Розділ 212 — V036: Створення Неба і Землі. Новий прорив. (2)

Вони ще довго ніжилися в персиковому гаю і лише зі щасливими посмішками повернулися додому.

Повернувшись, вони відразу пішли до головного будинку, щоб повечеряти з батьками. Після вечері, поки молодші брати й сестри розважали Мо Сюаньцзюня, Чен Сяосяо знайшла затишне місце й миттєво перемістилася до простору.

Потрапивши всередину, Чен Сяосяо роззирнулася довкола й знову відчула захоплення. Це справді дивовижно: її ферма з месенджера, перемістившись разом із нею, перетворилася на керований простір, а тепер навіть має шанс стати цілим малим світом.

"Юна господарко..."

Пролунав радісний голос маленької Юйтен. Чен Сяосяо витріщила очі, розглядаючи малюка віком у два-три роки, і здивовано сказала:

"Маленька Юйтен, ти так швидко ростеш! Оком не встигла змигнути, як ти вже так виросла!"

"Юна господарко, як це дратує!"

Маленька Юйтен, яка любила покапризувати, випнула губки, кліпаючи своїми виразними очима, а на її милому обличчі сяяла щаслива посмішка:

"Юна господарко, хіба я не стала ще вродливішою?"

"Е-ем..."

Вона простягнула руку й легенько вщипнула її за щічку, усміхаючись:

"Маленька Юйтен, звісно ж, найвродливіша й наймиліша дитина!"

"Неправда, я не дитина, я ще виросту!" — надувшись, маленька Юйтен понад усе не любила, коли її називали дитиною.

"Хм, хм, надалі я обов'язково буду гарнішою за панночку!"

"Так, ти найгарніша, гаразд вже!" — з посмішкою похитала головою Чен Сяосяо. Вона справді нічого не могла вдіяти з цією самозакоханою крихіткою.

Знову оглядаючи це небо і землю, Чен Сяосяо тихо запитала:

"Ну як, на скільки рівнів піднявся простір?"

"Юна господарко, вгадайте!" — коли зайшла мова про їхній власний простір, маленька Юйтен знову виглядала надзвичайно радісною.

Чен Сяосяо легенько торкнулася пальцем власного підборіддя та, крокуючи вперед, сказала:

"Якщо я вгадуватиму, то щонайменше на сто рівнів, чи не так?"

"Хі-хі, юна господарко, не помилилася, наш простір уже досяг ста дванадцятого рівня!" — радісно вигукнула маленька Юйтен.

"Сто дванадцятого рівня?" — Чен Сяосяо на мить завмерла, не в змозі повірити, і знову запитала:

"Справді вже сто дванадцятий рівень?"

"Звісно, юна господарко, якби не сто дванадцятий рівень, як можна було б розширити простір до десятків тисяч квадратних кілометрів? Це все тепер наші володіння!" — гордо сказала маленька Юйтен.

" Однак, головна причина, чому нам вдалося досягти 112-го рівня, полягає в тому, що цього разу у нас було достатньо ресурсів. Якщо наступного разу схочеться роздобути так багато ресурсів, це буде, мабуть, занадто складно!"

Чен Сяосяо не стримала безпорадності у виразі обличчя і, вдивляючись у небо, стиха вилаялася:

"Це ж справжній ненажера, навіть якщо ми надалі спеціально займатимемося грабунком, то й тоді не факт, що зможемо його наповнити!"

"Грабунком?" — почувши це слово, маленька Юйтен виказала захоплення, заплескала в долоні та схвально вигукнула:

"Юна господарко, чудова ідея! Якщо надалі хтось наважиться зачіпати нас, ми підемо і пограбуємо їх!"

"Е-е, маленька Юйтен, ти вирішила змінити професію та стати розбійницею?" — Чен Сяосяо закотила очі та додала:

"Якщо ти й хочеш грабувати, то треба знаходити людей із певною силою. Зважай, що на зовнішньому континенті немає ресурсів, які можна було б забрати, інакше це буде марна праця!"

"Хі-хі, юна господарко, надалі дивитимемося по ситуації. Словом, після того, як ми діятимемо надалі, головне — не забути про грабунок!"

