Розділ 214 — V037: Ігнорування проблеми. Скрутне становище старих. (2)

Чен Сяосяо не знала про те, що відбувається зовні, адже зараз їй було зовсім не до цього.

Щойно вона зайшла до просторового виміру, до неї підлетіла маленька Юйтен і з посмішкою сказала:

"Юна господарко, не хвилюйся, я знайшла вихід!"

"Знайшла вихід? Справді?" — здивовано й радісно вигукнула Чен Сяосяо, але швидко опанувала себе й запитала:

"Маленька Юйтен, що за спосіб ти вигадала?"

"Юна господарко, якщо ти хочеш мати велику кількість різноманітних духовних технік та секретних книг, ти мусиш назвати мені назву книги та її особливості, щоб я могла її скопіювати."

"Скопіювати? Це... це теж можна скопіювати?" —витріщила очі від подиву Чен Сяосяо.

"Звісно..."

Маленька Юйтен невимушено кивнула й сказала:

"Юна господарко, я гадаю, що можу. Або давай спочатку спробуємо? Тільки от я не знаю, скільки внутрішніх технік та книг ти знаєш. Якщо ти не зможеш згадати, то я нічого не зможу скопіювати."

"Чому?"

"Усе дуже просто, адже знання в моїй голові схожі на невідсортовану бібліотеку. Щоб дістати щось звідти, мені потрібен опорний пункт або якась характеристика, і тоді я зможу витягнути цю категорію технік чи божественних здібностей. Наприклад, якщо тобі потрібна техніка, пов'язана з блискавкою, ти мусиш назвати мені її назву та особливості."

"Е-е, здається, я щось таке знаю, а здається, й ні!" — трохи спантеличена Чен Сяосяо поплескала себе по голові:

"Та байдуже, давай спочатку спробуємо!"

"Гаразд, юна господарко, згадай якусь назву книги та тип божественної здібності!"

"Добре, повернімося до кабінету на віллі."

"Чен Сяосяо, розмірковуючи про це, йшла до кабінету на своїй віллі, а маленька Юйтен крокувала поруч із нею.

Одна людина і один ельф незабаром з'явилися в кабінеті.

Чен Сяосяо сіла й почала щосили згадувати секретні посібники з бойових мистецтв, про які знала у своєму минулому житті. Варто сказати, що найвідомішими та найзвичнішими для її слуху були різноманітні бойові мистецтва Великого Майстра Цзіня*. Персонажі та секретні техніки, створені пензлем Великого Майстра Цзіня, відомі буквально кожному підлітку, і вона не була винятком.

(*Авторка має на увазі Цзінь Юна — найвеличнішого китайського письменника XX століття, автора культових романів про бойові мистецтва.)

Маленька Юйтен не заважала людині, яка поринула в роздуми. Вона взяла із книжкової шафи одну книгу — саме ті нотатки, які раніше читала Чен Сяосяо. Легкий помах її руки — і миттєво з'явилося кілька точно таких самих книжок, а оригінал одразу повернувся до шафи.

Після цього маленька Юйтен легенько торкнулася скопійованих книг. Вони спалахнули сірим сяйвом, і всі ієрогліфи на обкладинках повністю зникли.

Маленька Юйтен навмання перегорнула кілька сторінок. Переконавшись, що слова в книзі й справді зникли, вона задоволено кивнула і, поклавши її, знову почала копіювати.

Чен Сяосяо з усіх сил намагалася згадати різні секретні техніки з романів, про які колись чула. Минув тривалий час, перш ніж вона підвела голову та, поглянувши вбік, мимоволі завмерла.

У цей момент її письмовий стіл був повністю завалений книжками. Вона не стрималася й запитала:

"Маленька Юйтен, що ти робиш?"

"Юна господарко, ти вже щось вигадала?"

Маленька Юйтен зупинилася, навмання взяла одну книгу зі столу, легенько похитала нею та сказала:

"Юна господарко, якщо ми збираємося створювати секретні техніки, нам обов'язково потрібні книги для запису. Тому я спочатку скопіювала порожні книги, а пізніше легко запишу туди весь вміст".

"Дякую за працю!"

