Розділ 164 — V012: Усі сторони висуваються. Сповнені сумнівів.

Серед натовпу, що обговорював чужі плітки, знявся хвилею зловтішний сміх. Більшість із них були вільними практиками: коли сам ситий — уся родина не голодує, тож і в розмовах вони зовсім не стримували себе.

Дійсно, якщо спершу увагу людей привернули товари родини Чен, то тепер можливість побачити зібрання такої кількості впливових сил стала для них іще одним улюбленим видовищем.

***

Поки ці люди розважалися розмовами, старійшини дев'яти великих орденів уже прибули до резиденції Нін, адже там уже перебували інші їхні представники.

Отримавши звістку про прибуття гостей, старий пан Нін разом із старійшиною Лінем, старійшиною Цюанем та старійшиною Ду особисто вийшли до воріт, аби зустріти їх.

Обмінявшись ввічливими вітаннями, вони дружно увійшли всередину резиденції Нін.

Усіх прибулих розмістили в гостьових покоях маєтку Нін. Старійшини різних орденів відразу ж усамітнилися у своїх кімнатах разом із підлеглими, щоб обговорити таємні накази своїх глав.

Що саме це були за накази — знали лише вони самі, але коли вони знову вийшли до людей, на обличчі кожного без винятку читалася повна впевненість у власному успіху.

Після коротких нарад у вузькому колі відразу ж було скликано засідання великого союзу.

Для цього вони зайняли головну вітальню родини Нін, причому жодного представника господарів там не було. Ці гості, які повністю перебрали на себе роль господарів, почувалися як удома й абсолютно спокійно обговорювали власні плани.

"Вірю, що кожен із присутніх старійшин чудово розуміє мету нашого союзу, тому не буду розпилятися на зайві слова. Ми створили це об'єднання з однією метою — щоб кожен зміг викупити товари родини Чен, а потім ми розподілимо їх відповідно до фінансового внеску кожного ордену. Думаю, усім це добре зрозуміло!" — упевнено взяв слово старійшина ордену Багуа (Восьми Триграм) , намагаючись поводитися як головний.

Проте у відповідь ніхто не зронив ні слова, і у вітальні запала цілковита тиша.

Не отримавши очікуваної підтримки від колег, старійшина ордену Багуа помітно змінився на обличчі — він дуже хотів прибрати до рук верховенство в цьому союзі.

Насправді очолити це об'єднання прагнув кожен із присутніх, але змусити інших підкоритися собі було далеко не простою справою.

Назва "дев'ять великих орденів" звучала гарно лише на словах, а в реальності між ними точилася постійна боротьба за ресурси, талановитих учнів та території — можна сказати, що суперництво не припинялося ні на мить.

Заради вигоди вони могли на якийсь час об'єднатися і створити спільний союз, але навіть за таких умов кожен намагався вибороти право керувати процесом.

Адже право керівництва означало, що саме твій орден отримає найбільшу частку вигоди.

Бачачи, що атмосфера стає дедалі напруженішою, старий чернець із монастиря Шенсен (Священного Будди) злегка опустив повіки і тихо промовив: "На думку старого ченця, старійшина Лінь із ордену Ушань (П'яти Гір) уже мав особисту розмову з представниками родини Чен, тому було б найрозумніше призначити саме старійшину Ліня керівником нашого союзу!"

"Ця бідна черниця підтримує пропозицію майстра Удао (буквально: «Майстер, який Осягнув Дао/Шлях) !" — відразу підхопила тему настоятелька Саочень (буквально: Змітання пилу) із ордену Юйні (Нефритової Черниці) .

Старійшина Цюань із ордену Хуашань та старійшина Ду з ордену Шендун непомітно переглянулися й теж поспішили додати: "Наш орден Хуашань згоден бачити старійшину Ліня керівником!"

"Орден Шендун також підтримує кандидатуру старійшини Ліня!"

Таким чином, половина представників дев'яти великих орденів миттєво висловила свою підтримку, тож навіть якби хтось інший і прагнув захопити владу, він уже не зміг би зібрати достатньо голосів.

Решта старійшин трохи поміркували й один за одним теж висловили свою згоду. Зрештою, кандидатуру старійшини Ліня підтримали абсолютно всі.

Коли питання з керівником було вирішено, на черзі постала куди важливіша справа для обговорення.

"Не будемо забігати наперед, але, як на мене, спершу варто чітко з'ясувати, які саме товари родина Чен збирається виставити на аукціон за два дні. Старійшина Лінь весь цей час перебував у містечку Далін, тож напевно володіє певною інформацією!" — прямо звернувся до керівника старійшина Буї із ордену Уґай (Войовничих Жебраків) .

Це питання надзвичайно зацікавило всіх присутніх: про товари родини Чен їм було відомо лише те, що там будуть духовна вода та духовні птахи, а от про все інше ніхто нічого не знав.

