Розділ 176 — V016. Таємничий чоловік та вельмишановний тесть.

Погляди присутніх мимоволі звернулися до поваленого молодика. Побачивши обличчя Гу Цзюньсяня, яке тепер нагадувало суцільне криваве місиво і повністю втратило людську подобу, чимало майстрів відчули, як їхнім тілом прокотився мороз. Ця дівчина виявилася неймовірно жорстокою та сильною.

В очах чоловіка в чорному спалахнули холодні іскри. Він був по-справжньому розгніваний. Він ніяк не очікував, що ці люди, навіть знаючи про його приналежність до Ордена Божественного Меча Цінтянь, зневажать його авторитет і поб'ють його підопічного ледь не до смерті.

Він дістав невеликий нефритовий флакон, витрусив звідти круглу пігулку і швидко запхав її до рота Гу Цзюньсяня, після чого просто перестав звертати на нього увагу.

Гу Ґаої, який до цього моменту стояв нерухомо, мов кам'яна статуя, раптом відчув, що закляття зникло і він знову може рухатися. Він миттєво підскочив до сина, намагаючись підняти його з землі, і розпачливо закричав:

"Сину мій!.."

"..." — Гу Цзюньсянь, чиє обличчя тепер набрякло і стало схожим на величезну свинячу голову, лише безпорадно відкрив рота. Від нестерпного болю він судорожно ковтнув ротом повітря, проте вимовити бодай слово був не в змозі.

"Яка жорстокість! Ви, люди з родини Чен, маєте по-справжньому кам'яні та безжальні серця!" — допомагаючи синові піднятися на ноги, з піною біля рота загорлав Гу Ґаої, тикаючи пальцем у бік батька та доньки.

"Закрий пельку!" — холодно кинув чоловік у чорному своєму слузі.

Від цього короткого наказу Гу Ґаої миттєво застиг, ніби йому запечатали всі акупунктурні точки, і більше не наважився зронити жодного звуку.

Навіть не глянувши в його бік, представник Ордену повільно повернувся до господарів маєтку і з безмежною гордістю в голосі промовив:

"Чи не бажаєте ви тепер надати моєму Ордену Божественного Меча належне пояснення за скоєне?"

"Пояснення? І якого ж пояснення ти від нас чекаєш?" — зневажливо посміхнулася Чен Сяосяо. У напівтемряві павільйону її темні очі спалахнули гострим, крижаним блиском. — "Чого саме забажало твоє серце? Може, ти хочеш отримати нашу духовну воду, духовну птицю, духовний рис чи лікарські трави? Скажи прямо, невже ми маємо безкоштовно віддати тобі всі наші скарби як компенсацію за нашу так звану нетактовність?"

"Ти!.." — юнак у чорному аж задихнувся від обурення. Він ніяк не очікував, що дівчина так прямо й відкрито озвучить його таємні задуми. Те, що в його думках виглядало цілком природним та законним, після її слів виставило його у вкрай ганебному світлі, тож тепер він не знаходив слів для відповіді.

Минуло чимало часу, перш ніж він зміг глибоко вдихнути повітря. Його обличчя стало зеленим від люті, і він крізь зуби процідив:

"Чудово. Я обов'язково детально доповім про все, що тут відбулося, керівництву свого ордену. Побачимо, як тоді ви будете звітувати перед нашими старійшинами!"

Це була погроза. Пряма, відверта і брутальна погроза, суть якої чудово зрозумів кожен присутній у залі.

Якщо цей юнак дійсно повернеться до Ордену Божественного Меча і з прикрасами розповість про цю історію, то не мине й кількох тижнів, як усі ці землі та весь маєток родини Чен будуть силою перетворені на власність його ордену.

Це вкрай нерозумно...

Присутні мимоволі почали жалкувати про долю родини Чен. У цьому світі можна було образити кого завгодно, але тільки не представників Ордену Божественного Меча.

Чен Біюань залишався похмурим і мовчав. Гнів у його серці палав, мов шалене багаття, і він ледве стримував себе, щоб не вибухнути.

Чен Сяосяо гарячково міркувала, як розв'язати цю проблему. Поспілкувавшись через ментальний зв'язок із маленькою Юйтен, вона чітко збагнула, що йти на відкритий смертельний конфлікт із цим чоловіком у чорному зараз не можна.

