Розділ 157 — V010: Несподіване відкриття, вигнання нахаб.

Чен Сяосяо зробила кілька кроків назустріч, впиваючись у неї крижаним поглядом, і промовила: "Хто безсоромно живе в моєму домі на всьому готовому? Хто вперто не бажає забиратися геть, попри все? Мало того, що ви тут безкоштовно їсте та п'єте, так ваш син іще й наважився вчинити вбивство в нашому домі! Чи ви взагалі перестали нас хоч у щось ставити?"

Вбивство!

Почувши це слово, всі присутні миттєво змінилися в обличчі. Ло Юйцзе на мить заціпеніла, але відразу оговталася й закричала: "Неправда! Як мій Цзян'єр міг когось убити? Ти точно щось наплутала!"

"Я наплутала? Щойно я на власні очі бачила, як Тянь Цзян душив Єсу за шию! То мені вірити власним очам чи твоїй сліпій упевненості?"

Слідом за словами Чен Сяосяо всі подивилися на шию Єсу. Там і справді чітко виднілися червоні сліди від пальців, які ще не встигли зійти.

У цю мить обличчя Чен Біюаня стало блідо-сірим від люті, на обличчі пані Чен теж з'явився гнів, а Тянь Фушен міцно насупився, ніби не міг повірити в почуте.

"Неправда, це брехня! Вона точно сама себе задушила, щоб звести наклеп на мого Цзян'єра!"

"Заткнися..."

Гнівний вигук, підкріплений внутрішньою ці, пролунав наче удар грому серед ясного неба. Він настільки налякав Ло Юйцзе, що її пухке обличчя вмить стало мертвено-блідим.

Чен Сяосяо палала від люті, вона більше не збиралася терпіти цю жінку й висловила їй усе прямо в очі: "Мій дім — це не твоя родина Тянь, щоб влаштовувати тут свої істерики! Забирайся геть і роби це там, звідки прийшла! Не думай, що родинні зв'язки дають тобі право витворяти все, що заманеться. Нашому дому не потрібні такі родичі, геть звідси!"

"Ти... ти..."

"Хіба я не правду кажу? Коли це ти взагалі вважала нас за рідню? З самого дитинства я жодного разу тебе не бачила. Теж мені, старша тітка! Де була ти, така велика тітка, коли наша родина переживала найскрутніші часи? Що, тепер, коли у нас з'явилася смачна їжа та хороші напої, ти прибігла до нашого порогу? Як тобі тільки совісті вистачило! Яка ж ти безсоромна! Забирайся геть, нам не потрібні родичі, які вчиняють у нашому домі вбивства та розбій, геть!"

Рішучість і шалений гнів Чен Сяосяо приголомшили абсолютно всіх. Вони вперше бачили, як вона так сильно лютує, та ще й вичитує старшу родичку прямо в обличчя, абсолютно не зважаючи на пристойність.

"Ти, мерзенне... ти, нікчемне..."

Дивлячись на холодне й безжальне обличчя Чен Сяосяо, Ло Юйцзе хотіла було вибухнути прокльонами, але лише безпорадно відкривала рота, не наважуючись вимовити жодного брудного слова. Тоді вона перевела погляд на пані Чен і знову верескнула: "Ло Юйцінь, подивись, яку доньку ти виростила! Справжнє холоднокровне чудовисько, яке не визнає жодної рідні! Таку доньку могла виростити тільки така, як ти..."

Ло Юйцзе за звичкою почала сипати образами на адресу пані Чен. Та від образи аж затремтіла всім тілом, а від Чен Біюаня в цю ж мить війнуло такою крижаною аурою, що він люто прогримів: "Люди! Викиньте цю божевільну бабу геть із маєтку родини Чен!"

"Слухаємося!"

Чен Чі та інші охоронці негайно кинулися вперед, схопили її під руки й потягли до виходу!

