Розділ 196 — V028: Вхід у простір. Приголомшливі події. (1)

"Старша панночко, що за сюрприз?" — першим запитав старий Ін, підбігаючи до неї із сяйливим від радості обличчям.

"Е-е..."

Перед цим дідом Чен Сяосяо справді аж мову відняло. Вона зиркнула на нього й сказала:

"Хороша річ є хорошою річчю, спочатку використаю тебе як піддослідного!"

"Хе-хе-хе!" — весело засміявся старий Ін:

"Немає питань, старша панночко, що це за річ?"

Інші хоч і мовчали, проте всі як один витріщилися на Чен Сяосяо — вони так само чекали, що ось-ось з’явиться якась дивина.

"Приготуйте великий глечик і гарячу воду!"

За наказом Чен Сяосяо ці речі швидко принесли. Під пильними поглядами присутніх вона дістала з просторового персня нефритовий флакон. Вона тільки-но зняла кришечку, як розлився густий і солодкий аромат.

Усі мимовільно жадібно вдихнули це повітря, а старий Ін вигукнув:

"Як смачно пахне!! Воно не лише сповнене духовної енергії, а й має густий квітковий аромат! Оце так скарб! Старша панянко, це що, мед?"

"Схоже, що це справді мед!" — погодився Мо Юйцзе.

Старий голова академії посміхнувся й сказав:

"І справді чудова річ!"

Тієї ж миті гарячі погляди присутніх прикувалися до дівчини, яка поралася біля посуду. Чен Сяосяо вилила мед у порожній глечик, розвела його гарячою водою й налила кожному по чашці.

Піднявши другу чашку медової води, вона подала її парі поруч і з посмішкою сказала:

"Учителю, наставнице, це мед нефритових бджіл, він має ефект виведення токсинів і збереження краси, а найголовніше — здатний відновлювати життєві сили людини. Це дуже цінний поживний скарб."

"Схоже, це й справді чудова річ!"

"Речі, які дістає Сяосяо, звісно ж, чудові!"

Подружжя з посмішкою кивнуло, вони були дуже задоволені шанобливістю своєї невістки.

Присутні вже без зайвої сором'язливості підняли чашки й почали пити. Особливо старий Ін, який миттєво випив усю чашку води, а потім узяв глечик і почав наливати собі ще, чашка за чашкою.

Інші теж не соромилися, випереджаючи один одного й змагаючись за напій.

Спостерігаючи за цим, Чен Сяосяо лише хитала головою й сказала:

"Годі чубитися, це справді ганьба!"

"Хе-хе!"

Випивши кілька чашок, старий Ін із хитруватою посмішкою облизнувся й звернувся до неї:

"Старша панянко, казали б одразу, швидше дайте нам нашу винагороду!"

"Дівчинко Сяосяо, таку хорошу річ треба більше давати саме нам!"

"Дівчинко Сяосяо, нам теж належить по частці, правда ж?"

"Вірю, що дівчинка Сяосяо буде справедливою, і кожен отримає свою частку!"

Усі почали навперебій говорити, благально дивлячись на неї з виразом цілковитого очікування на обличчях.

Злегка посміхнувшись, Чен Сяосяо не розчарувала їх. Вона одразу дістала кілька нефритових флаконів і дала кожному по одному, сказавши:

"З огляду на те, що ви віддали чимало ресурсів, цей мед нефритових бджіл буде вам за нагороду. Сподіваюся, ви мене не розчаруєте!"

Усі без вагань забрали свої нефритові флакони. Цю річ можна було назвати скарбом, що продовжує життя, тож пропустити таке ніхто не хотів.

"Дівчинко Сяосяо, ти хочеш сказати, що матеріалів, які ми тобі віддали, все ще недостатньо?" — насупив брови голова ордену Цінь.

Цього разу вони віддали справді чимало, можна сказати, це були особисті запаси цих старих монстрів, і вони великодушно віддали все. Цих ресурсів цілком вистачило б для утримання фракції, подібної до дев'яти великих орденів, навіть із надлишком.

На обличчях інших теж з'явився сумнів, вони не розуміли, навіщо їй потрібно так багато речей.

З першого погляду розкусивши їхні думки, Чен Сяосяо не могла пояснити справжній стан справ. На щастя, вона мала план, тому легенько посміхнулася й сказала:

"Я розумію ваші думки. Раз так, то я скажу все відкрито!"

Усі напружилися й пильно вп’ялися в неї поглядами.

Чен Сяосяо окинула їх швидким поглядом і сказала:

"Моя наставниця зараз перебуває на середній стадії Бойового Імператора, як і старий Ін свого часу. Давайте не будемо обмежуватися строком в один місяць, а за місяць ви самі побачите результат, як вам таке?"

"Дівчинко Сяосяо, ти хочеш сказати, що через місяць твоя наставниця зможе пробитися до Бойового Монарха?" — квапливо запитала Матріарх ордена Юйні.

