Розділ 175 — V016. Таємничий чоловік та вельмишановний тесть.

Слідом за цим вигуком із найвіддаленішого кутка павільйону впевнено вийшов молодий чоловік. Це був не хто інший, як Гу Цзюньсянь!

Побачивши його появу, Гу Ґаої миттєво сполотнів, а його обличчя стало надзвичайно похмурим. У цю секунду він понад усе на світі хотів, щоб його дурний син негайно повернувся на місце і не каламутив воду. Родина Чен тепер була далеко не простою, і навіть він, як голова клану Гу, не наважувався поводитися з ними легковажно.

Ба більше, він досі не міг зрозуміти справжню силу цього старійшини Іна. Зважаючи на колосальну ауру, той перебував щонайменше на піку рангу Бойового Імператора, а з такими могутніми супротивниками родині Гу точно було не по зубах тягатися.

Але його син тепер так безглуздо підставився...

Думаючи про це, Гу Ґаої крадькома кинув швидкий погляд на батька та доньку Чен. Проте, на свій подив, він виявив, що Чен Біюань та Чен Сяосяо виглядали абсолютно спокійними. Поява Гу Цзюньсяня не викликала на їхніх обличчях жодного подиву, ніби вони заздалегідь знали про цей крок!

Його серце миттєво стиснулося від поганого передчуття і важким каменем пішло на дно.

Під пильними поглядами сотень присутніх Гу Цзюньсянь раптом відчув себе в центрі загальної уваги. Навколо сиділи не просто звичайні люди, а наймогутніші майстри та лідери великих сил континенту, і всі вони зараз дивилися виключно на нього. Його марнославство миттєво злетіло до небес, і в цю хвилину він відчув себе неймовірно видатною та важливою персоною.

Проте цей дурень навіть не здогадувався, що ні для Чен Біюаня, ні для Чен Сяосяо його вихід не став сюрпризом. Навпаки, якби він так і залишився сидіти в кутку, мов боягуз, це б здивувало їх набагато більше.

Дивлячись на юнака, який упевнено крокував у її бік, Чен Сяосяо зберігала абсолютний спокій на обличчі. Вона дивилася крізь нього, ніби перед нею було порожнє місце, абсолютно не ставлячи цього зухвальця ні в гріш.

Помітивши цю байдужість, Гу Цзюньсянь розлютився ще дужче. На його губах заграла зверхня, холодна посмішка, а очі люто вп'ялися в обличчя дівчини.

Поруч із нею старий Ін невдоволено насупився і вже збирався зробити крок уперед, щоб провчити нахабу, проте Чен Сяосяо ледь помітним жестом зупинила його.

Вона не дозволила втрутитися ні старійшині, ні власному батькові. Оскільки з боку опонентів вийшов не сам голова Гу Ґаої, а представник молодшого покоління, вирішувати цю справу належало їй самій.

Інші гості в павільйоні, які знали передісторію стосунків цих двох родин, миттєво перезирнулися між собою. Кожен із них затамував подих, розуміючи, що зараз на власні очі побачить остаточний розрив між колишніми друзями.

Протягом останніх п'яти-шести років, відтоді як Чен Біюань втратив свої сили, ці дві родини взагалі не підтримували жодних зв'язків, про що у вищих колах було добре відомо. Що ж стосувалося чуток про їхні колишні усні заручини, то багато хто чув про це лише краєм вуха. І ось тепер, у цю саму хвилину, вся правда мала випливти на поверхню.

Карбуючи кожен крок і тримаючи на обличчі презирливу посмішку, Гу Цзюньсянь підійшов ближче. Його гордовитий погляд був прикутий до дівчини. Зупинившись рівно за п'ять кроків від неї, він гучно оголосив:

"Чен Сяосяо! Мені абсолютно байдуже, бідна твоя родина Чен чи багата, я не зважаю на це. Сьогодні, перед обличчям усіх присутніх вельмишановних гостей, я офіційно заявляю про розірвання наших заручин! Віднині між нами немає нічого спільного, і кожен із нас вільний пов'язувати своє життя з ким завгодно!"

