Розділ 142 — V009: Задуми родичів та нічний напад.

"Я..." — Мо Сюаньцзунь виглядав абсолютно розгубленим. Він довго вагався і лише за якийсь час із гіркою посмішкою промовив: "Молодша сестро Гун, я також нічого до ладу не побачив!"

"Нічого не побачив?"

Гун Цзисюань здивовано підняла брови й запитала: "Як таке можливо, брате? Невже ти справді не зміг нічого розгледіти? Навіть якщо між тобою та сестрицею Сяосяо є якийсь зв'язок, ти мав би побачити бодай щось!"

"Я..."

Мо Сюаньцзунь відкрив був рота, але так і не зміг знайти слів для пояснення. Почалося все з того, що він спробував прорахувати життєві шляхи та походження обох дівчат, але в обох випадках зазнав повної невдачі, що не на жарт зачепило його гордість. Бажаючи докопатися до істини, він наважився силою зазирнути за завісу долі. Оскільки в його серці мимовільно виринали образи двох різних постатей, він сподівався побачити їх обох, проте в таємному вимірі перед його очима промелькнув лише один-єдиний жіночий силует.

Під час того короткого спалаху в містичному видінні йому здалося, що ця дівчина — та сама красуня, яку він колись врятував у гірській долині й про яку тепер не міг перестати думати ні на мить.

Що ж до якоїсь Чен Сяосяо, то її він там узагалі не розгледів, адже навіть не здогадувався, як виглядає господарка імені. Саме тому він і не знав, що відповісти на пряме запитання Гун Цзисюань.

"Старший брате Мо, то між вами з сестрицею Сяосяо є якийсь зв'язок чи ні?"

"Я й сам не знаю. Мабуть, усе якось занадто заплутано й неясно!" — збентежений власними думками, він знову мимохіть кинув цю дивну фразу.

Почувши таку відповідь, Гун Цзисюань не втрималася й прикрила рот рукою, тихо сміючись. Вона з живим інтересом подивилася на нього й промовила: "Старший брате Мо, якщо ти справді закохаєшся в мою сестрицю Сяосяо, то мусиш дбати про неї якнайкраще. Інакше я тобі цього не пробачу!"

"Та не вигадуй, як я взагалі можу бути з нею пов'язаний..."

Привабливе обличчя Мо Сюаньцзуня злегка напружилося. Згадавши ту сердиту дівчину з долини, яку він так запекло прагнув відшукати, він заперечливо похитав головою: "Молодша сестро Гун, припини говорити дурниці. Я можу сприймати цю Чен Сяосяо хіба що як молодшу сестру, а про щось більше не може бути й мови. Мені цього зовсім не треба!"

"Що?"

Пильно вдивляючись у вираз його обличчя, на якому зараз відображалася ціла буря емоцій, Гун Цзисюань мимоволі вигукнула: "Старший брате Мо, невже в тебе вже є дівчина, яка тобі подобається?"

"А..." — Мо Сюаньцзунь миттєво зорієнтувався і в легкому панічному замішанні поспіхом виправдався: "Ні, що за нісенітниця! Тобі здалося, немає в мене нікого на прикметі. Не вигадуй дурниць, молодша сестро!"

Його поведінка зараз якнайкраще описувала вираз "на злодії шапка горить"!

Гун Цзисюань ледве стримувала гучний сміх. Хто б міг подумати, що цей затятий книжник під час своєї подорожі зуміє зустріти дівчину, яка припаде йому до серця, та ще й сам закохається. Їй стало неймовірно цікаво, що ж це за красуня, яка змогла причарувати такого хлопця, тому вона з цікавістю запитала: "Старший брате Мо, а та дівчина вродлива?"

"Вродлива, неймовірно вродлива. Щоправда, характер у неї надто лютий..."

Мимохіть виказавши свої справжні почуття, Мо Сюаньцзунь відразу схаменувся і різко замовк. Він звузив свої мигдалеподібні очі й сердито вп'явся поглядом у Гун Цзисюань, а на його обличчі проступило явне незадоволення: "Ти просто витягувала з мене інформацію! Це дуже негарно з твого боку, виховані дівчата так поводитися не повинні. Молодша сестро Гун, надалі стеж за своїми словами і не забувай, що я твій старший брат!"

