Розділ 173 — V015: Шалені торги. Козирі родини Чен.

Слова старого Іна знову змусили всіх присутніх глибоко в душі зойкнути від подиву. Наважитися в такому тоні розмовляти з представниками Академії Божественного Кондора — на подібне, мабуть, був здатний лише цей старий.

Сміливості цьому старому було не позичати, його зухвалість та авторитет просто вражали.

Звісно, дехто з присутніх у душі щиро зловтішався, адже зарозумілість Академії Божественного Кондора вже давно багатьом муляла око — за останні роки вони встигли нажити собі чимало ворогів.

Тому гості з великим задоволенням приготувалися спостерігати за цікавим видовищем.

Чен Біюань, як голова родини, на мить застиг, проте швидко оговтався. У його очах майнуло легке безсилля: старійшина Ін та його старша донька були зліплені з одного тіста — зі своїми вони завжди лагідні та привітні, але коли справа доходила до тих, хто їм не до вподоби, вони ставали абсолютно нестерпними й упертими.

Втім, йому навіть подобалася така безкомпромісність.

Поки всі намагалися оговтатися від почутого, біля входу до павільйону з'явилися чотири постаті. Це дійсно були представники Академії Божественного Кондора.

Коли гості розгледіли обличчя прибулих, павільйоном знову прокотилася хвиля німого заціпеніння. Хтось навіть не втримався і голосно вигукнув:

"Зачекайте, хіба це не сам голова Академії Божественного Кондора?!"

"Небеса, навіть сам голова Академії прибув сюди особисто!"

"Він дійсно очолює Академію Божественного Кондора?.."

"..."

Під пильними поглядами та приглушеним шепотом натовпу голова Академії разом зі своїм супроводом упевнено пройшов углиб приміщення.

Чен Біюань на кілька секунд завмер, а потім швидким кроком рушив їм назустріч. Його обличчя виражало глибоке хвилювання, потрясіння та безмежну повагу. Він шанобливо звернувся до прибулих:

"Вітаю вас, пане голово Академії! Вітаю, заступник голови академії Цзін, наставнику Ці та наставнику Ґу!"

Чен Біюань свого часу перебував в Академії Божественного Кондора порівняно недовго, проте, окрім самого голови академії, троє інших наставників колись були з ним близько знайомі й часто давали цінні настанови. Особливо це стосувалося голови академії, який свого часу фактично врятував йому життя.

Коли на Чен Біюаня в минулому скоїли підступний напад і він зазнав жахливих поранень, його життя висіло на волосинці. Якби не особисте втручання голови академії, він би не те що не зміг продовжити шлях бойових мистецтв, а взагалі навряд чи залишився б серед живих.

"Малий Біюаню, а ти непогано впорався!" — помітивши, що його колишній учень тепер досяг рангу Бойового Короля, голова академії задоволено кивнув, і на його обличчі з'явилася схвальна усмішка.

Що стосувалося заступника та двох інших наставників, то вони просто застигли від подиву. Ніхто з них не очікував, що цей колишній вихованець зможе повернути втрачені сили, стати Бойовим Королем і зрівнятися за рівнем самовдосконалення з ними самими.

Представники дев'яти великих орденів та впливових кланів теж не стали гаяти часу — вони один за одним підводилися з місць, щоб висловити свою повагу. Адже голова Академії був легендарною постаттю, могутнім Бойовим Імператором, який у будь-який момент міг зробити крок на рівень Бойового Монарха!

Проте керівник Академії швидко залишив усі ці офіційні привітання позаду. Він упевнено підійшов до суворого старого Іна, і в його очах спалахнув вогник щирого подиву та радості. Голова Академії шанобливо склав руки перед грудьми і промовив:

"Вітаю вас, вельмишановний старший. Мене звати Кан Шунь, і для мене велика честь зустріти вас тут!"

"Навзаєм!" — абсолютно байдуже кинув у відповідь старий Ін. Статус очільника Академії не справив на нього жодного враження, тому він спокійно додав: "Оскільки вас четверо, не забудьте здати чотири духовні камені".

"Старійшино Ін..." — Чен Біюань аж за голову схопився, не знаючи, сміятися йому чи плакати. Лише цей старий міг дозволити собі таку зухвалість перед подібним гостем.

Проте старійшина Ін лише суворо подивився на нього і твердо заявив:

"Патріарху, я виконую прямий наказ старшої панночки. Мені доручили цю справу, і я робитиму її саме так. Мені байдуже, хто сюди приходить: увійшов до маєтку — плати за вхід!"

