Розділ 149 — V009: Задуми родичів та нічний напад.

Чен Лі та інші номінальні учні, попри те, що їхні тіла ходили ходором і тремтіли від дикого жаху під дією чужої аури, усе одно продовжували демонструвати запеклу впертість, щосили викрикуючи образи в бік ширяючого в небі ворога.

"Ви, нікчемні, брудні мурахи! А ну негайно стулили свої пащі! Якщо ви так сильно прагнете смерті, я з радістю почну розправу саме з ваших нікчемних життів!"

Цей лютий, хижий і неймовірно жорстокий голос, схожий на розкоти сильного грому, прогримів прямо над їхніми головами.

Нікому нічого не потрібно було пояснювати — наступної миті з неба на подвір'я обрушився справжній ураган чистої, руйнівної ментальної енергії.

Цього разу старий вирішив направити удар своєї аури не лише на трьох лідерів, а накрив абсолютно всіх присутніх на подвір'ї людей!

Відчувши цю нелюдську, всепоглинаючу й безжальну силу, обличчя абсолютно всіх учнів та слуг в одну мить стали смертельно блідими, наче в небіжчиків. Вони почувалися так, ніби їх живцем закинули на велику глибину під воду, повністю позбавивши права на ковток повітря та життя.

"Твій вихід!.."

Чен Сяосяо більше не могла терпіти це знущання. Вона миттєво відкрила браму чарівного простору і випустила на волю найсильніших і найлютіших духовних звірів!

Ррроооааааррр!

Шшшшссссс!..

Аааууууууу!

В одну мить старий у сірому халаті, який збирався посилити тиск на людей, опинився в щільному кільці оточення з понад сотні лютих духовних звірів, які раптово виникли прямо з порожнечі нічного неба. Від такого несподіваного повороту подій старий не на жарт злякався, його внутрішня концентрація миттєво збилася, і він повністю втратив контроль над своєю пригнічуючою аурою. Усі люди на подвір'ї в ту ж секунду отримали омріяне визволення й змогли знову дихати.

"Старша панно!.."

"Сяосяо!.."

"Старша сестро!.."

Коли люди нарешті оговталися від шоку, їхні погляди миттєво сфокусувалися на тендітній постаті дівчини, яка велично стояла прямо на голові грізного Короля Вогняних Левів. З усіх боків почулися вражені й полегшені вигуки.

Проте Чен Сяосяо навіть не глянула вниз на своїх рідних. Усі її органи чуття та погляд були прикуті до фігури цього сивого старого, який змусив її серце знову здригнутися від спогадів про колишню безпорадність.

"Старійшино, чи не здається вам, що ви надто сильно перегинаєте палицю? Навіть загнаний у кут заєць здатний боляче вкусити свого кривдника!" — голос Чен Сяосяо звучав цілком спокійно і не надто голосно, проте завдяки нічній тиші його чітко почула кожна людина на подвір'ї.

Тим часом старий у сірому халаті вже встиг повністю повернути собі душевну рівновагу. Його абсолютно не лякало те, що він опинився в оточенні такої кількості хижаків. Хоча ці істоти й могли становити для нього певну загрозу, він був абсолютно впевнений, що цим духовним звірам початкового рангу ні за що не вдасться забрати життя у майстра його рангу.

Навпаки, раптова поява цієї юної дівчини викликала в його душі сильне здивування та щиру цікавість, адже від самого початку і до цього моменту він за допомогою свого потужного божественного чуття не зафіксував жодних ознак її присутності поблизу.

Варто зазначити, що майстер його рівня міг своїм духовним сприйняттям накрити не те що крихітне село, а навіть усе сусіднє містечко Далін, і жодна жива душа не змогла б сховатися від його всевидючого ока.

І ось тепер прямо перед ним з нізвідки виникає ця дівчинка, та ще й приводить із собою таку колосальну армію духовних звірів в оду мить! Подібний трюк був не під силу звичайним приборкувачам — з цим завданням навряд чи зміг би впоратися навіть визнаний Великий Майстер Приборкання Звірів.

