Розділ 156 — V010: Несподіване відкриття, вигнання нахаб.

Внутрішня ці знову стиснулася, повертаючись у Даньтянь. Величезна кількість енергії безперервно ущільнювалася, її щільність стрімко зростала, пробиваючи новий бар'єр.

Нарешті стиснення досягло своєї межі. Коли енергія вже більше не могла ущільнюватися, вона перетворилася на могутнього дракона, який з силою вдарив у певну точку. Постать Чен Сяосяо злегка здригнулася, після чого вся внутрішня ці бурхливим потоком вирвалася назовні.

"Вдалося!" — одночасно вигукнули маленька Юйтен та Ін Цзилян!

Чен Сяосяо повільно розплющила повіки. Її погляд був яскравішим за найчистіші зорі, він пронизував простір, наче гострі мечі.

Коли ступаєш на новий рівень, відчуття й справді стають зовсім іншими. Тепер, навіть якщо вона зустрінеться з іншими сильними майстрами, у неї буде відвага прийняти бій — і справа тут не в перемозі чи поразці, а в абсолютній впевненості у власних силах!

"Юна господарко, від тебе так тхне!" — весело закричала маленька Юйтен.

У цей час Ін Цзилян підлетів ближче і підхопив розмову: "Те, що з тіла панночки вийшли всі нечистоти — це дуже добре для здоров'я. Кожен практик обов'язково проходить крізь це випробування. Вітаю вас, панночко!"

"Ось так, принаймні зусилля не були марними!" — Чен Сяосяо підвелася й запитала: "Скільки часу минуло?"

"Панночко, минуло вже цілих п'ять днів!"

"Так швидко?" — Чен Сяосяо й подумати не могла, що це усамітнення забере в неї аж п'ять днів.

"Саме так, панночко!"

"Я повернуся до будинку, треба помитися!"

Чен Сяосяо увійшла в будинок і насамперед наповнила ванну. Запах від тіла й справді був доволі неприємним. Цей новий прорив значно підняв їй настрій.

Після водних процедур Чен Сяосяо пішла на кухню й приготувала обід.

Маленька Юйтен не їла звичайної їжі, тому дівчина покликала Ін Цзиляна.

Побачивши цей стіл, повний ароматних страв, старий Ін розплився в задоволеній посмішці й без зайвих церемоній почав уплітати все за обидві щоки. На щастя, їжі було приготовано з запасом: навіть Чен Сяосяо з'їла три великі піали рису. Схоже, сьогодні вона була надзвичайно голодною, і навіть після трьох піал не відчула переїдання — можна сказати, просто добре наїлася.

Що ж до старого Іна, то він підчистив усе, що залишилося, так що навіть важко було порахувати, скільки він з'їв. Коли господарка та слуга вгамували голод, Чен Сяосяо промовила: "Старий Ін, ти вчинив недобре проти моєї родини, і тепер розплатою за це буде твоє життя, яке ти присвятиш служінню нам. Твоя доля тепер у моїх руках!"

"Я підкоряюся будь-якому рішенню панночки!" — шанобливо відповів старий Ін.

"Залишайся тут іще на кілька днів, а коли вийдеш назовні, станеш управителем-старійшиною в нашому домі й допомагатимеш моєму батькові вести справи!"

"Слухаюся!"

"За ці кілька днів частіше влаштовуй поєдинки з духовними звірами. Вони вже знайшли розум, тож ти маєш давати їм корисні поради!"

"Ваш підлеглий все зрозумів!"

Давши йому кілька настанов, Чен Сяосяо вийшла з простору. Тепер старий Ін був абсолютно відданий їй, тож у домі нарешті з'явився могутній захисник.

Тільки-но Чен Сяосяо з'явилася у своїй кімнаті, як відразу почула з двору зухвалий голос.

"Мерзенне дівчисько, годі нас дурити! Куди поділася наша двоюрідна сестра?" — цей голос належав людині, яку Чен Сяосяо ненавиділа найбільше — Тянь Цзяну!

Потім пролунав голос Єсу: "Молодий пане Тянь, наша панночка перебуває в усамітненні, ніхто вас не дурить. Будь ласка, залиште подвір'я і не заважайте панночці!"