Якщо він дійсно є повноправним учнем Ордену Божественного Меча, то відкрита війна з ним принесе маєтку колосальні неприємності. Проте й просто так відпускати цього нахабу, а тим паче дарувати йому скарби, вона не збиралася, особливо враховуючи, що він допомагав цим мерзотникам із родини Гу.

І покарати жорстоко не можна, і відпускати з миром не хочеться — що ж діяти у такій ситуації?

У цей момент павільйоном розлилася важка, гнітюча тиша. Атмосфера була настільки напруженою, що людям важко було дихати.

Бачачи, що їм нарешті вдалося збити пиху з Ченів і придушити їхню зухвалість, батько й син Гу задоволено та злорадно усміхнулися.

Юнак у чорному вбранні з гордовитим і холодним виглядом спокійно дивився на батька та доньку. Він був абсолютно впевнений, що в усьому цьому світському середовищі материка не знайдеться жодної людини, яка б наважилася відкрито протистояти імені Ордена Божественного Меча.

"Перепрошую, підкажіть, чи тут перебуває панночка Чен Сяосяо з родини Чен?"

Цей м'який, оксамитовий і надзвичайно приємний чоловічий голос пролунав абсолютно зненацька. Перш ніж присутні встигли бодай щось зрозуміти, у павільйоні з'явилася нова постать. Окинувши гостя поглядом, усі побачили неймовірно вродливого та витонченого молодого чоловіка.

Він з'явився так, ніби матеріалізувався з повітря. Ніхто в залі навіть не помітив, коли і як він переступив поріг!

Побачивши його, старий голова академії та майстер Удао миттєво внутрішньо напружилися. Вони пильно, не зводячи очей, вп'ялися в незнайомця. В очах старого Іна також спалахнув глибокий подив, а на обличчі відобразилося повне потрясіння.

Чен Сяосяо, помітивши його появу, теж на мить застигла, після чого невдоволено насупила свої гарні брови.

Як цей дивакуватий хлопець примудрився знайти дорогу до її рідного дому?

Невже його слава великого провидця та майстра передбачень і справді була настільки виправданою? Він спромігся відшукати її навіть у такій глушині.

Не чекаючи, поки хтось почне розпитування, юнак окинув присутніх своїми яскравими, мов зірки, очима. Щойно його погляд зупинився на Чен Сяосяо, він здивовано розплющив очі, а тоді радісно та голосно вигукнув на весь павільйон:

"Люта панночко! Так ось ти де ховаєшся!.."

Люта панночка?

Що це взагалі за дивне прізвисько? Проте абсолютно кожен у залі миттєво збагнув, що цей вигук стосувався саме Чен Сяосяо!

Тим часом Чжу Сян'юй та чоловік у чорному, які, очевидно, впізнали цього таємничого гостя, просто остовпіли. Вони тривалий час не могли оговтатися від шоку, безпорадно витріщаючись на людину, чия поява в цьому місці вважалася абсолютно неможливою.

Божественний Провидець із Храму Небесних Таємниць особисто прибув до скромного маєтку Чен у країні Дафен... Що, в біса, тут взагалі відбувається?

Сама Чен Сяосяо від такого звернення подумки просто випала в осад. Цей унікальний екземпляр, як завжди, відзначався особливою оригінальністю!

Знайшовши дівчину, яку він безуспішно шукав упродовж майже трьох місяців, Мо Сюаньцзунь повністю проігнорував шоковані погляди сотень присутніх майстрів. На його бездоганному обличчі розквітла найкумедніша та найщасливіша усмішка, і він швидким кроком попрямував до неї:

"Люта панночко, цей молодий пан нарешті тебе відшукав!"

"Яка я тобі люта, бовдуре ти стоголовий!.." — Чен Сяосяо в цю хвилину понад усе на світі хотіла просто взяти й прибити цього непроханого гостя.

"Ну, цей молодий пан просто не знав твого справжнього імені, а оскільки ти постійно сердишся і поводишся так люто, але при цьому залишаєшся такою милою, я й вирішив називати тебе лютою панночкою. Як тобі? Хіба не гарно звучить?"

Мо Сюаньцзунь із улесливим виглядом підскочив прямо до неї, з усмішкою пояснюючи свої мотиви. У цю мить у його очах існувала лише вона одна — він раптом чітко усвідомив, наскільки сильно встиг скучити за цією дівчиною.