"А старійшина Ін має рацію, все справедливо! Ми обов'язково заплатимо!" — замість гніву голова Академії лише щиро розсміявся. Така безпосередність здалася йому вельми кумедною та цікавою.

Заступник голови теж не знав, як реагувати на таку ситуацію, тому просто поспіхом дістав чотири духовні камені й передав їх старому.

Отримавши плату, старий Ін дещо полагіднішав — зрештою, це було його пряме завдання, яке він мусив виконати бездоганно. Сховавши камені, він гучно звернувся до натовпу:

"Сідайте всі на свої місця і не витрачайте даремно дорогоцінний час. Аукціон розпочинається!"

Дон-дон-дон-дон! — при цьому він знову енергійно застукав своїм маленьким дерев'яним молотком.

Чен Біюань із глибокою повагою запросив старого голову Академії сісти на почесне місце попереду, а сам сів поруч як господар дому. Зважаючи на його статус власника маєтку та титул графа, навіть заступнику голови академії довелося змиритися і сісти трохи нижче.

"Наш аукціон оголошується офіційно відкритим! Родина Чен виставляє на продаж шість порцій чистої духовної води. Кожна порція становить рівно два кубічні метри. Зараз ми починаємо торги за першу порцію. Стартова ціна — п'ятдесят духовних каменів!"

Щойно слова старого Іна відлунали, у павільйоні знову піднявся неймовірний ґвалт!

"Чому всього шість порцій? Та ще й по два куби за раз... Як нам узагалі за таке боротися?"

"Стартова ціна аж п'ятдесят духовних каменів! Як звичайні люди можуть перебити ціну великих кланів? Це ж просто неможливо!"

"Занадто мало! Схоже, для нас, вільних майстрів, тут узагалі нічого не передбачили..."

"Здається, нам сьогодні нічого не світить!"

"..."

І незадоволення висловлювали не лише вільні майстри — на обличчях представників великих кланів теж читалося явне розчарування. Окрім дев'яти великих орденів, тут були присутні посланці від семи могутніх кланів країни, а родина Чен запропонувала всього шість порцій води. Це відразу ставило всіх у вкрай незручне становище.

У цю хвилину погляди майже всіх лідерів безмовно звернулися до Чен Біюаня, вимагаючи пояснень.

Господар маєтку чудово зрозумів цей мовчазний докір, проте в душі міг лише гірко зітхнути. Він спокійно відповів:

"Шановні гості, цю кількість визначав не я. Усі позиції та правила сьогоднішнього аукціону були затверджені моєю старшою донькою Сяосяо!"

Ось як...

Усі присутні лише безпорадно замовкли. І знову в усьому була винна ця загадкова Чен Сяосяо, яка навіть не з'явилася перед ними!

Дон-дон-дон-дон!

Дерев'яний молоток у руках старого Іна знову з гуркотом опустився на дошку. Його очі спалахнули суворим блиском, а навколо тіла потужно завирувала істинна енергія ці. Хвиля цієї колосальної сили розійшлася павільйоном, змусивши багатьох майстрів відчути справжню ядуху. У критому павільйоні миттєво запанувала мертва тиша.

"Якщо хочете купити товар — покажіть свою фінансову силу та рішучість. Якщо ні — забирайтеся геть!" — старий Ін тримався неймовірно владно і жорстко, абсолютно не зважаючи на статуси присутніх. Постійні крики та перебивання вже вкрай роздратували його.

Відчувши цей жахливий тиск, гості більше не наважувалися вимовити бодай слово і слухняно затихли.

"Хм!" — зневажливо пирхнув старий Ін. — "Чудово. Перша порція духовної води виставляється на торги. Починаємо!"

"Шістдесят духовних каменів!"

"Шістдесят п'ять духовних каменів!"

"Вісімдесят духовних каменів!"

"Сто духовних каменів!"

"..."

"Двісті п'ятдесят духовних каменів!"

"Двісті шістдесят духовних каменів!"

"..."

"Триста духовних каменів!"

Ціна за два кубічні метри духовної води вже злетіла до трьохсот духовних каменів, що було абсолютно астрономічною сумою.

Усі присутні чудово розуміли, що така ціна є занадто завищеною, проте нічого не могли з цим вдіяти. Хто ж винен, що родина Чен виставила на продаж усього шість порцій? Для такої величезної кількості покупців цього було катастрофічно мало — так, суто на один зуб.

