Розділ 171 — V014: Плата за вхід. Сила родини Чен.

Проте дев'ятий старійшина був далеко не єдиним, чиє серце зараз стискалося від подібних почуттів — поруч із ним із майже такими ж думками сидів Гу Ґаої. Його внутрішній стан практично повністю збігався з переживаннями представника столичного клану Чен.

Гу Ґаої досі не міг оговтатися і прийти до тями. Він просто відмовлявся вірити, що його названий брат, чиє самовдосконалення колись було повністю зруйноване, зміг піднятися до Бойового Короля, тоді як сам він так і залишився на рівні Бойового Духа.

Те почуття легкої зверхності, яке він раніше мимоволі відчував перед Чен Біюанем, тепер було вщент розбите. Він почав згадувати, як упродовж останніх років навмисно віддалявся від нього, поки врешті-решт вони повністю не втратили зв'язок, перетворившись із близьких побратимів на чужих людей.

Зважаючи на його вплив та можливості, знайти вигнаного з родини Чен Біюаня було надзвичайно простою справою. І дійсно, він чудово знав, що його названий брат знайшов притулок десь на теренах повіту Цін'ань, проте він жодного разу не зважився поцікавитися його долею. Щобільше, у душі він навіть відчував певне полегшення від того, що зміг позбутися товариша, на якого всі навколо дивилися з презирством.

Він як-не-як був головою великого і поважного клану в місті Яньчен, і щоразу, коли хтось у розмовах згадував Чен Біюаня, знайомі не упускали нагоди посміятися з такого названого брата. Якщо на самому початку Гу Ґаої через це відчував обурення і навіть ліз у бійку з кривдниками, то з часом, коли подібні кпини стали постійними, у його серці зародилося глухе невдоволення цим невдахою.

Саме через ці егоїстичні причини Гу Ґаої свого часу повністю поховав їхню колись міцну дружбу, загартовану спільними смертельними небезпеками. І що ж він відчував тепер, дивлячись на велич свого колишнього брата?

Повністю занурившись у спогади про минуле, Гу Ґаої в цю хвилину навіть забув про те, що його син сьогодні збирався офіційно розірвати заручини з донькою Ченів. Від цих глибоких роздумів його раптово відірвав чийсь гучний та чіткий голос, що пролунав на всю залу.

"Патріарху Чен, мені свого часу пощастило особисто зустрітися з вашою старшою панночкою. Чи не підкажете, чи зможемо ми сьогодні побачити панночку Чен Сяосяо знову?"

Першим із запитанням звернувся старійшина Лінь, який займав посаду керівника в союзі дев'яти орденів.

Чен Біюань спокійно зустрів погляди всіх присутніх, відчувши легкий подив. Він чітко побачив, що ці поважні гості найбільше прагнули зустрітися зовсім не з ним як із головою родини, а з його старшою донькою Чен Сяосяо, яку всі навколо тепер вважали видатним майстром приборкання звірів.

"Шановні гості, прошу вибачення, але моя донька поїхала сьогодні рано-вранці. Вона переказала, що намагатиметься повернутися якнайшвидше, проте я справді не знаю, куди саме вона вирушила", — абсолютно спокійно та виважено відповів Чен Біюань.

"Поїхала? Цього просто не може бути!" — з недовірою вигукнув старійшина ордену Баґуа.

Управитель великого клану Мен із міста Хуанчен теж поставився до цих слів скептично і злісно кинув: "Патріарху Чен, а чи не ховається панночка Чен від нас навмисно, не бажаючи зустрічатися?"

І справді, майже ніхто в залі не повірив цим словам. Єдиним, хто анітрохи не сумнівався в правдивості слів Чен Біюаня, був Чжу Сян'юй. Він уже встиг вивчити характер Чен Сяосяо і чудово знав, що дівчина абсолютно не переймалася цим аукціоном і тим паче не зважала на думку якихось незнайомців.

