Розділ 206 — V033. Змагання на арені. Поява безмозкого йолопа. (2)

Покинувши ліс, вона з'явилася у затишній віллі всередині простору, куди маленька Юйтен уже встигла перемістити Мо Сюаньцзюня та старого Іна.

Щойно вони всілися, Мо Сюаньцзюнь простягнув їй келих із крижаним чаєм і з м'якою посмішкою поцікавився:

"Сяосяо, а залишати їх у тому лісі точно безпечно? Нічого не станеться?"

"Не хвилюйся, усе буде гаразд!"

Чен Сяосяо ледь помітно усміхнулася й перевела погляд на маленьку Юйтен, даючи вказівку:

"Ти тільки наглядай за ними одним оком. Усе-таки вони тепер наші люди, не дозволяй звірам сильно їх покалічити".

"Хі-хі, юна господарко, не хвилюйтеся! Я просто нацькую на них тамтешніх дрібних звірят, щоб вони їх трохи налякали, а то їм там стане надто нудно!"

Ідея відправити новачків у лісові хащі належала саме маленькій Юйтен. Окрім бажання перевірити їхню сміливість та рішучість, вона хотіла, щоб воїни провели у прихованому вимірі якомога більше часу — так магічні пута божественного контракту стануть значно міцнішими.

Проти такої корисної пропозиції Чен Сяосяо, звісно ж, заперечувати не стала, тому промовила:

"Роби як знаєш. Іди поглянь на них, але краще не показуйся їм на очі".

"Не турбуйтеся, ні за що не помітять!" — вигукнула маленька Юйтен і тієї ж миті розтанула в повітрі.

Щойно вона пішла, старий Ін теж не зміг всидіти на місці. Він підвівся й заговорив:

"Юна господарко, я вже так давно не бував усередині вашого простору! Піду-но я теж трохи прогуляюся та огляну околиці!"

"Не поспішай, присядь на хвилинку", — зупинила його Чен Сяосяо, вп'явшись у старого гострим, проникливим поглядом.

"Юна господарко, які... які будуть накази?"

Під цим важким поглядом дідуган відчув себе вкрай ніяково, тому поспіхом опустився назад на стілець і почав розпитувати.

"Старий Іне, коли ти вперше вийшов із мого простору в зовнішній світ, ти ж відразу збагнув, що опинився під дією божественного контракту?" — дивлячись йому прямо в очі, запитала дівчина.

"Еге ж..."

Не чекаючи на таке раптове запитання, старий Ін на мить закляк, але потім відповів:

"Юна господарко, я дещо відчув, щойно вперше ступив у цей вимір. Проте коли я здійснив прорив і досяг рівня Бойового Монарха, цей зв'язок став для мене очевидним".

"Ось як..."

Чен Сяосяо ледь помітно кивнула, міцно стулила губи й на деякий час замовкла.

Бачачи її глибоку задуму, старий Ін не втримався від запитання:

"Юна господарко, ви... ви досі картаєте себе думками через поведінку глави ордену Цінь та інших?"

"Саме так!" — Чен Сяосяо подивилася йому прямо в очі й з лукавою усмішкою додала:

"Коли ви всі прорветеся і досягнете стадії Бойового Монарха, то зможете одним махом розвернутися і знищити мене!"

"Це неможливо!" — навіть не замислюючись, вигукнув старий Ін, і ці слова від щирого серця самі злетіли з його уст!

Не лише Чен Сяосяо здивувалася такій палкій реакції — Мо Сюаньцзюнь, який досі мовчки сидів поруч, також із явним подивом витріщився на старого.

"Неможливо? Чому ти так упевнений?" — запитала дівчина.

Почувши питання Чен Сяосяо, старий Ін лише гірко посміхнувся й пояснив:

"Юна господарко, не забувайте: від контракту цього простору нікому й ніколи не втекти. Навіть якби я зараз перебував на стадії Бойового Безсмертного, у моїй душі не виникло б і крихти бажання чинити опір. Бо це — цілий окремий вимір. Магічна угода тут дорівнює законам і кайданам, які встановив якийсь могутній творець згори. Протистояти цьому несила нікому — така вона, велика сила простору!"

