Розділ 200 — V030: Відверте пояснення. Купа клопоту. (1)

Якщо про Гун Цзисюань казали, що вона гарна, мов фея, то для її матері виразу «сліпуча врода» було б навіть мало!

Шляхетна пані, яку я побачила, була вбрана в ніжно-зелену палацову сукню, на рукавах якої були вишиті ніжно-блакитні півонії, срібні нитки виводили кілька сприятливих хмар, а на грудях була широка смуга з ніжно-жовтого парчевого корсета. Довга спідниця розходилася з кожним кроком, кожний її жест випромінював величну шляхетність, змушуючи мимоволі дивитися на неї знизу вгору.

ЇЇ волосся було зібрано у вишукану зачіску, що відкривала скроні. У високому пучку навскоси стирчала шпилька з нефритовим драконом та феніксом. Ледь підведені брови, кокетливий погляд, витончене нефритове обличчя з легким макіяжем, були сповнені природної благородності та вишуканості — доводилося визнати, що ця пані Гун була неймовірно красивою.

Порівняти з нею, на думку Чен Сяосяо, можна було лише її наставницю: тільки вони удвох могли б змагатися між собою у вроді. Що ж до її власної матері, хоч вона й мала привабливу зовнішність, але через невпинну працю вдень і вночі протягом останніх десяти років, втративши можливість доглядати за собою, вона зовсім не могла змагатися з наставницею та цією красунею.

"Ти і є Сяосяо?"

Погляд пані Гун зустрівся з оцінювальним поглядом Чен Сяосяо. Вона кивнула й промовила:

"Справді, гарна дитина!"

"Сяосяо вітає тітоньку!" — м'яко посміхнулася Чен Сяосяо й вклонилася їй. — " Тітонько, ви така красуня, що я аж очей відірвати не можу! Раніше я б точно подумала, що ви старша сестра сестри Цзисюань!"

"Ти, маленька бешкетниця, справді вмієш говорити!"

Яка жінка не любить, коли її хвалять за красу, навіть найвродливіша не здатна уникнути цієї слабкості.

Розквітла від радості пані Гун підтягнула до себе Чен Сяосяо, уважно роздивилася її й посміхнулася:

"Ти теж гарна дитина, личком чарівна, наш маленький Сюаньцзунь знайшов собі чудову наречену!"

"Дякую красивій тітоньці за похвалу!" — із блискучою посмішкою відповіла Чен Сяосяо.

"Який у тебе солодкий язичок, недарма наш маленький Сюаньцзунь піддався твоєму обману!"

Пані Гун не втрималася й прикрила рот рукою від сміху. Що більше вона дивилася на цю дівчинку, то більше вона здавалася їй цікавішою за її власну доньку, яка була аж занадто тихою.

"Красива тітонько, ви помиляєтеся!" — Чен Сяосяо стиснула губи й промовила:

"Це він мене обдурив, хіба я вмію дурити людей!"

"Ви обоє варті одне одного!"

У цей момент Гун Цзисюань, яка мала власну думку щодо цього, не втрималася й втрутилася.

Чен Сяосяо скосила на неї око й посміхнулася:

"Сестро Цзисюань, це ти зараз зводиш особисті рахунки?"

"Нісенітниця, зовсім ні..."

На дівочому обличчі спалахнув рум'янець, і Гун Цзисюань квапливо закрила рот, зробивши оком знак Чен Сяосяо, щоб та не видала її секрет!

"Хі-хі-хі..."

Чен Сяосяо задоволено розсміялася: вона знала, що пані Гун не відомо про маленький секрет її доньки.

Дії двох дівчат, звісно ж, не сховалися від очей пані Гун. Вона не стала викривати вчинки двох дівчат, а перевела тему:

"Чому я не бачу вашої наставниці та пані Чен?"

"О, красива тітонько, мій вчитель, наставниця та мати тимчасово пішли в одне місце й повернуться лише за кілька днів. Перепрошую, красива тітонька, що змушую вас чекати на їхнє повернення!"

Чен Сяосяо почувалася трохи винуватою: хай там як, зараз у домі лише їй зручно зустрічати її, а батько та інші лише привіталися й пішли.

"Пішли?"

Пані Гун була не з тих, кого легко дурити. Вона зблиснула красивими очима, простягнула нефритовий палець і торкнулася чола Чен Сяосяо, мовивши:

"Маленьке дівчисько, ще наважуєшся напускати туману перед тітонькою? Хочеш, щоб тітонька тебе провчила, аби ти сказала правду?"

