Розділ 2 — Вимір Ферми

Чому побили батька, на це запитання молодші брати і сестра відповісти не могли, а Чен Сяосяо не наважувалася запитати у своєї матусі, в якої цілими днями очі були на мокрому місці.

Коли опора сім'ї впала, мати, пані Чен, щодня задихалася від сліз, тож перед обличчям злиденного й безпорадного життя четверо братів і сестер Чен щодня робили те, що було їм під силу.

Чен Сяосяо також дізналася з уст молодших, що колишня Чен Сяосяо тоді поранила голову, намагаючись врятувати батька, якого били, і якимось дивним чином знепритомніла і не прокидалася, а вона, її тезка з майбутнього, скористалася цією шпариною й стала теперішньою нею.

“Старша сестро, швидше виходь їсти!”

Молодша сестра Чен Ланьлань підняла дверну завісу, її маленьке тільце прошмигнуло всередину, і вона закричала до дівчини, яка витала в хмарах.

Чен Сяосяо, яка наче втратила душу, прийшла до тями, вичавила з себе посмішку і, взявши сестру за руку, вийшла з хати, де спала разом із нею.

Убоге подвір'я, чотири солом'яні хатини — це і був дім Чен Сяосяо.

На подвір'ї стояли грубий стіл і чотири табурети, на столі красувалися п'ять глибоких глиняних мисок, від яких йшла пара. Молодша сестра вирвала свою руку з її долоні й швидко кинулася туди.

Матуся, пані Чен, якраз вийшла з кухні, тримаючи в руках кілька кукурудзяних пампушок, і, побачивши це, квапливо крикнула:

“Ланьлань, обережніше!”

“Мамо!”

Чен Сяосяо підійшла і взяла велику тарілку з рук пані Чен.

Пані Чен усміхнулася їй, потім подивилася на трьох дітей, які вже сіли, й наказала:

“Ви спочатку їжте, а мама піде занесе вашому батькові щось поїсти.”

Поставивши кукурудзяні пампушки на стіл, Чен Сяосяо повернулася і сказала:

“Мамо, ви їжте, я занесу батькові!”

“Не треба, ви спочатку їжте, я сама сходжу!”

Сказавши це, пані Чен повернулася й пішла на кухню, тож Чен Сяосяо довелося сісти на табурет.

Миска рідкої просяної каші, в якій видно було дно, та кілька кукурудзяних пампушок — це була вся їжа родини Чен на цілий день, тому що вони їли лише двічі на добу: один раз уранці, один раз увечері, і більше жодної їжі не мали.

Брати й сестри слухняно сиділи, і хоча родина Чен була злиденною, Чен Сяосяо зауважила, що в кожному русі її рідних відчувалися манери шляхетного дому, наче це були люди, виховані у великому знатному клані.

Не маючи колишніх спогадів, Чен Сяосяо могла лише заховати цей сумнів глибоко в серці.

Дивлячись на зголоднілих молодших, кожен з яких був худорлявої статури, Чен Сяосяо відчула змішані почуття: ще пів місяця тому вона мала всілякі смаколики, які не могла доїсти, а тепер змушена була їсти таке рідкісне для неї грубе зерно.

“Чому ви досі не їсте?”

Коли пані Чен вийшла з дому й побачила, що діти чекають на неї, на її виснаженому обличчі з'явилася заспокійлива посмішка. Вона підійшла до вільного місця, яке їй залишили, і сіла.

“Мамо, як батько?”

Чен Сяосяо за ці кілька днів трохи звикла спілкуватися з цими своїми родичами, пораненим батьком опікувалася мати, тому вона за ці дні його жодного разу не бачила.

Згадавши про чоловіка, який лежав у хаті, пані Чен поступово прибрала усмішку з обличчя, її вираз став ще гіркішим, і вона тихо промовила:

“Рани вашого батька занадто важкі, не кажучи вже про те, щоб покликати лікаря, у нас навіть харчування немає належного, як же тут одужаєш!”

Харчування?

Чен Сяосяо заніміла, вона мимоволі згадала перший день, коли прокинулася й з'їла одне варене яйце, яке, як подейкували, матуся позичила у селян із села Люшу, з чого було видно, що в домі справді голі стіни.

У цю мить вона не втрималася від зітхання: от якби вона мала QQ-ферму, було б так просто отримати курей, качок чи кроликів.

Щойно ця думка з'явилася, у голові Чен Сяосяо раптом пролунав механічний голос:

[Господар володіє QQ-простором, чи запустити його негайно!]

QQ-простір?

Її очі раптово округлилися, а тіло неконтрольовано затремтіло, в цю мить вона ледь не підскочила з табурета, несподівана радість була аж надто великою.

“Сяосяо, що з тобою?”

Пані Чен, яка сиділа поруч, помітила дивну поведінку своєї старшої доньки.

Молодші, які збиралися їсти, почувши це, подивилися на неї, вони з подивом втупилися в старшу сестру з дивним виразом обличчя.