"Сила простору?.." — задумливо повторив Мо Сюаньцзюнь.

Старий Ін серйозно кивнув:

"Саме так, сила простору. Проти неї не встоїть жоден майстер, хоч би якої неймовірного рівня сили він досяг. Звільнитися від цих пут неможливо, хіба що людина сама стане абсолютним володарем кожної крихти цього виміру".

Чен Сяосяо не очікувала почути від старого подібні одкровення й тепер не знала, чи варто вірити його словам на всі сто відсотків.

"Панночко, будьте спокійні, я ніколи не стану вам брехати!" — помітивши її вагання, старий Ін продовжив із надзвичайною серйозністю:

"Якщо говорити відверто, то я безмежно вдячний вам за те, що ви залишили мені життя. Зрештою, тоді я першим виявив зухвалість і невігластво, а ви просто рятувалися й змусили мене укласти угоду, затягнувши сюди. Відтоді моя доля цілковито залежить від вашої волі. Окрім глибокої вдячності за ваше милосердя, для мене найважливішим стало те, що завдяки вашому магічному простору я зміг досягти стадії Бойового Монарха. Суто заради цього я готовий служити вам вірним слугою, і мені байдуже на статус раба!"

"Я ціную твою відданість", — почувши, що його слова ллються від самого серця, Чен Сяосяо безпорадно посміхнулася. — "Проте навряд чи знайдеться багато людей із такими ж думками, як у тебе. Особливо ті поважні лідери великих фракцій, які зараз гостюють у нашому домі... Хіба вони колись добровільно погодяться на таке?"

"Юна господарко, я переконаний, що вони підуть на це. Головне — щоб ви з зятем тримали все в таємниці. Хто дізнається, що вони зв'язані контрактом господаря й слуги? Для них така угода принесе лише колосальну вигоду без жодних реальних втрат. Вони прагматичні люди й чудово зуміють зважити всі «за» і «проти»!"

"Сподіватимусь, що так і буде", — зітхнула дівчина.

Повернувшись із виміру до реального світу, вони неминуче мали зустрітися з тими старими монстрами великих фракцій, тому Сяосяо й вирішила заздалегідь розпитати старого Іна, як почувається людина під дією магічних кайданів.

***

Наступного дня!

Набір майстрів до загону охорони маєтку графа продовжувався. Цього разу охочих виявилося значно більше, ніж учора. На арену здебільшого підійматися практики на рівні Бойового Духа. Їхні удари були набагато жорстокішими, а швидкість поєдинків суттєво зросла.

Ще до полудня кількість учасників перевищила вчорашні показники. Стало очевидно, що вже сьогодні загін буде повністю укомплектований.

Бум!

Грімкий гуркіт, схожий на розкот блискавки, сколихнув площу — черговий бій підійшов до кінця!

Цього разу обидва Бойові Майстри зійшли з рингу з кров'ю на губах, що свідчило про серйозні внутрішні ушкодження.

Старий Ін не дозволив їм продовжувати бій, відразу викликавши наступну пару бійців, щоб розпочати новий раунд турніру.

"Мене звати Гу Ченлі, моя сила — на рівні Бойового Короля! Я сподіваюся, що кожен, хто наважиться кинути мені виклик, також перебуватиме на рівні Бойового Короля!"

Злетівши на арену, цей чоловік не став марнувати слів на довгі вітання. Він одразу чітко оголосив рівень своєї сили, даючи зрозуміти, що не збирається бруднити руки об слабших практиків рівня Бойового Духа.

Сам Гу Ченлі виглядав вельми ставно й шляхетно, проте в кожному його русі та погляді відчувалася дика, неприборкана зарозумілість. Він дивився на людей внизу мов на порожнє місце, з очевидною зневагою та презирством.

