Розділ 158 — V011: Міжусобна різанина. Скорий прихід клану Гу.

"Тату, навіщо мені вас обманювати!"

Чен Сяосяо посміхнулася, а потім переповіла розмову членів родини Тянь, що відбулася того вечора, і заодно передала йому кришталеву кулю, яку записала маленька Юйтен.

Чен Біюань, звісно ж, вірив своїй доньці, а тим паче з наявністю запису в кришталевій кулі. Він мовчки взяв її, збираючись показати дружині.

Батько з донькою більше ні про що не говорили, адже інший гість, який проживав у маєтку Чен, уже сам прийшов до їхніх дверей. Чен Сяосяо зустріла у вітальні елегантного молодого господаря Чжу.

"Чула, що молодий пан Чжу Сян'юй доставив ще одну партію ресурсів. Цікаво, чи це правда?"

Сівши, Чен Сяосяо не стала церемонитися з ним і запитала прямо в лоб.

Чжу Сян'юй перебував у заціпенінні. З того моменту, як з'явилася Чен Сяосяо, він увійшов у цей стан.

Вказуючи на неї, він приголомшено вимовив: "Ти... ти Бойовий Дух?"

"Ха-ха, у молодого пана Чжу Сян'юя гостре око. Щойно прорвалася, перепрошую, що змусила вас чекати!"

Сьогодні у неї був гарний настрій, тож і цей хлопець здався їй цілком симпатичним.

"Ти... ти..."

Побачивши усміхнену старшу панночку клану Чен, навіть молодий пан Чжу втратив самовладання і тихо закричав: "Ти ж зовсім нещодавно прорвалася на рівень Бойового Майстра, і місяця не минуло, а зараз... зараз ти вже стала Бойовим Духом..."

Йому самому було трохи більше двадцяти років, і прорив на рівень Бойового Духа вже робив його генієм. Але порівняно з цією панночкою, він відчув, що всі ці десять років самовдосконалення пройшли марно.

Бачачи, як цей чоловік був приголомшений, Чен Сяосяо посміхнулася ще яскравіше. Вона вперше налила йому чашку крижаного чаю і сказала: "Мені просто пощастило. Зазирнувши в очі смерті, я отримала щасливий шанс. Молодий пане Чжу Сян'юй, не варто так вішати носа. Я вже подумала, що ви не хотіли мого прориву, це мене так злить, глядіть, викликаю вас на двобій!"

"Двобій? Що це означає?"

"Нічого особливого, просто коли буде час, поміряємося силами. Краще б зробити з вас відбивну, щоб я випустила пару!"

"Е-е..."

Почувши, з якою природністю вона це говорить, куточки губ молодого пана Чжу Сян'юя кілька разів смикнулися. Він підняв брови й запитав: "Чи маю я сказати, що це для мене велика честь?"

"Вам видніше!"

Чен Сяосяо посміхнулася і простягнула руку: "Де речі? Дайте мені, мені вони терміново потрібні. Коли привезете наступну партію?"

"Наступну партію?"

Чжу Сян'юй дістав ще одне просторове кільце: "Мабуть, за місяць, якраз коли ви влаштуєте аукціон, тоді й привезу".

Взявши його, Чен Сяосяо навіть не подивилася, а просто одягла на руку і невимушено промовила: "Цю партію ресурсів порахуй за знижкою, йди розрахуйся з моїм дядьком Чжоу. Заодно можеш забрати з собою партію духовних птахів і духовної води!"

"Чому щоразу, коли я бачу тебе, ти намагаєшся мене прогнати?" — Чжу Сян'юй відчув невдоволення і, насупивши брови, подивився на неї.

Злегка поглянувши на нього, Чен Сяосяо ніжно посміхнулася: "Молодий пане Чжу Сян'юй, ви можете вважати це за честь!"

"Ти..."

Раптом він вигнув губи в посмішці, і його темні блискучі очі впилися в неї: "Кажуть, що старша панночка клану Чен зваблює чоловіків, цікаво, чи матиме цей пан таку честь?"

"О..."

Чен Сяосяо високо підняла брови й з напівпосмішкою подивилася на нього: "Ви точно матимете таку честь, давайте почнемо просто зараз!"