Чен Біюань, як законний батько, спочатку зовсім розгубився. Бачачи, що цей дивний юнак добре знайомий із його донькою, він відчув величезний подив і мимоволі запитав:

"Молодий пане, а ви, власне, хто будете?"

"Я?" — Мо Сюаньцзунь повернувся на голос і, уважно розгледівши риси обличчя чоловіка, миттєво запитав у відповідь: "О, то ви батько моєї лютої панночки?"

"Кхе-кхе-кхе!.." — Чен Біюань від такого запитання ледь не задихнувся власним подихом. Насилу вгамувавши кашель, він суворо промовив: "Вона моя рідна донька, і її звуть Сяосяо!"

"Сяосяо? Яке прекрасне ім'я!" — задоволено посміхнувся Мо Сюаньцзунь. Проте наступної миті він раптом застиг, і на його обличчі відобразився безмежний шок, коли він знову перевів погляд на дівчину: "То твоє ім'я — Чен Сяосяо?!"

"Що за маячня!" — сердито кинула йому у відповідь дівчина, нагородивши сердитим поглядом.

"Тож виходить, що люта панночка і є Чен Сяосяо! Якби ж я знав про це раніше, то примчав би сюди набагато швидше, ха-ха-ха!.."

Від цього щирого, голосного сміху Мо Сюаньцзуня його бездоганне, божественне обличчя наче засяяло неймовірним блиском тисяч найяскравіших зірок. Ця краса була настільки сліпучою, що присутні майстри мимоволі відводили погляди, не в змозі дивитися прямо на нього.

Тим часом Чжу Сян'юй та представник Ордену Божественного Меча відчули таке сильне потрясіння, яке важко було описати словами. У їхніх головах зараз крутилася лише одна-єдина думка: стосунки між Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзунем явно були дуже далекими від звичайного знайомства.

"Молодий пане, то ви все ж таки..." — з дещо спантеличеним виразом обличчя Чен Біюань знову змушений був перервати цей потік емоцій і поставити запитання.

Миттєво стримавши свій радісний сміх, Мо Сюаньцзунь повернув собі максимально серйозний та поважний вигляд. Він шанобливо склав руки перед грудьми, глибоко вклонився і вимовив:

"Мій шановний тестю, дозвольте вашому зятю, Мо Сюаньцзуню, висловити вам свою найглибшу повагу!.."

"Що-о-о?!" — Чен Біюань від такого повороту подій знову повністю заціпенів.

Звідки, в біса, у нього так раптово з'явився зять, про якого він чує вперше в житті?

Решта присутніх у павільйоні теж стояли з відкритими ротами, геть не розуміючи, що тут коїться.

Щойно перед їхніми очима розгорталася класична драма з публічним і брутальним розірванням заручин, як за лічені секунди все перетворилося на сцену сватання. Причому головна героїня залишилася тією ж самою, а от кандидатуру головного героя замінили прямо на ходу.

Усі гості затамували подих, повністю поглинуті цією дивовижною виставою, яка ставала дедалі цікавішою з кожною хвилиною.

Проте найбільше їх зараз цікавило питання: ким насправді є цей загадковий і надзвичайно вродливий юнак?

Кілька найстаріших майстрів у залі занурилися в глибокі роздуми, а представники дев'яти великих орденів, зачувши це ім'я, спочатку просто застигли з безглуздими виразами облич, а потім одночасно судорожно ковтнули повітря.

Спокій, головне — зберігати спокій і тверезий розум!

Відсьогодні і до кінця своїх днів ніхто з них за жодних обставин не повинен переходити дорогу родині Чен. Цій родині самою долею судилося здійснити неймовірний злет прямо до небес.

Заручитися підтримкою і поріднитися з Храмом Небесних Таємниць — це була подія космічного масштабу. Поки існує цей Храм, родина Чен перебуватиме під його надійним крилом, забезпечуючи спокій та недоторканність усім своїм наступним поколінням, і ніхто у світі не наважиться завдати їм шкоди.

Усвідомивши це, майстри дивилися на Чен Біюаня вже не з острахом чи підозрою, а з неймовірним, палким захватом. Адже якщо їм вдасться налагодити добрі стосунки з родиною Чен, то їхній власний майбутній шлях у світі самовдосконалення стане гладким і безхмарним!