З її волелюбним та непередбачуваним норовом вона цілком могла посеред важливого дня просто піти прогулятися куди заманеться. А от змусити її вийти і покірно зустрічати весь цей натовп — скоріше сонце зійде на заході, ніж це станеться.

"Я вірю вам!" — раптово пролунав чистий та елегантний голос Чжу Сян'юя.

Його репліка миттєво прикувала до себе увагу всієї зали. Присутні почали здивовано витріщатися на юнака, не розуміючи, з якого дива цей молодий чоловік, який щойно прибув до маєтку Чен, так легко вірить господарю.

У цей момент шанований майстер Удао з монастиря Шенсен повільно кивнув і промовив: "У маєтку Чен і справді не відчувається присутності старшої панночки Чен. Схоже, її дійсно зараз немає вдома".

"..."

Слова майстра Удао змусили всіх критиків миттєво замовкнути. Гості могли піддавати сумніву слова будь-кого іншого, але авторитету цього ченця довіряли беззастережно.

Майстер Удао за все життя жодного разу нікого не ошукав, його бездоганна репутація гриміла на весь континент, і кожен виявляв до нього глибоку повагу. До того ж, цей чернець уже досяг величного рангу Бойового Імператора і був найсильнішим майстром у цій вітальні.

Тому всі присутні відразу змирилися з фактом: Чен Сяосяо дійсно немає в маєтку.

Ті, хто так пристрасно прагнув на власні очі побачити легендарного майстра приборкання звірів, почувши про її відсутність, відчули невимовне розчарування.

"Патріарх Чен уже зазначив, що панночка залишила послання про свій намір повернутися. Я впевнена, що ми всі ще матимемо нагоду зустрітися з нею", — пролунав спокійний голос настоятельки Саочень.

Ці слова знову запалили іскру надії в серцях присутніх. Їм усім було шалено цікаво дізнатися, чи справді ця юна дівчина є настільки геніальним майстром приборкання звірів, чи родина Чен просто вигадала цю історію заради власної слави.

"Патріарху Чен, ходять чутки, що у вашому маєтку є справжнє духовне джерело. Чи не погодився б шановний голова дати нам усім можливість на власні очі побачити це диво і розширити свій кругозір?"

Старійшина клану Ло з міста Яньчен пильно подивився на Чен Біюаня. Зовні він намагався триматися в межах пристойності, проте в його тоні чітко відчувалася прихована ворожість. Хоча Чен Біюань формально вважався зятем їхньої родини, у самому клані Ло на цього чоловіка ніколи не дивилися як на рідню, тому й старійшина не збирався виявляти зайву люб'язність.

Чен Біюань повернув голову і холодно зміряв його поглядом. Побачивши на його одязі сімейний герб великого клану, він відразу зрозумів, з ким має справу. Його обличчя вмить посуворішало, і він уже збирався різко відмовити, аж раптом майстер Удао шанобливо склав руки і звернувся до нього:

"Патріарху Чен, старий чернець теж був би вельми радий скористатися нагодою і поглянути на це джерело. Сподіваюся на вашу прихильність".

"Майстре, ви занадто скромні!" — Чен Біюань поспіхом відповів йому таким же шанобливим жестом. — "Оскільки сам майстер виявив таке бажання, то нехай буде так — ходімо всі разом!"

Присутні, звісно, не збиралися упускати таку унікальну можливість. Вони дружно підвелися зі своїх місць, готові на власні очі побачити один із головних секретів родини Чен.

Під проводом Чен Біюаня ця чисельна і поважна процесія гучно рушила в бік духовного джерела, яке цілодобово перебувало під пильною охороною вірних людей маєтку.

***

Тим часом у головній будівлі житлового комплексу маєтку відбувалася інша розмова.

Пані Чен сиділа в кріслі, і на її обличчі читалися сильне хвилювання та безпорадність. Жінка виглядала так, ніби її мучило якесь вкрай важке та неприємне рішення.