"Я дивлюся, ти не дух, а просто бісеня у спідниці!"

Глянувши на неї, Чен Сяосяо знову запитала:

"До речі, маленька Юйтен, у просторі більше нічого немає? Піднявшись на такий високий рівень, повинно було з'явитися чимало нових речей!"

"Так, є! Ходімо зі мною!"

Маленька Юйтен кивнула, змахнула ручкою, і з'явилися віртуальні двері. Юйтен прошмигнула туди, а Чен Сяосяо попрямувала за нею!

В одну мить обидві опинилися в іншому місці — на вершині величезної гори. Чен Сяосяо озирнулася довкола і якраз змогла побачити удалині величний палац. Це був той самий Небесний палац, де вона і Мо Сюаньцзунь опинилися вчора. Здавалося, що він недалеко, але вона знала, що політ туди займе, мабуть, з пів години.

"Юна господарко..."

Долинав голос маленької Юйтен. Чен Сяосяо обернулася й одразу завмерла.

Перед очима постала пагода скарбів*. Вона мала рівно дев'ять поверхів, була повністю білою, як нефрит, прозорою, ніби кришталь, випромінювала безмежне божественне світло, була надзвичайно могутньою і мала подих створення світу.

Повільно підійшовши ближче, Чен Сяосяо подивилася на табличку, що висіла перед першим поверхом вежі, на якій було написано три слова:

⟪Пагода дев'яти небес⟫.

Лише від одного погляду вона відчула, що всередині прихована безмежна таємничість, ніби вивільнялися безсмертні закони Дао, Однак, коли вона спробувала уважніше її відчути, вона все ще була нечіткою та нереальною.

"Маленька Юйтен, ця пагода і той Небесний палац — це те, що з'явилося цього разу?" — подивилася на серйозну крихітку й запитала Чен Сяосяо.

Маленька Юйтен кивнула і сказала:

"Так, юна господарко. Небесний палац і пагоду, крім нас, ніхто не може побачити, хіба що господарка побажає показати іншим, як тоді, коли ви провели зятя до Небесного палацу!"

"Ось воно що!"

Чен Сяосяо кивнула, трохи подумала і знову запитала:

"Небесний палац і пагоду поки що не можна використовувати?"

"Коли наш простір буде вдосконалено, вони зможуть офіційно запрацювати. До того часу господарка вже стане володаркою простору, і вони мають служити господарці!"

"Е-е, хіба це не означає, що зараз можна лише дивитися? Немає жодної користі?" — трохи пригнічено сказала Чен Сяосяо, споглядаючи цю "Пагоду дев'яти небес", яка випромінювала сяйво.

"Юга господарко, крім цих речей, звісно, є й інші!"

"О, що саме?"

"З'явилися рідкісні священні звірі: лазуровий носоріг, пурпуровий хмарний соболь, духовний олень, нефритовий слон, парчева лисиця, лазуровий дракон, божественний птах, чорна черепаха та цілінь! Завдяки цьому підвищенню рівня простору ці хлопці, які згодом зможуть еволюціонувати у божественних звірів, нарешті з'явилися!"

"З'явилося аж стільки?"

Чен Сяосяо на мить завмерла, а потім радісно посміхнулася:

"Добре, це справді чудово. З появою цих священних звірів наша сила стане ще більшою!"

"Так, проте, юна господарко, цим священним звірям важче підвищувати рівень, кожний рівень потребує тривалого часу або ж певної нагоди. Поки що вони слабкі!"

"Це я розумію, я ж не збираюся відправляти їх завойовувати для нас світ, просто вважаю, що ці улюбленці дивовижні!"

"Юнна господарко, з підвищенням рівня простору вони перетворяться на божественних звірів!"

"Еге ж, це природно!"

Пройшовши крізь віртуальні двері, вони разом повернулися до вілли. Дивлячись на ці кілька десятків лі довкола, впорядковані маленькою Юйтен, вона задоволено сказала:

"Маленька Юйтен, дякую за працю, за такий короткий час розробити стільки землі."

"Я зовсім не втомилася, все одно зараз мені достатньо однієї думки, щоб висаджувати всілякі речі. Юна господарко, будьте спокійні, я впорядкую всі наші землі на десятки тисяч квадратних кілометрів."