Гу Цзюньсянь гордо випнув груди і вигукнув ці слова настільки впевнено та голосно, що його голос, здавалося, пролунав на всі околиці села Люшу.

"О..." — Чен Сяосяо раптом щиро розсміялася. На її чарівному обличчі заграла легка, невимушена усмішка, і вона спокійно запитала у відповідь: "А ти, власне, хто такий? Чи не переплутав ти, часом, адресу? Хто і коли укладав із тобою заручини? Ти зараз точно про мене говориш? Чому я про це вперше чую? Якщо ти так упевнено про це заявляєш, то, можливо, маєш якийсь офіційний документ чи доказ?"

"Ти!.." — обличчя Гу Цзюньсяня миттєво перекосилося від люті. Справа в тому, що їхні усні заручини колись були укладені під час дружньої бесіди між батьками, наполовину жартома, і ніяких офіційних шлюбних листів чи документів ніколи не існувало.

А це означало, що за бажання цей союз можна було визнати дійсним, а можна було й просто проігнорувати без жодних наслідків.

Ніяких матеріальних доказів у нього, звісно ж, не було!

Не знаючи, що відповісти на таке чітке запитання дівчини, Гу Цзюньсянь різко перевів погляд на її батька і закричав:

"Дядьку Чен, невже ви спромоглися забути власні слова, які колись так упевнено промовляли?!"

"О, і про які ж слова йдеться? Що взагалі сталося?" — абсолютно байдуже кинув у відповідь Чен Біюань.

Ауру Бойового Короля, яка ледь помітно пульсувала навколо його тіла, Гу Цзюньсянь відчув як важкий, невидимий тиск.

Молодий чоловік, який щойно почувався так упевнено і правомірно, ніяк не очікував, що батько й донька просто відмовляться визнавати цей факт. Його охопила несамовита лють, і він оскаженіло загорлав на весь павільйон:

"Родина Чен і справді стала зовсім іншою! Тепер, коли ви розбагатіли, ваші колишні обіцянки перетворилися на порожній звук! Ніякої честі та відданості своєму слову, ви поводитеся як останні підлі й ниці нікчеми!.."

Лясь!

Дзвінкий і потужний ляпас із розгону прилетів прямо в його пещене обличчя. На щоці миттєво проступили п'ять яскраво-червоних пальців.

Гу Цзюньсянь від такого несподіваного удару просто застиг на місці з розплющеними від шоку очима. Він навіть не встиг помітити, хто саме його вдарив. Та й серед сотень присутніх гостей лише одиниці змогли розгледіти цей блискавичний рух.

Коли удар наноситься на такій колосальній швидкості перед очима кількох сотень людей, помітити його траєкторію практично неможливо.

Побачивши, що його рідного сина вдарили прямо на його очах, Гу Ґаої, який до цього намагався залишатися осторонь, більше не міг стримуватися. Він миттєво вискочив уперед. Він також не встиг розгледіти нападника, тому відразу звернувся до голови маєтку, гнівно процідивши:

"Голово* родини Чен, чи не занадто далеко ви заходите?! Навіть якщо мій син десь помилився у своїх словах, хоча він сказав чисту правду, ви, як представник старшого покоління, невже маєте настільки дріб'язкову та жалюгідну душу, щоб розпускати руки?!"

"Голово клану Гу, перш ніж висувати звинувачення, варто спершу ретельно розібратися в ситуації. Ви особисто бачили, щоб удар наносив саме я?" — голос Чен Біюаня став крижаним, і в цю мить він остаточно розірвав у своїй душі будь-які залишки колишньої дружби.

"А хіба це міг бути хтось інший?.."

Не встиг він договорити, як старий голова Академії Божественного Кондора повільно похитав головою і спокійно промовив:

"Голово клану Гу, якщо ви чітко не бачили моменту удару, то краще не зводити наклеп на чесних людей. Людина, яка провчила вашого сина, — це точно не малий Біюань".

