Розділ 205 — V033. Змагання на арені. Поява безмозкого йолопа. (1)

"Старійшино, підкажіть, а жетон видають усім, незалежно від перемоги чи поразки?" — знову озвався хтось із натовпу.

Старий Ін терпляче відповів:

"Усе правильно. Кожен, хто наважиться вийти на арену і прийняти виклик, має шанс отримати жетон. Зазвичай ті, хто перемагає в поєдинках, відразу зараховуються до загону охоронців маєтку графа. Що ж до тих, хто зазнає поразки, то якщо нам забракне людей для повного набору, ми доберемо найкращих кандидатів саме серед них, щоб повністю укомплектувати загін охорони. Звісно, справа не лише в кількості. Якщо серед вас виявляться справді талановиті паростки, ми заберемо їх усіх, попри результати боїв та обмеження в чисельності. Тепер усе ясно?"

"Ясно!" — громом прокотилося навколо арени.

Практики просто не могли стримати емоцій і заходилися палко обговорювати почуте:

"А непогано! Видно, шанс є у кожного з нас!"

"Отож-бо! За таких умов нікому не доведеться битися на смерть — достатньо просто з'ясувати, хто сильніший!"

"Схоже, граф Чжун’юань справді цінує таланти. Тепер можна не хвилюватися: принаймні життя тут ніхто не позбавить!"

"Такий розкішний шанс випадає раз на вік, не можна його проґавити!"

"У жодному разі не можна проґавити!"

"А ви чули? Подейкують, ніби у Священній Землі Центральних Рівнин зараз гостюють люди з чотирьох найсильніших сил континенту. Якщо ми потрапимо до графської охорони, то, можливо, колись перетнемося з майстрами цих чотирьох великих сил!"

"Невже це правда?! Якщо такі чутки ходять, то нам точно кров з носа треба туди пробитися!"

"Отримати бодай кілька настанов від майстрів чотирьох великих сил — та за це жодних зусиль не шкода!"

"Пхе, а ви хіба не знали? Старша панночка Чен заручена з самим Божественним Провидцем з Храму Небесних Таємниць! Родина Чен уже давно пов'язана узами з чотирма найсильнішими фракціями!"

"Тсс! Жити набридло — базікати тут про справи старшої панночки Чен? Кажуть, вона разом із Божественним Провидцем учора якраз прибула до цього міста. Хіба ви не пам'ятаєте, які величні постаті зійшли з того екіпажу?!"

"Годі, замовкніть усі!.."

Тихі обговорення сотень людей злилися в один суцільний гул і гамір. Серед цього гомону в серцях практиків міцніло дедалі більше надій та очікувань. Зрештою, після вчорашнього видовища з цілим патрулем священних звірів кожен із них уже твердо вирішив для себе: за будь-яку ціну потрапити до графського маєтку.

Дві сотні місць — ніби й чимало, але й не так уже й багато, тож далеко не кожен був упевнений у власних силах. Але тепер, почувши роз'яснення старого Іна, більшість нарешті перевела подих. Попри палке бажання найнятися до маєтку, вони панічно боялися сьогодні ж накласти головою на цій арені.

"Тиша!" — пролунав голос старого Іна, який стояв на височині, заклавши руки за спину. Його погляд у цю мить здавався яскравішим за палюче сонце, змушуючи людей мружитися.

" Розпочати змагання!.."

Щойно пролунав його наказ, на арену стрімко заскочив перший Бойовий Майстер. Повним захвату голосом він вигукнув:

"Я буду першим! Моє ім'я — Тай Улан. Прошу ваших настанов!"

Побачивши, що хлопець випередив усіх, присутні заходилися розминати кулаки, палаючи азартом. Проте ніхто не божеволів і не ліз у бійку поперед батька в пекло. Оскільки родина Чен набирала аж двісті охоронців, конкуренція обіцяла бути чесною, і поспішати не було потреби. Тому натовп застиг у тиші, очікуючи на подальші розпорядження.

Звісно, на площі вистачало й тих, хто взагалі не планував брати участь у турнірі — вони прийшли суто заради розваги та щоб розширити кругозір. Зрештою, подібне грандіозне видовище у їхніх краях випадало побачити вкрай рідко.

Те, що обійшлося без тисняви та штовханини, дуже втішило старого Іна.

Навіть Чен Сяосяо, спостерігаючи з магічного простору, була злегка здивована:

"Вони спромоглися зберегти холодну голову в такий момент, це непогано".

"Сяосяо, правильніше буде сказати, що вони просто чудово розуміють: якщо хтось наважиться діяти необачно, його або з ганьбою виженуть геть, або наші священні звірі відразу розчавлять на смерть лапою!"

Мо Сюаньцзюнь бачив ситуацію наскрізь.

