Розділ 179 — V018: Усі сподіваються на неперевершені методи.(1)

"Тату, мамо, ну досить вам! Не питайте більше нічого!" — почервонівши до кінчиків вух, Чен Сяосяо підібгала губи й додала: "У кожному разі... просто не звертайте на нього уваги!"

Хоч Чен Сяосяо й виросла у двадцять першому столітті та бачила чимало подібних речей, розповідати про таке власне батькам їй усе одно соромно, тож вона вирішила просто облишити тему!

Спостерігаючи за цією дівочою збентеженістю, батьки, які самі пройшли через це, чудово все зрозуміли. В душі вони були переконані: дорогоцінна донька зовсім не байдужа до Мо Сюаньцзуня, просто соромиться це визнати.

На щастя, цим потенційним зятем Чен Біюань поки що був цілком задоволений. Пані Чен, начувшись про бездоганну репутацію юнака, ще до особистої зустрічі мала про нього чудове враження. Цікаво лише, як би відреагував сам Мо Сюаньцзунь, дізнавшись, наскільки він тут бажаний гість.

Чен Біюань та пані Чен перезирнулися, і в очах кожного промайнула теплота.

"Сяосяо, а чому ж ти не привела його сюди, щоб і матір подивилася?" — радівши, що донька нарешті знайшла когось до душі, промовила пані Чен.

"Мамо, він же справжній дивак, вам краще з ним не зустрічатися!" — безсило відмахнулася Чен Сяосяо, розуміючи, що більше не може тут сидіти.

Пані Чен, не зважаючи на слова доньки, спокійно продовжила: "Зустрітися все одно треба. І взагалі, Сяосяо, якщо він привселюдно заявив, що хоче бути з тобою, то люди ззовні вже вважають це вирішеною справою. Якщо ви дійсно призначені одне одному, ти мусиш сказати йому, щоб він покликав своїх рідних до нашого дому, аби офіційно оформити ваші заручини."

"Мамо, та про що ви взагалі кажете!.." — Чен Сяосяо обурено закотила очі. Складалося враження, ніби мати тільки й мріє якнайшвидше випхати її заміж.

Бачачи таке безтурботне ставлення доньки, пані Чен суворо промовила: "Сяосяо, я кажу цілком серйозно! Він сьогодні при всіх називав твого батька тестем, а тепер ще й поселився у нашому домі. Якщо його рідні не приїдуть заручити вас, уявляєш, які плітки підуть серед людей!"

"Е-е-е, мамо, це мої справи, не втручайтеся! Хто що хоче, хай те й каже!" — з палаючими щоками Чен Сяосяо відвела очі й миттєво підхопилася на ноги: "Тату, мамо, у мене термінові справи до старого Іна!"

Не чекаючи відповіді, дівчина наче вихор вискочила з кімнати, аби тільки не чути нових розмов, від яких голова йшла обертом.

Дивлячись на її втечу, пані Чен із легким сміхом сказала: "Оце дитина, навіть посидіти погуторити зі мною не хоче!"

"Сяосяо вже доросла, тобі не варто надто перейматися її справами."

Чен Біюань поглянув на дружину й додав: "Те, про що ти тільки-но казала, не слід було говорити Сяосяо. Вона дівчина, як вона сама може підіймати такі теми з юнаком? Коли ти особисто зустрінешся з Мо Сюаньцзунем, тоді й поговориш із ним. Якщо він дійсно має серйозні наміри щодо нашої доньки, нехай сповістить своїх родичів. Як не крути, вони мусять надати Сяосяо належний статус."

"Я зрозуміла, чоловіче," — лагідно відповіла пані Чен.

***

Поки подружжя обговорювало майбутнє доньки, біля огорожі їхнього подвір'я чатував чоловік, ніби виглядаючи когось.

Невдовзі він помітив, як дівчина вийшла з будинку. Сяючи від щастя, він миттєво зробив крок їй назустріч!

Чен Сяосяо, виходячи з батьківських покоїв, подумки дорікала винуватцю своїх бід. Замислившись і не дивлячись по сторонах, вона з розгону врізалася комусь прямо в груди.

"Ой, Сяосяо, за що ти на мене так налетіла?"

Відчувши знайомий запах, Чен Сяосяо негайно відштовхнула його і з підозрою впилася очима: "А це бува не ти сам підставився?"