У словах вельмишановного голови академії Гу Ґаої не мав жодних причин сумніватися. Така легендарна та авторитетна постать ні за що не стала б опускатися до брехні заради захисту когось. Оскільки удар наніс не господар дому, тоді...

Його погляд різко перевівся на дівчину, і він суворо викрикнув:

"Сяосяо, чим старшою ти стаєш, тим більше в тобі прокидається якась дика та невихована зухвалість! Навіть руки розпускати навчилася так спритно!"

"Ану закрийте свій рот і не смійте тут розкидатися брудом! Ваш син вискочив сюди, мов якийсь скажений пес, і почав безпідставно гавкати на людей. Невже у вашому клані Гу такий стиль виховання вважається нормою?" — абсолютно безпардонно відрізала Чен Сяосяо.

"Ти!.."

Обличчя Гу Ґаої стало чорнішим за хмару, а навколо його тіла завирувала жахлива, крижана аура. Ця маленька дівчинка стала першою людиною в його житті, яка наважилася привселюдно порівняти його зі скаженим собакою.

Бачачи цю сцену, кожен присутній у павільйоні остаточно збагнув: між родинами Гу та Чен віднині все скінчено, і ні про яку колишню дружбу чи братерські стосунки більше не може бути й мови.

Тим часом Гу Цзюньсянь, який спершу отримав принизливий ляпас на очах у всіх, а тепер став свідком того, як ображають його батька, почервонів від шаленої люті. На його лобі та шиї набрякли товсті сині жили, брови встали дибки, а обличчя виглядало так, ніби ось-ось вибухне від припливу крові.

"Голово клану Гу, ви знову все переплутали. Удар нанесла не юна панночка Чен Сяосяо, ви знову звинувачуєте абсолютно невинну особу!"

Ці спокійні слова старого голови академії знову змусили розлючених батька та сина застигти на місці. Їхні люті, спотворені гримаси миттєво застигли в кумедному заціпенінні.

Дивлячись на цей вираз їхніх облич, Чен Сяосяо ледь стримувала сміх. Цей старий голово академії виявився справжнім майстром тримати паузу — він підбирав ідеальні моменти для своїх реплік, доводячи опонентів до справжнього сказу.

Доводилося визнати, що цей дідусь починав їй подобатися.

"Тоді хто?! Хто це зробив?!" — остаточно втративши залишки самовладання через таке публічне приниження, несамовито загорлав Гу Ґаої.

Лясь!

Ще один дзвінкий, гучний ляпас луною розлігся просторами дерев'яного павільйону. Проте цього разу постраждав уже не молодий Гу Цзюньсянь, а сам голова клану Гу. Тепер на обличчях батька та сина симетрично красувалися чіткі відбитки долоні.

"Це ти!.."

Батько й син нарешті чітко розгледіли постать, яка неквапливо виступила з-за спини Чен Сяосяо. Це був не хто інший, як старий Ін.

Зберігши на своєму обличчі вираз абсолютної зверхності та презирства, старійшина Ін незадоволено скривився і холодно кинув:

"Ваші роти вивергають занадто багато смороду, тому вам краще негайно замовкнути. Якщо я почую від вас бодай ще одне брудне слово, цей старий продовжить вчити вас манерам за допомогою ляпасів. Хм!"

"Ти... ти... ти..." — тикаючи пальцем у бік старого, Гу Ґаої ледь не плювався кров'ю від сказу. Лише залишки здорового глузду підказували йому, що він не суперник цьому старому, і якщо він зараз ризикне затіяти бійку, то це буде чисте самогубство.

Гу Цзюньсянь теж люто витріщився на нападника, а потім раптом різко розвернувся і закричав у бік лівого кутка павільйону:

"Господарю! Благаю, вийдіть і розсудіть нас!"

Під його гучний заклик із тіні кутка, де він переховувався весь цей час, повільно виступив чоловік.

Він був повністю вбраний у чорне і виглядав досить молодим — на вигляд йому було близько двадцяти років. Його обличчя дихало такою пихою та зверхністю, ніби всі присутні навколо були для нього лише нікчемними мурахами, яких він міг стерти з лиця землі одним порухом пальця.