Побачивши цього бійця, Чен Сяосяо відразу відчула до нього антипатію. Навіть попри те, що він був на рівні Бойового Короля, дівчина не збиралася зважати на його силу — перше враження виявилося занадто зіпсованим. Їй у маєток потрібні були надійні охоронці, а не пихаті імператори.

"Сяосяо, якщо тобі не подобаються подібні особи, ми просто не будемо брати його на службу й усе", — помітивши невдоволення коханої, тихо промовив Мо Сюаньцзюнь, але потім додав:

"На перший погляд, він справді здається занадто зарозумілим і некерованим. Проте не варто судити про людей лише за зовнішньою маскою. Можливо, це просто його специфічний спосіб самовираження".

"Ось як? Чому ти так думаєш, невже помітив у ньому щось особливе?" — із цікавістю повернула до нього голову Чен Сяосяо.

"Та ні, нічого такого!"

"Ти..." — Чен Сяосяо граціозно закотила очі, а тоді сказала:

"Проте твоя правда, не варто робити поспішних висновків. Давай спершу поглянемо, на що він здатний у бою!"

Тим часом на арені старий Ін, розгледівши пихатого бійця, лише ледь помітно примружив очі. Він не став заперечувати проти його умов і гучно оголосив натовпу:

"Чи є серед вас майстри на рівні Бойового Короля? Якщо хтось бажає найнятися до маєтку — виходьте на арену для поєдинку! Якщо охочих не знайдеться, Гу Ченлі автоматично посяде перше місце!"

Перше місце! Кожен на площі чудово пам'ятав, які колосальні та безцінні скарби обіцяли переможцю турніру. В ту ж мить погляди багатьох сильних практиків спалахнули шаленим, палким вогнем — усім до нестями захотілося вирвати лідерство в цих змаганнях!

"Я приймаю виклик!"

Слова ще відлунювали, а на арені вже з’явилася струнка, ставна постать бійця.

"Це він! Цзунчжен Чжусюань! Він ще десять років тому здійснив прорив і досяг рівня Бойового Короля. Невже він теж прийшов найматися до маєтку графа?!"

"Дурниці! Ну як такі майстри, як вони, можуть стати звичайними охоронцями? У найгіршому разі вони отримають місця старійшин. Хіба ви забули оголошення? Кожен, чия сила перебуває на рівні Бойового Короля і вище, має право подати прохання на посаду старійшини маєтку графа!"

"Твоя правда! Бойові Королі не змагатимуться за місця охорони, тож у нас досі є всі шанси!"

"А до речі, ті п’ятдесят охоронців, яких відібрали вчора, сьогодні чомусь взагалі не з’явилися. Хтось знає, куди вони поділися?"

"Може, їх уже відправили на Священну Землю Центральних Рівнин?"

"Та ну, не вигадуй. Учора ввечері ніхто не бачив, щоб вони виходили з міста!"

"Чи мало ви знаєте? Кажуть, на Священній Землі Центральних Рівнин повно духовних журавлів. Звідки нам знати, як саме вони залишили місто!"

"Тсс, годі базікати! Вони вже починають!"

Натовп під ареною миттєво припинив шепотітися. Сотні палких, шалених, сповнених глибокої поваги та трепету поглядів прикувалися до двох Бойових Королів на арені.

Пихатий вираз обличчя Гу Ченлі миттєво зник, щойно він упізнав відомого в їхніх краях Цзунчжен Чжусюаня. Його обличчя спотворилося, а погляд, яким він свердлив суперника, став ще холоднішим і жорстокішим.

Цзунчжен Чжусюаню було абсолютно байдуже на цей ворожий вираз. В його очах спалахнули гострі іскри внутрішньої сили. Він різко тупнув ногою — і з гучним гуркотом уся арена здригнулася від цього руху. Пролунав його холодний, чистий голос:

"Підходь! Подивимося, хто з нас посяде перше місце й отримає право стати старійшиною маєтку графа".

Ці слова повністю підтвердили здогадки людей у натовпі.

"Гей, Абакусе, ти знаєш цього Цзунчжен Чжусюаня?" — запитала Чен Сяосяо у чоловіка.