"Красива тітонько..." — Чен Сяосяо почала кокетувати, намагаючись проскочити!

Пані Гун підняла свої ясні очі й злегка пирхнула:

"Краще зізнавайся чесно, інакше й не думай втекти!"

"Я кажу правду, красива тітонько..."

"Гм-м-м..."

Звук розтягнувся, і пані Гун зовсім не піддалася на це. Вона пильно дивилася на неї, ніби намагаючись проникнути в саму душу Чен Сяосяо.

Перед іншими ще можна було викрутитися, але перед цією пані Гун Чен Сяосяо більше не могла грати свою роль. Наслідуючи манеру маленької Юйтен, вона почала крутити пальчиками, злегка надула губки й не промовила жодного слова.

Дивлячись на її вигляд, пані Гун і сміялася, і сердилася. Вона простягнула руку й легенько вщипнула її за надуту щоку, промовивши:

"Подивіться на цей вигляд, саме так ти й привабила нашого маленького Сюаньцзуня? Цей вигляд і справді такий милий, що мені аж самій хочеться вкусити!"

"Пхи..."

Почувши слова матері, Гун Цзисюань розсміялася. Коли це востаннє мати казала такі пустотливі слова? Здається, тільки в дитинстві вона так дражнила її. А тепер, побачивши сестричку Сяосяо, знову показала цю сторону. У цю мить вона відчула таку теплоту та щастя.

Пані Гун кинула швидкий погляд на доньку, а потім на приголомшену дівчину, негайно набрала поважного вигляду й суворо промовила:

"Швидше кажи!"

"Красива тітонько, ви... ви набагато миліша за сестру Цзисюань!"

Отямившись, Чен Сяосяо мимоволі похитала головою, справді не маючи з нею ради.

Повівши очима, Чен Сяосяо розквітла яскравою посмішкою й промовила:

"Красива тітонько, ви ж ще не бачили главу Цінь та володаря Долини Цзі? Може, спочатку покликати їх сюди?"

"Та ну, кілька стариганів, на що там дивитися? Я вже й не знаю, скільки разів їх бачила, зараз вони мені не цікаві!"

Пані Гун граційно змахнула рукою, кинула на неї погляд і промовила:

"Маленька бешкетниця, не переводь тему. Грати зі мною в це — ти ще занадто зелена!"

"Добре, красива тітонько, ви виграли!" — безпорадно похитала головою Чен Сяосяо, їй залишалося тільки визнати поразку.

"Кажи швидше!"

Погляди матері й доньки були прикуті до неї, ніби цього разу вони обов'язково мали витягти з неї все до подробиць.

Чен Сяосяо безпорадно промовила:

"Красива тітонько, навіщо ви прибули, ми всі знаємо. Але чи знаєте ви, який рівень самовдосконалення у моєї наставниці?"

"Твоя наставниця хіба не на середині рівня Бойового Імператора?" — легко підняла брови пані Гун.

Гун Цзисюань кивнула й промовила:

"Справді, коли я бачила наставницю* Мо кілька днів тому, вона була на середині рівня Бойового Імператора!"

(в оригіналі шиму, що дослівно значить дружина вчителя/майстра/ так як ‘дружина вчителя’ якось не дуже звучить як звернення, буде - наставниця )

"Пані Гун та сестра Цзисюань мають знати, що наш старійшина Ін також прорвався з середини рівня Бойового Імператора безпосередньо до піку, а потім одразу піднявся до Бойового Монарха, правда?"

"Сяосяо, що ти маєш на увазі?" —зіниці пані Гун звузилися, і вона здивовано запитала.

Чен Сяосяо кивнула з серйозним виразом обличчя й тихо промовила:

"Так, кілька днів тому глава Цінь та інші дали мені партію ресурсів. Щоб вони побачили все на власні очі, я домовилася з ними про місячний термін. Через місяць я змушу наставницю прорвати пік Бойового Імператора й одразу піднятися до Бойового Монарха!"

"А..." — тихо вигукнула Гун Цзисюань, у її блискучих очах з'явився шок, і вона напряму запитала:

"Сяосяо, ти хочеш сказати, що наставниця Мо зараз готується до прориву?"

Посміхнувшись, Чен Сяосяо мовчки кивнула.

Пані Гун увесь час пильно дивилася на неї й, звісно, бачила, що та не бреше. Вона зблиснула красивими очима й запитала:

"Твій вчитель супроводжує твою наставницю? І твоя мати теж там?"

"Так!" Хоч Чен Сяосяо й не розуміла значення її слів, все ж кивнула й не стала приховувати.

