Розділ 147 — V009: Задуми родичів та нічний напад.

Наступного ранку, щойно зійшло сонце, Чен Чжен'юань вийшов зі свого маленького двору і з подивом побачив, що на нього вже чекає старша сестра. Він здивовано запитав: "Старша сестро, чому ти тут так рано? Сталося щось важливе?"

"Чжен'юане, слухай мене дуже уважно. Відсьогодні, щойно ти побачиш на своєму шляху когось із родини Тянь, негайно розвертайся і йди геть. Якщо ж вони самі причепляться до тебе і ти не зможеш їх позбутися, ні в якому разі не залишайся з ними наодинці — поруч із тобою завжди має бути хтось із наших людей, ти мене зрозумів?" — надзвичайно серйозним і суворим тоном промовила Чен Сяосяо.

Чен Чжен'юань на мить завмер, а потім його обличчя миттєво залив гнів: "Старша сестро, невже ці люди замислили щось лихе проти нас?"

"Вони однозначно прийшли сюди з брудними намірами. Подумай сам: за всі ці роки, навіть коли наші батьки тільки грали весілля, ця наша так звана старша тітонька жодного разу не зволила з'явитися чи бодай надіслати звістку. А тепер, коли ми раптово розбагатіли, вона приволокла сюди весь свій виводок. Хіба не очевидно, заради чого все це робиться?"

"Та в такому разі давай просто виставимо їх за ворота! Нам такі гості даром не потрібні!" — гаряче вигукнув юнак, чий прямий і чесний характер не дозволяв приховувати свої справжні емоції.

Чен Сяосяо лише похитала головою і з холодною посмішкою зауважила: "Ці люди настільки безсоромні, що поки вони не поживуть тут якийсь час і не зрозуміють, що їм нічого не світить, їх ніякою силою не виженеш. Поки що ми не будемо діяти відкрито. Нам потрібно просто дочекатися, поки вони самі зроблять помилку і впіймаються на гарячому — тоді вони підібгають хвости й самі з ганьбою заберуться геть!"

"Добре, я зроблю так, як ти кажеш, сестро!" — кивнув Чжен'юань. Насправді він терпіти не міг усі ці інтриги, і зараз його думки були зайняті виключно самовдосконаленням та бажанням якнайшвидше зробити наступний прорив.

У цей момент почулися легкі й швидкі кроки, і перед ними з'явився особистий слуга Чжен'юаня — кмітливий хлопець на ім'я Чжуцін. Він шанобливо вклонився: "Вітаю, старша панно, вітаю, молодий пане! Доброго вам ранку!"

"Доброго, Чжуцін," — кивнула йому Чен Сяосяо і відразу ж суворо розпорядилася: "Чжуцін, від сьогоднішнього дня ти повинен невідступно, з ранку й до пізнього вечора, перебувати поруч зі своїм молодим господарем. Якщо хтось із родини Тянь наважиться чіплятися до нього чи докучати своїми розмовами, а твоєму господарю через вихованість буде незручно виставити їх геть — ти не мусиш церемонитися. Виганяй їх без жодних вагань і жалю! Якщо виникнуть якісь проблеми — я повністю беру всю відповідальність на себе!"

"Слухаюсь, старша панно! Чжуцін все чітко зрозумів і виконає в найкращому вигляді!"

"Ти також нещодавно зробив прорив у самовдосконаленні, тому не лінуйся і тренуйся якнайзапекліше. У майбутньому тобі доведеться супроводжувати свого господаря у великих подорожах світом, і ти в жодному разі не повинен стати для нього тягарем, розумієш?"

"Чжуцін все чудово розуміє! Будь ласка, будьте спокійні, старша панно, я ні за що не розчарую вас!" — на маленькому обличчі слуги відобразилася залізна рішучість.

"От і чудово."

Дивлячись на таку відданість хлопця, Чен Сяосяо залишилася дуже задоволеною і подумки вирішила за кілька днів обов'язково винагородити його чимось особливим із простору.

Чен Чжен'юань, слухаючи слова сестри, відчув, як його серце наповнюється глибокою вдячністю. Він чудово знав, що цього кмітливого слугу старша сестра підібрала для нього особисто. І хоча він не знав достеменно, наскільки високим є реальний рівень бойових мистецтв Чжуціна, завдяки його щоденній турботі сам Чжен'юань міг узагалі не відволікатися на побутові дрібниці — слуга завжди все готував заздалегідь на найвищому рівні.

"Чжен'юане, я більше не буду заважати вашим ранковим тренуванням. Запам'ятай: якщо виникне якась ситуація, з якою ти не зможеш розібратися самостійно — негайно відправляй людину до мене!"

