Розділ 168 — V013: Дивовижна ніч. Розваги перед боєм.

Річ у тім, що цього разу в духовну воду, яку підготувала Юйтен, вона власноруч додала крижану воду Інь та воду червоного сонця Ян. Хоча їх було зовсім небагато, сила поєднання двох божественних вод залишалася надзвичайно небезпечною.

Вона вже проходила через подібний досвід і вважала, що задля того, аби змінити конституцію тіла батька, йому варто було піти на такий ризик.

Двоє чоловіків поруч простежили за її поглядом і зрозуміли: третім, хто сьогодні має зробити прорив, буде патріарх родини — Чен Біюань.

"Старша панночко, до якого рівня планує піднятися Патріарх ?" — запитав старий Ін.

Чжоу Цзіньцзян теж із цікавістю повернув голову, чекаючи на відповідь.

Чен Сяосяо злегка підняла брови й посміхнулася: "Звісно, чим вище, тим краще. Ви обидва отримали несподівані дари, тож мій батько має отримати не менше!"

"Панночка має рацію!" — старий Ін кивнув, вважаючи це цілком природним.

Проте Чжоу Цзіньцзян лише криво посміхнувся. Він чудово знав стан Чен Біюаня. Хоча він і відновив свою колишню майстерність, але ж прорив стався зовсім нещодавно. Якщо він спробує знову прорватися за такий короткий час, то, найімовірніше, йому пощастить дійти лише до піку середнього рівня Бойового Духа.

Це була лише його власна думка, яку він, звісно, залишив при собі.

Слуги та учні родини Чен, які мали б уже давно відпочивати, не поспішали йти з подвір'я. Причиною було те, що троє майстрів на даху навіть не збиралися розходитися. Усі відчували: сьогоднішня ніч ще не закінчилася.

...

Тим часом у своїй таємній кімнаті Чен Біюань слідував порадам доньки. Спочатку він поглинув корінь снігового духовного женьшеню. Велетенська і чиста енергія ліків дарувала йому неймовірне полегшення. Потоки духовної сили заповнили його даньтянь до краю, а меридіани почали роздуватися від цієї буйної енергії, швидко перетворюючи силу ліків на внутрішню ці.

Коли поглинання женьшеню завершилося, він відчув, що його рівень майстерності сягнув піку середнього рівня Бойового Духа. Йому бракувало лише крихти, щоб прорватися далі. Навіть такий результат уже неабияк здивував і порадував його.

Але він швидко опанував емоції — це був лише початок.

Чен Біюань дістав сулію, яку дала донька. Коли він відкоркував її, то відразу відчув: ця вода зовсім не схожа на ту, яку він пив раніше. Крім потужної духовної аури, від неї віяло дивною хвилею то пекучого жару, то крижаного холоду.

Він не знав, що це було, але знав одне: донька ніколи не завдасть йому шкоди.

Зробивши глибокий вдих, Чен Біюань — холоднокровний і виважений — одним ковтком спорожнив сулію!

Бум!

Величезна енергія духовної води, наче розбурхана морська хвиля, ринула через його горло прямо в тіло. З гуркотом усе його тіло спалахнуло світлом, наче розпечене залізо.

Він відчув, як усе довкола починає нестерпно пекти, а гострий біль пронизував кожен меридіан — це був процес руйнування старих каналів і формування нових. Чен Біюань міцно стиснув зуби, терплячи нелюдські муки.

Він пам'ятав настанови доньки: головне — наполегливо триматися, і в кінці на нього чекає неймовірний сюрприз!

Тріск! Тріск! Тріск!

Раптом він почув, як усередині почали лунати вибухи: його меридіани, що були розтягнуті до краю, почали тріскатися, а даньтянь був переповнений до вибуху.

Потоки розпеченої лави текли його тілом, спалюючи все на своєму шляху. Будь-який інший практик давно зупинився б, але Чен Біюань залишався спокійним. Він силою волі продовжував керувати потоками ці за вказаною технікою.

Поступово його розум занурився в стан цілковитої порожнечі.

Саме в цей момент від нього почали виходити хмари білої крижаної пари, що миттєво наповнили всю кімнату. Він переживав справжнє пекло, поєднуючи в собі вогонь та лід, але не здавався.

Кімната перетворилася на крижану камеру.

Тріск! Тріск! Тріск!

Усі його меридіани остаточно розірвалися!