"Ти..." — Чен Сяосяо обурено округлила свої гарні очі, а її маленькі губки від подиву витягнулися в літеру "о". Вона розпачливо викрикнула: "Що за нісенітниці ти тут верзеш?! Тобі що, жити набридло?!"

"Люта панночко, цей молодий пан ні в чому не помилився. Я вже все ретельно прорахував: наші долі переплелися настільки тісно і нерозривно, що ми просто приречені бути разом у майбутньому. Тому в моєму зверненні до шановного тестя немає абсолютно ніякої помилки!" — з абсолютно непохитною впевненістю і спокоєм пояснив Мо Сюаньцзунь.

Почувши ці слова, чоловік у чорному вбранні ледь не впав на рівному місці від жаху. Що за прокляття на нього найшло? Заради якихось двох нікчемних дурнів із клану Гу він примудрився власноруч образити ту єдину людину, з якою за жодних обставин не можна було псувати стосунки!

Це ж був чистий, самогубний крок!

Його нутрощі буквально викручувало від пекучого жалю та каяття, і він готовий був сам собі надавати ляпасів. Усе це лихо сталося лише через його власну гординю та нерозважливість.

"Та пішов ти під три чорти зі своїм переплетенням доль! Забирайся геть звідси і не смій верзти тут свої дурниці! Негайно йди геть!.." — Чен Сяосяо від люті вже ледь не тупала ногами, знову збираючись дістати свою бамбукову мухобійку, щоб провчити цього нахабу.

***

"Ха-ха-ха-ха!.."

Тим часом усередині її ментального простору лунав такий гучний, чистий і дзвінкий сміх маленької Юйтен, що вона ледь не звалилася з гілки кристального фруктового дерева. Маленька фея навіть уявити не могла, що цей чудернацький провидець таки примудриться знайти її молоду господарку, та ще й з порогу видасть таку приголомшливу заяву. Це було просто неймовірно весело!

Залізорукий ведмідь, який стояв під деревом, абсолютно не розумів, з чого саме так заливається його подруга, проте, бачачи її щиру радість, теж широко розплився в усмішці і почав безтурботно сміятися за компанію.

***

У цей момент Чжу Сян'юй зробив кілька кроків уперед і з глибокою повагою вклонився Мо Сюаньцзуню, склавши руки перед собою:

"Чжу Сян'юй з Маєтку Ціншань вітає Божественного Провидця!"

Божественний Провидець?!

Бум!

Ці слова наче громом поразили свідомість усіх присутніх майстрів, і в їхніх головах нарешті склалися всі пазли щодо особи цього таємничого гостя.

Адже носити титул Божественного Провидця мав право лише прямий спадкоємець головної гілки Храму Небесних Таємниць. А кілька років тому звідти якраз надходили звістки про появу надзвичайно молодого і геніального майстра передбачень.

Невже перед ними стояв саме він?!

Усіх присутніх охопив глибокий острах і трепет. Кожен майстер у цьому світі чудово знав, наскільки могутнім є Храм Небесних Таємниць. Можна сказати, якщо там забажають чиєїсь смерті, їм навіть не доведеться бруднити власні руки — достатньо одного слова, і незліченна кількість найсильніших практиків з радістю виконає це доручення.

Адже провидці Храму здатні зазирати за завісу долі та прораховувати майбутнє, а це те, що понад усе цінував будь-який сильний майстер. До того ж бойова спадщина самого Храму нічим не поступалася іншим великим орденам.

Навіть Орден Божественного Меча Цінтянь, який посідав перше місце серед чотирьох найсильніших організацій континенту, ніколи не наважувався виявляти неповагу до провидців Храму. Навпаки, вони завжди прагнули підтримувати з ними максимально міцні та дружні зв'язки.

"О, це ти! Я пам'ятаю, що кілька років тому ми вже бачилися!" — Мо Сюаньцзунь мав феноменальну пам'ять і миттєво впізнав людину, з якою перетинався лише раз у житті.

"У Божественного Провидця чудовий наочний хист!" — усміхнувся Чжу Сян'юй. Його погляд мимоволі ковзнув по обличчях Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзуня, а на душі стався вкрай складний заплутаний вузол.

Він ледве не вперше в житті по-справжньому закохався, але не встигло це почуття навіть пустити перші паростки, як з'ясувалося, що серце дівчини вже належить іншому.

