Розділ 204 — V032. Радість і здивування старих. Поїздка у справах. (2)

Коли вони повернулися до головної садиби, слуга передав, що батько кличе їх обох.

Підійшовши до кабінету, вони побачили Чен Біюаня та управителя Чжоу.

"Тату, дядьку Чжоу..."

"Тестю, дядьку Чжоу..."

"Прийшли? Сідайте!" — кивнув Чен Біюань, пропонуючи їм сісти.

Чжоу Цзіньцзян із посмішкою запитав:

"Старша панночко та зять знову ходили саджати персики?"

"Звісно! А що, дядьку Чжоу, маєте якісь зауваження?" — підняла брови Чен Сяосяо.

"Ніяких!" — засміявся Чжоу Цзіньцзян, згадавши ніжне поводження цієї пари цими днями: їм справді було байдуже до чужої думки.

"То й добре!"

Чен Сяосяо закрила цю тему й запитала батька:

"Тату, щось сталося?"

"Річ у тім, що старійшина Вень зараз у місті наглядає за будівництвом маєтку графа. Він один не впорається, тому хоче набрати групу людей у місті й просить вас приїхати подивитися." — пояснив ситуацію Чен Біюань:

"Сяосяо, відкладіть свої справи на день-два. Справа старійшини Вень термінова, там не має бути помилок."

"О..."

Допомогти було неважко, але Чен Сяосяо зацікавилася іншим:

"Яких людей ми плануємо набирати? Охорону?"

"Так, нашому дому потрібно чимало людей, зараз ми справді не встигаємо," — сказав Чен Біюань, масажуючи скроні. — " Щодо того, які люди нам потрібні, ви з Сюаньцзунем можете підійти та подивитися. Тож вирушайте і вирішіть усе разом."

"Старша панночко, це неважка справа. Ви із зятем можете просто прогулятися й розважитися!" — посміхнувся Чжоу Цзіньцзян.

"Ви так легко кажете, а це може розтягнутися на кілька днів."

Дівчина не збиралася відмовлятися від допомоги родині, тим паче розуміла намір батька: найкраще було б укласти з набраними людьми контракт господаря й слуги, щоб потім не перейматися їхньою вірністю.

"Зробите справу й повертайтеся," — промовив Чен Біюань і звернувся до майбутнього зятя:

"Сюаньцзюнь, подбай про Сяосяо, у неї ще замало досвіду в таких поїздках."

"Тестю, будьте спокійні, ми з Сяосяо все владнаємо й усе буде добре!" — серйозно запевнив Мо Сюаньцзюнь.

"Що за жарти? Що зі мною може статися!"

"Краще б нічого!" —зиркнув на неї Чен Біюань. Він добре пам'ятав, як минулого разу вона ледь не втратила життя.

Побачивши погляд батька, Чен Сяосяо слухняно замовкла.

Вони обговорили ще кілька деталей та речі, на які слід звернути увагу в місті.

…

Того вечора Чен Сяосяо вивела пані Гун із простору: вона провела там достатньо часу, і якщо прорив був можливий, він мав ось-ось статися.

***

Наступного дня Чен Сяосяо знайшла Гун Цзисюань і, бачачи її сяйливе від щастя обличчя, трохи пожартувала над нею, а також нагадала, що її мати вже вийшла і їй слід усе їй розповісти.

Гун Цзисюань погодилася, що час настав, і запевнила, що все владнає.

Дізнавшись, що молодята вирушають у справах на кілька днів, вона побажала їм успіху.

Старий Ін, дізнавшись про їхню поїздку, виявив бажання їхати з ними.

Зважаючи на те, що вдома залишалися старі монстри й нічого поганого статися не могло, Чен Сяосяо погодилася. Зрештою, додаткова допомога в дорозі не завадить!

Старі монстри, які залишалися вдома, запевнили дівчину, що в маєтку все буде спокійно, і закликали її не турбуватися.

Екіпаж, запряжений шістьма священними звірами — сніговими барсами, залишив Священну Землю Центральних Рівнин.

