Розділ 177 — V017: Підкуп рідні та батьківський допит.

Одразу після того, як пролунав черговий ляпас, у павільйоні розлився крижаний голос:

"Чий це скажений пес розгавкався?"

"Ти... ти вдарив мене!.." — Бризкаючи кров'ю, вигукнув Гу Цзюньсянь, щойно до нього повернулася здатність говорити. Його сповнений люті погляд, здавалося, був готовий спалити та роздерти на шматки двох людей, що стояли перед ним.

У цей момент усмішка повністю зникла з обличчя Мо Сюаньцзуня і його поведінка кардинально змінилася. Навколо нього прокинулася велична, владна аура, яка природно пригнічувала все живе. Між його бровами проступала витончена, але небезпечна холодність. Усі присутні в павільйоні — і навіть старий Ін — раптом відчули колосальний, невидимий тиск.

Чен Сяосяо крадькома поглянула на нього, і в її очах промайнув глибокий подив. Вона й уявити не могла, що цей дивакуватий хлопець здатний на таку велич. Виходить, титул Божественного Провидця дістався йому далеко не за красиві очі!

"Хе-хе, молодий господарю, це оскаженіле щеня — старший син головної гілки клану Гу з Яньчена. Він називає себе нареченим нашої молодої панночки і примчав сюди, щоб розірвати заручини!" — старий Ін спритно підскочив до Мо Сюаньцзуня і з розпливчастою усмішкою виклав усю суть.

Почувши це, Чен Сяосяо відчула, як її ніжні щоки палають рум'янцем. Вона люто витріщилася на старого:

"Старий Ін, ти що, вирішив на все життя німим залишитися?!"

Проте, на відміну від збентеженої та розлюченої дівчини, Мо Сюаньцзунь залишився надзвичайно задоволений словами старого Іна. В його душі все буквально розквітало від щастя!

"А ти молодець!" — він уперше по-справжньому оцінив цього дідугана.

Окинувши його уважним поглядом, хлопець трохи здивувався: досягти рівня Бойового Монарха в цих краях було справді видатним досягненням.

Не затримуючи на цьому уваги, Мо Сюаньцзунь знову повернувся до господарів і надзвичайно шанобливо запитав:

"Шановний тестю, чи це правда?"

"Кхе-кхе-кхе..." — Чен Біюань від цього постійного "шановний тестю" вже просто не знав, куди подітися. Але й псувати стосунки з цією видатною постаттю він не міг, тому вирішив удати, ніби не почув дивного звернення, і просто поважно промовив:

"Ніяких заручин не існувало. Родина Гу ще в минулому відкинула цю пропозицію, а сьогодні вони прийшли сюди лише для того, щоб зчинити безчинство та безпідставний галас!"

"Молодий господарю, вони ще й використовували назву Ордену Божественного Меча, щоб змусити нашу молоду панночку впасти на коліна та благати про прощення перед цим молодиком!" — вчасно додав олії у вогонь старий Ін.

"Орден Божественного Меча?" — почувши цю гучну назву, Мо Сюаньцзунь навіть не змінився в обличчі. Його погляд ковзнув по натовпу, і він крижаним тоном запитав: "І хто ж тут представляє Орден Божественного Меча?"

У цю ж секунду сотні очей присутніх одночасно вп'ялися в чоловіка в чорному вбранні. Йому більше ніде було сховатися, і він повністю опинився під цільовим поглядом Мо Сюаньцзуня.

"Слуга Чжао Даньюй вітає молодого пана Мо!" — чоловік у чорному миттєво впав на одне коліно, шанобливо та надзвичайно серйозно вклонившись.

Ким був Мо Сюаньцзунь? Учень, перед яким навіть молодий господар його власного ордену мусив би вклонитися і скласти руки в пошані! А він, Чжао Даньюй, був лише скромним учнем зовнішнього кола. Те, що йому випала нагода опинитися перед цим молодим паном, вже було величезним подарунком долі, тож про яку зухвалість чи неповагу могла йти мова?

