Розділ 152 — V010: Несподіване відкриття, вигнання нахаб.

Під суворим поглядом Чжоу Цзіньцзяна жінки одна за одною поопускали голови, не наважуючись суперечити його волі. У родині Чжоу дружини не сміли виявляти навіть найменшої неповаги до чоловіка.

Правило, що чоловік — це твій правитель, вкоренилося в саму їхню суть, адже це був закон виживання для звичайних жінок.

"Пане, не гнівайтеся, ми просто хвилюємося за нашу безпеку!" — погодившись, пані Чжоу почала пояснювати: "Ні я, ні мої сестри не сподівалися, що в родині Чен ми зіткнемося з таким могутнім майстром".

"Хм, де б ти не був, усюди знайдуться такі постаті, просто все залежить від того, чи захочуть вони вийти зі схованки і загарбати щось!" — Чжоу Цзіньцзян багато років ризикував життям заради імператорської родини, тому небезпека була для нього звичною справою. Він зовсім не вважав, що після відставки приїхав до родини Чен заради тихого відлюдницького життя.

Навпаки, він прагнув досягти вищих меж. Рятуючи шкуру імператорській родині, він не бачив жодних перспектив, окрім ризику втратити голову, і не мав жодного шансу для подальшого розвитку. Його самовдосконалення застрягло на бар'єрі Бойового Духа вже вісім років, і за цей час, які б способи він не випробовував, він ніяк не міг зрушити ситуацію з мертвої точки.

Проте відтоді, як він почав пити духовну воду родини Чен, він відчув, що цей бар'єр нарешті почав піддаватися. Це стало для нього найбільшим і найрадіснішим сюрпризом. Якщо раніше його тут тримали дружні почуття до брата Чен Біюаня, то тепер він чітко бачив майбутні перспективи родини Чен. Він зрозумів, що замість того, щоб марнувати життя заради імператорського двору, краще боротися пліч-о-пліч із братом. До того ж, він добре знав характер членів родини Чен: вони завжди керувалися принципом "якщо ти не зрадиш мене, то і я ніколи не зраджу тебе".

Тому він без жалю покинув усе, заради чого боровся майже двадцять років в Імперській столиці — розкіш, багатство та владу у своїх руках. Можливо, двадцять років тому він не зміг би з цим розлучитися, але зараз, заради свого майбутнього, він зовсім не шкодував за цим. Усе це були лише зовнішні речі, тоді як він прагнув продовжити власне життя.

Практики, які перебувають нижче рівня Бойового Короля, мають тривалість життя від ста до ста п'ятдесяти років. Але ті, хто проривається на рівень Бойового Короля чи Бойового Імператора, можуть прожити щонайменше триста або й чотириста років. Він особисто бачив подібних постатей.

Один старий монстр, який прожив цілих триста сорок років, виглядав майже так само, як і він сам. Тоді це вразило його до глибини душі, і саме тому він прийняв тверде рішення забрати родину і присвятити життя пошуку довголіття.

Якби не потреба заспокоїти імператора, він хотів би забрати обох синів із собою, але зараз це було неможливо. Поки він не матиме сили відкрито протистояти імператорській родині, йому залишається лише чекати, коли сини завершать свої тренування, і тільки тоді з'явиться шанс для зустрічі.

"Пане, не гнівайтеся, ми ж із сестрами просто хвилюємося за вашу безпеку!" — заспокоювала його пані Чжоу, а наложниці поруч слухняно кивали, показуючи, що вони думають так само.

Чжоу Цзіньцзян подивився на наложниць і наказав: "Уже скоро розвидниться, повертайтеся до себе й відпочивайте, а всі розмови облишимо до завтра!"

"Слухаємося, пане", — наложниці не наважувалися затримуватися, тому відразу вклонилися й пішли геть.

У головному будинку залишилося тільки подружжя.

Побачивши це, пані Чжоу мимоволі посміхнулася й промовила: "Пане, сестри прагнуть для вас лише добра, навіщо ви їх так лякаєте?"

"Я їх не лякаю", — Чжоу Цзіньцзян похитав головою й, дивлячись на дружину, сказав: "Вони — жінки, даровані імператором, їхнє походження низьке. Добре, якщо вони чогось не тямлять, але ти маєш наставляти їх, щоб вони не мололи язиками й не накликали біду".