"Хі-хі, якщо в мого старшого брата з'явилася кохана дівчина — це ж просто чудово! Чому ж ти не привіз її з собою до Палацу?" — Гун Цзисюань абсолютно проігнорувала його спробу повчати її з позиції старшинства і продовжила допитуватися.

"Не було нічого такого!" — рішуче відрізав Мо Сюаньцзунь, вирішивши раз і назавжди закрити цю тему і вдати, ніби він узагалі нічого не говорив хвилиною раніше.

"Ну не хочеш — не кажи!"

Побачивши його непохитний вигляд, Гун Цзисюань зрозуміла, що подальші розпитування будуть просто марною тратою часу. Якщо Мо Сюаньцзунь твердо вирішував про щось мовчати, витягнути з нього бодай слово було абсолютно неможливо.

"Старший брате Мо, то ти все ж вирушиш до імперії Дафен, щоб відшукати сестрицю Сяосяо?"

"Ну..."

Згадка про цю дівчину викликала в душі Мо Сюаньцзуня легке внутрішнє протиріччя, адже він так і не зміг прорахувати її долю. Проте, глянувши погляд на зелену гілочку лози на столі, він знову відчув палке бажання зустрітися з нею. Йому до смерті хотілося з'ясувати, що це за дивовижна рослина, яка мала таку колосальну руйнівну силу, з якою навряд чи могла зрівнятися будь-яка звичайна зброя.

З іншого боку, якщо він витратить час на поїздку до цієї Чен Сяосяо, у нього залишиться набагато менше часу на пошуки тієї єдиної дівчини з долини, яку він так палко мріяв знайти якомога швидше. Вона була такою красивою, милою і водночас лютою... Навіть коли вона гнівалася, це виглядало неймовірно чарівно.

Втративши лік думкам, Мо Сюаньцзунь знову поринув у мрії. Він мимоволі згадав той солодкий момент, коли їхні губи злилися в поцілунку, і на його привабливому обличчі сама собою з'явилася ніжна й щаслива посмішка.

"Ох..." — побачивши, що старший брат Мо знову витає в хмарах із цим своїм замріяним і закоханим виглядом, Гун Цзисюань остаточно переконалася, що у цього хлопця з'явилася справжня кохана.

У цю мить у душі Гун Цзисюань ворухнулося якесь дивне, незвичне почуття. Попри те, що вона завжди сприймала його виключно як брата, її мати та його вчитель з дружиною раніше неодноразово натякали на те, що хотіли б бачити їх разом як подружжя. Хто б міг подумати, що він знайде своє щастя набагато раніше за неї.

Вона не могла чітко розібратися у власних емоціях, але щиро раділа за нього, адже зустріти людину, яку по-справжньому покохаєш усім серцем — це неймовірна рідкість у їхньому світі. Це нагадало їй про ту єдину зустріч у її власному житті... Той чоловік... Чи судилося йому колись з'явитися знову?

Старший брат та молодша сестра одночасно занурилися кожен у свої власні спогади та роздуми, повністю втративши лік часу.

"Панночко, молодий пане Мо, про що це ви так глибоко задумалися?"

Дзвінкий і наївний дівочий голос раптово порушив тишу, що запанувала в альтанці. Обидва одночасно підняли голови й побачили постать, яка швидко бігла до них. Це була Цзюнь'єp, яка до цього так запекло намагалася погратися з небесним журавлем.

"Що таке, невже Журавлик так і не погодився покатати тебе по небу?" — з посмішкою запитала Гун Цзисюань.

Відтоді як Цзюнь'єр уперше побачила цього величного птаха, вона щоразу намагалася змусити його злетіти з нею в повітря. Проте гордий журавель не визнавав нікого, окрім свого законного господаря Мо Сюаньцзуня, і дивився на всіх інших із висоти свого пташиного польоту. Тож попри те, що дівчинка докучала йому вже добру десятку років, їй жодного разу не вдалося досягти своєї мети.

Втім, для Цзюнь'єр це протистояння вже перетворилося на своєрідну розвагу: чим більше журавель ігнорував її, тим запекліше вона намагалася його приборкати. Гун Цзисюань добре знала цю її особливість, тому не пропустила нагоди піддражнити служницю, яка щойно повернулася ні з чим.

"Ой, панночко, ви ж і самі чудово знаєте, що цей журавель точнісінько такий самий, як і молодий пан Мо — справжній сухар та зануда!" — ображено надула губи Цзюнь'єр.