Злегка похитавши головою, Мо Сюаньцзюнь чесно відповів:

"Ні, не знаю. Я взагалі рідко виходив у світ, тож більшість моїх знайомих — це майстри з чотирьох сил. Про бійців із зовнішнього світу я знаю вкрай мало".

"Ось як... Ну, це навіть цікаво. Видно, цей чоловік справді має непогані здібності, раз зумів заробити собі гучне ім’я. До того ж він відразу замахнувся на посаду нашого старійшини. Які неабиякі амбіції!"

"Сяосяо, будь-який вільний практик, спроможний самотужки пробитися на рівень Бойового Короля — це вже видатна постать. Адже без підтримки великого клану їм катастрофічно бракує ресурсів. Зазвичай такі люди — це вкрай жорстокі, загартовані в кривавих боях майстри".

"Це й не дивно. Слабкі та м’якосерді на їхньому шляху давно б уже наклали головою!"

Поки вони невимушено розмовляли, двоє бійців на арені вже зійшлися в запеклому двобої!

Один із них змахнув мечем, інший — вихопив широку шаблю!

Потоки сталевих блискавок, спалахи лез та тіні зброї переплелися в суцільне, важке мереживо!

Бум!

Сліпуче сяйво меча та гігантський примарний силует шаблі з гуркотом зіткнулися в шаленому ударі. Від потужної вибухової хвилі, що вирвалася з самого епіцентру зіткнення, обох Бойових Королів із силою відкинуло в протилежні боки!

Один потужний удар — і миттєвий розрив дистанції!

Проте, опинившись на відстані, жоден із них не збирався зупинятися навіть на секунду.

Глядачі стояли затамувавши подих, повністю поглинуті цим епічним протистоянням двох титанів.

Цзунчжен Чжусюань злетів у повітря, мов стиснута пружина, і його шабля з розмаху розсікла небо. Величезне примарне лезо зі свистом зірвалося з металу й перетворилося на нищівну хвилю ці, яка насунулася прямо на суперника!

В цей момент Гу Ченлі вже не міг приховати глибокого жаху, що спалахнув у його очах!

Його постать хитнулася, і він стрімко відступив на велику відстань. Натовп уже вирішив, що боєць намагається ухилитися від смертоносного удару, але Гу Ченлі раптово розвернувся на місці. Внутрішня енергія бурхливим потоком хлинула з його тіла, не зупиняючись ні на мить. Він міцно зціпив зуби й знову люто кинувся в ближній бій. Меч у його руці здригнувся, миттєво перетворившись на гострий промінь світла. Він завдав блискавичного прямого випаду: лезо з вереском прошило повітря, видаючи різкий, свист, що різав слух.

Дзинь! Дзинь! Клац!

Ніхто й злічити не міг, скількома ударами встигли обмінятися суперники. Їхній шалений, лютий та нищівний натиск розгорнувся на повну силу, не залишаючи місця для відступу!

Натовп глядачів довкола арени один за одним застигав із виразом глибокого шоку на обличчях.

Яке видовище!

Кожен у душі не міг не визнати: коли б’ються справжні майстри, усе виглядає зовсім інакше. Абсолютно інший рівень!

"А-а-а!"

Пролунав жалібний крик. Присутні побачили, як у повітрі зблиснув кривавий фонтан. Постать одного з бійців, крутячись як дзиґа, відлетіла на кілька сотень чжанів і, мов зів’яле листя, вилетіла далеко за межі арени!

Цзунчжен Чжусюань здобув перемогу!

У цю мить люди дивилися на нього вже не просто з повагою — у їхніх очах читався глибокий, панічний острах.

Вони обоє перебували на рівні Бойового Короля, а за таких умов здолати рівного за силою суперника зазвичай неймовірно складно.

Хто б міг подумати, що Цзунчжен Чжусюань розправиться з експертом власного рівня так легко, наче змете сухий листок? Одним потужним ударом він просто здув суперника з рингу, не доклавши, здавалося, жодних зусиль!

Неймовірно! Доводилося визнати, що його бойова міць була феноменальною.