"Наклеп! Я просто стояв тут, а ти йшла не дивлячись і врізалася в мене!" — Мо Сюаньцзунь підібгав губи, вдаючи з себе глибоко ображеного.

Побачивши цей спектакль, Чен Сяосяо лише байдуже скривила губи: "Гаразд, ти сам бачив, що я йду, і не відступив, тож сам винен!"

Не бажаючи витрачати час на суперечки, вона відсунула його вбік і покрокувала далі.

"Сяосяо, ти куди?" — хлопець миттєво перетворився на вірного хвостика.

"Не твоя справа!"

"Я з тобою!"

"Я ж казала — не йди за мною! Ти що, знову ігноруєш?"

"Ігнорую!"

"…"

Один за одним вони залишили головне подвір'я. Служниці та слуги, які спостерігали за цією картиною, не могли втриматися від тихого смішку.

"Сяосяо, я чув, що всі ці будівлі та планування у маєтку розробляла ти, це правда?"

"І що з того?"

"Сяосяо така розумниця! Ти створила настільки вишуканий та особливий стиль, усе так витончено та красиво, мені дуже подобається!"

"Хм, здається, немає нічого, що б тобі не подобалося!"

"Все, що пов'язане з Сяосяо, мені до вподоби!"

"…"

"Сяосяо, можна поставити тобі одне запитання?"

"Ні!"

"Чому? Ти ж навіть не знаєш, про що я хочу запитати!"

"Тому що, я не хочу відповідати!"

"Чому? А що як ти захочеш відповісти?"

"…"

Усі їхні розмови закінчувалися мовчанням Чен Сяосяо та швидкою зміною теми. Перекидаючись фразами, вони непомітно дійшли до подвір'я старого Іна.

Відчувши їхнє наближення, кілька чоловіків, які саме розмовляли всередині, вийшли назустріч.

"Молода панночко, зятю!.." — розплився в усмішці старий Ін.

Щоки Чен Сяосяо знову спалахнули рум'янцем, і вона невдоволено промовила: "Старий Ін, я дивлюся, у тебе боки зачесалися? Ось зараз кликну маленьку Юйтен, вона тобі швидко боки намне!"

"Хі-хі, молода панночко, та я тільки за!" — старого анітрохи не злякала ця погроза.

Мо Сюаньцзунь був у захваті від такої відповіді: "Старий Ін, Сяосяо турбується про тебе. Це чудова вправа для літніх людей, щоб розім'яти свої кістки!"

"Зятьок має рацію!" — ще дужче зрадів той.

Присутні біля дверей лише перезирнулися й посміхнулися з глибоким розумінням.

Збентежена та розлючена Чен Сяосяо з усіх сил намагалася заспокоїтися. Вирішивши просто ігнорувати цих двох, вона рушила до гостей.

"Сяосяо, а я вже гадав, що ти не з'явишся!" — пожартував старий голова академії та, перевівши погляд на Мо Сюаньцзуня, посміхнувся: "Божественний провидцю, а у тебе чудовий смак — забрав собі нашу найкращу дівчину!"

"Звісно! Моя Сяосяо — найкраща!" — без вагань підтвердив Мо Сюаньцзунь.

Присутні знову вибухнули сміхом. Чен Сяосяо лише закотила очі й перевела погляд на ченця та черницю. Вона й не очікувала, що вони також затримаються.

"Амітабха..." — майстер Удао з монастиря Шенсен склав долоні у священному жесті:

"Вітаю молоду панночку Чен, вітаю Божественного провидця!"

"Бідна черниця вітає молоду панночку Чен та Божественного провидця!" — черниця Саочень також поважно вклонилася молодим людям.

Зважаючи на їхній поважний вік, їм зовсім не обов'язково було кланятися молоді, проте вони зробили це так, ніби зустріли старших за статусом.

У світі практиків зважають лише на силу, а не на вік. Як і старий голова академії, який, зустрівши молодшого на понад сотню років старого Іна, поводився як молодший за рангом — і все тому, що старий Ін пробився крізь бар'єр Бойового Імператора і став Бойовим Монархом. Цього було достатньо, щоб бути на рівень вище.

Що ж до поклону Удао та Саочень перед Чен Сяосяо, то причина крилася в її винятковому статусі. Титул майстра приборкання звірів змушував навіть найгордіших схилити голови. Щобільше, вони щойно дізналися, що старий Ін зміг пробитися до рівня Бойового Монарха лише завдяки цій дівчині.

