Розділ 166 — V013: Дивовижна ніч. Розваги перед боєм.

"Кажіть!" — сказав Чжу Сян'юй. Хоча він і не мав зважати на них, як спадковий торговець він чудово розумів, що людей не варто ображати без потреби.

Тим паче перед ним стояв не один і не двоє, а ціла група, яка представляла дев'ять великих орденів. Усі ці ордени були клієнтами його родини, тож з поваги до їхніх глав слід було виявити хоча б краплю ввічливості.

Старійшина Лінь невимушено посміхнувся і промовив: "Пане Чжу, наскільки нам відомо, маєток Ціншань — єдиний торговий партнер, із яким родина Чен веде справи. Цього разу в аукціоні клану Чен може взяти участь кожен. Ми прийшли потурбувати пана Чжу лише з однієї причини: нам дуже кортить дізнатися, які саме речі будуть виставлені на торги. Чи не могли б ви відкрити нам завісу таємниці?"

"О, то ви прийшли заради цього?"

Чжу Сян'юй дещо здивувався. Він гадав, що ці люди з'явилися з якоїсь іншої причини, і не сподівався, що вони теж намагаються розвідати головні козирі родини Чен.

При згадці про те, що саме збирається виставити родина Чен, він і сам мимоволі задумався — йому теж вельми кортіло це знати, але...

Ця капосна дівчина — зовсім не та особа, яку можна легко обвести навколо пальця. Йому самому доводилося постійно пильнувати, аби вона його не перехитрила.

Чжу Сян'юй злегка похитав головою, окинув поглядом сповнених надії старійшин і відповів: "Я й сам хотів би це знати, але, на жаль, я так само не маю права на цю інформацію!"

"Що? Це неможливо!" — першим подав голос старійшина секти Багуа, усім своїм виглядом показуючи цілковиту недовіру.

Не лише він, а й решта старійшин поставилися до цих слів із великим сумнівом.

Побачивши їхню недовіру, Чжу Сян'юй лише зневажливо посміхнувся і більше нічого не додав. Йому справді було байдуже до думки цих старійшин.

Майстер Удао та наставниця Саочень ніяк не відреагували на його слова, удаючи, ніби взагалі нічого не чули.

Лише старійшина Су з секти Сяояо деякий час пильно вдивлявся в обличчя Чжу Сян'юя, після чого кивнув і запитав: "Невже люди з родини Чен нічого вам не натякнули?"

"Натякнули. Я можу точно стверджувати, що родина Чен готує справжній козир. На жаль, вони відмовилися розкривати деталі й лише зазначили, що ці речі мене не розчарують, тож порадили підготувати якомога більше коштів. Більше вони не зронили жодного слова".

Чжу Сян'юй сказав чисту правду. Серед присутніх йому повірили лише четверо, а решта залишилися при своїх сумнівах та підозрах. Проте юнакові було байдуже: вірять вони чи ні — це їхня власна справа.

"Амітабха." — Майстер Удао підвівся зі свого місця і тихо промовив буддійське вітання. — "Дякуємо пану Чжу за щирість. Ми прощаємося, до завтра!"

"Щасливої дороги, майстре!" — Чжу Сяньюй з глибокою повагою відповів на вітання ченця з монастиря Шенсен.

Наставниця Саочень теж підвелася, склала руки у вітанні й промовила: "Пане Чжу, прощавайте!"

"Нехай шлях ваш буде легким, настоятелько !" — відповів уклоном юнак.

"Пане Чжу, не турбуйтеся і не проводжайте нас!"

Слідом за двома духовними особами почали підводитися й інші гості. Один за одним вони розпрощалися та залишили кімнату.

***

Тим часом у маєтку Ченів кілька людей усе ще продовжували обговорювати плани на завтрашній день та речі, на які слід звернути особливу увагу.

Чен Сяосяо сиділа трохи осторонь і просто слухала. Вона зрідка вставляла слово-два, дозволяючи батькові та Чжоу Цзіньцзяну самостійно керувати процесом. Щодо старого Іна, то він взагалі поводився як сторонній спостерігач: ні у що не втручався і лише чекав на конкретні накази.

Коли всі головні приготування було завершено, час уже наближався до кінця години Сю (~ 21:00) .

"Сяосяо, чи не маєш ти випадково ще якихось власних планів?" — помітивши, що донька вперше за довгий час так сумирно просиділа з ними майже три години, з посмішкою запитав Чен Біюань.

Погляди інших двох чоловіків теж миттєво звернулися до дівчини в очікуванні відповіді.