"Ааа!" — мимовільно з його грудей вирвався тихий крик. Біль був нестерпним, на обличчі виступили краплі поту завбільшки з горошину.

У світі самовдосконалення існує велика різниця між звичайною людиною та генієм. Чи може людина самовдосконалюватися, залежить головним чином від її фізичної форми та меридіанів. Генії мали міцні й широкі меридіани. Коли вони прориваються, їхня духовна сила не може досягти межі їхніх меридіанів, тому прорив для них завжди безпечний.

Чен Біюань у молодості був одним із найкращих геніїв, і прориватися крізь рівні здавалося для нього такою ж простою справою, як з’їсти обід. У десять років він уже став блискучим майстром бойових мистецтв.

Геніям не потрібно турбуватися про "вузькі місця" й бар'єри. Під час прориву потік енергії в їхніх меридіанах ще далекий від критичної межі. Щобільше, після кожного прориву їхні меридіани та даньтянь розширюються. Коли вони переходять на наступний етап, духовна енергія все одно не переповнює їхні канали. Тому початкова ширина вроджених меридіанів людини є надзвичайно важливою — це і є фундаментальна різниця між генієм та посередністю.

У ті часи він безперечно був генієм вищого рівня.

Очевидно, що його тілобудова та меридіани також були найкращими. Однак згодом усе, чим він володів, було знищено. Це не лише зруйнувало його самовдосконалення, а й призвело до разючих погіршень у фізичному стані.

Утративши свій рівень самовдосконалення, він міг лише мріяти про новий прорив. Якщо меридіани не живити духовною енергією протягом кількох років, не зміцнювати та не розширювати їх, то будь-яка спроба прориву перетвориться на смертельну небезпеку.

Мета вживання цієї духовної води — знову переродити його тіло та меридіани. Адже тільки через повне руйнування можна викувати найкращі канали.

Завдяки неодноразовому нищенню та відновленню, міцність і еластичність меридіанів Чен Біюаня зросли настільки, що це було помітно навіть неозброєним оком.

Бум!

Раптом над головною будівлею почав утворюватися гігантський вихор духовної енергії.

Як я й очікував!

Старий Ін і Чжоу Цзіньцзян відразу відчули цю аномалію.

Чен Сяосяо, бачачи це, не змогла стримати радості — її очі засяяли!

...

У таємній кімнаті тіло Чен Біюаня було оповите потоками найчистішої енергії, які, наче цілющий струмок, почали заліковувати кожну рану. Біль миттєво зник. Меридіани почали розширюватися, і колись переповнена енергія тепер знову вільно текла широким руслом.

Поступово вони трансформувалися в потужний потік справжньої ці, який з величезною силою вирвався назовні.

Бум!

В одну мить енергія вирвалася за межі будівлі, і Чжоу Цзіньцзян здивовано вигукнув: "О боже, здається, Патріарх досяг піку рівня Бойового Духа!"

Для нього стрибок від початкового рівня Бойового Духа до піку був просто неймовірним, але прямо зараз це відбувалося на очах.

Слуги та учні родини Чен знову почали захоплено вигукувати.

"Це Патріарх! Патріарх теж здійснює прорив!.."

"Неймовірно! Чому сьогодні вночі так багато людей прориваються?!"

"Як думаєте, Патріарх прорветься до рівня Бойового Короля?"

"Обов'язково! Неодмінно прорветься!.."

"Майстрів у нашій родині Чен стає все більше й більше!"

"..."

Поки слуги та учні родини Чен внизу без упину це обговорювали, троє людей на даху мовчки спостерігали за тим, що відбувається.

...

У цей момент Чен Біюань, який все ще був у таємній кімнаті, повільно розплющив очі. Він відчув, що досяг піку Бойового Духа, а його ці була немов бурхливий океан.

Однак, щоб здійснити фінальний ривок і прорватися вище, йому, здавалося, не вистачало зовсім крихти!

З трьох речей, які дала йому донька, дві вже були використані. Залишилася остання.

Чен Біюань дістав останній скарб — плід, що звався Вогняним Фруктом. На його обличчі з'явилася легка усмішка. Донька справді прорахувала кожен крок його прориву. Поки йому бракувало б бодай цієї однієї речі, він міг навіть і не мріяти про досягнення рангу Бойового Короля.

