Розділ 20 — Повільні зміни.

Обережно і тихо підвівшись із ліжка, Чен Сяосяо вислизнула з хати. Під тьмяним світлом місяця вона вийшла за поріг, тихенько причинила за собою хвіртку й попрямувала до ділянок за будинком.

Фея Нефритової лози випурхнула із простору. Озирнувшись довкола, вона невдоволено зморщила носик і промовила:

"Маленька господарко, тут, назовні, духовна енергія зовсім нікудишня, у нашому просторі набагато краще."

"Це місце, звісно, не можна порівнювати із простором!" — ледь помітно усміхнулася Чен Сяосяо. Вона зупинилася, роззирнулася і запитала: "Юйтен, як гадаєш, у якому місці найкраще зробити криницю?"

"О, для криниці місце не має значення, все одно це лише для того, щоб замилювати людям очі. Як на мене, посередині буде якраз добре!" — фея Нефритової лози невимушено тицьнула пальчиком і додала:

"Копіювання криниці з простору!"

Щойно ці слова злетіли з її уст, як перед ними просто з повітря з'явилася криниця, точнісінько така ж, як і в просторі.

Чен Сяосяо уже звикла до всіляких див, тому анітрохи не здивувалася. Вона підійшла ближче й зазирнула всередину — на дні криниці якраз виднілося чисте відображення круглого місяця, точнісінько такого, як той, що висів у небі.

"Господине, не хвилюйся, якщо я кажу, що річ можна скопіювати, то вона буде точнісінькою копією, без жодної вади!" — самовдоволено сказала дух Нефритової лози.

Чен Сяосяо із посмішкою кивнула.

"Маленька господарко, а тепер скопіювати поле, щоб ти могла посіяти рис?" — великі, схожі на дорогоцінні камені оченята маленької Юйтен лукаво забігали.

Подивившись туди, куди вказував її погляд, Чен Сяосяо трохи поміркувала й відповіла: "Юйтен, скопіюй поки що одне поле, а решту зробимо за кілька днів."

"Одне поле? Чому б не скопіювати все й одразу?" — зовсім розгубилася Юйтен.

Легко похитавши головою, Чен Сяосяо лагідно пояснила:

"Не можна виставляти все за один раз, інакше я просто не зможу пояснити іншим, звідки це взялося."

"Ну добре, як скажеш!"

Маленька Юйтен зовсім не зналася на земних справах та людських характерах. Вона була простодушною і слухалася лише свою господиню. Дівчинка знову відкрила свій крихітний ротик, змахнула ручкою, і перед ними з'явився готовий наділ землі.

"Господине, треба ще щось скопіювати?"

Зустрівшись із цим милим личком, Чен Сяосяо усміхнулася:

"Ходімо подивимося на місце, де ми збираємося тримати птицю."

"Ходімо!" — у Юйтен не було жодних заперечень.

"До речі, Юйтен, а ті загородки та гнізда, що облаштовані у просторі, можна перенести сюди?"

"Можно. Якого рівня наш простір, такого ж рівня загородки та гнізда ми можемо копіювати. Вищого рівня ми зробити не зможемо."

"Цього цілком достатньо, зараз же скопіюй одну таку загородку."

"Добре, це легко!"

Так, розмовляючи дорогою, вони швидко дісталися місця, призначеного для свійської птиці.

Під керівництвом Чен Сяосяо та завдяки магії феї Нефритової лози менш ніж за чверть години все було готово. Заодно вони витратили всі золоті монети із простору, щоб випустити назовні курчат та кроленят.

"Маленька господарко, навколо твого дому немає сусідів, може, заведемо собачок?" — запитала Юйтен, дивлячись на курчат та кроленят у новій загородці.

Трохи подумавши, Чен Сяосяо погодилася:

"Добре, давай заведемо собачок. До речі, одного собаки може бути замало, давай візьмемо двох. Так, якщо хтось надумає пробратися сюди серед ночі й щось украсти, собаки відразу це помітять."

"Двох собачок?" — на маленькому личку Сяо* Юйтен відобразилося розгублене занепокоєння.

Чен Сяосяо це швидко помітила й запитала:

"Що таке? Собак не можна скопіювати?"

Сяо Юйтен поглянула на неї і кивнула:

"Маленька господарко, щоб копіювати живих істот, наш простір має досягти п'ятдесятого рівня. Зараз ми можемо копіювати лише неживі предмети або те, що не рухається самостійно."

"Якщо не можна скопіювати, то ми можемо купити їх за золоті монети. Давай просто купимо двох песиків!"

"Господине, але ж наші золоті монети всі пішли на купівлю курчат та кроликів!"

"Ох…" — почувши це нагадування, Чен Сяосяо аж тепер згадала, що вони й справді витратили все до останньої монети.