Його миттєва покора та трепет приголомшили всіх присутніх. Гордий та нахабний Бойовий Король без вагань став на коліна перед Божественним Провидцем Храму Небесних Таємниць — від цієї картини у багатьох майстрів ледь очі з орбіт не повилазили.

Тим часом Мо Сюаньцзунь ледь прижмурився і повільно промовив:

"Я пам'ятаю тебе. Ти — послідовник Нін Сяо, який посідає дев'яте місце серед десяти найсильніших учнів Ордену, чи не так?"

"Так, саме так! Цей слуга — учень зовнішнього кола і послідовник старшого брата Ніна!" — Чжао Даньюй покрився холодним потом, не наважуючись затримати відповідь бодай на секунду.

Цей короткий діалог миттєво розплющив усім очі. Покровитель молодого пана Гу виявився лише звичайним учнем зовнішнього кола та чиїмось слугою у своєму ордені. Для великого світу він був звичайною шестіркою.

Втім, навіть будучи слугою у такій величній організації, для звичайних практиків із цього матеріального світу він усе одно залишався недосяжною та небезпечною фігурою.

А от батько й син Гу застигли від жаху. Вони й уявити не могли, що їхній покровитель-Бойовий Король — лише чийсь слуга, а сам Гу Цзюньсянь, виходить, став слугою звичайного слуги!

У цю хвилину їхні серця розривалися від найскладніших почуттів — вони не знали, чого в них більше: жалю чи пекучої ненависті.

"Ти наважився ображати мою Сяосяо?!" — знову пролунав суворий вигук.

Чен Сяосяо вже готова була вибухнути від обурення: " Абакусе, що за дурниці ти знову верзеш?!"

"Сяосяо, я Божественний Провидець, а не Абакус!" — хлопець миттєво змінився в обличчі, повернувшись до неї з сяючою та безтурботною усмішкою.

Дівчина стиснув зуби витріщилася на нього: "Я сказала — Абакусе, значить Абакусе! Що, маєш якісь заперечення?!"

"Ні-ні, як скажеш, так і буде!" — перед нею він ставав шовковим та поступальним. Його неймовірно вабила ця її дівоча роздратованість та щирі емоції.

Спостерігаючи за цією картиною, присутні гості лише щиро та розуміюче посміхалися. Збоку здавалося, що ці двоє постійно сперечаються, але насправді вони виглядали як чудова закохана пара, яку всі подумки вже давно поєднали разом.

Навіть Чен Біюань відчув, що його улюблена донька цього разу справді може потрапити в тенета цього юнака. Хоч він ще мало знав про цього Провидця, перше враження той справляв досить позитивне.

"Сяосяо, скажи мені, як саме він тебе ображав?" — з ніжністю та турботою запитав Мо Сюаньцзунь.

Проте дівчина лише демонстративно розвернулася і зневажливо проігнорувала його запитання.

Старий Ін, кинувши швидкий погляд на чоловіка в чорному, помітив, як той дрібно затремтів усім тілом. Сміючись у вуса, старий підхопив розмову:

"Молодий господарю, цей чоловік не лише допомагав цим двом мерзотникам принижувати нашу молоду панночку, а й вимагав віддати йому всі статки нашого маєтку як відкупні! А якщо ні — погрожував доповісти Ордену Божественного Меча про неповагу з боку родини Чен!"

"Він? Представник Ордену Божественного Меча?"

В очах Мо Сюаньцзуня спалахнула небезпечна крижана лють. Він лише легенько змахнув рукавом свого вбрання — і згусток колосальної сили з глухим ударом влучив прямо в груди Чжао Даньюя.

Бум!

Потужний Бойовий Король відразу перекинувся в повітрі та виплюнув цілий фонтан кривавої піни. Не наважуючись навіть витерти губи, зі смертельно блідим обличчям, чоловік швидко поповз назад і знову впав на коліна перед Мо Сюаньцзунем.

Погляди гостей стали вкрай складними. Яким би сильним ти не був, перед обличчям справді могутніх постатей залишається лише підкоритися, якщо хочеш зберегти своє життя.