"Триста духовних каменів. Хтось бажає підняти ціну?" — крижаним тоном запитав старий Ін.

"..."

У павільйоні запанувала абсолютна тиша. Очевидно, ніхто більше не хотів ризикувати і розганяти ціну далі. Адже якщо продовжити торги в такому ж темпі, вартість наступних п'яти порцій води могла злетіти до зовсім немислимих висот.

Дон!

Маленький дерев'яний молоток у руках старого один раз опустився на дошку, і він одразу оголосив:

"Продано! Перша порція дістається ордену Хуашань!"

Промовляючи ці слова, старий Ін навіть не повернув голови. Він просто змахнув рукою і кинув бамбукову табличку, яка чітко приземлилася прямо перед старійшиною Цюанем.

На цій невеличкій бамбуковій трісці було вирізьблено кілька слів: «Купівля двох кубічних метрів духовної води».

Крихітна бамбукова паличка фактично давала право купувати товари у родини Чен. Присутні майстри мимоволі знову висловили глибоке захоплення тими дрібними хитрощами та запобіжними заходами, які продумали господарі маєтку.

За таких умов будь-кому, хто захотів би влаштувати тут безлад чи зірвати торги, довелося б вкрай несолодко.

"Далі виставляється на торги друга порція духовної води. Стартова ціна незмінна — п'ятдесят духовних каменів. Починаємо..."

"Сімдесят духовних каменів!"

"Вісімдесят духовних каменів!"

"Сто духовних каменів!"

"..."

"Двісті десять духовних каменів!"

"Двісті двадцять духовних каменів!"

"..."

"Чотириста духовних каменів!"

"Чотириста десять духовних каменів!"

"..."

"П'ятсот п'ятдесят духовних каменів!"

Щойно пролунала ця цифра, вигуки в павільйоні знову миттєво вщухли. Другі торги завершилися з результатом, який майже вдвічі перевищував ціну першої порції, що неабияк здивувало та шокувало багатьох гостей.

Під гучний стукіт дерев'яного молотка ця порція духовної води дісталася представникам ордену Баґуа.

Слідом за цим розпочалися торги за третю порцію. Це був новий раунд запеклого протистояння, і після тривалої фінансової битви товар врешті-решт пішов з молотка за п'ятсот двадцять духовних каменів.

Четверта порція духовної води була продана за чотириста вісімдесят духовних каменів.

П'ята порція пішла за шістсот духовних каменів.

Шоста порція успішно знайшла свого власника за неймовірні сімсот духовних каменів!

Лише на продажі духовної води родина Чен спромоглася заробити близько трьох тисяч духовних каменів. Чжу Сян'юй, який упродовж усього цього часу сидів осторонь і жодного разу не вступив у торги, відчув, як у нього мимоволі засіпався кутик рота. Тепер він міг назавжди забути про надію отримати якісь товари від Ченів задешево. Ба більше, навіть просто спробувати розділити з цією родиною сфери впливу чи отримати свою частку від їхнього бізнесу тепер здавалося вкрай важким завданням.

Гу Цзюньсянь, який увесь цей час тиснувся в найнайвіддаленішому кутку павільйону поруч зі своїм могутнім господарем, холодним поглядом спостерігав за цим шаленством. Проте в його серці палала глуха злоба — він ніяк не міг збагнути, чому Чен Сяосяо досі не з'явилася.

Зараз він чекав виключно на її появу. Щойно ця дівчина вийде до публіки, він одразу ж, прямо тут, заявить про офіційне розірвання їхніх заручин.

Що стосувалося його господаря в чорному, то, коли родина Гу спромоглася викупити одну порцію води за шістсот духовних каменів, крижана та загрозлива аура навколо його тіла нарешті трохи вщухла.

Адже все, що купував клан Гу, за замовчуванням ставало його особистою власністю.

...

Після того як з духовною водою було покінчено, настала черга духовної птиці. Товар так само розділили на шість рівних порцій, по шістдесят штук у кожній. Стартова ціна становила сто п'ятдесят духовних каменів за порцію.

І знову в павільйоні спалахнула справжня битва не на життя, а на смерть. Гості змагалися з неймовірним азартом, і навіть вільні майстри, які дуже не хотіли повертатися додому з порожніми руками, почали щедро викидати на стіл свої заощадження.