Оскільки їхній союз створювався саме для отримання якомога більшої кількості ресурсів, то що більше деталей вони дізнаються, то краще кожний орден розумітиме, що саме їм найбільше потрібно.

Погляди всіх присутніх мимоволі зупинилися на старійшині Лінь.

Посада керівника союзу виявилася не такою вже й легкою. Старійшина Лінь гірко посміхнувся і відповів: "Заради дотримання нашої домовленості з молодою панночкою Чен, я жодного разу не переступав поріг маєтку Ченів. Тому я дійсно не знаю відповіді на це питання. І справа не в тому, що я хочу щось приховати — я справді нічого не знаю. Старійшина Цюань та старійшина Ду весь цей час теж були тут, і вони підтвердять мої слова".

Два згадані старійшини відчули на собі запитливі погляди колег і злегка кивнули головами, показуючи, що старійшина Лінь говорить чисту правду.

"Виходить, ми зовсім не знаємо, що саме родина Чен виставить на продаж післязавтра?" — з деяким невдоволенням у голосі промовив старійшина Фань із ордену Сяояо.

Орден Сяояо була найсильнішим серед усіх дев'яти, і ніхто не наважувався виявляти до нього неповагу. Інші старійшини й так почувалися трохи ніяково через те, що не обрали представника цього провідного ордену керівником союзу, тому коли старійшина Фань заговорив, старійшина Лінь теж відчув незручність.

Трохи поміркувавши, він додав: "Ми дійсно не маємо точних відомостей, проте в містечку є один молодий пан, який напевно знає все до найменших деталей!"

"Хто він? Що це за людина?"

"Хто саме знає?"

"Невже хтось володіє такою інформацією?"

Старійшини, які були не в курсі справи, в один голос почали розпитувати його.

"У заїзді "Лайюе" зупинився син молодого господаря маєтку Ціншань — старший молодий пан Чжу Сян'юй. Він уже давно веде регулярну торгівлю з родиною Чен, тож окрім нього, мабуть, ніхто більше не знає деталей!"

"Якщо Чжу Сян'юй знає про це, нам варто знайти нагоду й розпитати його!" — відразу ж ухвалив рішення старійшина Фань.

Решта присутніх, звісно, не стали заперечувати.

***

Тим часом Чен Сяосяо, яка щойно вийшла з простору після самовдосконалення, почула внизу на подвір'ї чиїсь голоси. Це розмовляли служниця Єсу та управитель Чжоу Цзіньцзян.

"Дядьку Чжоу, що сталося?" — запитала Чен Сяосяо, спускаючись із другого поверху до чоловіка, який ще не встиг піти.

Побачивши її, Чжоу Цзіньцзян усміхнувся: "Сяосяо, нарешті ти з'явилася, я як раз шукав тебе у справі!"

"Сподіваюся, це не чергова проблема, з якою дядько Чжоу не може впоратися самотужки?" — Чен Сяосяо весело посміхнулася й, хитро блиснувши очима, додала: — "Невже це стосується тих служників, і ви вважаєте, що вони вже готові?"

"Саме так, справа саме в цьому. Часу до аукціону залишилося зовсім небагато, а ці майже п'ятдесят служників — доволі непогані люди. Сяосяо, поглянь на них сама!"

"Добре, дядьку Чжоу, ведіть їх сюди!"

Чен Сяосяо кивнула. Що стосується забезпечення абсолютної вірності цих людей родині Чен, для неї все було просто — достатньо було відправити їх у простір, який тепер слугував для неї найкращим інструментом для подібних змін.

Невдовзі на подвір'ї Чен Сяосяо з'явилася група чоловіків та жінок різного віку. Зовні кожен із них демонстрував глибоку повагу, але що коїлося в їхніх думках — поки що залишалося таємницею.

Якби не потреба повністю захистити родину від шпигунів, яких могли навмисно підіслати інші сили, Чен Сяосяо не стала б відправляти кожного зустрічного в простір задля зміни свідомості. Проте зараз родина Чен лише ставала на ноги й не могла дозволити собі жодних потрясінь, інакше всі їхні зусилля за останній час пішли б прахом.

...

Минуло пів дня, і коли ці люди один за одним вийшли з простору, Чен Сяосяо, поглянувши в їхні очі, чітко зрозуміла: зусилля не були марними.

Коли вона повернула людей Чжоу Цзіньцзяну для розподілу обов'язків, головний управитель, побачивши в їхніх поглядах виключно безмежну відданість, знову зазнав глибокого шоку.

У його душі знову закралася здогадка, що таємниця Чен Сяосяо зовсім не обмежується вмінням приручати звірів. Цілком можливо, що...

До того ж вона була майстром Божественних контрактів.

Майстер Божественних контрактів — це істота зовсім іншого, неймовірного рівня!

За переказами, такий майстер міг укладати контракт із будь-якою живою істотою чи духовною сутністю, якщо вона мала свідомість та розум. І якщо майстер Божественних контрактів цього бажав, то незалежно від волі самої істоти, він отримував повну владу над її життям.