"Тоді чудово!"

З серйозним виразом обличчя пані Гун перевернула руку, дістала два просторові персні й простягнула їх їй, промовивши:

"Сяосяо, це ресурси від нашого Палацу Безсмертних Звірів. Зараз я на піку Бойового Імператора. Я негайно приєднаюся до твоєї наставниці й буду прориватися разом із нею. Ти зможеш це зробити?"

"Це..."

Це було несподівано, аж занадто несподівано!

Чен Сяосяо кілька разів кліпнула очима, бачачи, що пані Гун була серйозною та зосередженою, зовсім не жартуючи.

"Тітонько Гун, ви не зачекаєте, поки прорветься моя наставниця, щоб потім спробувати?"

"Яка ще тітонька?"

Пані Гун розквітла усмішкою, від якої всі квіти тьмяніли, а її прекрасне обличчя випромінювало впевненість. Вона промовила:

"Сяосяо, якщо ти навіть можеш змусити свою наставницю з середини рівня Бойового Імператора одразу піднятися до Бойового Монарха, хіба ти не маєш впевненості щодо мене?"

"Е-е, та ні, я..." — Чен Сяосяо гірко посміхнулася й похитала головою.

"Якщо так, то веди мене до своєї наставниці та матері!"

Пані Гун прийняла рішення, а потім незадоволено насупилася й додала:

"У мене немає жодного бажання чекати місяць разом із купою стариганів!"

"Е-е..."

Подивившись на пані Гун, Чен Сяосяо не втрималася й запитала іншу дівчину поруч:

"Сестро Цзисюань, ти впевнена, що це твоя мати, а не сестра?"

"Пхи..."

Гун Цзисюань знову втратила стриманість. Пані Гун незадоволено промовила:

"Не мели дурниць, швидко веди мене до своєї наставниці!"

"Добре!"

Зустрівшись із владною та неймовірно чарівною красунею-тітонькою, Чен Сяосяо вирішила забрати її разом із ними: все одно одним більше, одним менше — різниці немає.

Підвівшись, Чен Сяосяо не забула забрати просторові персні й з посмішкою звернулася до них:

"Красива тітонько, йдіть за мною!"

Мати й донька підвелися й пішли за нею до спальні павільйону Нефритової Лози!

Е-е...

Очевидно, вони обидві були здивовані, що їх привели до спальні: це місце здавалося зовсім невідповідним!

Чен Сяосяо помітила їхні сумніви, але пояснювати не стала, а лише промовила:

"Будь ласка, розслабте тіло й розум, а потім заплющте очі, добре?"

Це не було проблемою, тому мати й донька одночасно заплющили очі. Наступної миті вони почули тихий вигук:

"Зібрати..."

Тіло гойднулося за її голосом, а потім знову набуло рівноваги.

"Можна розплющити очі!"

Почувши це, мати й донька повільно розплющили очі. Те, що постало перед ними, було абсолютно новим місцем, від чого вони здивовано застигли, не спроможні вимовити й слова.

"Сяосяо, ти ..."

Пролунав знайомий голос, а потім тихий вигук:

"Пані Гун..."

"Пані Мо..."

З першого ж погляду вони побачили двох жінок, які виходили з одного подвір'я. Однією з них була Жун Цзінші. Підходячи до них, вона промовила:

"Пані Гун, коли ви прибули?"

"Я тільки-но прибула..."

Пані Гун злегка посміхнулася, її погляд упав на жінку поруч, і, помітивши, що обличчя тієї має спільні риси із Сяосяо, вона одразу промовила:

"Це, мабуть, пані Чен? Я пані Гун із Палацу Безсмертних Звірів, мати Гун Цзисюань!"

"Пані Гун, доброго дня, ласкаво просимо, ласкаво просимо!"

Коли пані Чен побачила неймовірно красиву пані, вона почувалася трохи ніяково, але відповіла з посмішкою.

"Сестричко Сяосяо, тут так гарно..."

Побачивши красиві пейзажі навколо, Гун Цзисюань не втрималася від тихого захоплення.

Пані Гун швидко оглянула все довкола й запитала:

"Це місце, мабуть, є особистим простором Сяосяо? Це справді дивовижно, що воно змогло стати цілим маленьким світом. Вірю, що зрештою будь-яка істота зможе тут жити!"

"Мабуть!" — просто відповіла Чен Сяосяо.

Жун Цзінші подивилася на свою невістку й посміхнулася:

"Ходімо, я проведу вас із донькою. У Сяосяо тут чимало скарбів, і всі вони — речі, про які ми раніше й не чули."

