Розділ 159 — V011: Міжусобна різанина. Скорий прихід клану Гу.

"Е-е..."

Під його суворим поглядом Чжу Сян'юй ніяково відвів очі, склав руки й промовив: "Молодший Чжу Сян'юй з маєтку Ціншань вітає старшого!"

"Хм, не треба козиряти своїми вивісками, на мене це не діє!" — старий Ін усе ще тримався вельми гордовито.

Зіткнувшись із непохитним старим Іном, Чжу Сян'юй сильно почервонів і був змушений покірно погодитися.

Дізнавшись, що цей таємничий Бойовий Імператор відтепер буде старійшиною-управителем клану Чен, Чжоу Цзіньцзян після першого шоку відчув величезну радість. Його радість була не меншою, ніж у Чена Біюаня, а можливо, навіть більшою.

Це ж яка сила!..

Навіть за наявності лише одного Бойового Імператора сила родини Чен не просто зросла на один рівень, а піднялася на кілька рівнів вгору!

Відтепер, доки вони не зіткнуться з викликом іншого Бойового Імператора, майстри нижче цього рангу, скільки б їх не прийшло, не становитимуть загрози. Тепер родина Чен дійсно мала таку силу.

Молодший Чен Чжен'юань теж швидко оговтався. Він не сподівався, що лиходій раптом стане своїм, проте юнак розумів: віднині ця людина більше не зашкодить його рідним.

Згадавши про свій нещодавній порив, він відчув легкий сором і, склавши руки перед старим Іном, промовив: "Старійшино Ін, вибачте мені, прошу вашого розуміння!"

"Молодий пане, ви занадто ввічливі, хе-хе..."

Побачивши, що Чен Чжен'юань людина чесна та прямолінійна, старий Ін відчув до нього приязнь. Він ще раз окинув його поглядом — хлопець подобався йому дедалі більше, тож старий посміхнувся ще ширше: "Молодий пане, якщо виникнуть якісь питання щодо самовдосконалення, ви завжди можете звернутися до цього старого!"

Отримати вказівки від Бойового Імператора — справа непроста, тому обличчя Чен Чжен'юаня миттєво осяяла радість, і він кивнув: "Тоді надалі розраховую на вашу допомогу, старійшино Ін".

Після цього всі ще трохи посиділи разом, святкуючи приєднання старого Іна до родини Чен. Чен Біюань, перебуваючи в чудовому настрої, влаштував бенкет. На деякий час вітальня Ченів наповнилася дзвоном келихів та веселим сміхом. Хоча на самому початку враження від старого Іна у всіх було не найкращим, ближче поспілкувавшись, люди легко прийняли цього гордовитого старого.

Зрештою, старий Ін прожив майже сто років, і в плані життєвого досвіду ніхто з присутніх не міг із ним зрівнятися. Історії, які злітали з його вуст, змушували людей дивуватися та розширювати свій кругозір. Рівень прихильності до нього стрімко злетів, і його остаточно прийняли всі члени родини Чен.

Крім того, Чен Біюань та Чжоу Цзіньцзян помітили, що старий Ін виявляє до Чен Сяосяо таку повагу, з якою ніщо не могло зрівнятися. А найголовніше — він приєднався до родини Чен абсолютно добровільно, без жодного примусу.

Хоча вони так і не збагнули, в чому тут річ, для них це було неважливо. Достатньо було й того, що цей Бойовий Імператор не мав лихих намірів щодо їхньої родини.

...

Проте наступними днями вони помітили, що старий Ін наче зовсім утратив інтерес до духовної води родини Чен. Він використовував її як звичайну воду, і в його поведінці не було помітно, що він хоч трохи цінує її.

Для старого Іна, який прожив у просторі майже сім-вісім днів, пив стовідсоткову духовну воду, їв найкращих духовних птахів і дихав повітрям, насиченим густою енергією ці, після перебування в такому місці речі, які інші вважали скарбами, ззовні здавалися цілком буденними. Йому було байдуже.

Така реакція знову змусила Чена Біюаня значно заспокоїтися.

***

У певному містечку за кількасот лі (200 лі = 100 км) від села Люшу!

У заїжджому дворі перебувала та сама родина Тянь, яку вигнали із села Люшу. На обличчі Ло Юйцзе виднілися чіткі відбитки п'яти пальців. Її й без того повне обличчя тепер набрякло й нагадувало відбивну, а маленькі очі звузилися в ледь помітні щілини.