"Дівчинко, ану скажи мені: як саме ти тут з'явилася?" — звузивши очі, хижо запитав нічний нападник, пильно розглядаючи Чен Сяосяо.

Дівчина з абсолютно незворушним обличчям подивилася йому прямо в очі й спокійно відповіла: "А як саме старійшина здатний так довго й нерухомо парити високо в нічному небі? Думаю, наші методи мають приблизно однакову природу!"

"Ха-ха-ха!.." — з його горла вирвався неприємний, пронизливий і різкий сміх, від якого у багатьох присутніх на подвір'ї людей занило в грудях. Ті з учнів, хто не мав високого рівня самовдосконалення від цих звукових вібрацій відчули сильне запаморочення й ледь не попадали на землю.

"Старійшино, ви прибули до нашого дому заради духовної води та духовних птахів. Ми цілком можемо піти вам назустріч і виділити певну кількість цих багатств для вашої поважної персони, якщо ви натомість залишите нашу родину в спокої й дозволите нам спокійно жити далі," — тримаючи в кожній руці по міцній, довгій нефритово-зеленій лозі, запропонувала Чен Сяосяо, не відводячи погляду від ворога.

"Дівчинко, ти справді наївно вважаєш, що після всього цього цей старий дозволить тобі диктувати свої умови?!" — з уїдливим презирством і насмішкою вигукнув старий у сірому. — "Мені достатньо просто перебити вас усіх до єдиного, і це чудове місце з усім його вмістом автоматично стане моїм назавжди! А якщо цього старого колись хтось уб'є, тоді воно перейде до рук нового господаря — така правда цього світу, дурненька дівчинко!.."

"Досить. Я повністю зрозуміла твою позицію. Намагатися говорити мовою розуму та справедливості зі звичайним грабіжником з великої дороги — це справді марна трата дорогоцінного часу!"

Очі Чен Сяосяо спалахнули лютим вогнем. Вона різко змахнула обома руками, міцно стискаючи чарівні нефритові лози, і на все горло скомандувала: "В атаку! Знищити його!.."

Ррроооааааррр!

Шшшшссссс!..

Аааууууууу!

Отримавши прямий і недвозначний наказ своєї господарки, уся сотня духовних звірів наче збожеволіла і з диким, лютим ревом одночасно кинулася на старого з усіх боків.

Сама Чен Сяосяо також не залишилася осторонь: її руки блискавично витягнулися вперед, і дві зелені лози, наче дві гнучкі й смертоносні отруйні змії, з шаленою швидкістю полетіли прямо в бік ворога. Ці батоги були зрізані безпосередньо з головного стебла маленької Юйтен, тобто фактично були частиною її власного тіла, тому їхня руйнівна міць та міцність у багато разів перевищували характеристики звичайних рослинних батогів, які дівчина використовувала раніше.

"Сяосяо!.."

Побачивши, як її старша донька особисто кидається в саму гущу цього смертельного бою, пані Чен остаточно втратила контроль над собою. Смертельна блідість та дикий, тваринний страх за життя своєї дитини повністю спотворили її обличчя, і вона несамовито закричала на все подвір'я.

Решта присутніх також затамували подих, застигши на місці й не зводячи очей з тендітної постаті, що впевнено стояла на спині грізного лева. Вони й уявити собі не могли, що ця маленька, витончена й тендітна Чен Сяосяо здатна з такою сміливістю протистояти майстру настільки колосального рангу.

Особливо сильно цей видовищний момент вразив членів родини Тянь. Як вихідці з одного з дев'яти великих орденів, вони як ніхто інший чітко усвідомлювали, наскільки страшною і непереможною силою володіє цей старий у сірому. Навіть глава їхнього власного ордену Міндун навряд чи наважився б так відкрито й упевнено вступити з ним у пряме протистояння!

Два брати з родини Тянь просто застигли на місці, дивлячись на цей прекрасний і водночас жахливий образ дівчини в небі. У цей момент їхні голови повністю спорожніли, а всі мислительні процеси наче зупинилися від дикого шоку. У їхніх мізках крутилася лише одна єдина, панічна думка: «Боже мій... Чи під силу нам узагалі хоч колись підкорити таку жінку?! Чи маємо ми хоч найменше право взагалі лізти до неї зі своїми брудними планами?!»