Зараз у Священній Землі Центральних рівнин було кілька типів екіпажів:

Перший — запряжений одним духовним звіром, для охорони;

Другий — двома духовними звірами, для учнів;

Третій — чотирма духовними звірами, для старійшин;

і четвертий — шістьма духовними звірами, для Чен Біюаня.

Щодо екіпажу Чен Сяосяо, він був запряжений шістьма священними звірами — сніговими барсами, і це був її особистий екіпаж, який вона використала вперше після створення.

Молодята сиділи всередині, а старий Ін із самовдосконаленням Бойового Монарха став візником! Його це зовсім не бентежило: він комфортно вмостився зовні, пив мед нефритових бджіл і дозволив барсам бігти самим.

Снігові барси, які вже мали духовний розум, не потребували постійного нагляду — їм достатньо було вказати напрямок.

Поява такого екіпажу миттю викликала ажіотаж!

Духовні звірі й так були рідкістю, а бачити, як у Священній Землі Центральних рівнин запрягають шістьох священних звірів, викликало в усіх хвилю заздрості й подиву.

Звісно, більшість цікавилася, кому належить цей каретний виїзд, і деякі роззяви навіть йшли слідом на відстані.

"Старша панночко, зятю, провчитити їх?" — Хоч вони і були далеко, але хіба старий Ін не розумів, про що думають ці люди.

Чен Сяосяо це не турбувало:

"Не треба, не звертай уваги!"

Вона знала, що така карета приверне увагу, і це було цілком природно.

"Слухаюся, старша панночко!"

…

Невдовзі новина про цей екіпаж поширилася всім повітом Цін'ань, і люди з усіх усюд виглядали, аби побачити, хто всередині.

***

Після дня й ночі дороги, на другий день пополудні екіпаж з'явився в повітовому місті.

Незвичайний виїзд привернув загальну увагу, лунали різноманітні здогадки.

Отримавши звістку, старійшина Вень із кількома охоронцями вийшов назустріч.

Урешті-решт біля найбільшого заїзду в місті карета зупинилася.

"Старійшино Ін, ви особисто прибули!" — старійшина Вень дещо здивувався, побачивши найсильнішого майстра родини Чен, але згадавши про пасажирів, усе зрозумів. Усі знали, кого старий Ін поважає найбільше.

У цей час штори розсунулися, і першим з'явився Мо Сюаньцзюнь.

Старійшина Вень склав руки у привітанні і вклонився:

"Молодий господарю!"

"Старійшино Вень!" — кивнув той і повернувся, щоб допомогти дівчині вийти.

"Юна панночко!"

"Старійшино Вень!"

Усі обмінялися привітаннями.

Глядачі, побачивши двох казково вродливих молодих людей, почали стиха обговорювати їх. Вони здогадувалися, хто це, адже про будівництво маєтку графа знали всі, і якщо люди з маєтку поводилися так шанобливо, це були господарі.

Дехто з практиків навіть упізнав їх:

"Це ж вони! Божественний Провидець з Храму Небесної Таємниці та панянка Чен!.."

"Не дарма кажуть, що вони ідеальна пара! Але чому вони тут?"

"Невже в місті щось сталося?"

"Як і слід було очікувати від Священної Землі Центральних Рівнин Центральних рівнин, один лише цей екіпаж коштує цілого статку!"

″…″

Під ці розмови вони увійшли до заїзду, а карету забрали охоронці родини Чен.

Цей заїзд також належав маєтку Ціншань, і хоч робітники не бачили Чен Сяосяо раніше, це не завадило їм упізнати її.

Під гостинне привітання господаря закладу група пройшла до заздалегідь підготовленого дворика.

Трохи освіжившись із дороги, Чен Сяосяо попрямувала до невеликої вітальні, щоб зустрітися зі старійшиною Венем.

"Старійшино Вень, як справи в місті?" — щойно присівши, одразу запитала дівчина.