"Як знаєш..."

Хоч маленька Юйтен і була доволі по-дитячому вередливою, справами простору вона керувала дуже добре і ніколи не змушувала Чен Сяосяо хвилюватися.

Крокуючи до Кришталевого Фруктового Дерева, вона відчула свіжий аромат, який розходився довкола і здіймав пасма фіолетового туману. Кришталеві фрукти розміром з гарбуз-горлянку були прозорими, чистими, блискучими, мов лід, витонченими та вишуканими. Як не глянь, вони не скидалися на їстівні плоди, проте випромінювали спокусливий аромат, змушуючи дивуватися їхній незвичності!

"Юна господарко, кришталеві фрукти вже можна їсти!"

Маленька Юйтен підлетіла, зірвала два плоди, один подала Чен Сяосяо, а інший відкусила сама, жуючи та киваючи:

"Юна господарко, дуже смачно, їжте швидше!"

Тримаючи такий великий плід, Чен Сяосяо мала трохи дивний вираз обличчя, проте вона не стала вередувати й, як і маленька Юйтен, піднесла фрукт до рота та сильно відкусила.

Смак був хрустким і солодким, м'якуш танув у роті, а в ротовій порожнині розливався легкий цілющий аромат. Найголовніше — коли м'якуш потрапляв у шлунок, він одразу перетворювався на духовну енергію, і теплий потік повільно розходився в її кістках.

Чудова річ!

Чен Сяосяо їла шматок за шматком, повністю сприймаючи це як фрукт.

Маленька Юйтен також змогла з’їсти цілий фрукт.

Чен Сяосяо посміхнулася і сказала:

"З'їла, і так приємно стало. маленька Юйтен, чи можу я пробитися на новий рівень?"

"Юна господарко має на увазі пробитися зараз до Бойового Імператора?" — маленька Юйтен, яка сиділа на кришталевому фруктовому дереві, миттєво зрозуміла її думку.

"Звісно!"

Чен Сяосяо кивнула й продовжила:

"Наставниця та тітка Гун пробиватимуться цими днями, а після їхнього прориву настане час зустрітися з тими старими монстрами. Я вважаю, що краще спочатку пробитися!"

"Юна господарко, будьте спокійні, тепер наш простір вже має сто дванадцятий рівень, сила контракту зросла в тисячі разів. Не те що кілька дідуганів — навіть якщо зайде тисяча старих монстрів, нам не треба боятися їхнього опору. Тепер, юна господарко, ваші слова стають законом, сила вашого духу ні з чим не зрівняна, якщо вони наважаться щось замислити, ми можемо розвіяти їхні душі!" – з гордим виглядом сказала маленька Юйтен.

Щодо цього Чен Сяосяо вже мала відчуття і могла сказати, що більше не переймається такими речами, проте вона не любила бути занадто слабкою і прагнула підняти свій рівень розвитку.

"Маленька Юйтен, захищай мене, сьогодні ж піднімуся до Бойового Імператора!"

"Без проблем, юна господарко, з'їжте ще кілька кришталевих фруктів!"

Маленька Юйтен зірвала ще один і подала їй.

Чен Сяосяо, відкусила шматок й запитала:

"Маленька Юйтен, скільки ти хочеш, щоб я з'їла?"

"Хі-хі, звісно, що більше, то краще!"

"Е-е, ти хочеш, щоб я луснула!"

"Як можна луснути? Навіть якщо господарка з'їсть фрукти з усього дерева, вона не лусне!"

"Занадто марнотратно, обережно, а то блискавка вдарить!"

"Юна господарко, будьте спокійні, у нашому просторі поки немає блискавок, нас не вдарить!"

Поки вона так ласувала й розмовляла, то з'їла цілих чотири плоди, перш ніж зупинилася, відчувши, що її ось-ось розірве від надміру духовної енергії.

Чен Сяосяо негайно сіла, схрестивши ноги, і почала подумки циркулювати енергію згідно з внутрішньою технікою. Маленька Юйтен тим часом продовжувала спрямовувати духовну енергію простору, яка щільним коконом огорнула дівчину.