Чен Сяосяо не могла їм нічого пояснити, тому підвелася й сказала:

“Мамо, ви спочатку їжте, я повернуся до кімнати на хвилинку!”

Не чекаючи згоди пані Чен, вона стрімголов кинулася назад до кімнати, де спала.

“Ця дитина, що з нею!” — трохи занепокоїлася пані Чен, подивилася на трьох дітей, які вже давно були голодні, й наказала: “Їжте, потім залишіть вашій старшій сестрі одну пампушку!”

***

Увійшовши до хатини, Чен Сяосяо сіла, схрестивши ноги, на дерев'яне ліжко, вона ледь не знепритомніла від цієї величезної несподіваної радості, що звалилася їй на голову, з усіх сил намагаючись заспокоїти серце, вона подумки промовила:

- Увійти в простір!

Наступної секунди перед очима спалахнуло, і вона опинилася на фермі зі своїх спогадів: хатинка, земля, ставок — усе це було сценою з QQ-ферми.

Справді, це й справді було правдою!

Чен Сяосяо збуджено підскочила, відчуваючи палке бажання закричати на весь голос.

Маючи цей простір, з чим би їй не довелося зіткнутися, вона зможе з усім упоратися.

За якийсь час дівчина, що втратила контроль над собою, поступово заспокоїлася.

Дивлячись на десять розораних ділянок землі, Чен Сяосяо трохи розгубилася:

“Хіба на початку в QQ-фермі не було лише шість ділянок землі?”

[Відповідь на запитання господаря: ферма, якою володіє господар, належить до простору високого рівня, тому використання починається з десяти ділянок.]

“Чудово!”

Чен Сяосяо було байдуже, високого він рівня чи ні, аби лише це приносило їй користь, то вже добре.

Раптом у її животі забурчало, Чен Сяосяо, яка весь цей час майже нічого не їла, тільки зараз усвідомила, що ледь не вмирає з голоду. Недовго думаючи, вона побігла в поле, нарвала кілька стиглих білих редьок і побігла до ставка. Вода у ставку була така прозора, що можна було побачити дно. Вона одразу ж вимила редьку й з хрускотом заходилася її їсти.

Соковита й солодка, за кілька укусів уся велика редька була з'їдена. Чен Сяосяо більше не відчувала голоду, не втрималася від зітхання:

“ Не думала я, що граючи кілька років у QQ-ферму, тепер нарешті маю можливість скуштувати їжу з цієї ферми.”

Повернувшись до краю поля й оглядаючи десять ділянок, вона мимоволі насупила брови:

“Невже мені доведеться власноруч рвати редьку?”

[Відповідь на запитання господаря: господар може керувати силою думки!]

Пролунав голос системи.

“Чудово!”

Чен Сяосяо зраділа, якщо можна так керувати, то це просто чудово, і відразу подумки промовила:

- Зібрати редьку!

Редька на полі вмить зникла, Чен Сяосяо на мить заціпеніла, але відразу про щось здогадавшись, знову запитала:

“А де такі речі, як магазин, склад, інструменти?”

[Відповідь на запитання господаря: господареві достатньо увійти до хатинки!]

Хатинка?

Із почуттям очікування вона ступила до хатинки, яка на вигляд мала всього тридцять квадратних метрів, окрім однієї кімнати, там залишалася маленька вітальня, де, крім простих дерев'яних меблів, більше нічого не було.

Увагу Чен Сяосяо привернув дисплей, вмонтований у стіну вітальні, який майже не відрізнявся від екрана комп'ютера, на ньому було чітко позначено саме те, що вона шукала: магазин, склад тощо.

Клацнувши на стрілку складу, вона побачила, що окрім 50 штук білої редьки, там було абсолютно порожньо, потім клацнула на магазин, і окрім червоної та білої редьки, там залишалася лише пасовищна трава. Вона негайно вибрала для посадки білу редьку, адже не знала, чи бачили місцеві люди коли-небудь червону редьку.

Засадивши десять ділянок білою редькою, Чен Сяосяо вирушила на пасовище й побачила, що на складі вже було дві курки, її серце затремтіло від шаленої радості, адже маючи це, можна було підживити тіло пораненого батька.

Щойно вона купила п'ять курей, щоб вирощувати їх, і збиралася прогулятися пасовищем, як Чен Сяосяо виявила, що хтось увійшов до її хатини.

“Старша сестро, чому ти сидиш на ліжку, швидше йди їсти, каша й пампушки вже охололи!”

~~~~~

прим.пер.

У дворі родини Чен є 4 хатини:

- в однній живуть Сяосяо та Ланьлань;

- в другій два брати Чженюань та Чженбінь;

- в третій мати Юйцінь та батько Біюань;

- а четверта - це кухня.

Кожна хатина має невеличкий коридорчик та одну кімнату.

Двір огороджений бамбуковою огорожею та має ворота.