Чен Сяосяо кивнула. На щастя, маленька Юйтен допомагала їй, інакше родина Чен та вона сама не змогли б піднятися за ці короткі півтора року.

"Юна господарко, яка ж це праця? Для мене це все одно що гра!"

Безтурботно змахнула рукою маленька Юйтен:

"Юна господарко, швидше скажи мені, про які секретні техніки ти згадала?"

"Я згадала досить багато, але пам'ятаю лише приблизно, як вони влаштовані. Подивишся, чи підійде це?"

"Юна господарко, ти спочатку розкажи!"

"Давай спочатку спробуємо з технікою меча. Я пам'ятаю одну секретну техніку під назвою «Божественний меч шести меридіанів». Її головний принцип полягає в перетворенні справжньої ці на енергію меча. Внутрішня сила, утримувана в кінчиках пальців, випускається на відстані, що дозволяє непомітно вбивати. Можна сказати, що вона має суть, але не має форми, і є високодуховною бойовою технікою, яка перетворює намір меча на його енергію. Під час удару енергія меча швидка, мов блискавка, і надзвичайно люта. Непомітне вбивство за допомогою керування мечем через ці — це дійсно непереможна майстерність серед мечів".

"Добре, юна господарко, якщо ви так кажете. Я спочатку спробую!"

Після слів маленької Юйтен вона одразу заплющила очі. Уся її постать стала таємничою та мирною, переливаючись барвистим сяйвом і мерехтячи священним світлом.

Чен Сяосяо не здивувалася та спокійно чекала на її дії. Невідомо, скільки минуло часу, але маленька Юйтен нарешті розплющила очі, з яких вирвалося яскраве проміння, і її маленька ручка легенько торкнулася книги.

У ту ж мить книга в її руках спалахнула сліпучо-білим світлом, яке швидко зникло.

"Юна господарко, готово!" — маленька Юйтен, сяючи від радості, простягнула їй книгу.

Чен Сяосяо взяла її та поглянула: на обкладинці були написані чотири ієрогліфи «Божественний меч шести меридіанів». Відкривши першу сторінку, вона побачила загальний вступ до цієї техніки меча, а далі йшов спосіб самовдосконалення.

Хоча вона ніколи не практикувала і не знала, чи надійні секретні техніки, описані майстром Цзінем, єдиною, кого вона могла запитати, було це маленьке створіння перед нею:

"Маленька Юйтен, як ти гадаєш, за цією секретною технікою можливо практикувати?"

"Можливо, звісно можливо!" — кивнула та сказала маленька Юйтен:

"Юна господарко, це може трохи відрізнятися від того, що ти знаєш. Я лише вдосконалила її відповідно до цієї назви та приблизного способу самовдосконалення, тож жодних проблем точно не буде!"

"Це чудово, головне, що немає проблем!" — Чен Сяосяо радісно усміхнулася. Вона могла не вірити майстру Цзіню, але вірила своїй маленькій Юйтен.

"Юна господарко, продовжимо?"

"Добре, продовжуймо!"

Оскільки маленька Юйтен мала такі здібності, це розв'язало найбільшу проблему Чен Сяосяо. Головне тепер — щоб вона змогла згадати ті колишні бойові секретні техніки.

"Ця секретна техніка називається «Дев'ять Мечів Дугу*». Цей меч не обмежений справжньою ці, його суть полягає в намірі меча, використанні прогалин супротивника та випередженні його дій. Звісно, ця техніка меча насамперед виділяється принципом "безформність перемагає форму", і покладається здебільшого на осягнення. У кожному русі цієї техніки ще можна знайти сліди, але якщо додати та застосувати принцип "безформність перемагає форму", вона стає ще більш ефірною та невловимою, роблячи її абсолютно непередбачуваною".

"Зрозуміла!"

Маленька Юйтен відповіла і знову заплющила очі, створюючи цю техніку меча у своїй уяві.

За мить тим самим способом на світ з'явилася секретна техніка «Дев'ять Мечів Дугу», і вона знову опинилася в руках Чен Сяосяо. Останній навіть не довелося дивитися туди, бо вона вірила в здібності маленької Юйтен.

Далі одна людина та один ельф продовжували створювати секретні техніки.

"Техніка «Меч Нефритової Діви», це парна техніка меча для закоханих..."