Чен Сяосяо злегка надула губки й удавано поскаржилася: "Тату, я ж із найкращих міркувань, а ви так зі мною, ну й ну..."

"Цікаво, що ж це за найкращі міркування такі? Невже Сяосяо приготувала для нас усіх сюрприз?" — засміявся Чжоу Цзіньцзян.

При слові "сюрприз" старий Ін, який найкраще за всіх знав про приховані багатства дівчини, не зміг стримати радісної посмішки і весь підібгався в очікуванні щедрої винагороди від молодої господині.

Побачивши їхню реакцію, Чен Сяосяо аж засумнівалася: чи це ці старі люди такі кмітливі, чи вона сама десь проговорилася? Чому вони всі поводяться так, наче точно знають, про що йдеться?

"Ха-ха-ха!" — помітивши здивування на обличчі доньки, Чен Біюань щиро розсміявся і додав: "Сяосяо, ти так рідко сидиш із нами так довго, що ми мимоволі починаємо сподіватися на найкраще. То що, ти справді маєш для нас щось хороше?"

"Гаразд, ваша взяла, ви вгадали!" — зрозумівши, що причиною всьому її власна поведінка, Чен Сяосяо безпорадно кивнула. — "А за правильну здогадку належить нагорода!"

"Справді нагорода?!"

Старий Ін від радості ледь не підстрибнув на місці. Його старе обличчя вмить розпливлося в такій широкій посмішці, що стало схоже на розквітлу хризантему, змусивши двох інших чоловіків із подивом перезирнутися.

Навіть якщо це й нагорода, чи варто так шаленіти від радості? Невже старі люди й справді з віком стають наче діти?

Проте щасливому старому Іну було абсолютно байдуже до їхніх дивних поглядів. Він задоволено потер долоні й з улесливою посмішкою запитав: "Старша панночко, а що це за нагорода?"

"Отримати нагороду неважко. Але якщо після цього ти не зможеш прорватися на пік Бойового Імператора, то наступного разу я дуже добре подумаю, чи варто тобі щось давати. Що скажеш?" — Чен Сяосяо не поспішала діставати речі, вирішивши трохи подражнити старого.

Пік Бойового Імператора?

Почувши ці слова, у трьох чоловіків аж очі заблищали від захвату.

Старий Ін на мить заціпенів, але швидко повернув самовладання. Згадавши, як дивовижно його молода господиня вміє піднімати рівень самовдосконалення, він відчув, як його серце шалено закалатало в грудях.

Пік Бойового Імператора — це була його найзаповітніша мрія! Адже досягнувши цієї вершини, він отримав би реальний шанс згодом пробитися на неймовірний і рідкісний рівень Бойового Монарха!

Проте він застряг на середньому рівні Бойового Імператора на довгі тридцять років. Навіть після того, як він випив чимало духовної води з простору, йому все одно постійно бракувало якоїсь дещиці для подолання цього бар'єра.

І ось тепер Сяосяо сама пропонує йому зробити цей крок і піднятися на пік рівня! Старий Ін від щастя просто не знаходив собі місця і, наче маленька дитина, міг лише безглуздо посміхатися, дивлячись на дівчину.

Побачивши його стан, Чен Сяосяо більше не стала його мучити. Вона дістала сулію з водою та корінь снігового духовного женьшеню і протягнула йому:

"Якщо навіть із цим ти не зможеш зробити прорив, я більше ніколи не буду тобі допомагати!"

"Зможу! Зможу! Обов'язково зможу, старша панночко! Я прорвуся прямо сьогодні вночі!" — старий Ін обережно прийняв речі обома руками, які помітно тремтіли від хвилювання, попри весь його величезний життєвий досвід.

"Тоді йди швидше!"

"Слухаюсь, старша панночко! Ваш слуга негайно вирушає!"

Постать старого Іна, який міцно притискав до себе скарби, здригнулася, і він умить зник із кімнати.

Тепер старий Ін остаточно заслужив довіру Чен Сяосяо і став для неї справді своєю людиною. Коли дівчина повернулася, вона натрапила на сповнений щирих заздрощів погляд Чжоу Цзіньцзяна.

Побачивши його вираз обличчя, Чен Сяосяо лагідно усміхнулася: "Дядьку Чжоу, не хвилюйтеся, я нікого не обділю. Оскільки ви теж вгадали, нагорода чекає і на вас!"

Чжоу Цзіньцзян на мить завмер, а потім його обличчя осяяла неймовірна радість: "Сяосяо, це правда?!"