Простіше кажучи, такий майстер міг у будь-який момент перетворити будь-кого (включаючи будь-яку живу істоту) на свого вірного слугу чи раба за допомогою контракту.

Раніше Чжоу Цзіньцзян навіть не замислювався над цим, але бачачи один за одним дивовижні методи Чен Сяосяо, він мимоволі почав схилятися до цієї думки.

Чжуцін, Люйчжу, Чен Чі та інші — варто їм було провести з нею всього кілька днів, як вони ставали безмежно відданими їй. Якщо у їхньому випадку це ще можна було пояснити вдячністю за порятунок, то це виглядало б цілком природно.

Проте найбільші сумніви викликав величний майстер рівня Бойового Імператора Ін Цзилян. Ця особа свого часу прийшла, аби безжально винищити родину Чен, але після таємничого зникнення на кілька днів знову з'явилася перед ними. І після свого повернення він виявляв неймовірну вірність саме Чен Сяосяо — до речі, до самого глави родини Чен він виявляв лише звичайну повагу, а от якщо говорити про справжню відданість, то різниця була просто колосальною.

І ось тепер ці люди провели поруч із Чен Сяосяо — яка для них була абсолютно чужою господинею — всього пів дня, і на їхніх обличчях уже з'явився вираз абсолютної відданості. Ну як після цього можна було не засумніватися?

На цьому континенті вже понад десять тисяч років не з'являлося майстрів Божественних контрактів, і невже тепер вона...

Невже вона і справді?

Чжоу Цзіньцзян не міг стверджувати це напевно, але в його душі зріла сильна підозра: це дівчисько, Чен Сяосяо, цілком можливо, є обдарованим від природи майстром Божественних контрактів.

Звісно, це залишалося лише його здогадкою. Він не наважувався ані розпитувати її про це, ані тим паче розповідати Чен Біюаню. У цей момент він думав не про те, як відкрити всім цей приголомшливий сюрприз, а про те, як заховати його якомога глибше.

Доки ніхто про це не знає, Чен Сяосяо перебуватиме в цілковитій безпеці!

З цими думками Чжоу Цзіньцзян попрощався з Чен Сяосяо і повів людей за собою.

Чен Сяосяо ж деякий час дивилася йому вслід, і на її обличчі відбилися глибокі роздуми.

Поведінка Чжоу Цзіньцзяна щойно здалася їй дещо незвичною: у його тоні, коли він звертався до неї, з'явилися нотки помітної поваги.

Раніше такого ніколи не було. Чжоу Цзіньцзян завжди сприймав її як представницю молодшого покоління і просто не міг розмовляти з нею в такій манері.

Проте розгадати причину такої зміни Чен Сяосяо поки що не могла.

***

Призначений час аукціону невблаганно наближався, і в маєтку Ченів усі працювали не покладаючи рук. Хоча старша панночка Чен Сяосяо неодноразово наголошувала, що немає потреби готувати для прибулих гостей їжу чи житло, Чжоу Цзіньцзян був іншої думки і все ж наказав слугам підготувати все необхідне заздалегідь.

***

У кабінеті головного будинку маєтку Чен!

Чен Біюань та Чжоу Цзіньцзян сиділи один навпроти одного із надзвичайно серйозними виразами облич. Річ у тім, що список гостей виявився аж надто повним: за винятком чотирьох найвпливовіших сил, сюди з'їхалися абсолютно всі.

Така кількість поважних осіб перевершила всі їхні очікування — ніхто й подумати не міг, що жоден великий клан не захоче упустити цю подію.

"Справа набуває складного обороту", — з гіркою посмішкою промовив Чен Біюань, дивлячись на свого співрозмовника.

Чжоу Цзіньцзян теж скрутно посміхнувся і відповів: "Складно чи ні, а виходу в нас немає — доведеться з цим давати раду. Хто ж знав, що ці люди виявляться настільки шаленими у своєму прагненні. Цими днями нам слід бути втричі обережнішими!"

"Твоя правда. Якби не духовні звірі Сяосяо, які охороняють село Люшу, ці практики вже давно перевернули б тут усе догори дриґом". — Чен Біюань похитав головою, згадуючи тих настирливих гостей, які ніяк не хотіли відступатися.

На щастя, його донька Чен Сяосяо подбала про захист заздалегідь, інакше у них зараз розривалася б голова від клопоту.

"До речі, брате, а що ти збираєшся робити з Гу Гаої?" — Чжоу Цзіньцзяну дійсно було цікаво дізнатися про це.

До того ж це питання безпосередньо зачіпало репутацію всієї родини Чен, тому його інтерес був цілком природним.

Почувши це ім'я, Чен Біюань замовк, а його обличчя злегка затьмарилося. Було очевидно, що ця тема все ще сильно псувала йому настрій.

Чжоу Цзіньцзян тихо чекав, і в кабінеті на деякий час запала повна тиша.