"Цзунчжен Чжусюань переміг!"

Старий Ін оголосив результат абсолютно незворушно. На відміну від приголомшеного натовпу, для нього цей поєдинок видався вельми посереднім — хіба що швидкість рухів була непоганою. Це вам не бійці на рівні Бойового Майстра чи Бойового Духа, чиї сутички скидалися на дитячу вовтузню й не викликали жодного інтересу.

Побачивши, що люди все ще не оговталися від шоку, старий Ін раптово розплющив очі, і з його зіниць шугнуло грізне, пронизливе сяйво. Обвівши поглядом натовп внизу, він гучно промовив:

"Чи є ще охочі кинути виклик? Якщо нікого немає, Цзунчжен Чжусюань тимчасово посідає перше місце!"

"Перше місце? Чи не зарано ви робите такі поспішні висновки?!"

Раптом прямо з небес прогримів гучний, розкотистий голос, миттєво злякавши всіх присутніх на площі.

В ту ж мить люди побачили, як далеко вгорі небокрай розірвала чиясь постать, що стрімко мчала крізь хмари.

Хто це? Навіщо з’явився в такий момент?

Коли силует наблизився, у полі зору глядачів виник гігантський Чорнокрилий Стерв'ятник, на спині якого гордо возсідав чоловік.

Подумати тільки, що сюди завітала настільки велична персона!

Господарі всередині магічного простору теж помітили прибульця.

Чен Сяосяо насупилася:

"Мабуть, це хтось із чотирьох головних сил. Інакше звідки в нього духовний звір?"

"Усе правильно. Це, скоріш за все, священний учень Ордену Божественного Меча. Тільки їм дозволено тримати таких істот", — тихо озвався Мо Сюаньцзюнь.

Не зводячи очей із вершника на стерв'ятнику, який підлітав усе ближче, Чен Сяосяо запитала:

"Ти знаєш його?"

"Знаю", — злегка кивнув Мо Сюаньцзюнь. Розглядівши обличчя нахаби, він пояснив:

"Це принц імперії Дафен. Він іще двадцять років тому вступив до Ордену Божественного Меча. Зараз його сила перебуває на піковій стадії Бойового Короля. Не очікував побачити його в наших краях".

"О, так це цілий принц!"

Чен Сяосяо пильно оглянула чоловіка, який уже опустився на арену. Виглядав він вельми непогано: правильні, витончені риси обличчя, а між брів світилася дика, бунтарська відвага. На губах невідомого грала зверхня, глузлива посмішка.

Щойно він став на ринг, від його постаті величезною хвилею хлинула велична, хижа аура. Вона, мов гігантська гора, притиснула всю площу до землі, від чого повітря навколо, здавалося, застигло й перетворилося на камінь.

Побачивши його пихату поведінку, Чен Сяосяо лише холодно усміхнулася й процідила:

"Він прийшов із лихими намірами..."

"Подейкують, цей тип — рідкісна мерзота. Якщо він притягся сюди сьогодні, то суто заради того, щоб урвати якийсь ласий шматок скарбів", — невдоволено насупився Мо Сюаньцзюнь. — "Сяосяо, нам варто вийти до нього? Чи хочеш, я сам вийду й прожену його геть?"

"Навіщо поспішати? З якого це дива ти маєш виходити до нього на перший поклик? Радше ми почекаємо трохи, а потім вийдемо й провчимо цього нахабу як слід!" — очі Чен Сяосяо небезпечно примружилися, а в глибині зіниць блиснув крижаний, смертоносний вогник.

"Гаразд, тоді давай спершу поглянемо, що він замислив..."

Варто зауважити, що обурення вирувало не лише в магічному просторі. Старійшина Ін теж не відчув і краплі симпатії до цього вискочки, який посмів перервати його роботу.

"Маєш якусь справу?" — голос старого Іна розірвав тишу, наче гуркіт розлюченого грому. Потужна, нищівна аура старійшини важким пресом рухнула прямо на принца.