З цими словами в її руці з'явилася мухобійка, і Чен Сяосяо без жодних вагань щосили замахнулася на нього!

"Боже мій..."

Вкрай наляканий молодий пан Чжу підхопився зі стільця і вилетів прямо з вітальні, кричачи: "Хіба так зваблюють людей?"

"Ця панночка зваблює саме так!"

Чен Сяосяо змахнула мухобійкою блискавично — удар був миттєвим. Побачивши, що той утік, вона блиснула очима і кинулася навздогін.

Стоячи біля дверей вітальні, Чжу Сян'юй відчув, як хвиля справжньої ці прорізала повітря і миттєво заблокувала його. Слідом за цим знову з'явилося те дивне віяло. Він, не довго думаючи, розвернувся і помчав геть!

Що за жарти, поєдинок між двома Бойовими Духами — це не жарти, особливо коли у супротивника є це дивне віяло, від якого неможливо відірватися. Якщо не втекти, його точно поб'ють!

Невдовзі під пильними поглядами слуг клану Чен та людей, яких привів Чжу Сян'юй, завжди елегантний молодий пан Чжу тікав від їхньої панночки, яка гналася за ним з мухобійкою, так, що аж п'яти світилися і курява здіймалася з-під ніг. Зрештою він утік у гори.

Це мимоволі змусило людей задуматися, що ж такого жахливого накоїв молодий пан Чжу, що панночка Чен так запекло намагалася його провчити.

Прогнавши його в гори, Чен Сяосяо повернулася. Вона хотіла скористатися нагодою і потренуватися з ним, та хто ж знав, що цей хлопець вміє лише тікати й зовсім не хоче битися. Їй нічого не залишалося, окрім як бігти за ним.

Коли вона повернулася до вітальні, там сиділо чимало людей. Побачивши Чен Сяосяо, вони дивилися на неї дивними поглядами, наче на незнайомку.

І справді, всім здалося, що щойно вона була занадто чужою. Дівчина, яка тримає велике віяло і женеться за хлопцем — ця сцена виглядала дивно і незвично, як не крути.

"Що таке, не впізнаєте мене?"

Чен Сяосяо анітрохи не зніяковіла, вона сіла прямо і сказала: "Я просто хотіла знайти когось для розминки, потренуватися. А той боягуз такий нікчемний, геть не чоловік, утік від мене, яка ганьба!"

Людина, яка потайки повернулася назад, ледь не впала на землю. Це він не чоловік?

"Сяосяо, ти ж дівчина, не бешкетуй. Добре, що вдома немає сторонніх, а то якби ці чутки розійшлися, було б некрасиво!"

Пані Чен м'яко дорікнула доньці. Вона справді не сподівалася, що її тендітна донечка виявиться такою войовничою.

Чен Сяосяо безтурботно посміхнулася і сказала: "Мамо, я просто хотіла помірятися силами з Чжу Сян'юєм, нічого такого!"

"Сяосяо, я бачу, що ти не з тих, хто сидить спокійно. Відтоді як ти повернулася після тієї подорожі, ти дуже змінилася!" — з посмішкою зауважив Чжоу Цзіньцзян.

"Дядьку Чжоу, хіба можна так говорити про власну племінницю, це нечесно!"

"Пф..."

Пані Чжоу не втримала сміху і, дивлячись на Чен Сяосяо, сказала: "Ти, дитино, стаєш дедалі милішою, навіть не знаю, який молодий пан зможе тобі підійти!"

Щойно вона договорила, як у кімнату граційно увійшла постать. Це був той самий чоловік, якого прогнали в гори, і ось він знову з'явився.

Якраз коли зайшла мова про це, він повернувся, змусивши всіх присутніх завмерти.

Зі здібностями Чжу Сян'юя він, звісно, чув попередні слова. Тепер, під дивними поглядами присутніх, навіть попри свою товстошкірість, він відчув незручність.

"Ти все ще наважуєшся приходити, не боїшся моєї мухобійки?" — в очах Чен Сяосяо промайнуло збентеження, і вона суворо подивилася на нього з погрозою.

"Кхе-кхе-кхе..."