Усі присутні тоді були приголомшені. Ніхто не міг повірити, що Чен Сяосяо володіє такою дивовижною силою, але вони бачили, що старий Ін не брехав — факти говорили самі за себе!

Старий Ін тривалий час застряг на середній стадії Бойового Імператора, але завдяки допомозі Чен Сяосяо він не лише злетів до піку Бойового Імператора, а й здійснював прорив до рівня Бойового Монарха — і це сталося буквально вчора!

Вчора, перебуваючи в містечку Далін, вони невиразно відчули потужні коливання енергії, але й подумати не могли, що це був прорив до рівня Бойового Монарха. Якби вони знали, неодмінно примчали б подивитися!

Яка втрачена можливість!

Що ж до статусу Мо Сюаньцзуня, то він заслуговував на повагу всіх практиків під небом. Незалежно від його юного віку, кожен практик ставився до нього з найглибшою шаною, і ніхто не наважився б виявити неповагу.

Щобільше, сила Мо Сюаньцзуня просто лякала. Ніхто й уявити не міг, що цей Божественний провидець уже досяг рівня Бойового Монарха. Справжній монстр, якому немає рівних!

"Ви надто добрі, майстре та настоятелько." — кивнула їм Чен Сяосяо з ввічливою усмішкою.

Останній із присутніх, Чжу Сян'юй, склав руки в вітальному жесті: "Божественний провидцю, молода панночко Чен!"

"А ти чому ще не пішов?" — побачивши його, Чен Сяосяо випалила цю фразу вже просто за звичкою.

"Молода панночко Чен, я ж іще не закупив ваші товари, а ви вже виганяєте мене!" — гірко посміхнувся Чжу Сян'юй.

Почувши їхню розмову, Мо Сюаньцзунь одразу перехопив ініціативу: "Дозволяю тобі залишитися на одну ніч, але завтра вранці — негайно в дорогу!"

Пха-ха-ха!

Усі присутні не втрималися і голосно вибухнули сміхом, і лише молодий пан Чжу Сян'юй гірко хитав головою.

Навіть Чен Сяосяо розсміялася. Вона кинула на юнака поруч чарівний погляд, від якого у Божественного провидця аж дух перехопило.

Весело гомонячи, усі пройшли до вітальні старого Іна.

Коли гості розсілися довкола столу, служниці негайно подали свіжий прохолодний чай.

Зробивши ковток, старий голова академії з посмішкою звернувся до Чен Сяосяо: "Дівчино Сяосяо, а ти, виявляється, так глибоко ховаєш свої таланти, що ніхто й гадки не мав!"

"Старий голово, що ви маєте на увазі? Мені якось ніяково, ніби ви копаєте для мене яму і чекаєте, поки я туди впаду," — Чен Сяосяо насупила брови й з підозрою поглянула на нього.

Решта лише посміхалися, не втручаючись.

Мо Сюаньцзунь звів погляд на ректора і спокійно промовив: "Сяосяо, він не наважиться!"

"Е-е-е..." — старий голова академії від таких слів двох молодих людей аж похлинувся. Він безпорадно похитав головою: "Які ж ви складні! Це ж ви самі викопали для мене яму і чекаєте, поки я туди впаду, а самі кажете навпаки!"

"Це цілком природно!" — знову кивнув Мо Сюаньцзунь.

Усі знову почали стримувати сміх. Навіть старий ченець Удао не втримався від посмішки, спостерігаючи за цією перепалкою.

"Гаразд-гаразд, ви двоє просто..." — старий голова із безпорадністю промовив: "Я не розпитуватиму про інші речі, поставлю лише два запитання, гаразд?"

"Якщо не хочете запитувати, то й не треба. Навіщо так насилувати себе? Ви ж лише створюєте собі зайві клопоти!" — легко відповіла Чен Сяосяо.

Мо Сюаньцзунь поглянув на голову академії й підтримав її: "Сяосяо каже правду!"

"…" — Відкривши рота, старий голова академії так і закляк, не знаходячи слів!

"Ха-ха-ха-ха!.."

Старий Ін щиро й голосно вибухнув реготом, а за ним підтягнулися й інші.

Уся будівля наповнилася веселим та гучним сміхом.