Навіть будучи так сильно побитою, вона все одно нерозбірливо сипала прокльонами, а в її очах спалахував такий лютий вогонь, наче вона прагнула заживо з'їсти їхнє м'ясо та випити кров.

"Заткнися! Скажеш ще хоч слово — і я зроблю так, що ти замовкнеш назавжди!"

Суворий голос пролунав зненацька, змусивши її миттєво закрити рота й більше не зронити ні звуку.

Людиною, яка не стерпіла, був Тянь Фушен. Його обличчя було страшним і похмурим. Він люто зиркнув на неї, а потім із доріканням накинувся на свого сина Тянь Цзяна: "Який же ти нікчема! Навіть таку справу не зміг нормально провернути. У тебе що, з мізками проблеми, раз ти наважився розпускати руки на очах у родини Чен!"

"Тату, звідки я міг знати, що Чен Сяосяо, яка зникла на кілька днів, раптом з'явиться! До того ж, я не збирався насправді душити те дівчисько, просто побачив, що вона гарненька, от і вирішив навмисно..."

Лясь!

Потужний ляпас прилетів миттєво. Тянь Цзянь, який саме говорив, зовсім очманів від цього удару, а на його колись симпатичному обличчі відразу проступили п'ять пальців.

"Тварино! В голові лише хіть, а мізків — ані крихти. Колись ти точно здохнеш у жіночому ліжку, недолугий нікчемо, який вміє лише псувати справи".

Тянь Фушен був розлючений. Гнів у його серці просто неможливо було стримати. Спочатку це була цілком виграшна справа, але все пішло шкереберть саме через цих матір та сина.

Вилаявши сина, він знову повернувся до потворної Ло Юйцзе: "І ти, дурепо! Самовпевнена ідіотка. Ти ким себе уявила в домі Ченів? Думала, що прикриваючись статусом старшої сестри чи тітки, зможеш витворяти все, що заманеться? Вважаєш, що родина Чен — це досі ті невдахи, яких колись вигнали? Наважилася влаштовувати істерики перед ними, це ж просто самогубство!"

Вся родина стояла з опущеними головами. Найбільше був пригнічений Тянь Фен. Він уже кілька днів будував плани, готувався і присягався завоювати серце Чен Сяосяо. Хто ж знав, що він навіть не встигне почати діяти, як через дурість старшого брата та матері їх усіх просто виставлять за двері маєтку Чен. Як він міг із цим змиритися?

У його серці мимоволі спалахнула образа на старшого брата. Якби той усе не зіпсував, Тянь Фен завдяки своїм підходам отримав би Чен Сяосяо, а разом із цим — вплив та владу, і ніхто б не посмів виявити до нього неповагу!

Усі його прекрасні мрії зруйнував старший брат, який тільки й думав, як затягнути чергову дівку в ліжко. Тянь Фен затаїв глибоку образу. Якби зараз був слушний момент, він би залюбки добряче відгамселив його.

"Ви, кожен із вас — повні ідіоти! Таку хорошу справу довели до цього. Тепер усе чудово: можете забути про ресурси Ченів, ще й зганьбилися на повну. Як ми тепер повернемося і про що звітуватимемо?!"

Згадавши про обіцянку, яку він дав главі ордену, Тянь Фушен був готовий власноруч прибити цю парочку. Він щиро шкодував, що свого часу не завадив своїй дружині піти до родини Чен.

Якби вона не заявилася туди з криками на адресу матері та доньки Чен, принаймні їх би не вигнали негайно. У найгіршому випадку вони б змусили сина, який натворив лиха, вибачитися, і все ще можна було б виправити.

"Це у тій маленькій стерві немає нічого людського! Я не дарма її лаяла. Якби вона не вдарила Цзянь'єра, я б ні за що..."

Лясь!

Тянь Фушен, навіть не замислюючись, знову замахнувся і вліпив ляпаса, від якого жінка ледь не злетіла зі стільця на підлогу.

Пекучий біль на щоці нагадав Ло Юйцзе, що її знову вдарили. І вдарив її власний чоловік. Вона витріщила очі від подиву і, вказуючи на себе, запитала: "Ти вдарив мене? Ти наважився підняти на мене руку?"

"Вдарив? Я вбити тебе готовій!"