Чен Сяосяо не сподобався цей його уважний погляд, тому вона просто закотила очі й не стала нічого говорити.

Мо Сюаньцзунь, який уважно стежив за кожним її рухом, злегка змістив своє тіло вбік, повністю закриваючи дівчину від чужих очей, і знову розплився в радісній усмішці:

"Сяосяо, а ти сумувала за мною? Відтоді як ти пішла, я тільки про тебе й думав!"

"Сяосяо, що тут узагалі коїться?!" — почувши таку розмову Чен Біюань не чекаючи, поки донька щось відповість, суворо втрутився в бесіду.

Він почувався абсолютно збитим з пантелику і ніяк не міг збагнути, яким чином його рідна донька примудрилася завести такі близькі й незрозумілі стосунки з цим видатним юнаком.

Для незаміжньої дівчини подібні чутки та розмови на людях могли обернутися справжньою ганьбою. Тому його обличчя стало надзвичайно серйозним, а погляд, спрямований на Мо Сюаньцзуня, мимоволі став дуже прискіпливим та оцінюючим.

Не чекаючи, поки Чен Сяосяо почне виправдовуватися, Мо Сюаньцзунь із найкращих спонукань поспішив усе пояснити батькові:

"Шановний тестю, два місяці тому я абсолютно випадково зустрів Сяосяо, коли вона була важко поранена і перебувала на волосині від смерті. Я використав Пігулку Повернення Душі, щоб повернути її до життя, проте вона кілька днів поспіль не приходила до тями. І тоді мені довелося застосувати..."

"Ану замовкни! Не смій більше базікати!.."

Чен Сяосяо, чиє обличчя вмить спалахнуло яскравим рум'янцем, ледь не підстрибнула на місці від сорому. Вона миттєво підскочила до юнака, схопила його за комір і своєю маленькою долонькою міцно затулила йому рота!

О...

Усі присутні в павільйоні майстри широко розплющили очі й просто застигли на місці, мов укопані. Дивлячись на цю пару, вони думали лише про одне: така поведінка молоді в нашому суспільстві виглядала аж занадто сміливою та відвертою!

Проте Чен Біюань у цю хвилину повністю проігнорував їхні пестощі, адже його серце стислося від жаху після почутих слів. Його донька була на межі загибелі, і саме цей молодий провидець врятував їй життя.

Сама ж Чен Сяосяо навіть не помітила, що в запалі емоцій практично повністю притулилася до його грудей. Вона лише люто витріщилася на хлопця і суворо застерегла:

"Абакусе, запам'ятай мої слова: не смій вимовити більше жодного звуку! Ти мене почув, жодного слова!.."

Опинившись у таких ніжних та палких обіймах дівчини, Мо Сюаньцзунь відчув себе на сьомому небесах від щастя. Він лише грайливо кліпнув своїми довгими очима. Оскільки її м'яка долоня продовжувала міцно закривати йому рота, він не втримався і злегка висунув кінчик язика, ніжно полоскотавши центр її долоні.

"Ти!.." — усе тіло Чен Сяосяо прошив потужний електричний розряд, і вона від несподіванки аж здригнулася. Вигукнувши це від обурення, вона миттєво занесла свою маленьку ніжку і з розгону щосили вліпила йому копняка!

"Ой, тільки не треба штовхатися! Мені зовсім не боляче, а от твоя ніжка від цього точно постраждає і буде боліти!" — Мо Сюаньцзунь навіть не звернув уваги на удар, натомість він щиро почав бідкатися про здоров'я самої Чен Сяосяо.

Дівчина від такої поведінки вже просто не знала, як правильно злитися на цього дивака. Проти такої безпосередності вона була абсолютно безсилою!

Тим часом Гу Цзюньсянь, який завдяки цілющій пігулці свого покровителя вже трохи оговтався від побоїв, увесь цей час спостерігав за цим відвертим фліртом на очах у сотень гостей. Пекучі заздрощі та лють остаточно спалили залишки його здорового глузду, і він, тикаючи пальцем у бік дівчини, несамовито загорлав:

"Чен Сяосяо, ти, безсоромна і ница жінко! Розважаєшся і крутиш амури з якимось чужим чоловіком на очах у всіх! Та твоя поведінка — це чиста розпуста..."

Лясь!