Зрозумівши, що з цими двома йому не впоратися, голова академії вирішив облишити жарти та перейшов прямо до справи: "Дівчино Сяосяо, яким чином тобі вдалося допомогти старшому Іну подолати пік Бойового Імператора і стати Бойовим Монархом?"

"Це запитання вам слід поставити йому самому, звідки мені знати?" — Чен Сяосяо дійсно була здивована. — "Я лише дала йому сніжний женьшень та глек духовної води. А що, хіба з подоланням піку Бойового Імператора є якісь проблеми?"

Цього питання Чен Сяосяо дійсно не розуміла, тож із щирим подивом поглянула на присутніх.

Духовна вода! Сніжний женьшень!

Про ці дві речі старий Ін уже згадував. Проте самі вони також випили чимало духовної води та вжили безліч коштовних скарбів природи, але все одно застрягли на піку Бойового Імператора, і їхні бар'єри навіть не ворухнулися.

Троє майстрів на піку Бойового Імператора перезирнулися. Вони бачили, що Чен Сяосяо справді не розуміє суті проблеми, а отже, справа ставала вкрай складною!

Головною причиною, чому вони затрималися в маєтку Чен, було бажання з'ясувати, чому вони десятиліттями застрягли на своєму рівні без найменшого поступу. Дізнавшись, що Чен Сяосяо допомогла старому Іну здійснити прорив, вони сподівалися отримати відповідь саме від неї.

Тепер же відповідь дівчини принесла їм лише глибоке розчарування!

Погляд голови академії перемістився на Мо Сюаньцзуня, і в його очах знову спалахнула надія: "Божественний провидцю, ти в такому юному віці вже став Бойовим Монархом. Скажи, як тобі вдалося подолати пік Бойового Імператора?"

"Про це я можу вам розповісти. Ми практикуємо божественні техніки Храму Небесних Таємниць та приймаємо його спадщину, саме завдяки цьому я отримав можливість подолати цей бар'єр. Якби я не здійснив прорив, то не мав би права носити титул Божественного провидця!"

"…"

Ось воно що... Отже, для них цей шлях був повністю закритий. На мить усі троє поринули у глибокий розпач!

Особливо старий голова академії: ще мить тому сповнений сил, тепер він виглядав геть пригніченим. Чен Сяосяо, насупивши брови, сказала: "Старий голова, з вашим досвідом та знаннями ви можете здійснити прорив у будь-який момент. У найгіршому разі я попрошу дядька Чжоу продати вам більше духовної води. Якщо пити її щодня, це неодмінно допоможе!"

"Дякую за турботу, дівчино Сяосяо," — посмішка голови академії була гіркою. — "Не зламавши духовний бар'єр нашого світу, скільки б духовної води ти не пив і скільки б скарбів не вживав — усе марно. Я переконаний, що у випадку зі старшим Іном була якась інша причина, інакше він би не пробився!"

"Що це означає?" — здивувалася Чен Сяосяо.

"Молода панночко, дозволь я поясню!"

Старий Ін перехопив розмову: "Наш континент, здається, обмежений чимось на зразок небесного закону або стародавнього закляття. Люди тут можуть вдосконалюватися щонайбільше до піку Бойового Імператора, і більше немає жодного способу піднятися вище. Доживши приблизно до чотирьохсот років, ми досягаємо межі життя, і більшість практиків помирає, так і не здійснивши прориву."

"Справді?"

Побачивши її подив, усі ствердно кивнули. Навіть Чжу Сян'юй, який був лише Бойовим Духом, також кивнув — він чудово знав про цю таємницю.

"Згідно з переказами, наш континент — це лише крихітний куточок великого світу, а за його межами простягаються неосяжні землі. Проте відтоді, як предок Цітянь розірвав простір і піднявся на небеса, у нашому світі більше ніхто й ніколи не ставав Бойовим Безсмертним!"

Старий голова академії захоплено продовжував розповідати. Здавалося, він згадав про щось далеке, і його обличчя сповнилося пошаною, а мить потому — глибоким жалем:

"Мало хто знає про Бойових Безсмертних, адже в нашому світі навіть до рівня Бойового Монарха пробитися не можуть, що вже казати про Бойового Безсмертного. Та не ставши Бойовим Безсмертним, ніхто не зможе залишити цей континент. Ніхто не знає, наскільки неосяжний зовнішній світ. Це давній біль усіх практиків наших земель: кожен мріє вирватися й побачити інші світи, але ми наче у пастці."