У цьому світі, де панує сила, той, чий кулак більший, завжди має рацію, і ніхто не наважиться сперечатися з цим правилом.

"Зважаючи на повагу до твого господаря, сьогодні цей молодий пан залишає тобі життя. Забирайся геть!"

Голос пролунав спокійно, але в ньому відчувалася непохитна воля. Чоловік у чорному шанобливо вдарив чолом об підлогу, після чого буквально рачки, під пильними поглядами сотень майстрів, ганебно втік із павільйону.

Чен Біюань та його донька нічого не мали проти того, що його відпустили. Усі чудово бачили: цим ударом Мо Сюаньцзунь повністю знищив його дантянь. Віднині цей чоловік став звичайним калікою і більше ніколи не зможе вдосконалюватися в майбутньому. Якщо йому не всміхнеться дивовижна доля, його майбутнє буде жалюгідним.

Одразу після цього погляди присутніх перемістилися на батька й сина Гу. Оце так посприяла їм доля — хотіли прикритися гучною назвою Ордена Божественного Меча та здобути славу, а натомість втратили геть усе.

Охоплені соромом, страхом та приниженням, вони навіть не мали сміливості просто повернутися і піти. Їм залишалося лише чекати на вирок.

І найстрашнішим для них було те, що доля їхня вирішувалася саме родиною Чен!

Мо Сюаньцзунь зневажливо окинув їх холоднокровним поглядом, після чого шанобливо звернувся до господаря дому:

"Шановний тестю, як ми вчинимо з цими двома?"

"Кхе-кхе-кхе..."

Чен Біюань знову збентежився від цієї безсоромної товстошкірості молодого чоловіка. Опустивши очі, він стримано відповів:

"Юний друже, робіть на свій розсуд!"

Присутні майстри мимоволі усміхнулися: виходило, що родина Чен уже практично визнала цього зятя. Та й хто б наважився переходити дорогу Храму Небесних Таємниць і відбивати у них наречену? Це було б чистим самогубством.

Дивлячись на цю молоду пару, усі відчували, що вони ідеально підходять одне одному, тож дивилися на них із щирим захватом.

"Дякую, шановний тестю!" — вирішивши, що отримав повне схвалення, Мо Сюаньцзунь сяяв від щастя.

Куточки губ Чен Біюаня злегка сіпнулися, але він вирішив мовчати.

"Безсоромний дурень!.." — Чен Сяосяо від люті знову нагороджувала його суворим поглядом і, пробурмотівши це під ніс, різко розвернулася та швидким кроком покинула павільйон.

"Ой, Сяосяо, зачекай на мене!.."

Побачивши, що дівчина йде, Мо Сюаньцзунь окликнув її, після чого на ходу кинув старому Іну:

"Старий, розберитеся з ними!"

" Так, зятю!" — з усмішкою відгукнувся старий Ін.

У наступну секунду постать Мо Сюаньцзуня здригнулася — і він просто розчинився в повітрі!

Обличчя гостей знову змінили вираз. Цей Божественний Провидець був неймовірно небезпечним — його рівень вдосконалення сягав щонайменше піку Бойового Імператора, а дехто здогадувався, що він міг бути навіть сильнішим.

"А-а-а!.."

"А-а-а!.."

Два послідовних болісних крики пролунали у павільйоні, ознаменувавши остаточне завершення цього фарсу.

Після цього ті з гостей, хто мав право на проведення торгівлі, залишилися для укладання угод із родиною Чен. Решта ж поспіхом покинула маєток. Хоч вони й не змогли нічого придбати цього разу, проте стали свідками такої грандіозної вистави, що сприйняли це як чудову компенсацію.

***

Тим часом Мо Сюаньцзунь, ідучи за залишковим аура-слідом Чен Сяосяо, дістався головної садиби, а потім піднявся до її особистого невеликого будинку. Проте всередині було порожньо.

Дівчина наче крізь землю провалилася!