"Звісно, це ж для вашого спокою!" — відповіла Чен Сяосяо і з посмішкою додала:

"Якби я обрала когось із вас, ви могли б подумати, що я вдаюся до якихось хитрощів або що через це ви зазнаєте невдачі. Якщо щось піде не так, усім буде важко це пояснити, чи не так?"

На це запитання ніхто не відповів. Люди, які дійшли до цього рівня, природно, надзвичайно цінували свої життя, тим паче вони просто хотіли спробувати, адже крайня ситуація ще не настала.

Хоч старійшина Ін дійсно став Бойовим Монархом, але як саме він пробився — і він сам, і члени родини Чен мовчали як риби. Було б брехнею сказати, що в їхніх серцях не виникло сумнівів.

Тепер Чен Сяосяо пропонувала спочатку випробувати це на її наставниці. Погляди кількох осіб мимоволі перевелися на Жун Цзінші: чи погодиться вона на цю вимогу?

Жун Цзінші так само розуміла застереження й думки присутніх, тому з посмішкою сказала:

"А я б хотіла спробувати, яке це відчуття — стати Бойовим Монархом. Я вірю, що Сяосяо має впевненість!"

"Дякую, наставнице..." — вдячно сказала Чен Сяосяо.

Було б брехнею сказати, що така беззастережна довіра її не зворушила. Зрештою, вони були знайомі лише трохи більше ніж пів місяця, і хоча Мо Сюаньцзюнь слугував сполучною ланкою, за такий короткий час виявити абсолютну довіру звичайна людина ніколи б не змогла.

"Дурненька дитино, за що дякувати!" — посміхнулася Жун Цзінші, в її поведінці не було ані краплі примусу, це була стовідсоткова довіра.

На обличчях старих монстрів теж з'явилися полегшені посмішки. Вони з нетерпінням чекали, чи справді через місяць вдасться зламати кайдани й Жун Цзінші зможе подолати пік Бойового Імператора та стати Бойовим Монархом.

Якщо це дійсно станеться на їхніх очах, то навіть якщо доведеться заплатити величезну ціну знову, вони зроблять це абсолютно охоче.

***

Того ж вечора шестеро людей зібралися в кабінеті Чен Біюаня!

Чен Сяосяо подивилася на чотирьох старших перед собою й нарешті відкрила їм правду:

"Батьку, мамо, учителю, наставнице, насправді те, що справді ламає закони цього простору — це мій інший простір. Не буду казати зайвого, спочатку я перенесу вас у свій простір, а потім ми все детально обговоримо."

Подружжя Мо Юйцзе здивовано перезирнулося, а от подружжя Чен Біюаня вже давно знало про таємницю доньки, тому анітрохи не здивувалося.

Вони лише почули, як Чен Сяосяо тихо вигукнула:

"Зібрати!"

Вмить оточення змінилося, вони опинилися вже не в кабінеті, а в іншому, таємничому місці.

Четверо старших роззиралися довкола, і в їхніх очах окрім шоку не було більше нічого!

Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзюнь мовчали, спокійно чекаючи, поки ті усвідомлять реальність перед ними.

За якийсь час вони мимоволі вдихнули холодне повітря й лише тоді трохи заспокоїлися.

"Неймовірно, це справді неймовірно..." — роздивлялася все навкруги й безупинно тихо шепотіла Жун Цзінші.

Дивлячись на цей простір, Мо Юйцзе з гіркою посмішкою сказав:

"Це ж фактично інший маленький світ. Сяосяо, цей твій простір ще буде змінюватися, правда?"

"Так, учитель має рацію. Цей простір дорівнює іншому світу, він буде підвищувати свій рівень. Що вищим буде рівень, то більшим він ставатиме!"

Чен Сяосяо не збиралася приховувати це й далі розповіла загальну інформацію про простір, щоб вони мали уявлення.

"Як дивовижно! Маючи таке місце, хіба Сяосяо не зможе в разі якоїсь біди перенести сюди всіх?" — радісно сказала пані Чен.

"Звісно зможу! У майбутньому батьки, учитель та наставниця зможуть заходити сюди в будь-який час!" — з посмішкою відповіла Чен Сяосяо.

Глибоко вдихнувши повітря, яке тут повністю складалося з духовної енергії, Чен Біюань відчув неймовірний комфорт. Тільки тоді він заговорив:

"Сяосяо, ти тільки-но правильно сказала, те, що старійшина Ін зміг пробитися — це абсолютно точно заслуга цього простору!"

"Саме так, цей простір надто таємничий. У ньому, здається, ще немає законів небесного шляху, і це точно впливає на нас тут. А от як саме він знищує кайдани на нашому тілі — цього, мабуть, і сама Сяосяо не зможе пояснити!"

Мо Юйцзе перевів погляд на Чен Сяосяо.

Злегка кивнувши, Чен Сяосяо визнала:

"Так, я справді цього не знаю. Можна сказати, що прорив старого Іна до Бойового Монарха був цілковитою випадковістю. Тепер залишається лише попросити наставницю..."