"..."

"Техніка «Смертоносний меч, що переслідує душі», ця техніка..."

"..."

"Техніка «Меч Двох Стихій», це..."

"..."

"Техніка «Меч Золотої Змії», ця техніка підступна та люта, від неї важко ухилитися й захиститися..."

Усі техніки меча, про які згадувала Чен Сяосяо, маленька Юйтен могла створити. Споглядаючи, як одна за одною з'являються книжки з техніками, Чен Сяосяо безмежно раділа в душі.

Якщо в майбутньому фанат Цзіня потрапить у цей світ, він, мабуть, подумає, що опинився у світі, створеному пером майстра Цзіня.

"Юна господарко, є ще щось?"

Пролунав голос маленької Юйтен.

Чен Сяосяо відвела погляд від секретних технік і, помітивши, що вираз обличчя маленької Юйтен не дуже добрий, одразу відклала книжки й сказала:

"Маленька Юйтен, що з тобою? Ти часом не перевтомила мозок?"

"Юна господарко, зі мною все гаразд, просто зовсім трошки втомилася, нічого страшного, я можу продовжувати!"

"Стій!" — Чен Сяосяо простягнула руки й обійняла її, сказавши з теплом та турботою:

"Ти, маленьке дурненьке створіння, хіба ти не знаєш, що не можна перенапружувати мозок? Обережно, а то перетворишся на малень кого ідіота!"

"Хі-хі, юна господарко, звісно ні! Я знаю, що не можна змушувати себе робити щось через силу. До того ж я така красива і зовсім не хочу ставати маленьким ідіотом!"

"Головне, що ти це розумієш. У нас є три місяці. Починаючи відсьогодні, як тільки я буду вільна, я заходитиму сюди та розповідатиму тобі всі секретні техніки, які зможу згадати. Ми також зможемо самі створити подібні секретні техніки на основі цих методів меча".

"Без проблем, Юна господарко! Через три місяці ми неодмінно матимемо власні секретні техніки та священні духовні методи!"

"Звісно, у нас усе буде!" — впевнено сказала Чен Сяосяо.

"До речі, юна господарко, якщо у нас будуть ці секретні техніки, нам потрібно знайти місце для їхнього зберігання. Не можемо ж ми просто залишити їх у кабінеті Патріарха або у твоєму кабінеті в павільйоні Нефритової Лози зовні!"

"Правильно, це питання необхідно вирішити!"

Чен Сяосяо кивнула. Це також була справа, яку слід було доручити комусь заздалегідь!

"Може, ми збудуємо вежу зовні? На найвищому поверсі покладемо наймогутніші священні духовні методи та техніки, а на першому поверсі розмістимо простіші секретні техніки, як тобі така ідея?"

"Дуже добре, юна господарко! Ти ж чудово малюєш, тож намалюй для них малюнок вежі, щоб вони будували її за твоїм кресленням".

"Це дрібниці!"

"Маленька Юйтен, біжи швидше їсти кришталеві фрукти, а після цього добре відпочинь. Мені також час виходити назовні й доручити людям будівництво вежі!"

"Юна господарко, ти теж з'їж фрукт!"

"Добре, я трохи зголодніла, з'їм один і вийду!"

Підійшовши разом із маленькою Юйтен до Кришталевого Фруктового Дерева, Чен Сяосяо швидко з'їла один і зникла у спалаху.

Маленька Юйтен, жуючи фрукт, про щось розмірковувала, і весь простір поринув у тишу.

Вийшовши, Чен Сяосяо одразу виявила, що на неї чекають. Це був Мо Сюаньцзунь, який, як виявилося, не пішов займатися справами!

" Абакусе, щось сталося?"

"Сяосяо, ти вийшла?"

Мо Сюаньцзунь ступив їй назустріч, на його гарному обличчі грала легка усмішка. Взявши її за руку та посадивши поруч, він сказав:

"Виглядаєш трохи втомленою. Невже ти зовсім не відпочивала?"

"Зі мною все гаразд!"

Порівняно з маленькою Юйтен, на Чен Сяосяо це майже не вплинуло.

Побачивши одухотворений вираз обличчя чоловіка перед собою, вона не втрималася від запитання:

"Що таке? Сталося щось хороше?"