Поруч із нею сиділа пані Чжоу. Побачивши такий пригнічений стан подруги, вона не втрималася і палко промовила: "Юйцінь, вона справді не варта того, щоб ти знову з нею зустрічалася. Ваша нинішня розмова не принесе нічого, крім нових образ та неприємностей. Краще взагалі відмовити їй у прийомі!"

Пані Чжоу вже давно знала всі деталі заплутаних та непростих стосунків між родиною Чен та кланом Гу. Хоча між ними ніколи не було відкритої ворожнечі, поведінка клану Гу була занадто жорстокою та бездушною. Коли родина Чен опинилася в біді та злиднях, вони навіть пальцем не поворухнули, щоб допомогти, а тепер, коли у Ченів з'явилися багатства та дивовижні речі, вони відразу прибігли до порогу. Якими б не були їхні виправдання, така поведінка не могла викликати нічого, крім відрази.

Якщо ви не підставили плече у важку хвилину, то прибігати з привітаннями в часи тріумфу вже точно немає жодної потреби!

До того ж, дружина голови клану Гу ніколи не вирізнялася добротою чи лагідним характером. Свого часу через те жартівливе та неофіційне прохання про заручини дітей пані Гу вже встигла наговорити пані Чен купу зухвалих слів та виявити свою зневагу.

Поява такої особи в їхньому домі точно не віщувала нічого хорошого. Пані Чжоу була переконана, що зустрічатися з нею немає жодного сенсу, адже теперішній високий статус пані Чен як дружини графа дозволяв їй без жодних пояснень відхилити прохання про зустріч від будь-якої людини.

"Я й сама це чудово розумію, але ж минулого разу її син, а наша Сяосяо..."

"Юйцінь, хіба ми не вирішили тоді, що всі справи щодо майбутнього Сяосяо вирішуватиме виключно сама дівчинка? Навіщо тобі знову каратися цими думками? Я абсолютно впевнена, що наша Сяосяо цього разу зможе остаточно поставити крапку в цій історії та розібратися з усім. Як ти вважаєш, чи доречно тобі зустрічатися з пані Гу саме зараз, у такий момент?"

"Сестрице Чжоу, я й сама розумію, що це не зовсім доречно. Проте вона прийшла до нашого дому, а гість у домі — це завжди гість, тим паче ми так довго знайомі. Я просто хвилююся, щоб моя відмова знову не кинула тінь на репутацію Сяосяо".

Почувши такі аргументи, пані Чжоу лише незадоволено похитала головою:

"Ой, Юйцінь, ну що за наївність! Оскільки Сяосяо твердо вирішила розірвати ці заручини, пліток та розмов у суспільстві все одно не уникнути. Невже ти гадаєш, що твоя розмова з цією жінкою зможе щось виправити? Скоріше за все, вона прийшла сюди лише для того, щоб виплеснути на тебе свою злість за те, як Сяосяо провчила її сина минулого разу. Прийняти її зараз — це все одно що добровільно запросити людину, яка прийшла тебе принизити".

"Твоя правда, сестрице. У пані Гу надзвичайно гострий та отруйний язик, кожне її слово б'є в саме серце", — з гіркою усмішкою визнала пані Чен, яка свого часу вже встигла на власному досвіді пізнати важкий характер своєї колишньої подруги.

"Отож-бо, тим паче не здумай з нею бачитися! Якщо вона увійде сюди і влаштує гучний скандал у розпал аукціону, ми осоромимося на весь світ. А якщо ти просто не приймеш її, вона не наважиться силою прориватися крізь варту чи піднімати ґвалт".

"Гаразд, зробимо вигляд, ніби ми нічого не знаємо, і залишимо цю справу на розсуд Сяосяо. Ця дівчина... втекла кудись із самого ранку і досі не з'явилася в маєтку", — пані Чен знову мимоволі почала бідкатися, згадавши про свою старшу доньку.

Пані Чжоу щиро усміхнулася і заспокійливо обняла її за плечі:

"Не хвилюйся так. У цьому світі може статися що завгодно і з ким завгодно, але з нашою Сяосяо точно нічого поганого не трапиться".