"Чжен'юане, негайно подбай про матір і не відходь від неї ні на крок!" — міцно тримаючи свою дружину, яка вже ледь трималася на ногах від пережитого шоку, прокричав Чен Біюань своєму старшому сину. Після цього він миттєво задіяв свою духовну силу, викликав свого найсильнішого духовного звіра і разом з ним стрімко кинувся на допомогу доньці.

Чжоу Цзіньцзян, побачивши це, також не став зволікати — він миттєво скочив на спину свого Хуолієняо і на шаленій швидкості полетів слідом за другом!

Хрусь!

Бум! Бууум!

Старий у сірому халаті зустрів потужну атаку натовпу духовних звірів ударами обох рук. Проте, на превеликий жаль, ці хижаки стали для нього всього лише живими мішенями для тотального розгону. Абсолютно кожен звір, який наближався до нього, отримував такий колосальний удар внутрішньої енергії, наче в нього влучав прямий розряд потужної грозової блискавки. Видаючи дикі, болісні крики, духовні звірі один за одним, наче важкі гарматні ядра, з великою силою розліталися в різні боки, будучи відкинутими цією скаженою, нестримною хвилею чистої ці.

З усіх куточків подвір'я та прилеглих територій почулися жалібні, болісні стогони поранених тварин.

У цій зазвичай такій тихій та спокійній нічній атмосфері села ці звуки лунали неймовірно моторошно й голосно!

"Ах ти ж проклятий виродок!.." — очі Чен Сяосяо миттєво налилися густою кров'ю від сильного гніву та болю. Абсолютно кожен із цих духовних звірів був вирощений та вихований нею особисто в чарівному просторі. Поранення навіть одного з них завдавало її серцю сильного болю, а тепер цей старий нівечив їх десятками! До того ж, на відміну від звичайних жорстоких приборкувачів звірів цього світу, Чен Сяосяо мала здатність ментально спілкуватися зі своїми вихованцями, і за довгий час спільного життя вона встигла щиро й усім серцем прив'язатися до кожного з них.

Хлясь! Хлясь!

Хлясь!

Скориставшись моментом, коли старий був на кілька секунд заблокований тілами трьох величезних пітонів, Чен Сяосяо щосили змахнула руками, і її чарівні нефритові батоги нарешті досягли своєї мети, з усього маху врізавшись прямо в тіло супротивника. Хоча старий мав навколо себе надзвичайно потужний захисний шар із щільної внутрішньої енергії, нефритово-зелені лози Юйтен наче взагалі не помітили цієї перешкоди й пройшли крізь захист як ніж крізь масло, завдавши ворогу точного й болісного удару. Чен Сяосяо всередині неймовірно зраділа цьому успіху й почала обертати своїми батогами з ще більшою, шаленою швидкістю.

Хлясь! Хлясь!

"Прокляте стерво! Ти сама так сильно прагнеш смерті?! Що ж, цей старий з радістю виконає твоє бажання!.."

З його горла вирвався дикий, нелюдський і неймовірно крижаний голос. Старий різко тупнув ногою прямо в повітрі, і від його підошви в різні боки пішли видимі хвилі енергетичних коливань. Одним потужним ривком він злетів високо вгору, повністю вирвавшись із кільця оточення поранених духовних звірів. Наступної миті він різко викинув вперед свою праву долоню, яка під дією колосальної концентрації ці миттєво трансформувалася в гігантську, примарну лапу жахливого монстра. Цей удар ніс у собі таку руйнівну силу, що, здавалося, був здатний стерти з лиця землі невелике місто — старий явно мав намір одним цим махом назавжди обірвати життя Чен Сяосяо прямо на місці.

"Сяосяо, бережись! Тікай!.."

Чен Біюань, який летів трохи позаду доньки, побачивши цю страшну картину, відчув, як його серце ледь не розірвалося на шматки від дикого жаху, а його очі миттєво стали абсолютно червоними від кривавих сліз.