Мо Сюаньцзунь щиро здивувався. З його рівнем вдосконалення відшукати людину в певному радіусі не становило жодних труднощів — він знайшов би її, навіть якби вона сховалася під землею чи на небесах. Проте зараз він не міг відчути абсолютно нічого. Єдине, у чому він був упевнений — вона зникла саме всередині цієї будівлі.

***

Тим часом Чен Сяосяо, повернувшись до свого просторового виміру, чула лише дзвінкий сміх маленької Юйтен та бачила ведмедя, який дурнувато усміхався поруч. Вона розлючено вигукнула:

"І чого ви розсміялися?! Що тут взагалі кумедного?!"

"Ха-ха-ха-ха!.."

Маленька Юйтен ніяк не могла натішитися і досхочу нареготатися. Не маючи більше сил це терпіти, Чен Сяосяо підтягнула її до себе і злегка, але відчутно дала їй щигля по чолу, промовивши:

"Що тут такого кумедного?! Ану стули пельку, у мене й без тебе настрій нікудишній!"

"Ой-ой-ой!.."

Вхопившись рученятами за чоло, що трохи заболіло, Юйтен нарешті припинила сміятися. Вона почала терти вдарене місце і з невдоволенням пробурмотіла:

"Юна господарко, ну за що-о-о?! Ти така зла!"

"…"

Чен Сяосяо лише косо поглянула на неї, не бажаючи навіть вступати в розмову.

"Хі-хі-хі!.." — маленька Юйтен знову розпливлася в усмішці. — "Юна господарка точно розізлилася на ворожку, чи не так?"

"Цей дивакуватий хлопець... Я й уявити не могла, як він узагалі знайшов мій рідний дім!"

При згадці про цього екземпляра в Чен Сяосяо аж голова розболілася. Його товстошкірість перевищувала товщину будь-яких фортечних мурів, і дівчина просто не уявляла, як правильно поводитися з таким диваком.

Але найгіршим було те, що поруч із ним у її пам'яті мимоволі виринало те саме перше їхнє знайомство. Почуття, від яких вона так завзято намагалася втекти, знову перевертали все в її душі.

"Юна господарко, ти закохалася!" — відчувши її внутрішній стан, Юйтен з цікавістю допитувлася: "То це і є ті самі почуття між чоловіком і жінкою, про які ти розповідала, так?"

У міру того, як простір розвивався, Юйтен все краще починала розуміти людські емоції.

Міцно насупивши брови, Чен Сяосяо занурилася в мовчання, а її щоки спалахнули рум'янцем, мов квітки в розпал цвітіння.

Вона проживала вже друге життя і, звісно ж, чудово тямила в таких речах. Стверджувати, що вона нічого не відчуває до цього юнака, було б відвертою брехнею, але...

Чи дійсно вони підходять один одному?

…

Чен Сяосяо так і залишилася сидіти під кришталевим плодовим деревом у глибоких роздумах, а Юйтен більше не наважилася її турбувати.

***

Тим часом ззовні, у її власній кімнаті, Мо Сюаньцзунь зручно вмостився на її місці. Склавши ноги в позі лотоса, він спокійно чекав на її появу.

***

Що ж до Чен Біюаня, то у нього зараз зовсім не було часу думати про любовні справи доньки чи шукати, куди це зник Мо Сюаньцзунь. Він був повністю поглинутий спілкуванням із представниками великих організацій, які ще не встигли розійтися.

***

Новини про події, що розгорталися в аукціонній залі, миттєво поширилися всім маєтком. Особливо вражені були пані Чен та Чен Чжен’юань.

Пані Чен не личило самостійно бігти й розпитувати про все, а от Чен Чжен’юань діяв негайно.

Він відразу ж вирушив до будиночка своєї старшої сестри. Але варто було йому ступити на поріг, як перед ним з повітря постала постать юнака. Побачивши перед собою неймовірно вродливого юнака, хлопчик миттєво здогадався, хто це: Мо Сюаньцзунь!