"Добре, старша сестро!"

"Слухаюсь, старша панно!"

Врегулювавши питання зі своїм старшим братом, Чен Сяосяо відразу ж попрямувала до другого брата. Оскільки малий Чженбінь був ще зовсім дитиною, дівчина ще кілька днів тому доручила опіку над ним Чен Чі.

Дійшовши до потрібного двору, вона спершу лагідно підбадьорила маленького Чженбіня, закликавши його не лінуватися на тренуваннях, а після цього особисто відвела Чен Чі вбік і суворо наказала йому протягом усього цього періоду щомиті бути поруч із малюком. Якщо він буде занадто зайнятий господарськими справами, він мав повне право залучити додаткових вартових із числа номінальних учнів.

Чен Чі був далеко не дурним хлопцем, тому відразу зрозумів прихований підтекст цього наказу. Він без жодних вагань дав залізну обіцянку, що з другим молодим господарем нічого не станеться, поки він дихає.

Найскладнішим залишалося питання захисту наймолодшої сестрички Ланьлань.

Ця справа справді викликала в Чен Сяосяо сильний головний біль. Мала жила в головній будівлі разом із батьками, і виставити навколо неї явну охорону було практично неможливо, адже пані Чен абсолютно не чекала ніякого підступу від рідної сестри Ло Юйцзе. А поки мати залишалася наївною й довірливою, хижа родичка обов'язково знайшла б слушний момент для удару.

Поміркувавши над цією непростою дилемою, Чен Сяосяо врешті-решт таємно викликала до себе служницю Люйчжу, яка була закріплена за маленькою Ланьлань, і детально розписала їй усі потенційні небезпеки, на які варто звертати увагу.

Окрім цього, про всяк випадок дівчина віддала наказ королеві ос виділити загін своїх підлеглих, які мали цілодобово непомітно патрулювати кімнату Ланьлань. Наказ був гранично простим: якщо хтось сторонній спробує заподіяти малій шкоду або кудись таємно вивести її — жалити злочинця нещадно й до напівсмерті!

Вживши всіх цих заходів безпеки, Чен Сяосяо нарешті змогла трохи заспокоїтися. Що ж до батьків, то розповідати їм про плани гостей вона поки що не збиралася. Хоч би якими тваринами виявилися члени родини Тянь, Ло Юйцзе все одно залишалася рідною сестрою її матері, і подібне шокуюче зізнання могло стати занадто сильним ударом для батьків, або ж вони через емоції могли просто зіпсувати всю гру. Раз ці гості вирішили пограти в інтриги — що ж, вона з радістю прийме цей виклик і розважиться з ними по повній програмі.

***

Минав час, і дні текли своїм звичним, мирним руслом. Члени родини Тянь поводилися цілком пристойно й тихо, і якби Чен Сяосяо заздалегідь не знала про їхні справжні брудні задуми, вона б і сама могла подумати, що просто помилилася в них.

Дивлячись на те, як посмішка на обличчі її матері з кожним днем стає все більш радісною та щасливою, Чен Сяосяо могла лише подумки похитати головою: ця Ло Юйцзе володіла просто неймовірним, солодким даром переконання. Вона так майстерно заговорювала зуби пані Чен, що та вже геть втратила пильність і не бачила нічого навколо себе.

"Кузино Сяосяо!.."

Цей до болю знайомий, дратуючий голос знову пролунав поруч. До альтанки швидким кроком підходив Тянь Цзян. Цей зарозумілий молодий пан, який зазвичай полюбляв дивитися на всіх виключно через ніздрі, зараз начепив на обличчя вираз такої безмежної ніжності й любові, наче перед ним стояла дівчина всього його життя.

Чен Сяосяо від одного його погляду миттєво покрилася сиротами від огиди. Вона спокійно відклала вбік пензель, яким до цього малювала, і сухо запитала: "Маєш якусь справу?"

"Кузино Сяосяо, то ти, виявляється, захоплюєшся живописом? Ой, а що це за дивовижний малюнок? Як незвично виглядає, і так кумедно!" — Тянь Цзян абсолютно проігнорував її крижаний тон. Побачивши на папері кумедне й миле зображення маленького цуценяти в стилі Q-версії (чібі)*, він щиро й захоплено вигукнув.

Якщо спочатку Тянь Цзян зазіхав виключно на сліпучу красу своєї двоюрідної сестри, то за останні кілька днів постійних і нав'язливих спроб зближення він раптово зловив себе на думці, що ця дівчина, яка володіла величезною кількістю дивних і незвичних навичок, викликає в ньому щирий інтерес та шалену цікавість.