"Дурне дівчисько, годі плести нісенітниці, кажи правду, бо інакше..."

"Бо інакше що?"

Пролунав холодний, чистий голос. Тянь Цзян, який саме схопив Єсу за шию, почувши цей звук, застиг як укопаний, наче в нього влучила блискавка.

Проте Чен Сяосяо лише змахнула рукою, і в її долоні з'явилася мухобійка. Вона з силою ляснула його, наче звичайну муху. Тянь Цзян відлетів убік і з гуркотом врізався в далеку стіну, ледь не втиснувшись у неї.

"Хто тут? Що відбувається..."

Почувши шуми, охоронці головного будинку відразу прибігли на місце події.

Першим з'явився Чен Тан. Побачивши Чен Сяосяо, він негайно вклонився й промовив: "Старша панночко..."

"Чен Тан, візьми це сміття і викинь його геть!" — спокійно наказала Чен Сяосяо, вказуючи на хлопця, який якраз сповзав по стіні.

"Слухаюся, панночко!"

Чен Тан пішов виконувати наказ, а Чен Сяосяо повернулася до дівчини, яка якраз підводилася з землі: "Єсу, ти як, усе гаразд?"

"Відповідаю панночці, ваша служниця в порядку!" — Єсу потерла шию, на якій залишилися болісні сліди, але в її очах усе ще тримався переляк.

"Чому ти не покликала на допомогу голосніше? У дворі ж патрулюють охоронці, варто було лише крикнути, і хтось обов'язково прийшов би на допомогу. Невже ти хотіла загинути від його рук?" — Чен Сяосяо була вкрай незадоволена діями Єсу, тому її обличчя залишалося похмурим.

"Панночко, та ні ж..." — Єсу опустила голову й тихо відповіла: "Панночка була в усамітненні, і я боялася потурбувати вас. До того ж, я думала, що молодий пан Тянь навряд чи наважиться мене вбити!"

"Надалі не будь такою самовпевненою. Тобі ніколи не вгадати, що в голові у такого покидька. Якби я не з'явилася вчасно, він цілком міг би позбавити тебе життя. Більше ніколи так не роби, дій за обставинами, зрозуміло?"

Почувши її пояснення, Чен Сяосяо змінила гнів на милість, але все ж мусила попередити її, що до різних людей потрібен різний підхід.

Єсу, здається, теж це збагнула. Вона кивнула й відповіла: "Так, панночко, я все запам'ятала!"

"Панночко, а пані Тянь..."

"Чен Сяосяо, ти що, геть страх втратила?! Ти власного двоюрідного брата вбити надумала? Чи в тебе взагалі немає нічого людського..."

Пронизливий крик супроводжував появу огрядної постаті Ло Юйцзе.

Слідом за нею збіглася й решта членів родини. Пані Чен із тривогою запитала: "Сяосяо, ти як, усе гаразд? Що тут щойно сталося?"

"Мамо, я в порядку!"

Чен Сяосяо злегка похитала головою й повернулася до батька, який підходив ближче: "Тату!"

"Сяосяо, що тут відбулося?" — Чен Біюань кивнув і тихо розпитав її.

Обличчя Тянь Фушена було похмурішим за хмару, але він мовчав. Натомість Ло Юйцзе від люті вся почервоніла й розгнівано заверещала: "Чен Сяосяо, якщо ти сьогодні не даси мені чітких пояснень, начувайся, я цього так не залишу..."

"Не залишиш?" — Чен Сяосяо зневажливо посміхнулася. — "І що ж ти зробиш? Таке враження, ніби ти взагалі хоч колись думала про те, щоб розірвати ці зв'язки!"

"Я питаю тебе, навіщо ти побила мого Цзян'єра?! Та ще й завдала йому таких важких травм! Чи є в тобі хоч крапля людяності, якщо в тебе піднялася рука так по-звірячому обійтися з рідним кузеном..." — Ло Юйцзе, якій було до нестями шкода сина, кричала не тямлячи себе.

"О, то це в мені немає людяності?"