Розлючений Тянь Фушен голосно закричав, і навколо нього раптом розійшлася густа жага до вбивства. В його очах спалахнув лютий вогонь: "Ло Юйцзе, ти, дурна бабо! Якби не повага до твоєї родини, я б давно вбив таку дурепу. Цілими днями забиваєш собі голову якимись дрібницями, примудрилася пересварити та налаштувати проти нас геть увесь орден Міндун! Я в ордені Міндун здобув незліченну кількість заслуг, але жодного разу не отримав підвищення саме через тебе, ідіотку, бо ти ображаєш кожного зустрічного! Через тебе мене всі цураються, не кажучи вже про те, щоб хтось замовив за мене слівце. Усе це — твоїх рук справа!"

"Насилу випала можливість здобути велику заслугу, а ви, двоє бовдурів, без клепки в голові, захотіли привласнити чужі речі, та ще й наважилися розв'язати конфлікт! Яке ви мали право? Пустоголові нездари, які нічого не мають за душею, телепені, ви занапастили все моє життя! Забирайся геть до своїх батьків, я більше не хочу бачити тебе, кляту відьму, в своєму домі!"

Гнів, що копився десятиліттями, і прихована образа в цю мить нарешті прорвалися назовні. Тянь Фушен кричав так запекло, що здавалося, наступної миті він просто задушить жінку перед собою.

"Ти... ти..."

Ло Юйцзе вказувала на чоловіка, витріщивши свої маленькі очі. Вона відкривала рота, але горло наче перетисло, і вона не могла зронити жодного слова.

Четверо дітей родини Тянь, бачачи цю сцену, зовсім розгубилися й не знали, що робити. Проте кожен із них розумів, що батько каже правду.

В ордені Міндун з боку вони здавалися вельми успішними, а насправді їх усі ненавиділи й уникали. Якби Тянь Фушен не був безмежно відданий ордену Міндун і не мав чимало заслуг, вони б уже давно не змогли там утриматися.

Мало того, що Ло Юйцзе, користуючись статусом дружини старійшини-управителя, принижувала тих старійшин та учнів, які мали нижче становище, і нажила собі ворогів. Хоча все це стосувалося якихось дрібних інтересів і не доходило до кровної помсти, ніхто не бажав мати справу з родиною Тянь. Навіть коли Тянь Фушен здобував заслуги, інші старійшини зговорювалися і тихо приховували це, через що його роками тримали на посаді старійшини-управителя без жодного підвищення.

Особливо останніми роками, коли брати Тянь підросли. Вони виявилися надто ласими до жіночої статі й доставили купу клопоту з ученицями в ордені Міндун, внаслідок чого родину Тянь почали обходити десятою дорогою. Якби не певний вплив родини Ло, їх, мабуть, уже давно б вигнали.

Коли в ордені Міндун дізналися про ситуацію родини Чен у селі Люшу, там одразу влаштували обговорення. Старійшина-управитель Тянь Фушен зрозумів, що це шанс на велику заслугу. Якщо він виконає це завдання, у нього з'явиться можливість просунутися по службі, тому він без вагань виборов це доручення.

Причина була проста: пані Чен виявилася рідною сестрою Ло Юйцзе. Це миттєво зробило його головним кандидатом, і він вихопив цю справу з рук інших старійшин, після чого разом із дружиною та дітьми вирушив до родини Чен.

Спочатку все йшло за його планом, та він зовсім не очікував, що через хтивість сина, який зазіхнув на честь служниці, їх виженуть . Як він міг змиритися з цим? Повернутися без звіту, та ще й не здобувши від родини Чен жодної вигоди! Від однієї лише цієї думки його так душила образа, що він ледве не плювався кров'ю від люті.

Гнів повністю поглинув його, і в цю мить у нього справді з'явилося бажання вбити цю жінку.

Ло Юйцзе хоч і була дурнуватою, але не повною ідіоткою. Вона чудово відчувала, що в ордені Міндун їхню родину недолюблюють, але така вже була її натура, і змінитися вона не могла: якщо з'являлася можливість отримати вигоду, вона за неї трималася до останнього.

Тепер вона більше не наважувалася влаштовувати істерики, а лише тихо пробурмотіла: "У найгіршому випадку ми повернемося до Яньчена, знайдемо моїх батьків. Не вірю, що батько й мати не заступляться за нас!"

Ці слова наче підказали щось Тянь Фушену. Жага до вбивства навколо нього почала вщухати, а погляд став не таким лютим, хоча він так нічого й не сказав.