"Звісно правда!" — Чен Сяосяо з цікавістю подивилася на нього. — "Але, дядьку Чжоу, не поспішайте так сильно радіти. Умова така сама, як і для старого Іна: ви маєте зробити прорив уже цієї ночі. Якщо до ранку нічого не вийде, майбутні нагороди теж опиняться під великим питанням. Ну що, берете?"

"Беру! Звісно беру! Я про це навіть уві сні мріяв!" — Чжоу Цзіньцзян від усього серця вигукнув те, що було в нього на душі.

Він так довго чекав на цю мить, хіба міг він тепер упустити таку унікальну можливість? Звісно ж ні!

Чен Сяосяо весело заусміхалася і протягнула йому корінь снігового женьшеню:

"Дядьку Чжоу, зважаючи на ваш поточний стан, цього кореня має бути цілком достатньо для подолання бар'єра. Але якщо прориву не станеться, ти не можеш ображатися!"

"Які образи, що ти! Сяосяо, я негайно біжу практикувати, сьогодні вночі обов'язково буде прорив..."

Останні слова долинули вже звідкись із двору — настільки сильно поспішав Чжоу Цзіньцзян.

У просторій вітальні залишилися лише Чен Біюань та його донька.

Чен Біюань не виявляв такого шаленого очікування, як його товариші. Навпаки, він залишався абсолютно спокійним, наче навколо нічого не звичайного й не відбувалося.

Побачивши його незворушність, Чен Сяосяо не втрималася від цікавості й запитала: "Тату, а ви хіба не хочете зробити прорив і вже сьогодні вночі стати Бойовим Королем?"

"Звісно хочу!"

Чен Біюань м'яко посміхнувся: "Кожен практик мріє про постійний розвиток і прагне досягти найвищих вершин майстерності. Проте я тверезо оцінюю власні сили. Зараз я перебуваю лише на початковому рівні Бойового Духа, причому досяг його всього кілька місяців тому. Спробувати прорватися на рівень Бойового Короля за одну ніч — це просто нереально".

"Моя ситуація кардинально відрізняється від ситуації твого дядька Чжоу чи старійшини Іна. Вони роками тупцяли перед своїми бар'єрами, тож їм потрібен був лише легкий поштовх, аби здійснити прорив. А для мене це зараз практично неможливо. Тож навіщо мені марно сподіватися? До того ж те, що вони двоє зможуть підняти свої сили, — це вже величезне щастя для нашої родини".

Ці слова батька змусили Чен Сяосяо ще раз переконатися в його глибокій мудрості та залізобетонному спокої. Саме такий чоловік і мав бути її батьком!

"Тату, не варто недооцінювати себе. Якщо ваша донька каже, що ви зможете прорватися, значить, так воно і є! Все залежить виключно від вашої власної рішучості!"

"Сяосяо, ти це про що..."

"Тату, я зовсім не жартую. Ви ж знаєте, що мені знадобилося всього кілька днів, аби пройти шлях від Бойового Майстра до рівня Бойового Духа. І це при тому, що я почала практикувати зовсім нещодавно і моя основа не була такою глибокою. У вас же все інакше: ви присвятили тренуванням понад двадцять років, та й ваш природний талант дуже високий. Якщо ви готові ризикнути й викластися на повну, то сьогодні вночі свій прорив зробить не лише дядько Чжоу — ви теж цілком здатні стати Бойовим Королем!"

Сказавши це, Чен Сяосяо хитро посміхнулася: "Але якщо тато не хоче ризикувати, то нічого страшного, ви все одно рано чи пізно досягнете цього рівня!"

"Сяосяо, цей твій метод підбурювання надто вже очевидний!" — Чен Біюань безпорадно похитав головою, проте в його очах спалахнув рішучий і твердий вогонь. — "Яких тільки труднощів та бід мені не доводилося переживати за своє життя. І якщо моя донька каже, що шанс є, хіба батько може здатися? Раз уже я став на шлях бойових мистецтв, то не маю права відступати ні перед якими перешкодами".

"Тато каже чисту правду, це я повелася негарно!" — у цей момент Чен Сяосяо раптом здалося, що вона могла випадково зачепити почуття батька, і вона ніяково опустила голову. — "Тату, вибачте мені!"

"Дурненьке дівчисько, за що ти вибачаєшся? Ти ні в чому не винна, та й сказала все абсолютно правильно. Твій батько готовий сміливо зустріти будь-який виклик!"

Чен Біюань протягнув руку і лагідно поплескав доньку по тендітному плечу, заспокоюючи її.