Старійшина Вень посміхнувся:

"Все добре, тільки бракує людей, тому довелося доповісти патріарху та подивитися, як вирішити цю проблему."

"Якщо так, сьогодні ж оголосимо, що графський маєток набирає охорону!" — Чен Сяосяо не хотіла марнувати час.

″Юна панночко, в місті людно, але знайти когось справді вартого буде непросто.″ — зауважив старійшина Вень. — "Найкраще залучати майстрів рівня Бойового Майстра. Звичайно, якщо є відповідні Бойові Воїни, їх теж можна розглянути."

"Добре, старійшино Вень, ви краще знаєтеся на вимогах. Позначте критерії, а щодо їхньої вірності — це моя турбота. Я зроблю так, щоб вони були абсолютно віддані родині Чен!"

Бачачи її впевненість, старійшина Вень кивнув.

У цей час Мо Сюаньцзюнь повільно промовив:

"Сяосяо, як саме ти плануєш набирати людей?"

"О, у тебе є якась ідея?" — із цікавістю запитала дівчина.

"Чи гарна ідея, не знаю, але якщо вже набирати, то масштабніше — влаштувати турнір на арені!"

"Турнір на арені?" — здивувався старійшина Вень. — "Молодий господарю, це ж лише набір охорони, навіщо арена?"

"Так не можна казати!″ — байдуже посміхнувся Мо Сюаньцзюнь. — ″Сяосяо, скільки людей треба набрати?"

"Щонайменше двісті!" — відповіла Чен Сяосяо й запитала старійшину:

"Старійшино Вень, двохсот людей має бути достатньо?"

"Двісті — це небагато, нам потрібно чимало людей. Але якщо знайдемо хоча б двісті гідних кандидатів, це буде чудово."

"Чи знайдемо людей — залежить від того, скільки з них зазіхнуть на ресурси нашої Священної Землі Центральних Рівнин Центральних рівнин. Якщо я не помиляюся, двісті людей ми точно наберемо!" — з надзвичайною впевненістю посміхнувся Мо Сюаньцзюнь.

Згадавши про ставлення людей до Священної Землі Центральних Рівнин, старійшина Вень кивнув, а потім запитав:

"А чому ви вирішили використовувати саме арену?"

Хе-хе-хе.

Мо Сюаньцзюнь засміявся пояснив:

"Старійшино Вень, серед людей, яких ми наберемо, обов'язково знадобляться кілька командирів та їхніх заступників. У нашому світі панує закон сили. Якщо ті, хто посяде перші три місця, окрім нагороди отримають ще й такі посади, це має стати для них неабиякою приманкою!"

"Чудова ідея!" — зрадів старійшина Вень.

"Крім того, на арені ми побачимо їхні здібності й характер у критичні моменти. Гідних приймемо, а підлих, навіть із високим самовдосконаленням, проженемо!"

Почувши слова старійшини Веня, Чен Сяосяо ніжно посміхнулася:

"Старійшино Вень, щодо цього не турбуйтеся. Кожен, хто увійде до нашої родини, матиме лише одну рису — абсолютну відданість родині Чен!"

"Старша панночко, ви маєте на увазі..."

"Зараз не час заглиблюватися в деталі. Коли повернетеся до маєтку, все зрозумієте. А поки просто повірте мені!"

"Добре!"

***

За годину.

У місті з'явилася нова тема для обговорень: відзавтра графський маєток оголошує набір до загону охорони через турнір на арені!

Усі охочі віком від 15 до 60 років, із самовдосконаленням від Бойового Воїна до Бойового Монарха, могли вийти на арену. Майстри рівня Бойового Короля й вище могли претендувати на посади старійшин!

Усі ресурси для самовдосконалення надавав графський маєток. Єдина умова — абсолютна вірність графу, зрада каралася смертю!

Було засновано три категорії нагород за результатами змагань.

До першої належав переможець, який посяде перше місце: він стане командиром новобранців-охоронців і отримає особливий приз — духовного звіра як їздову тварину, порцію духовної води та три духовні рослини!