Побачивши його появу, гості зашепотіли — невже цей юнак і є господарем молодого пана клану Гу? Втім, у свої двадцять із гаком років він уже досяг рангу Бойового Короля, що дійсно робило його видатним генієм.

Але яким би генієм він не був, чи зможе він один протистояти всьому тому, що розгорталося навколо родини Гу?

На якийсь час погляди всіх присутніх прикувалися до цього чоловіка, який неквапливо наближався, і в павільйоні запанувала тиша.

"Ці люди — мої слуги. Ви не маєте права піднімати на них руку. Те, що сталося щойно, я так і бува залишу. Але якщо ви наважитеся зробити це знову — не звинувачуйте мене за грубість!" — крижаним тоном кинув незнайомець у чорному.

Гордий. Неймовірно гордий і зухвалий!

Чен Сяосяо зацікавлено підняла брову. Попри те, що перед нею стояв Бойовий Король, вона абсолютно не взяла його слова до серця. Ба більше, навіть якби цей Бойовий Король спробував напасти, у протистоянні з нею він не отримав би жодної вигоди.

Серед натовпу прокотилася хвиля подиву. Ніхто не міг збагнути, чому цей юнак маючи рівень Бойового Короля дозволяє собі говорити в такому зухвалому тоні і на що саме він покладається.

Не чекаючи, поки хтось поставить запитання, Гу Цзюньсянь гордо задер підборіддя і щосили закричав:

"Мій господар — учень Ордену Небесного Божественного Меча Цінтянь! Хто з вас тепер наважиться підняти руку?!"

Орден Небесного Божественного Меча Цінтянь!

Щойно пролунала ця назва, павільйон вибухнув галасом і криками. Ніхто й подумати не міг, що цей молодий Бойовий Король виявиться представником такої видатної організації.

Що таке Орден Небесного Божественного Меча Цінтянь? Це беззаперечний лідер серед чотирьох наймогутніших і найвпливовіших сил усього континенту, місце, куди мріяли потрапити всі молоді таланти світу. Будь-який їхній учень уособлював сам орден, і ніхто не смів виявляти до них неповагу.

У цю хвилину присутні нарешті збагнули, чому клан Гу поводився так нахабно. Виявилося, вони змогли заручитися підтримкою вихідця з Ордена Божественного Меча Цінтянь! Не дивно, що вони наважилися влаштувати це публічне приниження з розірванням заручин прямо в маєтку Чен.

Тепер багато хто з гостей мимоволі почав співчувати родині Чен. Навіть якщо цей маєток мав сильних захисників, протистояти Ордену Божественного Меча було просто неможливо. Варто майстрам меча випустити свої літаючі клинки — і хто зможе їх зупинити? Скільки б духовних звірів не було у Ченів, їх усіх просто пустили б під ніж!

Обличчя Чен Біюаня стало вкрай похмурим, а старий голова Академії Божественного Кондора міцно насупив брови. Представники інших дев'яти великих орденів та кланів дивилися на це з абсолютно різними виразами облич — про що саме вони думали в цей момент, відомо було лише їм самим.

Чжу Сян'юй, який до цього зберігав невимушений вигляд, тепер теж став серйозним. Він непомітно підійшов ближче і став з іншого боку від Чен Сяосяо, уважно стежачи за кожним рухом незнайомця.

Єдиними, чиї обличчя взагалі не змінилися після почутого, були Чен Сяосяо та старий Ін. Ця пара — старий і молода дівчина — поводилися так, ніби ця гучна і грізна назва була для них порожнім звуком.

Натовп вирішив, що Чен Сяосяо просто заціпеніла від жаху, а батько й син Гу нарешті відчули, що можуть знову розправити плечі та підняти голови після пережитого приниження. Гу Ґаої звернувся прямо до Чен Біюаня:

"Голово родини Чен, то ви дійсно спромоглися забути слова, які колись самі ж і промовляли?"