У глибокому зануренні вона вже досягла стану самозабуття.

Бурхлива духовна сила, мов вода зі зламаної греблі, потужно та безперервно вливалася в її тіло і швидко перетворювалася на справжню енергію, необхідну Чен Сяосяо.

Справжня енергія в тілі Чен Сяосяо й без того була бурхливою, а отримавши духовну енергію від маленької Юйтен, вона одразу загула, показуючи прагнення до подальшого прориву.

Від початкової стадії Бойового Короля до піка Бойового Короля потрібно було пройти дев'ять рівнів, але ці малі рівні в тілі Чен Сяосяо ніби не створювали перешкод, і вона безперервно пробивалася далі.

Щойно була подолана початкова стадія Бойового Короля, як справжня енергія, подібна до річкової води, безперервно линула вгору!

Бум!

З'явилася аура середньої стадії Бойового Короля, але Чен Сяосяо не зупинилася, все ще вбираючи духовну енергію, що надходила ззовні, та спрямовуючи коливання справжньої енергії в тілі. Її справжня енергія знову почала зростати.

Бум!

Аура піка Бойового Короля знову з'явився, небо й земля затремтіли, над кільцевими горами зібралися духовні хмари, перетворюючись на величезний вир, що, мов Чумацький Шлях, потужно спадав і лягав на неї!

Маленька Юйтен широко витріщила очі й пильно дивилася на людину, яка сиділа у позі лотоса. Настав вирішальний момент: якщо пробитися крізь це, то одразу станеш Бойовим Імператором!

Духовна енергія все ще збиралася з усіх боків. Чен Сяосяо, яка вбирала величезну кількість духовної енергії, не одразу пробилася далі, ніби накопичувала силу для прориву, але довго не робила його.

Маленька Юйтен замерла без руху, знаючи, що цієї миті чогось трохи бракує і їй потрібно знову діяти!

Злетівши вгору, маленька Юйтен велично завмерла в повітрі. Вона стрімко повела руками, черпаючи воду просто з духовного джерела, а слідом вивела ще два потоки води інь та ян. Ці три магічні струмені, наче три водяні дракони, невпинно кружляли та зливалися!

Три водяні дракони сплелися в одного фіолетового водяного дракона, який під контролем маленької Юйтен, мов лютий дракон, що кидається в річку, блискавично хлинув у тіло Чен Сяосяо!

Могутній потік духовної енергії увірвався в тіло, і Чен Сяосяо одразу відчула владну та незрівнянну силу, яка вирувала й ревіла, мов вода з розкритої греблі, вриваючись у її тіло.

Перелякавшись у душі, Чен Сяосяо все ж змогла спокійно зустріти це. Сила влилася в усі меридіани, миттєво й стрімко очистивши меридіани всього тіла, а потім ця сила ставала все більшою й більшою, поки нарешті не вдарила прямо в маківку, трохи не вибивши її душу!

Міцно тримаючи свідомість і мовчки виконуючи техніку, Чен Сяосяо, попри величезний біль у тілі, намагалася зберігати ясність розуму.

Бум!

Порожнеча затремтіла, ніби величезна хвиля розійшлася довкола. На очах у маленької Юйтен тіло Чен Сяосяо різко здригнулося, і подих Бойового Імператора злетів до небес!

Пробилася!

Маленька Юйтен була безмежно радісна!

Найбільше здивувало те, що людина, яка сиділа, схрестивши ноги, не підхопилася одразу. Маленька Юйтен завмерла на мить і миттєво виявила, що духовна енергія в її тілі все ще залишається надзвичайно величезною й ніби не збирається зупинятися.

Лише за мить у тілі Чен Сяосяо знову вибухнула величезна справжня енергія, і маленька Юйтен спантеличено сказала:

"Середня стадія Бойового Імператора, господарка напряму пробилася до середньої стадії Бойового Імператора!"

Промовляючи це, її обличчя розпливлося в щасливій усмішці: що вищий рівень розвитку, то краще!

Нарешті Чен Сяосяо розплющила очі, з яких вирвалося все яскравіше й яскравіше світло, і спокійно підвелася.