Натовп внизу справді не зводив очей з кожного руху старого Іна, панічно боячись розлютити грізного старійшину. Адже якщо той розгнівається — на них чекатиме справжнє лихо, тож хто б наважився лізти на рожон.

"Зять має рацію, вони всі до смерті бояться старого Іна!" — підтакнула маленька Юйтен, хитнувши головою.

Тим часом назовні старий Ін оголосив наступний наказ:

"Викликаю першого суперника!"

"Я йду!.." — пролунало у відповідь, і на арену злетіла чергова постать. Це теж був молодий Бойовий Майстер.

Обом хлопцям на вигляд було близько двадцяти років, що для їхнього віку вважалося дуже непоганим талантом, тож кожен із них мав непохитну впевненість у своїх силах.

"Мене звати Чжоу Тонда. Прошу настанов, брате Тай!"

"Навзаєм!"

Ввічливо обмінявшись привітаннями, обидва суперники миттєво спалахнули жагою до бою.

Більше не марнуючи слів на порожні балачки, Чжоу Тонда стрімко склав пальці в бойову печатку. Прямо посеред його долоні бурхливим потоком вирвалася хвиля жовтої енергії. Його тіло здригнулося, змусивши повітряні потоки навколо арени завібрувати, наче простір ось-ось розірветься на шматки. Сама постать юнака в мить налилася якоюсь невимовною, владною та могутньою аурою.

Побачивши техніку долоні суперника, Тай Улан миттєво відкинув будь-яку зверхність, а його обличчя стало гранично серйозним.

Раптом він, мов випущена з лука стріла, зірвався з місця й угатив уперед потужним кулаком. Створена цим рухом хвиля ці, наче гостра стріла, з вереском полетіла прямо в Чжоу Тонду.

Бум!

Дві потужні аури зіткнулися з такою силою, що в повітрі відразу пролунав сухий тріск розірваного простору, а обидві постаті стрімко відлетіли на кілька кроків назад.

Натовп і не сподівався, що обидва суперники виявляться настільки вправними. Перший поєдинок з перших же секунд видався настільки видовищним, що змусив усіх присутніх невідривно слідкувати поглядами за майстрами на арені.

Старий Ін та старійшина Вень залишалися абсолютно спокійними. Проте, як кажуть, справжні майстри бачать суть з першого погляду: лише за цим одним обміном ударів вони вже змогли розгледіти потенціал обох юнаків.

В очах двох старців промайнуло легке схвалення. Було очевидно, що якщо не станеться якогось форс-мажору, обох цих хлопців зрештою приймуть до маєтку.

"Ці двоє дуже непогані", — кивнув Мо Сюаньцзюнь.

Чен Сяосяо лише м'яко усміхнулася, нічого не відповівши. Прямі бойові зіткнення завжди були її слабким місцем, та й досвіду в спостереженні за поєдинками вона практично не мала, тож воліла утриматися від оцінок.

Тим часом бій на арені ставав дедалі запеклішим, супроводжуючись гуркотом, що нагадував гуркіт грому.

За якихось пів години вони встигли обмінятися такою незліченною кількістю ударів, що й злічити було важко!

Бабах!

Пролунав глухий удар. Чжоу Тонда отримав пряме влучання долонею в груди. Його тіло, мов паперовий змій з обірваним шнуром, відлетіло назад, злетіло високо в повітря і важко гепнулося біля самого краю арени!

"Чжоу Тонда зазнав поразки!"

Старий Ін глянув на юнака, який насилу підводився на ноги, й оголосив результат першого раунду. Потім він повернувся до Тай Улана, який важко дихав, й додав:

"Ти можеш залишатися на арені далі й приймати виклики інших. Звісно, ти також маєш право зупинитися прямо зараз, забрати свій жетон і чекати осторонь!"

"Старійшино, я хочу спробувати ще раз!" — Тай Улану явно не хотілося втрачати таку розкішну нагоду проявити свою неабияку міць.

Зрештою, кожен розумів: що більшу силу ти продемонструєш, то вище тебе цінуватиме патріарх. А що більше поваги ти завоюєш, то на щедріші ресурси для самовдосконалення зможеш розраховувати в майбутньому. У такий момент кожен прагнув викластися на повну.

Його відповідь, видно, анітрохи не здивувала старого Іна. Він ледь помітно кивнув, після чого перевів погляд на хлопця, який саме витирав кров із куточка рота:

"Чжоу Тонда, ти можеш забрати свій жетон і чекати осторонь!"

"Слухаюсь. Щиро дякую вам, старійшино!"

Забравши жетон, Чжоу Тонда з полегшенням перевів подих. Щонайменше, свій заповітний шанс він уже виборов.

"Якщо хтось готовий кинути виклик — виходьте на арену!"