"Я не зовсім розумію, про які саме слова каже голова клану Гу. За своє життя я сказав занадто багато слів: якісь пам'ятаю, якісь — ні!" — Чен Біюань, звісно, чудово розумів, до чого той веде, проте зараз він свідомо вдав, що нічого не тямить.

Адже ці люди прагнули лише одного — змусити його визнати факт заручин, а потім публічно повернути шлюбне зобов'язання, щоб максимально принизити його доньку. В його душі палав гнів. Він щиро шкодував, що взагалі колись зв'язався з цим чоловіком. Свого часу він двічі рятував життя Гу Ґаої, а той виявився такою ницою істотою, для якої колишня відданість і дружба не важили нічого порівняно з вигодою та репутацією.

"Невже й справді не пам'ятаєте?"

Гу Ґаої очевидно прагнув повернути синові втрачене обличчя, тому з холодною посмішкою промовив:

"Оскільки голова родини Чен має таку коротку пам'ять, я дозволю собі нагадати. Десять років тому, коли вся ваша родина гостювала в нашому маєтку Гу, ви особисто запропонували нам стати родичами. Чи, може, голова Чен вирішив навмисно викреслити цей випадок із пам'яті?"

"Пам'ятаю!" — обличчя Чен Біюаня стало холодним, мов крига, а його потьмянілі очі раптом спалахнули гострим, як лезо, блиском. Він суворо відчеканив: "Тоді це була лише кинута мимохідь фраза. І якщо мені не зраджує пам'ять, ваша дружина тоді відразу ж рішуче відмовила, заявивши, що діти ще занадто малі для подібних розмов. Чи я в чомусь помиляюся?"

Він зробив короткий крок уперед:

"Я також чудово пам'ятаю, що ви, голово Гу, тоді жодним словом не заперечили своїй дружині. А це означає, що ви мовчки погодилися з тим, що ніякого шлюбу між нашими дітьми не буде. І навіщо ж ви тепер витягуєте цю історію на світло денне? Невже, на вашу думку, подібна розмова може вважатися офіційними заручинами?"

"Ти..." — обличчя Гу Ґаої то блідло, то зеленіло від люті, і він не знайшов, що відповісти. Він, звісно, знав, що його дружина тоді одразу ж відкинула цю пропозицію, і оскільки після того чоловіки більше не поверталися до цієї теми, ситуація зависла в повітрі: наче й домовилися, а наче й ні.

Чен Біюань не зважав на його реакцію. Він пронизав опонента гострим поглядом і зневажливо посміхнувся:

"Якщо ви дійсно наполягаєте на існуванні цих заручин, то, можливо, голово Гу, ви покажете нам офіційне підтвердження? Усна домовленість була повністю анульована вашою ж дружиною, тож вона стала недійсною. То де ж шлюбний лист? Якщо у вас немає шлюбного листа, то на якій підставі ви з'являєтеся в моєму домі і кричите про якесь розірвання заручин?!"

"Безсоромні нікчеми!" — з холодною посмішкою вставив своє слово старий Ін. Його погляд, спрямований на батька та сина, був сповнений такої лютої жаги вбивства, що варто було молодій господарці дати бодай найменший наказ — і він миттєво стер би цих двох із лиця землі.

Присутні в павільйоні майстри теж не очікували такого повороту подій. Якщо слова Чен Біюаня були правдою, то поведінка клану Гу переходила всі межі дозволеного.

Вони не лише не допомогли родині Чен, коли ті опинилися в біді, а тепер, коли маєток почав процвітати, примчали сюди, щоб за першої ж нагоди вдарити в спину. Вони намагалися влаштувати це шоу, аби показати всім, що клан Гу нібито не є жадібним до грошей, і в такий спосіб повернути собі чесне ім'я за рахунок приниження інших.

Подібний вчинок виглядав ще більш мерзенним і безсоромним, особливо зважаючи на те, що Гу Ґаої колись називав Чен Біюаня своїм названим братом, з яким пройшов вогонь і воду. Така поведінка чітко доводила: голова клану Гу — людина гнила, з якою не варто мати жодних справ.

Хто знає, чи не зрадить він так само підступно у майбутньому?