До другої категорії належали ті, хто посяде друге та третє місця. Вони стануть заступниками командира й отримають по порції духовної води та три духовні рослини.

До третьої категорії увійшли учасники, які посядуть четверте, п'яте, шосте та сьоме місця. Їм дістанеться звання лідерів малих загонів і нагорода у вигляді трьох духовних рослин.

Окрім можливості бути охоронцем, саме ці неймовірні призи найбільше розпалили жагу незліченних практиків.

Щоправда, щойно ця звістка розлетілася довкола, вона миттєво здійняла таку бурю, що все повітове місто Цін'ань мало не перевернулося догори дриґом.

Новина швидко поширилася, і незліченна кількість практиків поспішила до повіту Цін'ань, щоб взяти участь у вербуванні.

***

Поки зовні вирували пристрасті, Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзюнь залишалися спокійними.

За годину повернувся старійшина Вень разом із міським головою.

"Старійшино Вень, щось сталося?" — запитала Чен Сяосяо, помітивши його стурбований вираз обличчя.

"Старша панночко, молодий господарю, це міський голова Чжан, він тимчасово допомагає з управлінням."

"Підлеглий Чжан Шуйцзі вітає панянку й молодого господаря!" — огрядний чоловік шанобливо вклонився.

"Пане Чжан, сідайте," — відповів Мо Сюаньцзюнь, а Чен Сяосяо просто кивнула.

Після того, як вони сіли, Мо Сюаньцзунь глянув на них і запитав:

"Чи не через безлади зовні ви прийшли?"

"Так! Практики, почувши новину, яку ми оприлюднили, збожеволіли. Вони почали битися та вбивати один одного через суперечки. Кілька людей уже загинули лише за годину!″ — бідкався Чжан Шуйцзі.

Проти всіх цих практиків у тутешнього пана Чжана, вочевидь, не було жодної ради, тож йому залишалося лише благати про допомогу своїх покровителів.

Мо Сюаньцзюнь усе обдумав і запитав:

"Сяосяо, як усе влаштуємо? Може, відправимо старого Іна провітритися на вулицях?"

"Молодий зятю!" — донісся вигук звідкись збоку. В ту ж мить перед ними виросла постать старого Іна, який скрушно пробурчав:

"Мені ті малявки геть не цікаві!"

"Ха-ха-ха," — тихо засміялася Чен Сяосяо. — "Старий Іне, годі вже тут удавати сердешного. Візьми з собою десяток білих тигренят і десяток синіх вовченят, виведи їх на прогулянку, а далі нехай самі патрулюють місто. Тобі не доведеться невідривно за ними стежити. Ну що, йде за згоду?"

"Іде, жодних проблем!" — почувши, що роль няньки скасовується, старий Ін миттєво закивав головою.

Чен Сяосяо вийшла на подвір'я і змахнула рукою. Поки пан Чжан стояв ні живий ні мертвий від подиву, просто посеред двору з повітря з'явилися десять величезних тигрів та десять синіх вовків. Їхня люта, грізна аура змусила чиновника затремтіти як осиковий лист.

Старий Ін теж випустив свого їздового звіра — того самого Вогняного Лева, на якому колись їздила Чен Сяосяо. Величезний лев постав перед ними, наче справжній володар, і старий Ін без зайвих церемоній заскочив йому на спину.

Перед цим Чен Сяосяо потайки наказала цим створінням, які вже еволюціонували до рангу священних звірів, вирушати на патрулювання. Настанова була простою: якщо побачать когось, хто зчинив бійку — не розбиратися, хто правий, а хто винен, а відразу забивати на смерть лапою.

"Ррраууу! —

Ууу-вооо! —"

Поява цього патрульного загону священних звірів супроводжувалася оглушливим ревом. Грізний рев священних звірів розійшовся потужною луною по всьому місту, змусивши присутніх заціпеніти від невимовного жаху.