"Цзюнь'єр, ти геть неправа. Журавлик — це журавель, а я — це я, нас не можна порівнювати чи змішувати в одне ціле. І з якого це дива ти кажеш, що він такий самий зануда, як я? Хіба я зануда? Журавлик справжній норовливий індивід, і якщо ти й надалі будеш так про нього відгукуватися, він узагалі ніколи в житті не підпустить тебе до себе і ти точно не покатаєшся на ньому в небі. Тобі варто повчитися спокою у молодшої сестри Гун, адже твій характер занадто непосидючий і шумний, що дуже заважає твоїм духовним практикам і розвитку..."

"Стійте, стійте, благаю, зупиніться!"

Цзюнь'єр просто не мала сил слухати ці довгі й нудні повчання, які могли тривати годинами, тому вона щосили закричала, змусивши його нарешті замовкнути. Вона пильно подивилася на хлопця й сказала: "Молодий пане Мо, давайте облишимо все інше. Я хочу поставити вам лише одне-єдине запитання, і якщо ви на нього відповісте, я відразу відчеплюся!"

"О, і що ж це за запитання, Цзюнь'єр? Якщо я знаю відповідь, то, звісно, скажу тобі," — Мо Сюаньцзунь абсолютно не ображався на таку безцеремонну поведінку дівчини, адже знав її з самого дитинства, тому спокійно погодився вислухати її.

"Коли саме ви збираєтеся вирушити до імперії Дафен, щоб відшукати панночку Чен?" — це було саме те, що найбільше цікавило Цзюнь'єр, адже у своїй уяві вона вже давно заочно поєднала цю пару шлюбними узами.

Мо Сюаньцзунь не очікував такого повороту й здивовано запитав: "Ти також знаєш про те, що я збираюся до імперії Дафен?"

"А як же інакше! Молодий пан Мо обов'язково туди поїде, я в цьому навіть не сумнівалася!" — радісно посміхнулася Цзюнь'єр.

"Я..."

Мо Сюаньцзунь саме збирався щось заперечити, як поруч тихо й ніжно заговорила Гун Цзисюань: "Старший брате Мо, оскільки найближчим часом ти все одно не маєш термінових справ у палаці, поїздка до імперії Дафен дійсно не завадить. Зрештою, мені й самій шалено цікаво дізнатися, що це за дивовижна Нефритова Лоза, тому я дуже прошу тебе взятися за цю справу й розвідати все на місці."

"Ну що ж..." — Мо Сюаньцзунь трохи поміркував і нарешті кивнув: "Добре, я постараюся знайти час і здійснити цю подорож. Точну дату я зараз назвати не можу, але щойно мені вдасться знайти відповіді на всі запитання, я обов'язково детально напишу про все у листі до молодшої сестри Гун!"

"Чудово, щиро дякую тобі, старший брате!" — з посмішкою подякувала Гун Цзисюань.

"Хі-хі, я так і знала, що молодий пан Мо погодиться поїхати!"

Після цієї розмови Мо Сюаньцзунь не став відразу залишати Палац Безсмертних Звірів. Він погостював тут ще два дні, перш ніж остаточно вирушити в дорогу.

Проте куди саме лежав його подальший шлях, не знав абсолютно ніхто.

***

Тим часом у родині Чен усі клопоти тепер відбувалися без найменшої участі Чен Сяосяо. Абсолютно всіма справами маєтку, від найменших до найважливіших, керували її батьки за активної підтримки Чжоу Цзіньцзяна. Усе життя родини було чітко організованим та впорядкованим!

Оселившись у своєму новому двоповерховому будинку, Чен Сяосяо більшість часу присвячувала самовдосконаленню у просторі, а також просто відпочивала у своєму ліжку. Оскільки її молодша сестра була ще зовсім маленькою і жила разом із батьками в головній будівлі садиби, дівчині більше не доводилося ділити з нею одне ліжко, тож вона з радістю надолужувала упущені години сну в повній самоті.

Вона майже не виходила за межі своїх покоїв, воліючи залишатися в затишних кімнатах будинку, де спокійно читала стародавні сувої або тренувалася в каліграфії, поводячись точнісінько як вихована панночка з вельможної родини, що не залишає дівочих покоїв.

"Панно, прийшов молодий пан!"

Зараз особистими служницями при Чен Сяосяо залишалися дві сестри — Єсу та Єцао. Кімнату якраз прибирала старша з них, Єсу, яка й доповіла про прихід гостя.