї швидкий погляд, і в його очах спалахнула залізна рішучість: "Молодша сестро Гун, будь ласка, захисти мене від зовнішнього світу. Сьогодні я піду на крайній крок і застосую техніку Звороту Небесних Таємниць, я просто зобов'язаний з'ясувати, у чому тут річ!"

"Ні в якому разі!" — навіть не замислюючись, рішуче відрізала Гун Цзисюань. Хоча вона й не належала до Храму Небесних Таємниць, це поняття було їй чудово знайоме.

Цей крок означав спробу силою пробити завісу і зазирнути в приховані від смертних закони долі. Якщо провидець намагався зробити це всупереч волі Небес, на нього чекала жорстока зворотна кара: у кращому випадку він отримував важкі внутрішні поранення, а в гіршому — Небеса просто забирали роки його життя. Жоден розсудливий майстер пророцтва ніколи б не пішов на такий невиправданий ризик.

"Молодша сестро Гун, я вже все вирішив!"

Попри всі її заперечення, Мо Сюаньцзунь негайно сів на кам'яну лаву, схрестивши ноги, і заплющив очі. Гун Цзисюань одночасно охопили злість та тривога, але вона абсолютно не знала, що тепер робити.

У цей момент, коли він уже почав занурюватися в медитацію, його в жодному разі не можна було переривати, інакше удар у відповідь від вищих сил став би ще більш руйнівним.

Серце дівчини стиснулося від тривоги, і вона почала гірко шкодувати про те, що взагалі завела цю розмову. Хто ж міг подумати, що це викликає в Мо Сюаньцзуня такий шалений інтерес, що він вирішить ризикнути власним життям заради підглядання за долею.

Проте вона помилялася щодо справжніх причин його фанатизму. Мо Сюаньцзунь пішов на цей крок не тому, що вона згадала про Чен Сяосяо. Головною причиною стало те, що він спробував прорахувати долі двох різних дівчат — і в обох випадках зазнав повної невдачі.

Така аномалія стала для нього, визнаного генія, нечуваним викликом, тому він вирішив дізнатися істину попри будь-яку ціну.

Щойно Мо Сюаньцзунь повністю занурився в медитацію, Гун Цзисюань негайно поширила своє божественне сприйняття на весь навколишній простір, пильно стежачи за кожним шелестом. Водночас вона не зводила переляканих очей з обличчя брата, боячись найгіршого.

Її передчуття не обманули: невдовзі обличчя Мо Сюаньцзуня почало стрімко змінювати колір — воно ставало то блідо-зеленим, то білим, то наливалося багрянцем. Ці відтінки хаотично змінювали один одного, аж поки його обличчя остаточно не почервоніло, наче вся кров у його тілі під величезним тиском кинулася до голови.

Охоплена панікою Гун Цзисюань відчула, як її серце ледь не вистрибує з грудей. Їй шалено хотілося негайно струснути його й змусити припинити це безумство.

Минуло всього кілька миттєвостей, які здалися вічністю!

Пф ~

З горла Мо Сюаньцзуня раптово вирвався важкий згусток крові, і наступної миті він почав безсило падати вперед.

"Старший брате Мо!"

Гун Цзисюань миттєво опинилася поруч, підхопивши його за плечі саме в ту секунду, коли він уже майже впав на землю. Вона в паніці закричала: "Старший брате Мо, як ти? Що з тобою?!"

"Молодша сестро Гун..." — Мо Сюаньцзунь повільно розплющив очі, в глибині яких на мить спалахнув яскравий промінь світла. Він витер кров із губ і тихо промовив: "Не хвилюйся, я живий. Дякую тобі за турботу."

"Мовчи, нічого не кажи! Швидше приймай лікувальні пігулки, у вас же обов'язково мають бути спеціальні ліки на такий випадок!"

"Добре!" — відчуваючи повну відсутність сил у всьому тілі, Мо Сюаньцзунь чудово розумів, що отримав жорстокий зворотний удар від Небес. Він не став сперечатися, поспіхом дістав зі свого сховища цілющу пігулку й негайно її проковтнув.

Побачивши, що після прийому ліків до його обличчя почали повільно повертатися живі фарби, Гун Цзисюань нарешті змогла трохи заспокоїтися, проте в її голосі все одно відчувався переляк і легкий докір:

"Старший брате Мо, щоб це було востаннє! Ніколи більше не смій так безглуздо гратися з власним життям. Ну і як, тобі вдалося хоч щось побачити?"