Невдовзі люди збагнули, чому ці священні звірі постали перед ними. Виявилося, що це був загін правопорядку, випущений маєтком графа Чжун’юань. Будь-хто, хто наважиться зчинити бійку чи влаштувати різанину, неминуче буде розчавлений цими звірами на місці.

І майстри рівня Бойового Імператора не стануть винятком!

Лише тоді пихаті та зухвалі практики нарешті втихомирилися, більше не наважуючись провокувати нові конфлікти.

Надалі ці священні звірі, наче розумні людські істоти, розмірено походжали вулицями міста.

Спочатку переляканий люд щодуху розбігався і ховався від них. Проте згодом усі помітили, що хижаки ні на кого не нападають без причини — їхніми жертвами ставали виключно порушники спокою.

А коли всі побачили, як якесь чотири- чи п'ятирічне маля, що взагалі не знало страху, з цікавості вхопило Білого Тигра за хвоста, а велетенський хижак слухняно дозволив це зробити й навіть не розлютився, натовп заціпило від подиву.

Сміливці почали підходити ближче й торкатися звірів рукам. Доки людьми керувала суто безневинна цікавість, священні звірі не мали нічого проти. Однак на тих, хто затаїв у серці лихі наміри, чекав цілком очевидний і жахливий кінець.

…

Минав час, і мешканці міста поступово звикли до присутності незвичайних патрульних. Звісно, прості селяни все одно побоювалися їх, але принаймні це більше не викликало паніки чи тисняви на вулицях.

***

Наступного дня!

На площі перед новозбудованим графським маєтком уже звели бойову арену.

Щойно на світ зайнялося, там почали збиратися перші практики, очікуючи на початок змагань.

Кожен із них прагнув пробитися хоча б до першої сімки. Адже окрім щедрих скарбів, вони могли отримати бодай маленьку, але офіційну посаду, що для звичайних мандрівних практиків було неймовірно привабливою пропозицією.

Сонце піднімалося дедалі вище, і перед помостом збиралося все більше й більше практиків.

Під кінець години Дракона (з 07:00 до 09:00), ближче до дев'ятої ранку, на площі нарешті з'явилися організатори!

Цього разу ведучими змагань виступили старий Ін та старійшина Вень.

Поки двоє старійшин родини Чен стояли на помості, міський голова Чжан Шуйцзі також з'явився на площі. Проте він прийшов лише як глядач, адже не мав жодного права втручатися в хід цієї справи.

Що ж до Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзюня, то вони вдвох увійшли до магічного простору й спостерігали за ареною з одного з дахів вілл. Сьогодні вони не збиралися з'являтися на публіці, а хотіли лише подивитися, скільки людей прийде на відбір.

Побачене нітрохи не розчарувало Чен Сяосяо, а маленька Юйтен поруч аж защебетала від захвату:

"Юна господине, зятю, там справді з'явилися Бойові Королі! Невже вони й справді братимуть участь у змаганнях?"

Для цього континенту Бойові Королі вже вважалися могутніми майстрами, які зазвичай не показувалися просто так на людях. Проте зараз вони не просто прийшли — їх було щонайменше кілька осіб!

Якщо ці люди візьмуть участь, вони запросто зможуть загарбати всю першу сімку нагород!

"Ти знаєш їх?" — запитала Чен Сяосяо у чоловіка поруч.

Мо Сюаньцзюнь уважно розгледів їх, а тоді похитав головою:

"Я їх не знаю. Скоріш за все, це вільні практики, інакше вони б не наважилися брати участь. Звісно, є ймовірність, що це люди інших впливових кланів, які навмисно намагаються проникнути до родини Чен!"

"Хі-хі, як цікаво! Такі люди — це ж просто чудово! Юна господине, зачекайте трохи, ми укладемо з ними контракт господаря й слуги, і поглянемо, як вони після цього зможуть зберігати вірність своїм колишнім господарям!"

"Справді. І байдуже, чиї вони посіпаки — щойно укладуть божественний контракт, подивимося, на що вони будуть здатні!" — не втримався від сміху Мо Сюаньцзюнь.