"Тоді я з радістю все роздивлюся!"

Група красунь розпочала огляд простору.

Гун Цзисюань потягнула Чен Сяосяо за руку й удавано незадоволено промовила:

"Сестричко Сяосяо, ти чиниш нечесно! Маючи таке чудове місце, ти не привела мене сюди пограти раніше!"

"Е-е..."

Чен Сяосяо безпорадно приклала руку до чола й промовила:

"Сестро Цзисюань, мої батьки, вчитель та наставниця увійшли сюди вперше, і то лише заради прориву наставниці. Це не те місце, куди можна приходити коли заманеться."

"О, ось воно що!" — чарівно усміхнулася Гун Цзисюань, дивлячись на прекрасні пейзажі:

"Це справді чудове місце. Я так заздрю тобі та старшому братові Мо. У майбутньому це буде ваш особистий рай, де вас ніхто не турбуватиме!"

"Це дерево таке гарне, воно ще й плоди дає?"

"Сяосяо каже, що це кришталеве фруктове дерево, воно даватиме плоди!"

"..."

"Що це за озеро? Чому з одного боку від нього віє крижаним холодом, а з іншого — палає спекою?"

"Сяосяо каже, що це озеро Інь-Ян. Це дуже цінна річ, але нам краще не підходити надто близько, це небезпечно!"

"..."

"Зелений степ! Цей степ чималенький, він майже такий самий, як рівнини у зовнішньому світі!"

"Так, це чудове місце, де Сяосяо вирощує духовних птахів!"

"..."

"Який величезний ліс! До того ж звідти підіймається люта аура. У цьому лісі чимало духовних та священних звірів, і всі вони рідкісних видів!"

"Усіх цих духовних та священних звірів Сяосяо може закликати!"

"Що?"

Вигукнула пані Гун. Вона уважніше відчула ауру й зрозуміла, що в лісі є щонайменше кілька сотень тисяч духовних та священних звірів. Вона знову була шокована й витріщила очі, пильно дивившись на дівчинку перед собою, ніби перед нею була не красива дівчинка, а якийсь монстр.

"Е-е, красива тітонько, коли ви так на мене дивитеся, мені стає ніяково!" — безпорадно знизала плечима Чен Сяосяо.

"Монстр, справжній монстр! Я думала, що наш маленький Сюаньцзунь вже достатньо дивовижний, але не очікувала, що ти, маленька бешкетниця, виявишся ще більшим дивом..."

Пані Гун похитала головою й промовила до жінки поруч:

"Пані Чен, я вам заздрю!"

Потім вона повернулася до іншої й додала:

"Пані Мо, я вам і заздрю, і ревную!"

"Пхи..."

"Хі-хі-хі..."

Усі були розважені словами пані Гун і прекрасно розуміли підтекст її слів.

"..."

***

Огляд усього простору зайняв понад годину. Коли всі повернулися до вітальні будинку, пані Гун із донькою ще якийсь час із цікавістю розглядали оздоблення цього нового середовища.

Хоч у просторі й не було слуг, на щастя, ніхто з них не любив розкошів. Іноді зробити щось власноруч і насолодитися результатами своєї праці було в задоволення для кожного.

Чен Сяосяо особисто заварила для всіх чай. У цей час з'явився Мо Юйцзе, який досі медитував. Побачивши тут пані Гун, він також був трохи здивований.

Після привітань усі зрозуміли: щоб прорватися до Бойового Монарха, саме простір Чен Сяосяо є ключовим чинником.

"Сестричко Сяосяо, якщо так, чому б тобі не дозволити главі Цінь та іншим увійти сюди?"

Гун Цзисюань була впевнена, що після пояснень вони неодмінно погодяться увійти.

Погляди чотирьох інших старших також зупинилися на ній, очікуючи на її відповідь.

"Не можна!" — Чен Сяосяо злегка похитала головою й промовила: "Чесно кажучи, я взагалі не збиралася нікому допомагати. Якби не поява вчителя, наставниці та глави Цінь, я б не відкрила цей простір і тим більше не погодилася б допомагати долати бар'єри!"

"..."

Вони перезирнулися, поміркували й миттєво зрозуміли її задум. Натомість Гун Цзисюань не стала заглиблюватися й прямо запитала:

"Чому?"

"Занадто багато клопоту!" — Чен Сяосяо зиркнула на неї, а потім повільно оглянула свою вітальню й спокійно промовила:

"Окрім того, при вході в мій простір виникає певний контракт!"