"Ло Юйцінь, ти лисиця, і доньку свою лисицею виростила! Вся ваша сімейка — підступні лисиці! Звабили мого сина, та ще й побили його до напівсмерті! Не буде вам добра за це! Я повернуся до батьківського дому й усе розкажу батькові та матері! Ти, безсоромна лисиця, замолоду крутила чоловіками, а тепер твоя донька крутить моїм сином, ви всі..."

Її брудний рот не закривався ні на мить, вивергаючи найогидніші образи.

В очах Чен Сяосяо спалахнув смертоносний вогник, і вона суворо наказала Чен Чі: "Бийте її по губах! За кожне лайливе слово — удар! І так аж доки вони не заберуться геть за межі містечка Далін, ідіть за ними і бийте, поки вона не стулить свого рота!"

"Слухаюся!"

Шльоп, шльоп~

Одразу ж пролунав звук ляпасів!

Шльоп, шльоп~

Прокльони та звуки ударів ставали дедалі тихішими й віддалялися.

Тянь Фушен, який від самого початку не зронив ні слова, став страшнішим за саму смерть. Він провів похмурим, хижим поглядом по членах родини Чен і промовив: "Цього разу ви зайшли занадто далеко. Хм, прощавайте..."

"Ану стояти!"

Холодний оклик Чен Сяосяо змусив Тянь Фушена, який уже збирався піти геть, зупинитися. Він повернув голову й подивився на неї.

"Я бачу, що ти дуже незадоволений. Думаєш, це ми вас тут ображаємо, чи не так?" — Чен Сяосяо, навіть не намагаючись приховати в очах жагу до вбивства, дивилася прямо на нього. — "Пане Тянь, які плани будувала ваша родина, тільки не кажи, що ти про це нічого не знав! Твій син — нікчема, який занапастив безліч дівчат, і ти чудово про це знаєш. Невже ти справді не здогадуєшся, що тут відбулося? Чи ти думаєш, нам справді потрібні такі дешеві трюки, щоб просто виставити вас за двері?"

"Що ти маєш на увазі?" — холодно запитав Тянь Фушен.

"Що я маю на увазі? Насправді, це питання я мала б поставити тобі. У першу ж ніч, коли ви прибули до нашого дому, ваша родина зібралася разом і вела розмову. Хочеш, я слово в слово перекажу тобі все, що ви тоді обговорювали? Зважаючи на ті плани та підступні наміри, з якими ви прийшли в наш дім, я мала б повне право винищити всю вашу родину, і це не було б перебором! Якби не повага до моєї матері, хіба ви взагалі мали б право переступити поріг нашого дому?"

"І що ж тепер? Ви прийшли до нас, щоб чинити заколоти, привласнити наше майно та позбавити нас життя, а ми ще й маємо бути вам за це безмежно вдячні? Забирайтеся геть! Цього разу, зважаючи на так звану кровну спорідненість, я залишаю вам життя, тож забирайтеся туди, звідки прийшли. Але якщо це повториться знову, я обов'язково втілю в життя слова твоєї дружини: забуду про всяку рідню і власноруч знищу вас усіх. Геть!"

Коли пролунало останнє слово, Тянь Фушен, наче рятуючи власне життя, миттєво зник з очей!

Ніхто з родини Тянь і в найстрашнішому сні не міг уявити, що Чен Сяосяо до найдрібніших деталей знає про всі їхні підступні задуми.

Тим часом Чен Біюань та його дружина, почувши слова доньки, були настільки приголомшені, що не могли вимовити й слова. Для пані Чен це стало таким сильним ударом, що вона зовсім утратила душевний спокій і тривалий час не могла прийти до тями.

Чен Сяосяо нічого не залишалося, як наказати слугам обережно провести її до кімнати для відпочинку.

"Сяосяо, те, що ти сказала... це правда?" — Чен Біюань чудово знав, що донька ніколи б не стала його обманювати, але все ж мивоволі перепитав.