Проте він і гадки не мав, що ця заслуга насправді належала маленькій Юйтен.

У його очах спалахнуло рішуче світло. Поки істинна ці в його тілі ще не вгамувалася, Чен Біюань негайно почав поглинати Вогняний Фрукт!

Шалена духовна енергія ринула в його тіло, змушуючи істинну ці розростатися з новою силою.

Бум!

Небо здригнулося. Істинна ці вирвалася назовні й потужним потоком злетіла прямо в небеса, вируючи без упину!

"Бойовий Король!..." — приголомшено пробурмотів собі під ніс Чжоу Цзіньцзян. Він і подумати не міг, що Чен Біюань, який щойно перебував лише на початковому рівні Бойового Духа, зможе наздогнати його, практикуючого на піку Бойового Духа, і одночасно з ним здійснити прорив до рівня Бойового Короля.

Якби ця новина поширилася світом, ніхто б не повірив, але зараз усе це відбувалося просто перед його очима. Як тут бути шокованим і приголомшеним?

Старий Ін залишався цілком спокійним, наче все так і мало бути. Почувши слова Чжоу Цзіньцзяна, він із легкою посмішкою скосив очі на дівчину.

Він же на власні очі бачив, як вона сама свого часу здійснила неймовірний стрибок від початкового рівня Бойового Майстра прямо до рівня Бойового Духа. Швидкість прориву у цього батька та його доньки була абсолютно однаковою, тож чому він мав дивуватися.

Тим часом слуги та учні родини Чен уже щосили святкували та вигукували слова радості.

Це був справжній, неймовірний сюрприз: одразу троє майстрів зробили прорив цієї ночі, що привело всіх мешканців маєтку в цілковите захоплення.

Увесь маєток родини Чен палав веселощами до самого ранку!

Хоча село Люшу розташовувалося на певній відстані від містечка Далін, сильні майстри в радіусі кількох сотень лі могли виразно відчути нічні коливання енергії. Декого з них ці події неабияк збентежили.

Проте, що б вони там собі не думали, родині Чен до цього не було жодного діла!

Побачивши, що батько успішно завершив свій прорив, Чен Сяосяо щасливо посміхнулася. Саме тоді вона помітила ще одного члена родини — Чен Чжен'юаня, який успішно став Бойовим Майстром. Через таку кількість гучних проривів цієї ночі на його успіх майже ніхто не звернув уваги.

Нічого не поробиш, сьогодні було занадто багато подій, тому його прорив залишився непоміченим для натовпу. Звісно, його поява та зміна аури не могли укритися від трьох головних майстрів родини.

Чен Біюань кинув на сина схвальний погляд.

На обличчі Чен Чжен'юаня засяяла щаслива посмішка: зрештою, він теж зміг зробити свій прорив у цей знаменний день.

...

У другій половині ночі в маєтку Чен нарешті запанувала тиша — кожен повернувся до своєї кімнати, щоб відпочити або закріпити здобутий рівень майстерності.

Чен Сяосяо повернулася у свій простір, і посмішка не сходила з її обличчя. Можна сказати, що тепер вона могла на деякий час зітхнути з полегшенням.

Один Бойовий Монарх, два Бойових Королі, один Бойовий Дух який до того ж був приборкувачем звірів та один Бойовий Майстер — для маленької родини Чен це була просто неймовірна, нищівна міць.

Тепер, навіть зіткнувшись із великими кланами, родина Чен могла взагалі не зважати на них і на рівних протистояти дев'яти великим орденам.

Проте, об'єктивно кажучи, зараз родина Чен ще не була готова до повноцінної війни з дев'ятьма орденами.

Їм бракувало глибокого фундаменту та кількості людей. Саме через це членам родини Чен не варто було безвільно шукати сварок, хоча й боятися чужого тиску їм більше не доводилося!

***

Наступного ранку!

Настав день проведення аукціону!

Щойно мешканці маєтку Чен прокинулися, як навколо почалася велика метушня, і лише Чен Сяосяо ходила без діла, тож ніхто не знав, де саме вона перебуває.

Після того як дівчина підвелася з ліжка, вона попрямувала до щойно збудованої невеликої зали, яку ще не встигли облаштувати. Це місце планувалося використовувати для загальних зборів родини Чен.

Велика зала площею близько трьохсот квадратних метрів стояла абсолютно порожньою, всередині не було жодних меблів чи речей.