На губах Чен Сяосяо заграла легка усмішка. Саме тому, що вона мала такий козир, дівчина абсолютно не переймалася, чи є серед кандидатів підіслані шпигуни. Адже завдяки магічному контракту ці люди відтепер будуть віддані лише її родині й більше ніколи не зможуть діяти в чужих інтересах.

"Тиша!.."

Голос старого Іна пролунав не надто голосно, але від його тіла раптом хлинула така потужна духовна енергія, що вона, мов розбурхана невпинна хвиля, прокотилася на всі чотири боки.

Миттєво кілька сотень людей внизу повністю замовкли. Їхні обличчя спотворив переляк, і ніхто з них навіть помислити не міг про опір. Навіть кілька практиків рівня Бойового Короля здригнулися від жаху.

Вони й уявити не могли, що цей непримітний з виду старий, який здавався звичайнісіньким дідусем, виявиться настільки неймовірно сильним.

"Гаразд. Усі умови були оголошені ще вчора, тож, думаю, кожен із вас усе чудово розуміє, і я не буду повторюватися. Незалежно від того, виграєте ви чи програєте, кожен, кого ми оберемо, матиме шанс приєднатися до маєтку графа Чжун’юань. Звісно, якщо ви хочете отримати головні скарби — мусите вибороти місце у першій сімці!"

"Шановний старійшино..."

З-під помосту донісся стриманий, але впевнений голос.

Старий Ін перевів погляд і миттєво вихопив із натовпу молодика:

"Маєш якісь зауваження? Можеш запитувати!"

"Поважний старший, ми б хотіли дізнатися, скільки саме охоронців цього разу планує набрати граф Чжун’юань?" — обережно поцікавився скромно вдягнений юнак.

Не лише він — насправді це питання хвилювало абсолютно кожного присутнього на площі!

"Відповідь на це питання не є таємницею, тож так і бути — розповім," — старий Ін дивом не розлютився і спокійно пояснив:

"Цього разу ми плануємо набрати близько двох сотень людей. Звісно, якщо серед вас виявляться ті, хто по-справжньому припаде до душі нашому керівництву, ми без проблем візьмемо й більше. Маєток нашого графа не збідніє від кількох десятків зайвих ротів. Головне — щоб ви довели, що варті того, аби мої господарі залишили вас на службі."

Ці слова миттєво викликали серед присутніх суміш подиву та радості. Щонайменше двісті вільних місць! Це означало, що кожен із них мав цілком реальний шанс, тож серця практиків забилися ще палкіше.

Слід зауважити, що наразі вільні практики найбільше потерпали від дефіциту ресурсів для розвитку. Шукати приховані можливості самотужки було занадто важко. З десяти тисяч вільних практиків одиниці могли власними силами пробитися до рівня Бойового Короля чи Бойового Імператора. Переважна більшість ледве дотягувала до Бойового Майстра, і навіть у них згодом сильніші суперники без жалю відбирали останню здобуту крихітну дещицю ресурсів.

Вступити до великих орденів та шкіл їм було зась, а влаштуватися охоронцем у впливовий клан — теж завдання не з легких, адже великі родини зазвичай уже мали величезний штат власної гвардії. Йти ж слугами до дрібних сімейств шляхетні практики самі не бажали.

Але тепер перед ними постав маєток графа Чжун’юань — місце зовсім іншого штибу, що за своєю могутністю не поступалося дев'яти великим орденам. Якщо не намагатися потрапити сюди, то куди їм узагалі йти?

Почувши таку відповідь, натовп умить повеселішав, а їхні обличчя розпливлися в широких усмішках.

"Перший учасник виходить на арену, і кинути йому виклик може будь-хто! Той, хто програє, підходить до старійшини Веня і забирає свій жетон. Переможець же залишається на арені й б'ється доти, доки його не здолають. І так до самого кінця. Усім усе зрозуміло?!"