Щойно голос старого Іна вщух, повітря здригнулося від різкого пориву вітру, і на арену стрімко злетів черговий вільний практик. Його одяг також не вирізнявся особливою розкішшю, сам він був високим і сухорлявим, але в його очах палав гострий вогник, а на обличчі читалася неприхована зверхність.

"Він же на середній стадії Бойового Майстра! Не дивно, що він такий самовпевнений!"

Розпізнавши рівень його сили, люди в натовпі заходилися перешіптуватися.

За таких умов його зневага до Тай Улана, який перебував лише на початковій стадії Бойового Майстра, виглядала цілком природною.

"Мене звати Нін Цзі. Роби свій хід", — сухо кинув він Тай Улану. Бувши на середній стадії Бойового Майстра, він мав абсолютну впевненість у власній перемозі над цим суперником.

"Брате, вибач за зухвалість!"

Без зайвих розмов Тай Улан миттєво змінив бойову стійку. Він викинув уперед кулаки й долоні, відразу демонструючи намір завершити цей бій максимально швидко.

Бум!

Внутрішня енергія вибухнула. Потужна хвиля істинної ці, колосальна й нестримна, наче гігантське цунамі, насунулася на Нін Цзі.

Проте той лише різко напружив свій даньтянь — і з його тіла бурхливим потоком хлинула істина енергія, яка миттєво утворила перед ним стіну енергії. Він просто залишився стояти на місці, дозволяючи Тай Улану щосили гатити по цьому енергетичному бар’єру.

Грюк!

Енергетичні потоки з шаленою силою зіткнулися один з одним. Пролунав різкий звук, схожий на брязкіт і скрегіт металу, проте Нін Цзі навіть не поворухнувся. Ба більше, захисна стіна навколо його тіла не зазнала жодних ушкоджень і навіть не завібрувала.

Тай Улан миттєво зблід як стіна. Одне діло — не пробити людину, але зовсім інше — коли твоя істинна ці навіть не здатна похитнути її захист. Таку колосальну прірву в силі неможливо описати словами!

Чутки не брехали: між початковою та середньою стадіями справді лежала ціла непереборна завада. Тай Улан не став продовжувати марну атаку, зупинився, шанобливо склав руки перед собою й промовив:

"Брате, ти неймовірно сильний. Молодший визнає свою поразку!"

"Нін Цзі переміг!"

Цей поєдинок завершився блискавично, закінчившись так само швидко, як і розпочався.

"Сяосяо, цей Тай Улан вельми непоганий. Він не лише тверезо оцінює власні сили, а й чітко знає, коли варто відступити. Саме такі розсудливі люди стають надійними виконавцями, він буде для нас хорошим помічником", — оцінив Мо Сюаньцзюнь.

Чен Сяосяо злегка зиркнула на нього й з усмішкою відповіла:

"Але ж не в цьому полягала головна мета твого турніру".

"Твоя правда!"

"Знову почалося! Ого, а цей боєць уміє керувати вогнем!" — закричала маленька Юйтен.

На арені спалахнули потоки внутрішньої енергії, які розірвали повітря й перетворилися на бурхливе полум'я. Вогняний дракон став грізною зброєю нападу, проте його суперник залишився стояти прямо посеред цього несамовитого полум’я. Він навіть не поворухнувся, дозволяючи вогняному дракону обвити себе й палити щосили. Натомість усе полум'я, зіткнувшись із крижаною аурою навколо його тіла, миттєво гасло, не завдаючи жодної шкоди.

Зрештою, жоден з них так і не зміг здолати іншого, але маленькій Юйтен це видовище здалося настільки потішний, що вона подумки передала наказ старому Іну обов'язково прийняти обох хлопців на службу.

Надалі на арені з'являлися найрізноманітніші бойові техніки, а перемоги й поразки йшли без упину. Хтось впевнено утримував позиції на рингу, а когось із гуркотом скидали додолу.

Для Чен Сяосяо, яка спостерігала за подібним уперше, це стало справжнім відкриттям, що неабияк розширило її кругозір.

***

Змагання тривали цілісінький день, проте за цей час на арену встигли вийти лише шістдесят чи сімдесят практиків. Дехто з них дістав серйозні поранення, але вони все одно світилися від щастя.

Окрім сорока п'яти бійців, які здобули перемогу, Чен Сяосяо наказала старому Іну відібрати серед тих, хто програв, ще п'ятьох перспективних талантів. Таким чином, за підсумками першого дня на службу затвердили рівно п'ятдесят осіб. Решті переможених бійців звеліли обов'язково прийти завтра, оскільки вони все ще мали шанс проявити себе.

Старий Ін привів п'ятдесятьох затверджених охоронців до затишного заїжджого двору, де вони нарешті особисто зустрілися з Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзюнем.