"Нічого страшного, Сяосяо, якщо я зможу пробитися, то це я муситиму дякувати тобі!" — все так само не переймалася Жун Цзінші.

Мо Сюаньцзюнь, який досі мовчав, підхопив тему:

"Наставнице, вам не потрібно дякувати Сяосяо, ми ж усі свої!"

"Правильно, свахо, ми одна родина, навіщо ці подяки!" — з посмішкою сказала пані Чен.

"Гаразд, годі вам церемонитися!" — перебив їх Чен Біюань і звернувся до доньки: "Сяосяо, що це за дерево, чому воно так виросло?"

"Ой, а на дереві ще й пташка п'ятибарвна!"

"Тут вирощено стільки духовних рослин..."

″…″

Виявивши речі в просторі, усі старші були повністю поглинуті ними, тож Чен Сяосяо довелося супроводжувати їх під час прогулянки простором.

Зрештою, лише подружжя Мо Юйцзе залишилося тимчасово пожити в просторі на кілька днів. Що ж до Чен Біюаня, то справ, які вимагали його уваги, було надто багато, він зовсім не мав часу залишатися в просторі, тому вийшов разом із донькою.

А от пані Чен, яка раніше не надто любила практикувати, Чен Сяосяо залишила всередині, щоб та як слід позаймалася, і її рівень самовдосконалення нарешті зрушив із місця.

Щойно вийшовши з простору, Чен Сяосяо дізналася, що Гун Цзисюань шукала її. У її душі мимоволі виникли думки про дядька, цікаво, чи зустрілися вони вже.

Варто було їй випустити своє духовне чуття, як на її обличчі відразу відбилося здивування. Вона виявила, що її рідний дядько невимушено теревенить у садку з Гун Цзисюань. Ну й швидкість у них, чи не занадто вони квапляться?.

Подумавши трохи, вона вирішила піти подивитися, як ідуть справи й на якому вони етапі. Іноді думки двох людей потребують підштовхування з боку, щоб справа рухалася швидше.

Завернувши до свого саду, Чен Сяосяо одразу побачила двох людей, які сиділи в альтанці. Чоловік був статним та видатним, а жінка — красивою, мов фея. Вони нагадували прекрасну картину, милуватися якою було справжньою насолодою!

"Дядьку, сестричко Цзисюань..."

Почувши знайомий голос, вони припинили розмову. Чен Сяосяо з сяйливою усмішкою з'явилася перед ними.

Побачивши посмішку на її обличчі, Гун Цзисюань миттєво збентежилася, їй стало ніяково зустрічатися з нею поглядом.

"Сяосяо, куди ви щойно ходили, чому вас не було видно?" — подивився на дівчину перед собою й з посмішкою запитав Ло Цзюньхао.

Чен Сяосяо присіла поруч із ними й, окинувши їх дещо глузливим поглядом, сказала:

"Я ненадовго відходила з учителем та наставницею. Дядьку, ти ж не дорікаєш мені за те, що я завадила вашій душевній розмові?"

Кажучи це, вона кивнула Ло Цзюньхао й грайливо моргнула.

Гун Цзисюань, почувши ці слова, розчервонілася ще дужче, аж до кінчиків вух, і не змогла промовити жодного слова.

"Що за дурниці ти верзеш..."

Тільки-но Ло Цзюньхао заперечив, як краєм ока помітив сором'язливу молодшу сестру Гун. Слова підступили до горла й застрягли там, він не знав, що сказати далі.

Є надія!

Бачачи їхню реакцію, Чен Сяосяо в душі вже готова була аплодувати. Видно, ці двоє були далеко не байдужі один одному.

Ло Цзюньхао швидко повернув собі звичайний вигляд, напівприкрив повіки й спокійно тихим голосом сказав:

"Сяосяо, не говори казна-що. А де Сюаньцзюнь? Знову пішов із главою Долини Цзі чи був з вами?"

"Щойно повернувся з нами, сказав, що піде до глави Долини Цзі обговорити справу з формаціями." — стиснула губи Чен Сяосяо й запитала: "Дядьку, а що ти хотів у нього?"

"У мене є справа, про яку треба з ним поговорити. Ви спілкуйтеся!" — Не чекаючи на їхню реакцію, Ло Цзюньхао швидко пішов геть.

"Це..."

Чен Сяосяо аж остовпіла. Чому це він раптом...

Перевівши погляд на дівчину поруч, вона спантеличено запитала: "Сестричко Цзисюань, невже дядько розсердився?"

"На що йому сердитися..."

Гун Цзисюань косо подивилася на неї й сказала:

"Ми лише трохи побалакали як старший брат і молодша сестра, нічого такого..."

Договорити далі вона не змогла — у її голосі забриніла легка образа.

Чен Сяосяо чудово розуміла її думки й з посмішкою сказала:

"Сестричко Цзисюань, не переймайся, цей мій дядько точно стане твоєю здобиччю й не вирветься з твоїх кігтів, він обов'язково буде твоїм вірним..."

"Сестричко Сяосяо!"