"Я запам'ятаю, пане", — пані Чжоу кивнула й зітхнула: "Якби вони теж могли практикувати, то було б чудово, щоб вони завжди були поруч із вами!"

Пані Чжоу не була ревнивою жінкою. Вона знала, як сильно чоловік кохає її, а ті наложниці були дарунком імператора, якого не можна було позбутися, тож вони просто жили в домі й іноді дбали про чоловіка, коли вона сама почувалася зле.

"Те, що вони не можуть практикувати — на краще. З їхніми характерами таке життя їм не підходить, нехай краще спокійно проживуть свій вік. Оскільки вони пішли за мною, я зроблю все, що в моїх силах, аби забезпечити їм мирне життя".

Сказавши це, Чжоу Цзіньцзян узяв пані Чжоу за руку й ніжно посміхнувся: "Скільки б років мені не судилося прожити, я хочу, щоб ти завжди була зі мною. І наші діти теж. На щастя, ти пила духовну воду і тепер уже на стадії Бойового Учня. Якщо наполегливо тренуватимешся, обов'язково здійснюватимеш нові прориви".

"Твоя правда, пане. Молодший брат Чен так добре ставиться до нас, дозволяє нам користуватися всім: їжа, одяг, вода — все у нас таке саме, як і в них. За документами ми лише гості в їхньому домі, а насправді — як рідні. Зараз я мрію тільки про те, щоб Далан і Ерлан швидше повернулися!"

"Не хвилюйся, я обов'язково вирву їх із рук імператорської родини, і ми будемо разом!" — дивлячись на надію в очах дружини, Чжоу Цзіньцзян упевнено й ніжно заспокоїв її.

"Тільки от у родині Чен зараз теж неспокійно, нам усім треба докласти зусиль, щоб усе владнати!" — посміхнулася пані Чжоу. Проте вона не надто переймалася, адже про всі ці труднощі чоловік розповідав їй ще в Імперській столиці.

Раптом пані Чжоу згадала про дещо й запитала: "А як там Сяосяо? Сьогодні вночі всі так налякалися, думали, що вона вже..."

"Будь спокійна, ця дівчина дуже непроста. Те, що ми залишилися в родині Чен — це справжнє благословення для нас!"

В очах Чжоу Цзіньцзяна спалахнув гострий вогник, і він додав: "За кілька днів я збираюся з'їздити до повіту Цін'ань. Якщо там не знайдеться кращого місця для побудови міста, тоді нам доведеться перетворити на місто наше поселення!"

"Тут усе залежить від твого рішення, пане, хіба ми, жінки, тямимо в таких справах!"

***

Тим часом у головному будинку маєтку Чен Біюань, повернувшись до кімнати, теж застав дружину, яка чекала на нього. Він мимоволі запитав: "Чому ти досі не спиш?"

"Чоловіче, а як же Сяосяо? Що з нею? Вона вже повернулася?" — пані Чен, сповнена тривоги, квапливо схопила чоловіка за руку й засипала запитаннями.

"Заспокойся, з Сяосяо все гаразд, вона вже пішла відпочивати до себе!"

Чен Біюань, який виглядав дещо втомленим, сів і налив собі глечик духовної води. Вода, яку вони пили в кімнаті, не була звичайною водою з копії духовного джерела зовні — це була справжня вода, яку Чен Сяосяо приносила для батьків прямо з простору.

Випивши три келихи поспіль, Чен Біюань відчув неймовірне полегшення, а втома миттєво зникла. Тільки після цього він подивився на дружину поруч, трохи замислився й промовив: "Юйцінь, ти..."

"Чоловіче, що таке? Що ти хочеш сказати?" — пані Чен помітила, що він збирається з думками.

Чен Біюань простягнув руку й витер сльози, що залишилися в куточках її очей: "Я знаю, як сильно ти любиш дітей. Але твій найбільший недолік — це занадто м'яке серце. Особливо за ці роки ти дуже змінилася. Це не погано, але в тобі зникла колишня рішучість і твердість, ти стала набагато слабшою".

"Взагалі-то, це моя провина, я погано дбав про тебе. Коли ми були в Імперській столиці, вони знущалися з тебе, і тобі доводилося терпіти образи. За ті роки твій характер зовсім зламали. Відтоді, як ми приїхали сюди, хоч життя й важке, але воно мирне. Ти ні з ким не сваришся, і поступово у тебе сформувалася звичка поступатися в усьому".