"Я — Фен Буцан, принц імперії Дафен! Дізнавшись, що маєток графа Чжун’юань оголосив набір охорони, я вирішив особисто завітати сюди!"

На красивому обличчі Фен Буцана засяяла самовпевнена посмішка, а гострий погляд був сповнений такої пихи, наче він очікував, що всі присутні — включно з двома старійшинами — негайно впадуть перед ним на коліна в поклоні.

Проте, на його подив, ніхто з родини Чен навіть не поворухнувся. Ба більше, численні практики та звичайні селяни в натовпі під ареною теж не збиралися виявляти йому жодної шани.

Його обличчя миттєво перекосилося, погляд налився крижаним презирством, і він зарозуміло вигукнув:

"Віддайте всі ваші скарби мені! Натомість я сам пришлю вам стільки охоронців, скільки вашій душі завгодно!"

"Ти що, наважився втручатися в наші справи?!"

Внутрішня енергія старого Іна здибилася з такою люттю, що колосальна хвиля істинної ці, здавалося, намертво запечатала весь цей простір. Повітря навколо затремтіло від колосального тиску.

Фен Буцану, який стояв до нього найближче, довелося найгірше. З його рота фонтаном бризнула свіжа кров. В його очах на мить спалахнув дикий, переляканий жах, який, проте, миттєво переріс у шалену, смертоносну лють. У погляді принца замиготів хижий, звіриний вогник!

Бувши надзвичайно гордим та пихатим за своєю природою, він відразу загорівся жагою вбивства й розлючено закричав:

"Зухвалець! Ти всього лише жалюгідний слуга графа Чжун’юань, як ти смієш виявляти неповагу до моєї персони?! Чи знаєш ти, що твій господар, побачивши мене, зобов'язаний негайно впасти на коліна й бити чолом?!"

"Що ти верзеш?!"

Почувши ці слова, старійшина Ін примружив зіниці, з яких вирвався такий потужний, запеклий холод та смертоносна аура, що температура на площі миттєво впала.

"Що, старий дурню, невже ти збираєшся піти проти закону?! Я не просто принц великої імперії Дафен, я — священний учень Ордену Божественного Меча! Раджу тобі схаменутися і просто зараз упасти переді мною на коліна!" — несамовито, захлинаючись від люті, загорлав Фен Буцан.

Погляд старого Іна прикувався до цього придурка, і смертоносна аура в його зіницях помітно згасла. Попри все, він мав виявити повагу до глави ордену Цінь, але панькатися з принцом він не збирався!

"Геть! Ану швидко згинь звідси, якщо хочеш зберегти свою собачу шкуру!"

"Ти... "

Подумати тільки: він — усесильний принц цілої держави, елітний наступник могутнього ордену, а його щойно так зухвало принизив якийсь жалюгідний слуга! В очах Фен Буцана миттєво спалахнув дикий сором, який швидко переріс у підступну, отруйну лють. Від шаленого гніву він остаточно втратив контроль над своїм язиком і загорлав, захлинаючись:

"Старий хріне, ти що, смерті шукаєш?! Віриш чи ні, я одним махом зітру з лиця землі й тебе, і твоїх нікчемних господарів! Що це взагалі за собаче лайно — родина Чен?! Якби мій батько-імператор свого часу не дарував їм графського титулу, хіба вони б мали все це сьогодні? Вони ж просто жалюгідний непотріб, який з ганьбою вигнали з Імперської столиці! А їхня донька взагалі втратила будь-який сором, гадаючи, що раз вона звабила..."

Його слова ще не встигли злетіти з уст, як суперник безжально викинув уперед долоню. Обличчя старого Іна стало холоднішим за лід — він остаточно загорівся жагою вбивства.

Кожен, хто наважиться образити його молоду господарку, має бути негайно знищений!

Бум!

Старий Ін завдав нищівного удару долонею, і площею прокотився оглушливий, гучний вибух, від якого незліченні потоки внутрішньої енергії з шаленою силою розірвали простір. Повітря навколо завирувало, наче кипляча морська вода. Пролунав колосальний гуркіт, схожий на землетрус чи падіння гірського піка: потужна, нестримна хвиля істинної ці, мов нищівне цунамі, насунулася прямо на зухвалого хлопчиська.