"Сяосяо, тебе дійсно варто висварити..."

Мо Сюаньцзунь згасив усмішку на обличчі й мовчки подивився на неї:

"Сяосяо, невже ти ні про що не хочеш мені розповідати? Ти вважаєш мене чужим?"

"Що сталося? Чому ти так кажеш?"

Чен Сяосяо на мить не зорієнтувалася й усе ще не розуміла, про що він говорить.

"Ти..."

Мо Сюаньцзунь роздратувався й кумедно образився:

"Схоже, ти зовсім не тримаєш мене в серці! Якщо щось стається, ти волієш нести все сама й не хочеш навіть словом зі мною поділитися!"

"Ти... ти дізнався?"

Тепер навіть якби Чен Сяосяо була зовсім нетямущою, вона б зрозуміла, у чому річ.

Дивлячись на роздратованого чоловіка, який поводився як дитина, вона зі сміхом сказала:

"Я була неправа, добре?"

"..."

Напівприкривши повіки, Мо Сюаньцзунь відчув, як у його серці розливається радість, але мовчав, вирішивши не прощати її занадто легко. Інакше в майбутньому, якщо щось станеться, вона знову нічого йому не скаже.

Побачивши його вираз обличчя, Чен Сяосяо відчула й сміх, і роздратування:

"Чого тут дратуватися? Я справді приховала це не спеціально. Просто вчора думала тільки про те, що маленька Юйтен знайде спосіб, і поспішала в простір знайти її, тому й не згадала про це тобі!"

"Не сердься, тепер ти ж усе знаєш!"

Чен Сяосяо потягнула його за лікоть і з ніжністю сказала:

"Я й так голову сушу над тим, як усе влаштувати, а ти ще й зі мною сваришся. Абакусе, ти вже переходиш межу! Я ж уже сказала, що більше так не робитиму, чого ти ще хочеш?"

"Добре, цього разу прощаю тебе, зважаючи на те, що це вперше. Але якщо ти й наступного разу наважишся..."

"Не наважуся, обіцяю, що більше ніколи..."

Чен Сяосяо, яка ледь не викинула білий прапор капітуляції, поспіхом вигукнула.

"Оце вже інша справа!"

Почувши її обіцянку, хмари над Мо Сюаньцзюнем нарешті розсіялися. Він узяв її за руку й серйозно сказав:

"Сяосяо, тобі не варто надто хвилюватися. Предок уже сказав, що передасть вам кілька десятків секретних технік, зібраних у нашому Храмі Небесних Таємниць. Ви зможете використати їх для першої партії учнів, а про решту ми всі разом розберемося пізніше. Словом, ми не дозволимо зганьбити ім'я Священної Землі Центральних Рівнин".

"Секретні техніки Храму Небесних Таємниць... Це якось незручно, ви ж..."

"Сяосяо, я розумію, що ти хочеш сказати. Не хвилюйся, ці секретні техніки — лише подарунки від інших людей. Вони зверталися до нашого Храму Небесних Таємниць за ворожінням і надсилали їх як винагороду. Джерело абсолютно чесне, тож жодних клопотів не буде!"

Мо Сюаньцзунь пояснив їй:

"До того ж ці секретні техніки у нас просто лежать, і ніхто за ними не практикує. І не тому, що ми зневажаємо їх, а просто вони нам не підходять. У нас є власні майстерні вчення Храму Небесних Таємниць, тож немає потреби практикувати щось інше. Через це в нашому Храмі Небесних Таємниць вони вважаються звичайними речами".

"Ось воно що!"

Почувши його пояснення, Чен Сяосяо все зрозуміла. Вона посміхнулася та з радістю сказала:

"Оскільки Предок віддав такий наказ, ми не будемо соромитися й приймемо все, що нам дають!"

"Звісно, слід прийняти!"

"Угу..."

Завдяки цим кільком десяткам секретних технік від Храму Небесних Таємниць тривога Чен Сяосяо поступово зникла, і це питання було успішно вирішене.

"До речі, вчора ввечері наставниця та тітка Гун просунулися до рівня Бойового Монарха?" — Чен Сяосяо раптом згадала про інше питання й поглянула на чоловіка поруч.