Побачивши, що дівчина мовчить, Сяо Юйтен знову заговорила:

"Маленька господарко, якщо тобі потрібні золоті монети, це можна влаштувати. Але доведеться продати частину готового врожаю та птиці зі сховища, щоб виручити за них золото. Інакше ми ніяк не зможемо дістати двох песиків для охорони дому."

Окрім цього способу, інших варіантів отримати монети все одно не було, тому Чен Сяосяо погодилася, тихо сказавши:

"Сяо Юйтен, продай половину рису, курей та кроликів зі сховища. Золота нам знадобиться чимало."

"Добре, я зараз усе зроблю!"

Крихітна постать замиготіла, і Юйтен повернулася у простір. Буквально за кілька хвилин вона з'явилася знову, а разом із нею вискочили двоє песиків: один рудий, а інший чорно-білий у цятку. Обидва собаки відразу підбігли до Чен Сяосяо, крутячи хвостами й усіляко намагаючись вислужитися.

Побачивши таку реакцію, Чен Сяосяо запитала у Юйтен:

"Вони теж визнають мене своєю господинею? Вони розуміють мої слова?"

"Так, Маленька господарко, це твої віддані вихованці. Що б ти їм не наказала, вони беззаперечно все виконають. Усі тварини у просторі вважають господинею тільки тебе." — серйозно кивнула у відповідь Сяо Юйтен.

Цю істину Чен Сяосяо уже й сама встигла перевірити на власному досвіді. Вона тихо усміхнулася і промовила:

"На сьогодні досить, я повертаюся до хати спати."

"Господине, а як же ставок, про який ти казала?" — Сяо Юйтен зовсім не забула про цю справу.

Чен Сяосяо поглянула на вільну ділянку перед домом і відповіла:

"Не поспішаймо, зробимо за кілька днів. Якщо все з'явиться одночасно, це ні до чого доброго не призведе."

"Добре, як скажеш, маленька господарко!" — у Сяо Юйтен не могло бути заперечень.

Коли Юйтен повернулася у простір, Чен Сяосяо наказала двом собакам охороняти територію навколо дому на кілька десятків лі довкола. Якщо вони помітять чужинців — негайно проганяти, а якщо ті не захочуть іти — відразу кликати її. Що ж до диких звірів, які забредуть із гір, то їх можна було просто загризти на місці.

Обидва песики радісно закивали головами і щосили помчали виконувати наказ.

***

Наступного ранку Чен Сяосяо прокинулася від галасу. Почувши дзвінкі голоси молодших брата й сестри та гавкіт собак, вона потерла скроні, накинула верхній одяг, швиденько вмилася і вийшла на подвір'я.

"Рудий собако, не тікай! Тепер я твій господар, швидко йди сюди!" — кричав Чженбінь навздогін рудому песику.

Поруч маленька Ланьлань гладила ручкою чорно-білого собаку і весело щебетала:

"А мій білявчик найслухняніший, він спокійно стоїть тут і грається зі мною!"

Посередині подвір'я Чжен'юань, який саме стояв у стійці мабу, із заздрістю дивився на молодших, проте сам не рухався з місця.

"Чженбінь, Ланьлань, що ви тут влаштували!" — здивовано запитала Чен Сяосяо.

Щойно вона з'явилася, обидва собаки відразу підбігли до неї, почали крутитися біля ніг і лащитися, від чого малі аж роти пороззявляли від заздрощів.

"Старша сестричко, собаки тебе так люблять! А мене вони зовсім не слухалися, коли я їх кликала!" — поскаржилася Ланьлань, наче виказуючи образу.

Чен Сяосяо поглянула на чотирилапих помічників і з посмішкою промовила:

"Не Хвилюйся, надалі вони слухатимуться і тебе. Що ти їм накажеш, те вони й робитимуть. Але пам'ятай, що їх не можна ображати, бо собаки можуть розлютитися і вкусити, розумієш?"

"Розумію, старша сестро!" — залишилася цілком задоволеною Ланьлань.

Чен Чженбінь теж не втерпів і запитав:

"Старша сестро, а рудий собака буде мене слухатися?"

"Буде, звісно буде. Віднині ці собаки слухатимуться тільки нашу родину, а на чужих навіть не подивляться!"

"Як чудово! Тепер собаки залишаться вдома і допомагатимуть нам охороняти подвір'я!"

"А вдень ми візьмемо їх із собою на річку купатися!"

Слухаючи щебетання малечі, Чен Сяосяо лише мовчки посміхалася.

У цей час із кухні вийшла пані Чен. Побачивши щасливе обличчя старшої доньки, вона лагідно гукнула:

"Сяосяо, іди-но сюди, допоможи мені!"

~~~~~

прим. пер. У тексті часто згадується Нефритова лоза, що китайською Юй Тен, але такж Сяосяо зве її Юйтен або Сяо Юйтен - тобто маленька нефритова лоза. Щоб не плутатися я буду далі писати лише Юйтен та Сяо Юйтен.

Також Юйтен звертається до Сяосяо 'моя панночко' та 'маленька господарко'