Відчувши цей колосальний, смертоносний тиск, який важким пресом насувався прямо на нього, Фен Буцан аж очі витріщив від жаху. Він усвідомив, що абсолютно неспроможний ухилитися чи заблокувати цю атаку. Цієї миті він опинився на крихкій межі між життям і смертю!

Весь світ для нього в цю секунду немов намертво застиг. Його душу скував невимовний, панічний жах!

Очі принца застигли від невимовного шоку та цілковитого відчаю. Сама постать хлопця, наче вражена ударом блискавки, повністю заціпеніла, і він так і залишився нерухомо стояти на місці.

"А-а-а!"

Прямо посеред грудей спалахнув такий пекучий, нестерпний біль, що Фен Буцану здалося, ніби всі його нутрощі миттєво змістилися або перетворилися на криваве місиво. З його горла вирвався дикий, несамовитий крик!

Тіло принца перелетіло через арену, і він безпорадно полетів шкереберть далеко назад. Цей високопоставлений і пихатий спадкоємець престолу навіть у найстрашнішому сні не міг уявити, що отримає настільки жорстоку й безжальну відсіч!

"Пхе..."

Почувши сповнене крижаної люті фиркання старого, Фен Буцан, який уже балансував на межі непритомності, остаточно втратив здатність тверезо мислити.

Він досі відмовлявся вірити, що люди з родини Чен справді наважилися підняти руку на принца цілої імперії.

Проте дикий, нестерпний біль по всьому тілу змушував його визнати очевидне: він важко поранений і повністю безпорадний.

Старий Ін повільно підійшов до нього, його очі спалахували грізним божественним світлом. Дивлячись на поваленого принца як на нікчемну комаху, він холодно процідив:

"Що ти взагалі за непотріб такий? Віриш чи ні, я можу пригнати кілька сотень тисяч священних звірів прямо до палацу твоєї імперії Дафен, щоб вони там трохи розважилися?"

"Ти..."

Обличчя Фен Буцана миттєво зблідло як стіна, а на обличчі застиг вираз невимовного страху та шоку.

Кілька сотень тисяч священних звірів?!

Невже в них справді є сотні тисяч таких монстрів, і це зовсім не жарт?!

Лише в цю мить до нього нарешті дійшло, що родина Чен — це зовсім не та родина, яку можна безкарно ображати. В його погляді змішалися безмежна злоба та панічний острах. У грудях усе палало, наче від запеклого вогню, але він навіть не мав сили дістати цілющу пігулку. Натомість принц лише люто й розпачливо закричав:

"Я вимагаю зустрічі з братом Мо!"

Він чудово знав, що і Мо Сюаньцзюнь, і Чен Сяосяо зараз перебувають у цьому місті!

"Що ти за цаца така, щоб вимагати зустрічі з нашим зятем? Захотів — і тебе відразу до нього пустять?" — старий Ін зневажливо хмикнув, взагалі не вважаючи цю пихату особу за людину.

Варто сказати, що у цьому світі, окрім своєї молодої господарки, він взагалі нікого не поважав. І раз цей бовдур наважився влаштувати гармидер на турнірі, у старого було більш ніж достатньо підстав, щоб прикінчити його на місці.

Тим часом у людей під ареною миттєво відійшла вся кров від облич, залишивши їх блідими як смерть.

"Старійшини маєтку графа... вони просто неймовірно жорстокі й сильні..."

У головах кожного присутнього застигла лише ця одна-єдина думка.

Оскільки турнір так безцеремонно перервали, старий Ін більше не мав жодного бажання продовжувати змагання. Наказавши натовпу розходитися, він підхопив напівживе тіло принца за комір і в ту ж мить зник із площі.

Проте люди під ареною ще довго не могли зрушити з місця. Лише після того, як старійшина Ін та інші організатори повністю пішли, практики нарешті почали приходити до тями, відчуваючи, як по спинах пробігає панічний холодок.