"А ти хто?.." — Мо Сюаньцзунь з цікавістю розглядав хлопчика.

З невідомих причин Чен Чжен’юаню відразу припав до душі цей юнак. Чи то через те, що той колись врятував життя його сестрі, чи то через те, як він вступився за них сьогодні — але хлопчик відчув щиру симпатію. Якби саме цей чоловік став його швагром, він був би тільки "за".

"То це ти той самий Мо Сюаньцзунь, якому подобається моя старша сестра?"

"Називай мене швагре!.." — Мо Сюаньцзунь без зайвих соромів поплескав його по плечу.

"Е-е-е..."

Чен Чжен’юань аж закліпав від несподіванки. Не дарма казали, що той одразу назвав його батька тестем! Хлопчик з легким викликом подивився на нього:

"Щоб стати моїм швагром, тобі спочатку треба підкорити мою сестру. А вона дівчина з характером, це буде ой як непросто!"

"Хм, ти діло кажеш. Братику, віднині ти мусиш допомагати своєму швагру!" — абсолютно серйозно й діловито промовив Мо Сюаньцзунь.

"Що?!" — Чен Чжен’юань аж рота роззявив, після чого швидко закрутив головою: "Ні-ні-ні, якщо ти залицяєшся до моєї сестри, то роби це сам, я не буду тобі допомагати!"

"Видатна техніка володіння мечем!" — не зважаючи на його відмову, спокійно кинув Мо Сюаньцзунь.

"А?.." — здивовано вигукнув Чен Чжен'юань, думаючи, що йому почулося.

Мо Сюаньцзунь лише ствердно кивнув головою, підтверджуючи, що той все почув правильно.

"Хі-хі, ти це серйозно?!" — в очах Чен Чжен’юаня спалахнули азартні вогники. Було б брехнею сказати, що ця пропозиція його не зацікавила. Він одразу ж уточнив: "І що саме я маю робити?"

"Коли прийде час, я тобі все скажу," — Мо Сюаньцзунь загадково усміхнувся.

"Згода! Якщо ти підкориш сестру, я повністю за тебе!" — щиро розсміявся Чен Чжен’юань.

Отримавши прихильність хлопчика всього лише за один сувій із технікою меча, Мо Сюаньцзунь знову нагадав:

"Братику, не забудь, як ти маєш до мене звертатися!"

"Та я то можу називати тебе швагром, але от сестра..."

"Не переймайся, у найгіршому разі вона дасть мені пару копняків, нічого страшного!" — безтурботно махнув рукою Мо Сюаньцзунь.

Поки ці двоє налагоджували родинні зв'язки, з боку подвір'я пролунали кроки. Увійшли Чен Чі та Чен Чженбінь, а разом із ними Лючжу та маленька Ланьлань.

Побачивши Мо Сюаньцзуня, Чен Чі та Лючжу підсвідомо відчули повагу до цього юнака. Навіть не замислюючись, вони одразу вклонилися:

"Слуги вітають зятя маєтку та молодого господаря!"

Е-е-е...

Не лише Чен Чжен’юань здивувався, а й сам Мо Сюаньцзунь був трохи вражений. Вони ж бачилися вперше, і навіть господар маєтку ще не дав офіційної згоди, то чому ці слуги поводилися так шанобливо та розумно?

Про це не знав не лише Мо Сюаньцзунь — навіть якби тут була Чен Сяосяо, вона б теж дуже здивувалася.

Якби мова йшла про старого Іна, який бачив силу та покровителів Мо Сюаньцзуня і вирішив називати його так навмисно, це можна було б зрозуміти.

Проте Чен Чі та Лючжу не були на аукціоні й зовсім гадки не мали, ким є цей хлопець. Але їхня реакція виявилася абсолютно ідентичною, що було дуже дивно.

Самі Чен Чі та Лючжу теж не могли б пояснити цей інстинктивний порив. Вони лише усміхнулися і відступили вбік, залишившись чекати біля дверей.

