Розділ 154 — V010: Несподіване відкриття, вигнання нахаб.

Чжу Сян'юй чудово знав, наскільки могутніми є майстри рівня Бойового Імператора. Але головне крилося в загальновідомому вислові: "Все, що нижче Бойового Імператора— лише мурахи".

Ці прості слова означали лише одне: межа між Бойовим Імператором і Бойовим Королем — це не просто черговий ступінь, це небесна прірва. Для Бойового Імператора знищити Бойового Короля — легка справа, навіть якщо різниця між ними всього в один рівень.

Між Бойовим Королем та Бойовим Духом теж один рівень різниці, але якщо Бойовий Король захоче вбити Бойового Духа, це не так просто, а в деяких випадках геніальний Бойовий Дух може навіть сам здолати Бойового Короля.

Наскільки знав Чжу Сян'юй, Чен Сяосяо лише нещодавно досягла рівня Бойового Майстра, проте в мить між життям і смертю вона примудрилася змусити зникнути Бойового Імператора. Це було настільки химерно, що його життєвий досвід відмовлявся в це вірити.

І все ж це сталося. Якщо спочатку він цінував її за статус Великого Майстра приборкання звірів, то тепер Чен Сяосяо стала в його очах вкрай таємничою постаттю.

У нього з'явилося передчуття, що вона аж ніяк не така проста, як здається!

Дивне віяло, яке могло збільшуватися і зменшуватися, загадкова лоза, яка могла подовжуватися і коротшати — все це з'являлося в руках Чен Сяосяо, але ніхто не знав, що воно таке.

У цю мить Чжу Сян'юй збагнув, що зрозуміти родину Чен, а точніше — розгадати саму Чен Сяосяо, буде дуже непросто. Справді важко.

Проте чим складнішою була справа, тим більше вона його приваблювала. Розкривати таємниці, які важко виявити — ось де справжні веселощі.

Він повернувся вже кілька днів тому, тож йому варто було б відвідати старшу панночку родини Чен. Зрештою, речі, які він привіз, були передані лише наполовину, і зараз якраз настав час віддати решту.

***

Окрім Чжу Сян'юя, про ситуацію дізналися й у маєтку Нін. Вони так само пильно стежили за родиною Чен і отримали звістку про нічні події. Їхні підозри дивовижним чином збігалися з припущеннями Чжу Сян'юя!

Але вони не вживали жодних заходів — точніше, просто не наважувалися діяти!

Якщо вже Бойовий Імператор зник перед родиною Чен, то їм, з їхніми рівнями Бойового Духа чи Бойового Короля, краще не йти на вірну смерть.

***

Чен Сяосяо повернулася до свого невеликого будинку, нашвидкуруч перекусила й наказала сестрам Єсу та Єцао, що збирається піти в усамітнення для практики. Поки не станеться чогось надзвичайного, турбувати її чи стукати в двері заборонялося.

Єсу та Єцао чітко запам'ятали цей наказ!

***

Повернувшись до простору!

Чен Сяосяо знову побачила протистояння між людиною та звірами. В її очах спалахнув гострий вогник, коли вона спостерігала за цією бурхливою картиною.

Духовні звірі, не шкодуючи життя (хоча цього разу їм і справді не загрожувала смертельна небезпека), билися з Ін Цзиляном. Головною метою було використати його силу, щоб загартувати їхні бойові навички. Зрештою, ці звірі ще не брали участі у великих битвах і не мали достатнього досвіду, але тепер цей недолік поступово усувався.

Вона не чекала, що всього за половину дня маленька Юйтен уже влаштує таке видовище.

Лунали безперервні звірині крики, і навіть коли їх раз по раз відкидало ударами, вони, наче метелики на вогонь, знову й знову кидалися в бій.

У жилах духовних звірів усе ще текла хижа та жорстока кров, і в подібних запеклих сутичках вони ставали лише затятішими, навіть не думаючи про відступ.

Постоявши трохи під кришталевим плодовим деревом і спостерігаючи за цим, Чен Сяосяо попросила маленьку Юйтен поставити бар'єр, щоб звуки битви не заважали її практиці.

Коли вона сіла, підібгавши ноги, маленька Юйтен передала їй глечик. Усередині була суміш не з одного компонента, а з трьох різних видів води: духовна вода, крижана вода Інь та вода червоного сонця Ян.

Усі ці три види води були рідкісними скарбами, які важко знайти під сонцем. Якщо Чен Сяосяо хотіла підвищити свій рівень самовдосконалення, простої медитації над техніками було замало — найважливішим було зміцнити канали ці в її тілі.

Вона не стала пити воду відразу, а спершу зосередилася на внутрішній техніці, збираючись прийняти суміш тоді, коли відчує готовність.

Коли вона увійшла в стан глибокої медитації, маленька Юйтен підлетіла ближче. Вона сіла на кришталеве плодове дерево і замислено дивилася на глечик. Вона чудово розуміла, яким буде ефект від приготованої нею суміші, адже звичайна людина просто не змогла б її витримати.

Особливо для когось на рівні Бойового Майстра: якщо прийняти такий засіб, то відчуття будуть гіршими за смерть. Якщо витримаєш — отримаєш неймовірну вигоду, а якщо ні...

Ні, вона ні за що не дозволить, щоб із господаркою щось сталося!

Маленька Юйтен знову почала збирати духовну енергію навколо, витягуючи її в тонкі нитки, а потім спрямовувала їх у тіло Чен Сяосяо.

***

Члени родини Чен через доповідь Єсу дізналися, що Чен Сяосяо пішла в усамітнення.

Коли про це почули в родині Тянь, вирази їхніх облич стали жахливими. Проте Ло Юйцзе швидко знову повеселішала — вона використала це як привід, щоб і надалі залишатися в маєтку Ченів. Навіть якщо її хтось запитає, вона впевнено відповість, що чекає, поки Чен Сяосяо вийде з усамітнення.

Чжу Сян'юй, який привіз речі, фактично поцілував клямку, але це його зовсім не засмутило. Він із чистим сумлінням оселився в маєтку Ченів, офіційно заявивши, що чекатиме на повернення старшої панночки Чен.

Побачивши появу цього шляхетного молодого пана Чжу, Ло Юйцзе мимоволі почала хвилюватися за своїх двох синів. Хіба могли вони зрівнятися з цим витонченим і елегантним господарем? Як їм змагатися з ним за прихильність Чен Сяосяо?

Зважаючи на те, що Чен Сяосяо й так не надто прихильно ставилася до їхньої родини, та ще й через присутність цього молодого пана Чжу, Ло Юйцзе більше не могла триматися зверхньо перед пані Чен. Навпаки, вона почала всіляко улещувати сестру, щодня вихваляючи своїх синів — які вони талановиті та як подобаються дівчатам!

Пані Чен, яку вже наставив чоловік, лише посміхалася у відповідь. Вона чудово розуміла, які думки рояться в голові її старшої сестри. Але якщо її доньці не подобалися навіть сини родини Гу, то що вже казати про синів Ло Юйцзе — тож усі ці вихваляння не мали жодного сенсу.

***

Цього разу усамітнення Чен Сяосяо затягнулося. Окрім третього дня, коли вона на мить вийшла, щоб привітатися з батьками, вона знову зачинилася у своїй кімнаті, попередивши, що цього разу процес може тривати довше.

Тож усім, хто хотів її бачити, залишалося тільки чекати. А хто не хотів — міг котитися під три чорти!

***

У просторі бій між людиною та звірами не припинявся ні на день. Він відбувався щодня і тривав щонайменше кілька годин, перш ніж наступала перерва.