В очах присутніх спалахнув глибокий подив. Вони вже давно чули про славу цих двох постатей, але побачивши їх на власні очі, миттєво відчули невимовну велич своїх нових господарів, від чого надія в їхніх серцях розпалилася ще дужче!

"Ви всі добре проявили себе й стали першою групою охоронців, яких ми відібрали. Звісно, попереду на вас чекає останнє випробування. Щойно ви пройдете його — зможете вважатися повноправними охоронцями маєтку графа!" — спокійно оголосила Чен Сяосяо.

Найстарший серед них, Ло Ічжен, шанобливо вклонився й запитав:

"Старша панночко, дозвольте дізнатися, що це за випробування?"

"Не поспішай. Я вже наказала господареві заїзду підготувати для вас їжу. Спочатку повечеряйте, а про решту поговоримо згодом!"

"Слухаємось!"

Бійці перезирнулися між собою й знову шанобливо схилили голови у поклоні.

Щодо страв, замовлених Чен Сяосяо, то управитель закладу приготував їх у першу чергу. Попри те, що потрібно було нагодувати кілька десятків голодних майстрів, кухарі впоралися всього за якихось пів години.

Усі ці накладені на столи продукти були вирощені в магічному просторі дівчини. Щойно практики скуштували перші шматки неймовірних делікатесів, налитих чистою духовною енергією, вони без жодних церемоній заходилися жадібно їсти та пити.

Зрештою, вони й наймалися на службу ради таких безцінних скарбів. Тепер, коли ці багатства опинилися прямо перед ними, хто б наважився проґавити такий шанс? Вони накинулися на їжу мов голодні вовки, і за лічені хвилини столи були повністю спустошені.

Коли трапеза завершилася, бійці помітили, що господарі та старійшини спокійно й незворушно спостерігають за ними. Кожного з них охопив сильний сором — їхня поведінка за столом була занадто зухвалою та нестриманою.

Проте, якби їм знову випав такий шанс, вони без вагань повторили б усе спочатку. Адже роздобути подібні духовні продукти у звичайному світі було неймовірно складно. Ледве доївши останні крихти, кожен із них відчув, як по всьому тілу розливається приємне, м'яке тепло, а від денної втоми не залишилося й сліду.

Ба більше, кілька бійців, які дістали поранення на арені, з подивом усвідомили, що їхні рани затягнулися щонайменше наполовину! Це було справжнє диво. Приголомшені та щасливі, воїни подумки засяяли від думки, що заради такого життя вони готові служити в маєтку графа хоч до кінця своїх днів.

Закінчивши вечерю, Чен Сяосяо звеліла старому Іну розгорнути на подвір'ї надійний захисний бар'єр, щоб ніхто сторонній не зміг відчути коливання духовної енергії в їхньому дворі.

Маючи намір уперше перемістити таку велику групу людей за один раз, Чен Сяосяо потайки наказала маленькій Юйтен підстрахувати її, аби уникнути будь-яких несподіваних ускладнень.

"Зібрати!"

Щойно п’ятдесят охоронців вишикувалися в шеренгу, як почули суворий вигук Чен Сяосяо. Не встигли вони бодай щось збагнути, як усе навколо хитнулося, і за одну мить вони опинилися зовсім в іншому місці.

Тут, посеред пралісу з деревами заввишки у сотню чжанів стояла дрімуча, похмура тиша. Бур'яни сягали вище людського зросту, а товсті ліани завтовшки з руку немовля, наче гігантські змії, повзали й обплітали все довкола.

Люди досі не могли збагнути, що взагалі сталося, але, опинившись у цій глушині, на рівні інстинктів відчули, як із самої глибини лісу віє потужними й небезпечними аурами.

Усі заціпеніли, ошелешено споглядаючи цей ліс. Зважаючи на рівень їхньої сили, вони навіть уявити не могли, як дівчині таке вдалося. Щойно вони перебували всередині заїзду, а вже за мить опинилися посеред хащі — це скидалося на якесь неймовірне чаклунство.

Минуло чимало часу, перш ніж вони нарешті оговталися.

Погляд Ло Ічжена тепер випромінював безмежну шану й повагу. Спантеличено вклонившись, він запитав:

"Старша панночко, а це..."

"Ви проведете в цьому лісі рівно один день. Якщо зможете вижити й вийти неушкодженими — випробування вважатиметься пройденим. Ну, а якщо накладете тут головою, тоді й говорити більше ні про що, чи не так?"

"Слухаємось!"

Хоч вони й були приголомшені, вони беззаперечно підкорилися наказу, не вбачаючи в такому рішенні нічого поганого.

"Запам'ятайте: вам заборонено виходити за межі цього лісу. За добу я прийду по вас!" — Чен Сяосяо пильно окинула їх поглядом. Побачене її повністю задовольнило.

"Слухаємось!"