Якби маленька Юйтен вирішила пояснити це, усі б зрозуміли причину. А полягала вона в тому, що провидель під час їхньої першої зустрічі ненароком поцілував Чен Сяосяо, залишивши в її серці глибокий, незабутній слід!

Більше того, дізнавшись, що він використав найкращі цілющі пігулки, аби врятувати їй життя, і кілька днів поспіль не відходив від неї, дівчина несвідомо перейнялася до нього складними почуттями, про які сама ще не здогадувалася.

Його сьогоднішня поява та сміливе зізнання розворушили те приховане тріпотіння в її душі. А його нахабні спроби назвати її батька тестем, окрім роздратування, викликали в неї таємну радість, яку вона й сама не помічала. Особливо вразило її те, що батько не влаштував скандалу, через що її підсвідомість вирішила, ніби батько схвалює цього юнака.

Оскільки Чен Сяосяо поступово відкривала своє серце, її духи-хранителі та зв'язані з нею контрактом люди підсвідомо відчували цей вплив. Саме тому вони на інстинктивному рівні виявляли таку глибоку повагу до Мо Сюаньцзуня.

"А ти мій зять?" — маленька Ланьлань підійшла ближче і з цікавістю почала його розглядати.

Чен Чженбінь підійшов до свого старшого брата і теж з цікавістю подивився на потенційного чоловіка своєї сестри.

Оцінивши вигляд цих трьох чудових дітлахів, Мо Сюаньцзунь одразу зрозумів, що це молодші брати та сестра Чен Сяосяо. Він поважно кивнув:

"Саме так, я ваш зять!"

"А з якого це дива? Моя старша сестра цього ще не підтвердила!" — трохи скривив губки маленький Чженбінь.

"Другий братику, якщо швагре каже, що сестра згодна, значить так воно і є!" — Мо Сюаньцзунь розплився в сяючій усмішці. У його руці миттєво з'явився дивовижно красивий короткий меч, який він одразу ж простягнув хлопчикові: "Тримай, це тобі дарунок!"

"Ого, який гарний меч!.." — очі малого Чженбіня миттєво спалахнули. Вхопивши дарунок, він захоплено вигукнув: "Дякую тобі, швагре!"

"Який слухняний хлопчик!" — задоволено промовив Мо Сюаньцзунь.

Короткий меч дозволив підкорити ще одного брата. Що ж до маленької дівчинки, Мо Сюаньцзунь просто закликав свого журавля.

Кру-кру!

З'явившись із повітря, сніжно-білий журавель гордо задер голову й розправив своє розкішне пір'я.

Очі маленької Ланьлань спалахнули неймовірним захопленням, і вона радісно заплескала в долоні:

"Зятю, він такий гарний! Скажи йому погратися зі мною, будь ласка!"

"Без проблем!" — задоволено кивнув Мо Сюаньцзунь і одразу ж наказав птаху: " Журавлику , ти ж казав, що тобі нудно? Oт і чудово, пограйся з моєю маленькою сестричкою!"

Кру-кру?!

Почувши, що йому доведеться розважати якогось малюка, священний журавель відразу ж почав протестувати, видаючи обурені звуки.

Проте його господар навіть не звернув на це уваги. Він легенько підхопив маленьку Ланьлань, посадив її птаху на спину і суворо наказав:

"Високо не злітай, просто політай навколо. І гляди, щоб без жодних пригод, бо я не проти скуштувати смаженої журавлятини!"

Кру-кру-кру!

Трагічне і квапливе курликання чітко виражало незадоволення своїм господарем, але, не наважуючись перечити, журавель розправив крила і знявся в повітря.

Тим часом обидва молодших брати з невимовною заздрістю спостерігали за сестричкою, яка гордо парила на спині священного птаха.

Ось так, за лічені хвилини, Мо Сюаньцзунь легко підкорив усіх трьох молодших Ченів.

…

Поява священного журавля та радісний сміх маленької Ланьлань миттєво привернули увагу всього маєтку. Багато хто підводив голови до неба, пошепки обговорюючи нового "зятя" родини Чен.