Чен Біюань удавано закашлявся, перериваючи спробу доньки знову прогнати гостя, і з посмішкою звернувся до Чжу Сян'юя: "Молодий пане Чжу, будь ласка, сідайте!"

"Дякую, патріарху Чен!" — посміхнувся Чжу Сян'юй, повернувши собі звичний впевнений вигляд.

Чен Сяосяо скоса подивилася на нього і з підозрою запитала: "Чому ти досі не забрав речі й не пішов? Що ще за справа?"

"Е-е..."

Чжу Сян'юй втратив дар мови. Мабуть, тільки ця жінка могла знову і знову виганяти людей. В іншому місці хто б наважився так розмовляти з ним? Але вона робила це не раз і не два, за сьогодні він уже двічі був вигнаний.

Невже він настільки їй не подобається?

"Я прийшов сьогодні, щоб обговорити з патріархом Чен та старшою панночкою Чен аукціон, який відбудеться за місяць!"

"Аукціон?"

Чен Біюань вже майже забув про це. Тоді його донька просто бовкнула це мимохідь, а тепер виявляється, що всі сприйняли це серйозно. Мабуть, доведеться знайти час, щоб усе владнати.

"Сяосяо, ти підняла це питання, як ти плануєш усе влаштувати?"

"Та як завгодно, нехай потім збудують невеликий поміст, я все владнаю. Тату, не хвилюйтеся!" — зовсім не переймалася цим Чен Сяосяо.

Чен Біюань кивнув: "Добре, коли прийде час, усе влаштуємо. Якщо щось знадобиться, попроси дядька Чжоу допомогти!"

"Добре!"

Розмова батька й доньки змусила Чжу Сян'юя заніміти. Він і подумати не міг, що люди клану Чен зовсім не надають значення цьому аукціону!

Проте люди ззовні вже божеволіли через цей аукціон, що мав відбутися за місяць.

"Панночко Чен, не підкажете, як саме ви збираєтеся все організувати на аукціоні? Скільки речей буде виставлено на продаж, чи не могли б ви відкрити завісу таємниці заздалегідь?"

Зустрівши очікувальний погляд Чжу Сян'юя, Чен Сяосяо хитро посміхнулася: "Ні, зараз я не можу вам сказати".

"Чому?" — розгубився Чжу Сян'юй.

Зважаючи на його статус представника маєтку Ціншань, йому мали б дозволити дізнатися такі подробиці заздалегідь.

"Ні чому, адже про речі, які будуть виставлені на аукціон, ви вже знаєте. Що ж до того, чи додасться щось інше, я справді не знаю, можливо так, а можливо й ні!"

"Це..." — Чжу Сян'юю було трохи прикро.

Чен Сяосяо посміхнулася і подивилася на нього косим поглядом: "Я скажу тобі одну річ: готуйте якомога більше потрібних нам ресурсів. Незалежно від того, що буде продаватися, ми прийматимемо лише те, що підходить мені. Якщо зрештою ви виявитеся непідготовленими й не зможете викупити ці речі, не звинувачуйте нас у тому, що ми не попереджали!"

Почувши це завуальоване попередження, Чжу Сян'юй зрозумів, що більшого він не дізнається.

Більше не звертаючи на нього уваги, Чен Сяосяо повернулася до батька, який сидів на головному місці: "Тату, відтепер у нашій родині з'явиться старійшина-управитель. З ним у нашому домі, я вірю, ніхто більше не посміє поводитися занадто зухвало!"

"Старійшина-управитель?" — Чен Біюань був приголомшений: "Який ще старійшина-управитель, Сяосяо, де він?"

Окрім нього, всі інші теж були заскочені зненацька. Здавалося, до маєтку не заходив жоден чужинець, тож звідки раптом узявся цей старійшина-управитель?

Помітивши реакцію присутніх, Чен Сяосяо загадково посміхнулася і крикнула кудись під стелю: "Старійшино Ін, спускайтеся!"

Шух-шух-шух...

Погляди всіх присутніх одностайно спрямувалися туди, куди дивилася Чен Сяосяо. І справді, на балці сиділа людина.

Отримавши наказ, старий Ін легко, наче пір'їнка, спустився додолу!