"Чоловіче, невже я така нікчемна, що змушую вас так хвилюватися за мене?"

Відтоді, як вони створили родину і з'явилися діти, пані Чен повністю облишила практику. Досі її рівень залишався на середній стадії Бойового Учня, тож вона мало чим відрізнялася від звичайної жінки. Звісно, якби виникла смертельна небезпека, вона могла б вивільнити несподівану силу.

"Юйцінь, зараз тобі не треба турбуватися про домашні справи. Тобі слід зосередитися на практиці, і якщо не заради нас, то хоча б заради власного захисту!"

"Я розумію. Щойно сестра Юйцзе з родиною поїдуть, я відразу почну практикувати!"

При згадці про Ло Юйцзе Чен Біюань насупився, і на його обличчі з'явилося глибоке невдоволення. Сьогодні вночі Тянь Фушен хоч і з'явився разом із ним, але в найкритичніший момент навіть не поворухнувся. Теж мені, майстер рівня Бойового Духа, а злякався так, що навіть зброю підняти не зміг!

Такі родичі ще й намагаються поживитися за їхній рахунок. Особливо зважаючи на останні витівки Ло Юйцзе, Чен Біюань ставав дедалі похмурішим:

"Юйцінь, твоя сестра прийшла сюди з лихими намірами, тобі краще триматися від неї подалі. Нехай її родина швидше їде звідси, поки вони не накликали біду".

"Чоловіче..." — пані Чен злегка заклякла, а потім мовчки кивнула: "Чоловіче, я знаю, що сестра Юйцзе уїдлива й дріб'язкова. Але як би там не було, вона моя рідна сестра, і зараз, коли вона тут, я..."

"Юйцінь, ти маєш збагнути: тут наш дім, а не маєток Ло твоєї родини. Мені байдуже, якою вона була раніше, це мене не стосується. Але зараз вона зазіхає на майно нашої родини Чен і будує плани щодо Сяосяо, і цього я ніколи не дозволю. Не забувай, що все, що ми маємо сьогодні, з'явилося завдяки Сяосяо. Невже ти дозволиш їй грабувати нас лише тому, що вона твоя сестра?"

"Чоловіче, та як це можливо..."

"Ще й як можливо, Юйцінь, ти справді поводишся нерозумно..."

Обличчя Чен Біюаня стало суворим, і він прямо запитав: "Хіба вона не розпитувала тебе про духовних птахів та духовну воду? Хіба вона не бідкалася перед тобою, сподіваючись, що ти допоможеш її родині? Хіба вона не хвалила Сяосяо і не вихваляла своїх синів? Хіба вона не пропонувала, щоб Сяосяо пішла з ними розважитися або щоб надалі приїхала до них у гості?"

"Це..." — звичайно, все це було. Можна сказати, вона щодня про це торочила їй на вухо. Пані Чен миттєво заніміла!

Побачивши її реакцію, Чен Біюань зневажливо кинув: "Невже двоє її нікчемних синів варті нашої Сяосяо? Ех ти. Я навіть не знаю, що тобі на це сказати".

"..."

"Такі родичі, які з'являються тільки тоді, коли є вигода, а коли її немає — зникають безвісти, нам не потрібні. Юйцінь, запам'ятай: якщо ти добре ставишся до людей, це не означає, що вони платитимуть тобі тим самим. Навпаки, чим кращою ти будеш, тим більше вони вважатимуть тебе за дурепу. Ти чудово знаєш, що за людина твоя сестра, і зараз ти справді стала дурепою в її очах!"

"Чоловіче, я просто не хочу, щоб про нас знову пускали плітки. Нашу родину принижували понад десять років, я справді не хочу, щоб це повторилося, тому ми..."

"Юйцінь, ти помиляєшся. Запам'ятай, у цьому світі єдина умова, за якої тебе поважатимуть — це сила. Якщо ми будемо сильнішими за інших, кожен виявлятиме повагу. Інакше, якщо ти слабша, то хоч би як добре ти все робила, що з того? Невже ти досі цього не збагнула?"

"..."

"Добре подумай, які це люди і як із ними поводитися. Твої так звані родичі не будуть із тобою все життя, з нами назавжди залишаться тільки наші діти".

За цілу ніч пані Чен більше не вимовила жодного слова, вона сиділа й думала до самого ранку!