За мить у думках багатьох присутніх, особливо тих, хто мав спільні комерційні справи з родиною Гу, спалахнув червоний сигнал тревоги. Вони серйозно замислилися над тим, що варто якнайшвидше розірвати з ними будь-які ділові контакти.

Гу Ґаої, чиє обличчя від сорому та люті стало багровим, затаїв у серці глибоку образу і вперто вигукнув:

"Якісь там слова звичайної жінки не мають жодного значення! Я особисто ніколи не погоджувався з думкою своєї дружини! Тоді цю справу вирішували ми, чоловіки, тому угода залишається в силі!"

"Ха-ха-ха!.."

Чен Сяосяо не втрималася і голосно розсміялася. Як кажуть, немає межі людській безсоромності, і сьогодні їй нарешті випала нагода побачити еталонного представника цієї породи.

Її сміх прикував до себе увагу всього павільйону. Сотні очей уп'ялися в дівчину, яка з холодною посмішкою на вустах спокійно промовила:

"Припустимо, що заручини були, і що з того? А якщо не було — яка взагалі різниця? Весь цей галас із розірванням чи не розірванням не має жодного сенсу. Якщо ви хочете взяти собі за дружину іншу жінку — йдіть і беріть, ніхто ж вас за руки не тримає і перешкод не чинить. Чого ви примчали влаштовувати цей цирк у нашому маєтку? Може, ви сподіваєтеся, що наша родина за це ще й якісь відкупні вам виплатить?"

"Які ще відкупні?! Чен Сяосяо, я вимагаю, щоб ти негайно впала переді мною на коліна і благала про прощення! Тільки тоді я прийму твої вибачення!" — люто витріщивши очі, щосили закричав Гу Цзюньсянь.

"Гаразд, я принесу тобі свої вибачення..."

Щойно слова злетіли з її вуст, у руках Чен Сяосяо миттєво з'явилася маленька бамбукова мухобійка. Рух дівчини був швидким, мов спалах блискавки — вона з розгону вліпила удар прямо в його обличчя.

Лясь-лясь!

Лясь-лясь!

Лясь-лясь!

Дзвінкі, гучні ляпаси посипалися безперервним потоком.

Присутні приголомшено спостерігали, як Гу Цзюньсянь просто застиг на місці, мов укопаний, абсолютно ніяк не реагуючи на побої. Рука Чен Сяосяо рухалася з такою колосальною швидкістю, що перетворилася на суцільне розмите марево. Людське око просто не встигало фіксувати траєкторію ударів, і ніхто навіть не міг злічити, скільки саме ляпасів отримав цей зухвалець.

"Ану зупинись!"

"Яке зухвальство!"

Нарешті батько та його покровитель оговталися від шоку і водночас гнівно закричали.

Гу Ґаої першим кинувся вперед, намагаючись вихопити свого сина з рук дівчини, проте не встиг він зробити й кроку, як усе його тіло повністю заціпеніло. Його наче прикувало до підлоги невидимими кайданами, і він не міг поворухнути навіть пальцем.

"Члени родини Чен, ви що, вирішили кинути відкритий виклик нашому Ордену Божественного Меча Цінтянь?!" — розлючено та владно викрикнув чоловік у чорному вбранні.

Помітивши його лютий вираз обличчя, Чен Біюань мимоволі з тривогою поглянув на свою доньку. Родина Чен дійсно не мала достатньо сил, щоб протистояти такій могутній організації, як Орден Божественного Меча.

Глухий удар...

Чен Сяосяо нарешті опустила руку і повелася так, ніби взагалі нічого не сталося. А от її опонент просто з розгону завалився на землю — після такої серії ударів він навіть не міг утримати рівновагу на ногах.

~~~~~

прим. пер.: Раніше згадувалося, що після отримання титулу графа голову родини Чен, Чен Біюаня, стали називати Патріархом, але Гу Гаої та його син звертаються до нього як і раніше. Не можу сказати напевно, проте мені здається, що це вияв своєрідної зневаги з їхнього боку.