Маленька Юйтен підлетіла, роздивляючись її обличчя, яке було гладкішим і ніжнішим за обличчя новонародженого немовляти, та вигукнула з захопленням:

"Вау, юна господарко, ви стаєте все гарнішою..."

"Е-е, справді?"

Чен Сяосяо не зрозуміла, простягнула руку й торкнулася своєї щоки. Вона й справді була гладкою та ніжною, мов нефритовий жир, ніби трохи кращою, ніж раніше.

Маленька Юйтен безперервно кивала своєю маленькою голівкою і надзвичайно серйозно сказала:

"Справді, справді, господарко, ви зараз ще краща, така ж гарна, як і я!"

"Пф..."

Чен Сяосяо це розважило, її довгі закручені вій кілька разів здригнулися, і вона сказала:

"Маленька Юйтен, знайди тут місце та прикрась павільйон, щоб було де жити тим старим монстрам."

"Без проблем, я можу зробити це просто зараз!"

"Ну й добре, доручаю це тобі. До речі, скільки часу я була в просторі?"

Чен Сяосяо знала, що кожного разу її прорив не завершувався за кілька хвилин.

"Лише два дні!"

І справді, вже минуло два дні, це не занадто довго.

Вона кивнула й сказала:

"Я зараз помиюся, о, і ще, дай мені духовну воду або духовні трави, які знадобляться наставниці та тітці Гун для прориву!"

"Добре, їм пробитися буде легко!"

Після того як Чен Сяосяо помилася на віллі, вона взяла кілька речей у маленької Юйтен, кинула їх до просторового персня й одразу вийшла назовні.

***

Вона не з'являлася вже два дні!

Родина Мо дуже хвилювалася й весь час чергували у Павільйоні Нефритової Лози, чекаючи на її появу.

Щойно Чен Сяосяо вийшла, вона одразу виявила, що в її маленькій вітальні сидять кілька людей.

У душі промайнуло здивування, вона не знала, які справи змусили їх чекати на неї.

Відколи з'явилася її аура, це так само стривожило людей нижче, які теревенили. Не чекаючи, поки вони покличуть, Чен Сяосяо вже з'явилася.

Побачивши її появу, усі четверо завмерли!

Перед ними постала дівчина з обличчям, прекрасним, мов квітка. На її витонченому та чарівному обличчі грала лагідна посмішка. Найголовніше — її внутрішній стан ніби змінився, з'явилася вишукана, шляхетна та велична краса, до того ж вона була витонченою та незрівнянною! У кожному русі та посмішці відчувалася велич, яку неможливо порушити!

Витончена краса, що виходила за межі буденності, водночас поєднувалася з величчю володаря, який панує над світом. Це поєднання не було суперечливим, навпаки, воно створювало незрівнянний стан.

"Сяосяо..."

Мо Сюаньцзунь швидко опанував здивування, а потім виказав радість і сказав:

"Сяосяо, ти пробилася? Середня стадія Бойового Імператора?"

"Так, я пробилася!"

Чен Сяосяо з посмішкою привіталася з ним, злегка вклонилася іншим трьом старшим і сказала:

"Предок, учителю, наставнице, чому ви прийшли? Чи є якісь справи до мене?"

"Сяосяо, ти..."

Жун Цзінші важко вдихнула холодне повітря і, ледве приборкавши жах у душі, гірко посміхнулася та сказала:

"Сяосяо, ніхто не може порівнятися з тобою. Ця твоя швидкість навіть швидша за політ на мечі!"

"Наставнице, це випадковість, справді випадковість!" — побачивши, що наставниця виглядає пригніченою, Чен Сяосяо поспішила заспокоїти її та з посмішкою сказала:

"Наставнице, як щодо того, щоб ви з тіткою Гун приготувалися прорватися сьогодні ввечері?"

"Нам усе одно, можна в будь-який час!"

Жун Цзінші посміхнулася, задоволено кивнула їй і сказала:

"Все ж наша Сяосяо молодець, одним подихом пробилася на кілька рівнів поспіль, за мить це знову налякає купу людей!"

"Ха-ха-ха..."

Усі стиха засміялися.