Коли вони розгледіли людину перед собою, обличчя Чен Біюаня та Чжоу Цзіньцзяна різко змінилися. Вони вмить підхопилися зі стільців, прикувавши погляди до старого в сірому халаті.

Навіть якби цей старий перетворився на попіл, вони б упізнали його. Це був той самий таємничий старий, який напав на родину Чен вісім днів тому вночі.

"Старий розбійнику, це ти!" — Чен Чжен'юань теж упізнав його. Він підбіг прямо до нього і люто закричав: "Ти знову прийшов до нашого дому..."

Старий Ін від крику цього малого аж мову втратив!

Він прийшов не для того, щоб убивати чи грабувати, добре? Чи обов'язково бути таким жорстоким до старої людини!

Після зміни внутрішнього настрою в старому Іні поменшало люті й побільшало приязності. Цю зміну помітила лише Чен Сяосяо, інші ж нічого не знали.

Обличчя Чен Біюаня було похмурим, але побачивши, що той не збирається битися і не виказує жаги до вбивства, він швидко заспокоївся. Одразу ж згадавши слова доньки, він подумав: Невже...

Його зіниці різко звузилися, і він мимоволі перевів погляд на доньку. Чжоу Цзіньцзян, який теж усе зрозумів, так само подивився на Чен Сяосяо.

Якщо спочатку втрата самовладання Ченом Біюанем здивувала Чжу Сян'юя, то слова Чен Чжен'юаня змусили його про щось здогадатися. Він знову заціпенів.

Почувши слова брата, Чен Сяосяо насмішкувато вигнула губи й з посмішкою промовила: "Чжен'юань, будь обережний, старійшина Ін одним пальцем може стерти тебе на порох!"

"Панночко, не кажіть так, а то молодий пан зненавидить мене остаточно!" — з гіркою посмішкою озвався старий Ін.

Лише одна ця фраза змусила присутніх впасти в ступор. Усі витріщили очі від неймовірного подиву!

"Що? Він старійшина нашого клану?" — розгублено запитав Чен Чжен'юань.

Чен Сяосяо кивнула. Дивлячись на заціпенілого батька та інших, вона не втримала посмішки: "Правильно, старійшина Ін відсьогодні обійматиме посаду старійшини-управителя нашої родини. Окрім захисту нашого дому, він також допомагатиме татові та дядькові Чжоу керувати справами нашого маєтку Чен!"

"Підлеглий Ін Цзилян вітає патріарха родини та пані!" — Старий Ін склав руки перед Ченом Біюанем. Його тон і манери були цілком шанобливими, без жодного удавання.

Чен Біюань глибоко вдихнув, тамуючи хвилювання, і кивнув йому: "Старійшино Ін, не варто церемонитися. Віднині родина Чен — це ваш дім!"

"Саме так, минуле згадувати не будемо, відтепер підтримуватимемо одне одного!" — посміхаючись, підхопила Чен Сяосяо.

Чжу Сян'юю аж захотілося постукати себе по голові, він дуже хотів перевірити, чи це не сон!

Якщо він нічого не переплутав, Бойовий Імператор, який вісім днів тому вночі вчинив напад на маєток Ченів, тепер став їхнім старійшиною-управителем? Це що, якийсь жарт?

Він пильно вдивлявся в цього Бойового Імператора. Йому вельми кортіло дізнатися, чому той вирішив залишитися в родині Чен, адже з усіма силами родини Чен вони аж ніяк не могли б утримати майстра рівня Бойового Імператора!

Інакше кажучи, цей Бойовий Імператор міг піти, коли заманеться, і йому зовсім не було потреби залишатися тут на службі.

Ретельно придивляючись деякий час, Чжу Сян'юй не помітив у поведінці Бойового Імператора жодної фальші. Він зовсім не виглядав як людина, яку змусили залишитися. З його виразу обличчя та погляду було зрозуміло, що це його власна воля.

"Хлопче, хіба батьки не вчили тебе, що так витріщатися на людей — це дуже неввічливо?"

Те, що старий Ін поводився ввічливо з родиною Чен, не означало, що він буде ввічливим з усіма іншими. Він усе ще залишався гордим і норовливим Бойовим Імператором. Якщо хтось насмілювався виявити до нього неповагу, він міг і знищити кривдника.