З людьми з маєтку графа жарти погані!

Проте, щойно цей переляк трохи влігся, в душі багатьох майстрів знову повернулася надія. Вони чітко розуміли: що могутнішими виявляться лідери маєтку графа, то безпечнішим та надійнішим буде їхнє власне майбутнє на службі в цій родині.

***

Повернувшись до заїзду, старий Ін без жодних церемоній жбурнув понівеченого принца прямо на землю. Його обличчя залишалося кам'яним, але в глибині зіниць промайнула неприхована зневага та огида. Повернувшись до дівчини, він промовив:

"Старша панночко, нащо нам узагалі здалася ця мерзота? Яка від неї користь?"

"Є від нього користь чи ні — я ще не знаю. Проте я б хотіла особисто розпитати його про кілька важливих речей", — абсолютно спокійно відповіла Чен Сяосяо.

Вона сиділа в кріслі й навіть не глянула на поваленого чоловіка, наче того взагалі не існувало в кімнаті.

З іншого боку Мо Сюаньцзюнь застиг із холодним як крига обличчям. Такий вираз украй рідко з’являвся на його зазвичай спокійному обличчі — хіба що коли він був по-справжньому розлючений. І зараз він справді лютував, а в його очах небезпечно спалахували гострі крижані іскри.

Фен Буцан, який розпластався на підлозі мов здохлий пес, відчував, що все його тіло буквально розсипається на шматки, і він не міг навіть поворухнутися. Скосивши очі й помітивши Мо Сюаньцзюня, він відчув, як у душі знову закрутилися водночас і лють, і панічний острах.

"Брате Мо..."

"..."

Мо Сюаньцзюнь, який саме пив чай, навіть не спромігся повернути голову в його бік, так само повністю ігноруючи присутність нахаби.

У маленькій вітальні панувала гробова тиша. Повітря непомітно ставало дедалі важчим, густішим і холоднішим. Фен Буцан раптом відчув, як по шкірі пробіг такий пронизливий, запеклий холодок, від якого його затьмарена голова нарешті почала потроху прояснюватися.

Тутешній брат Мо більше не був схожий на того м’якого, приязного та доброзичливого юнака, яким він знав його раніше. Зараз чоловік дивився на нього так, наче перед ним лежав абсолютно чужий, незнайомий перехожий.

"Брате Мо!.." — не втримавшись, знову жалібно покликав Фен Буцан.

Цього разу той нарешті зволив повернути голову на звук, проте його погляд виявився настільки проникливим і гострим, мов лезо загартованого меча, що принцу здалося, ніби його тіло зараз живцем розітнуть на шматки.

"А ви, власне, хто такий? Хіба ми колись зустрічалися?" — Мо Сюаньцзюнь суворо зсунув брови, а його шляхетне обличчя вкрилося ще товщою ковдрою крижаної зневаги. Погляд чоловіка був настільки чужим, наче він справді вперше в житті бачив цього хлопця.

"Я..."

Фен Буцана одночасно душили й сором, і провина. Але ще більше в його серці палало ущемлене его та гнів, який він, утім, так і не наважився випустити назовні перед Мо Сюаньцзюнем. Бо просто панічно боявся його сили!

Усвідомивши, що сам того не бажаючи смертельно образив Божественного Провидця, принц відчув у душі гірку дещицю каяття. Міцно зціпивши зуби, він вичавив із себе:

"Брате Мо, це ж я — Фен Буцан, священний учень Ордену Божественного Меча!"

"Ось як..." — у зіницях Мо Сюаньцзюня миттєво промайнув жорстокий, безжальний блиск, і він байдуже кинув:

"Ну й що з того?"

"..."

Від такої відповіді Фен Буцана захлеснула суміш паніки та дикої люті. Зрештою, його виснажене тіло не витримало такого емоційного навантаження та внутрішніх ран — з його рота хлинула свіжа кров, і він миттєво знепритомнів. Пихатого принца всього двома фразами буквально довели до непритомності від люті.

"Він що, здох?!"