Предок подивився на людину перед собою та з посмішкою сказав:

"Маленька Сяосяо, надалі попереджай нас, щоб ми всі не хвилювалися."

"Дякую, предку!" — Чен Сяосяо розуміла, що він спеціально прийшов чекати на неї.

"Якщо з тобою все гаразд, то й добре, добре, балакайте!"

Коли була вимовлена остання фраза, постать предка вже зникла. Він не любив порожніх балачок, тому, природно, не став казати багато.

Подружжя Мо лише висловило кілька слів перестороги й, залишивши простір для молодих, покинуло Павільйон Нефритової Лози.

Мо Сюаньцзунь налив їй чашку чаю і тихо сказав:

"Сяосяо, надалі, коли ти пробиватимешся, дозволь мені бути поруч із тобою, бо інакше я не можу бути спокійним!"

"Вибач, що змусила тебе хвилюватися." — Чен Сяосяо на мить завмерла, відчувши в його тоні поспіх та тривогу, і не змогла не висловити вибачення:

"Наступного разу цього не буде!"

"Сяосяо, ти не з'являлася два дні, і я справді дуже хвилювався. Я не знав, що ти робиш і чи не сталося чогось із простором, а зв'язатися з маленькою Юйтен не мав змоги, бо інакше попросив би її впустити мене всередину!"

Мо Сюаньцзунь спокійно продовжував:

"Проте якщо з тобою все гаразд, то ми всі спокійні. Вчора ми помітили, що ти не вийшла з простору, і злякалися, що з тобою сталася якась біда, тому спеціально чекали на тебе тут!"

"Дурнику, як зі мною може щось статися..."

Чен Сяосяо відчула зворушення та щастя у душі й не втрималася від кокетливого докору.

"Наступного разу, якщо збиратимешся пробиватися, дозволь мені бути поруч із тобою!"

Побачивши його серйозний вираз обличчя, Чен Сяосяо кивнула, адже для неї це була лише дрібниця.

"Удома все гаразд?"

"Все гаразд, стільки людей доглядає за нами, як може щось статися!" — лагідно відповів Мо Сюаньцзунь.

"Ходімо, вийдемо подивимося!"

"Добре!"

Обоє вийшли разом і в галереї несподівано зустріли Чжу Сян'юя.

Побачивши людину, яка значно схудла, вона не втрималася від слів:

"Чжу Сян'юй, що з тобою таке? Невже в нашому домі тебе не годували?"

"Панночко Чен, ви жартуєте!" — на обличчі Чжу Сян'юя з'явилася легка посмішка, але коли він побачив її рівень розвитку, посмішка на його обличчі заціпеніла. Лише за мить він похитав головою і сказав:

"Панночко Чен, ви справді надзвичайно обдарована, мабуть, на цьому континенті немає нікого, хто міг би з вами зрівнятися!"

"Е-е, чи повинна я сказати дякую за похвалу?" — Чен Сяосяо не знала, сміятися їй чи плакати.

"Я кажу щиро!" — серйозно сказав Чжу Сян'юй поступово приховавши емоції, хоч у душі відчув неймовірну гіркоту:

"Панночко Чен, пане Мо, я спеціально прийшов попрощатися, я збираюся повертатися!"

"О, повертаєшся?" — почувши його слова, Чен Сяосяо здивувалася ще більше.

Чжу Сян'юй, здавалося, зрозумів, про що вона думає, і з ніяковим виразом обличчя сказав:

"У маєтку є справи, які потребують вирішення, тому я спочатку повернуся, а пізніше, коли матиму час, знову приїду провідати вас обох!"

"Ось воно що, якщо так, то візьміть із собою партію речей, щоб компенсувати ті ресурси, які ви привезли цього разу!" — Чен Сяосяо трохи подумала і вирішила, що ніяк не може відпустити його з порожніми руками.

"Тоді ми не відмовлятимемося, дякуємо панночці Чен!"

Чжу Сян'юй посміхнувся, склав руки перед Мо Сюаньцзюнем:

"Пане Мо, прощавайте!"

"Щасливої дороги!" — кивнув Мо Сюаньцзунь.

"Дякую!"

______

Пагода.