Чен Сяосяо наказала вартовим, які патрулювали двір, нікого не підпускати до будівлі ні на крок під страхом смерті!

Наказ звучав досить суворо, проте дівчина дійсно не хотіла, щоб її хтось турбував.

Вона збиралася винести з простору всі необхідні товари і тимчасово скласти їх тут, щоб потім обміняти.

Спільними зусиллями дівчини та маленького духа речі з простору безперервним потоком почали з'являтися в реальному світі. Незабаром уся зала була завалена найрізноманітнішими скарбами, які власноруч виростила маленька Юйтен.

Виставивши все, що планувалося продати сьогодні, Чен Сяосяо задоволено кивнула.

"Юна господине, ти справді збираєшся продати лише це? Тут заледве третина від усього, що лежить на складі, чи не замало буде?" — запитала маленька Юйтен.

Чен Сяосяо подивилася на неї й усміхнулася: "Їсти треба по ложці, а речі продавати — поступово. Якщо ми викинемо на ринок занадто багато скарбів за один раз, це не принесе нічого хорошого!"

"Добре, нехай буде по-твоєму!" — погодилася Юйтен, розуміючи, що слова господині мають сенс. — "До речі, господине, всі наші духовні звірі зараз на завданнях, чи не варто нам скопіювати ще кілька нових?"

"Угу, після того як наш простір підвищив свій рівень, чи з'явилися якісь могутні духовні звірі? Особливо такі, які вміють добре битися!"

Зараз Чен Сяосяо найбільше потребувала звірів, які були неперевершеними в бійках та сутичках, адже інші види, не пристосовані до війни, викликали у неї лише головний біль.

"Якщо потрібен сильний бойовий звір, то найкращим вибором буде Залізорукий лютий ведмідь. Цей ведмідь зовсім не простий, у бійках йому немає рівних!"

"І він є в нашому просторі?" — очі Чен Сяосяо заблищали від цікавості.

"Панночко, якщо він тобі потрібен, то такий Залізорукий лютий ведмідь живе в найглибших хащах гори Ваньань. Він уже знайшов духовну мудрість, тому впіймати його буде вельми непросто!"

"Звідки ти про це знаєш?"

Почувши слова маленької Юйтен, Чен Сяосяо неабияк здивувалася. Вона не пам'ятала, щоб Юйтен виходила кудись гуляти, адже та щодня сиділа в просторі, але при цьому примудрялася знати про речі, що відбувалися так далеко.

Юйтен засміялася, і на її маленькому обличчі знову з'явився гордий вираз: "Юна господине, відколи наш простір піднявся до п'ятдесятого рівня, жодна духовна істота навколо нас не може сховатися від мого чуття. Тож і цього великого ведмедя я помітила відразу!"

"Неймовірно!"

Чен Сяосяо не могла не висловити свого захоплення, і в її серці спалахнув азарт: "Маленька Юйтен, а що, як ми прямо зараз підемо і підкоримо його?"

"Прямо зараз?" — приголомшено перепитала маленька Юйтен.

"Так, саме зараз, підемо і спробуємо його приборкати!" — кивнула Чен Сяосяо, палаючи бажанням перевірити свої сили.

"Юна господине, але не забувай, що сьогодні день аукціону, невже ти не збираєшся брати в ньому участь?"

"Я чудово пам'ятаю про аукціон. Чого поспішати? Якщо хтось і має поспішати, то це вони. Нам-то чого хвилюватися?"

Чен Сяосяо підтиснула губи: "До того ж удома є кому з цим усім розібратися. Ми просто швидко підемо туди й назад, і якраз устигнемо повернутися до самого початку!"

"Гаразд, ходімо подивимося. Мені й самій цікаво, чи вдасться нам приборкати цього великого ведмедя сьомого рівня!"

Дівчина та маленький дух не звикли довго думати перед ділом — вони відразу вирушили в дорогу, абсолютно не переймаючись через аукціон.

Чен Сяосяо швидко попередила когось із домашніх слуг, що їй потрібно відлучитися по справах і вона скоро повернеться.

Повернувшись у простір, вона дозволила Юйтен керувати рухом, і вони на шаленій швидкості полетіли в саму глибину гірського масиву.

***

Тим часом люди, які зупинилися в містечку, почали масово сходитися до села Люшу, щоб узяти участь у сьогоднішньому аукціоні.