Він сам не помітив, як його ноги почали мимоволі щодня шукати її компанії. Навіть попри те, що вона жодного разу не посміхнулася йому і завжди розмовляла вкрай холодно, він знаходив у цьому особливий шарм, і його звична зарозумілість та зверхність самі собою відійшли на другий план.

"Я запитала: у тебе є якась справа?"

Бачачи, що хлопець підходить занадто близько, Чен Сяосяо спокійно піднялася зі свого місця, зробила п'ять кроків назад і з абсолютною байдужістю в очах почала спостерігати, як той розглядає її малюнок.

У своєму минулому житті вона була палкою шанувальницею малювання коміксів та манг. Звісно, вона не вважала себе видатним майстром світового рівня, проте її малюнки цілком могли приносити непоганий дохід. Тому в цьому новому світі, де про подібний стиль живопису ніхто й ніколи навіть не чув, її малюнки були просто невеликою розвагою, створеною заради того, щоб порадувати молодших братиків та сестричку.

"Сестрице Сяосяо, сьогодні просто чудова погода надворі! Може, ми вийдемо за межі маєтку і трохи прогуляємося разом?"

Йому було дещо шкода залишати цей кумедний малюнок, але просити дівчину подарувати його він не наважився, адже чудово розумів, що вона без вагань відповість йому жорсткою відмовою.

"Не маю часу," — коротко кинула Чен Сяосяо, навіть не глянувши в його бік.

На привабливому обличчі Тянь Цзяна на мить відобразилося сильне замішання та ніяковість. Він поспіхом дістав зі своєї пазухи витончений, шовковий просторовий мішечок, обережно поклав його на стіл і промовив: "Ну, якщо сестриця Сяосяо зараз зайнята, то твій брат не буде більше відволікати тебе від справ. Візьми цю скромну дрібничку як невеликий подарунок від мене, а вже ближче до вечора я знову загляну, щоб ми могли спокійно погомоніти!"

Не чекаючи на її відповідь чи протест, Тянь Цзян швидко розвернувся і буквально вибіг з альтанки, наче панічно боявся, що вона змусить його забрати річ назад.

Коли його постать остаточно зникла з виду, Чен Сяосяо підійшла до столу, кинула один холодний погляд на вишуканий ароматний мішечок і презирливо посміхнулася: "Намагається грати зі мною в ці дешеві романтичні залицяння... Він що, серйозно вважає мене наївною сільською дівчинкою, яка ніколи в житті не бачила світу?"

"Хі-хі, юна господине, у його очах ти саме такою простою й наївною дівчинкою і здаєшся!" — пролунав веселий голос Юйтен.

"Подивись-но, що це за мотлох він там залишив."

Чен Сяосяо навіть гидувала торкатися цієї речі руками, тому відразу передоручила її маленькій ельфійці.

Юйтен легким помахом своєї крихітної ручки змусила мішечок злетіти в повітря прямо до неї і спритно витягнула звідти пару витончених нефритових сережок-підвісок.

"Юна господине, а вони дуже навіть нічого, гарні! Хочеш приміряти?" — з милою посмішкою запитала Юйтен.

Окинувши швидким, байдужим поглядом ювелірний виріб, Чен Сяосяо спокійно відповіла: "Забирай собі, якщо хочеш."

"Ой, щиро дякую, юна господине!" — проте Юйтен навіть не збиралася їх носити. Вона просто відкрила свій маленький ротик і закинула туди обидві нефритові підвіски, з голосним хрускотом почавши їх пережовувати.

Дивлячись на це видовище, у Чен Сяосяо аж брови мимоволі здригнулися, і вона приречено зітхнула:

"Яка ж ти все-таки ненажера... Вже навіть чистий нефрит тріскаєш за обидві щоки!"

"Ну я ж Нефритова Лоза, так що їсти коштовне каміння для мене — це цілком природний і нормальний процес!" — абсолютно безтурботно відгукнулася ельфійка, після чого перевела погляд на стіл. — "Юна господине, а твоє цуценя на малюнку просто неймовірне!"

Її очі захоплено заблищали, і вона палко попросила: "Юна господине, а намалюй і мене в такому ж стилі, будь ласочка!"

"О, ти теж хочеш свій портрет?" — Чен Сяосяо злегка здивувалася, а потім лагідно посміхнулася. — "Що ж, настрій у мене сьогодні справді непоганий, так що тримайся, зараз я зроблю для тебе гарний малюнок."

"Ура! Господине, малюй швидше, я вже готова!"