Проте, якими б значними не були статки окремих вільних практиків, вони все одно не могли й близько зрівнятися з фінансовою могутністю великих кланів чи дев'яти великих орденів. Максимум, на що були здатні ці одинаки — це викласти чотириста чи п'ятсот духовних каменів, що для них уже було абсолютною межею.

Тому зараз ці бідніші майстри з червоними від люті обличчями та роздутими жилами на шиях злобно витріщалися на представників великих сил, які сиділи на почесних місцях попереду.

Саме ці багатії виступали в ролі головних перешкод на їхньому шляху! Вони не лише штучно заганяли ціну до небес, а й примудрялися забирати собі абсолютно кожну позицію, не залишивши вільним практикам взагалі жодного шансу бодай щось придбати.

У душах цих людей швидко ширилося почуття глибокого розчарування та образи, проте ніхто з них не наважувався першим застосувати силу чи підняти бунт.

Втім, серед тих, хто сидів на почесних місцях попереду, теж далеко не всі змогли отримати бажане. Та найбільшим сюрпризом для натовпу стала поведінка Академії Божественного Кондора — їхні представники за весь час жодного разу не підняли голос і не назвали свою ціну, поводячись так, ніби прийшли сюди суто як звичайні глядачі.

Окрім представників Академії Божественного Кондора, у торгах жодного разу не взяв участі й старійшина столичного клану Чен. Він поводився так, ніби прийшов сюди суто заради забави, і намагався залишатися максимально непомітним, перетворившись на справжнього привида.

...

Духовна птиця теж розійшлася за якісь зовсім божевільні, захмарні ціни. Старий Ін, у якого від самого ранку настрій був не найкращим, слухаючи ці вигуки та суми, непомітно для самого себе щиро розвеселився.

Адже він чудово знав: його юна господарка понад усе на світі любить духовні камені! Нинішній прибуток гарантовано змусить її дівчаче серце тріпотіти від радості, а якщо молода панночка залишиться задоволеною, то й його власна винагорода буде...

Тепер, на старості літ, цей старий найбільше у світі любив отримувати щедрі подарунки та премії!

...

Наступний лот — духовний рис — виставили у величезній кількості, проте його знову розділили на шість порцій, по двадцять тисяч данів у кожній. Такий поділ явно орієнтувався виключно на колосальні фінансові можливості найкрупніших організацій, що остаточно вивело з себе вільних практиків.

Один із них, чоловік років п'ятдесяти на вигляд, який уже досяг рангу Бойового Короля, від обурення аж роздув ніздрі й щосили закричав, люто витріщивши очі:

"Це несправедливо!.."

Старий Ін, який саме збирався оголосити початок торгів за рис, від цього вигуку змушений був перерватися. Оскільки настрій у нього помітно покращився, він не став відразу кидатися в бійку, а лише холодно зміряв крикуна поглядом і кинув:

"Чого ти тут ґвалт підняв? Чи, може, хочеш, щоб я тебе звідси особисто викинув?!"

"Старший, це справжня несправедливість! Те, як ви розділили товар, абсолютно нечесно стосовно нас, вільних майстрів!" — уперто випнувши шию, продовжував кричати чоловік.

Його слова миттєво знайшли палкий відгук серед інших вільних практиків, і павільйоном прокотилася хвиля гучних підтримок:

"Старший, ми подолали тисячі лі, пробираючись сюди крізь злидні та небезпеки, лише заради надії придбати бодай щось у родини Чен! А тепер виходить, що ми не маємо шансу отримати взагалі нічого! Хіба це справедливе ставлення до нас?"

"Твоя правда! Родина Чен розділила усе всього на шість великих порцій, за які ми фізично не спроможні боротися за ціною! Навіщо ви змусили нас марно долати такий важкий шлях?!"

"Старший, ми доклали стільки зусиль, щоб прибути сюди, а тепер змушені повертатися з порожніми руками! Це занадто несправедливо!"

"Чому товари родини Чен не можна було розділити на менші обсяги, але у більшій кількості порцій? Якби лотів було більше, кожен із нас мав би реальний шанс зробити покупку! А за цих шість частин такій величезній кількості людей просто неможливо змагатися!"

"..."

Простір під навісом павільйону миттєво заповнився гучними скаргами, сумнівами, образами та невимовним розчаруванням сотень вільних майстрів. Усе це збіговисько зараз нагадувало жменю сирого рису, яку з розгону кинули в розпечену пательню з олією — навколо все вирувало, тріщало та вибухало гнівом.