"Обоє просунулися!"

Мо Сюаньцзунь не втримався від легкого зітхання й додав:

"Сяосяо, тебе тут не було зовні, і ти не бачила, як кілька старих втратили самовладання, це дійсно було..."

"Дійсно змушує відчути гіркоту в серці!"

"О, вони що, усі розплакалися?" — здогадалася Чен Сяосяо.

"Майже, усі витирали сльози!"

"Схоже, я пропустила дивовижну виставу. Ходімо подивимося, чи вони все ще плачуть!"

"Ха-ха-ха..." — тихо засміявся Мо Сюаньцзунь й підвівся разом із нею.

Обоє вийшли з павільйону Нефритової Лози, залишили головну резиденцію та попрямували до гостьового будинку старого Іна.

Їхня поява одразу змусила всіх старих підвестися для привітання. Особливо кілька старих монстрів — їхні палкі погляди майже спопеляли Чен Сяосяо.

"Старша панночко, зятю..." — привітався з посмішкою старий Ін!

Решта також по черзі привіталися з ними. У цей момент вони несвідомо перейнялися повагою до Чен Сяосяо й більше не сприймали її як представницю молодшого покоління.

Чен Сяосяо сіла, оглянула їх і ніжно усміхнулася:

"Усі нарешті заспокоїлися?"

"Дівчино Сяосяо, скажи сама, які в тебе вимоги. Поки ти їх озвучиш, ми на все погодимося!" — Матріарх ордену Юйні одразу взяла слово.

"Хм..." — Чен Сяосяо зустріла її палкий погляд і трохи насупилася:

"Настоятелько, ви кажете це щиро?"

"Абсолютно щиро! Які б вимоги не висунула дівчина Сяосяо, я на все згодна!" — твердо сказала Матріарх Юйні.

Почувши її слова, Чен Сяосяо розпливлася в посмішці та, легенько поворухнувши губами, передала звук прямо в її вухо:

"Настоятелько, якщо ви хочете прорватися, ви мусите укласти зі мною Божественний Контракт. Ви зможете це зробити?"

"А..." — Матріарх Юйні раптом витріщила очі від подиву, на її обличчі з'явився вираз крайнього невіри. Її губи затріпотіли, і вона перепитала:

"Справді?"

"Звісно, справді. Хіба є потреба казати неправду?"

"Це... це... це..." — її емоції вирували, і вона довго не могла висловити свою думку.

Чен Сяосяо усміхнулася. Вона розуміла, що іншій стороні важко прийняти рішення миттєво, тому невимушено сказала:

"Настоятелько, не поспішайте. Поговоримо тоді, коли ви приймете рішення".

"..."

Матріарх Юйні подивилася на неї, кивнула й більше не залишалася тут. Вона розвернулася та пішла.

Адже їй треба було добре все обдумати. Це питання виявилося занадто несподіваним — настільки несподіваним, що вона просто не могла прийняти його одразу.

Решта не знали, що саме Чен Сяосяо їй сказала, оскільки вони бачили, що це була передача звуку, і не чули вимоги.

Але, якщо це змусило Матріарха Юйні так важко приймати рішення, це точно було щось серйозне!

Серед присутніх, окрім Матріарха Юйні, ситуація якої була терміновою, решта також чекала, і серед них був старий глава Академії Божественного Кондора. Його вік також досяг критичної межі.

Він пильно подивився на Чен Сяосяо й сказав:

"Дівчино Сяосяо, скажи й мені, я хочу знати твою вимогу!"

"Без проблем!" — поглянувши на нього, Чен Сяосяо знову передала йому звук.

Наступної миті тіло старого глави академії неконтрольовано затремтіло, він заціпенів на якийсь час і лише потім оговтався.

Так само він не став приймати рішення негайно, а підвівся й сказав:

"Мені треба подумати. Коли вирішу, я повідомлю тебе!"

Сказавши це, він також вийшов.

Ті, хто залишився, перезирнулися: що це взагалі за ситуація?

Не чекаючи питань від глави ордену Цінь та господаря Долини Цзі, Чен Сяосяо одразу передала звук і їм.

Обоє старих водночас витріщили очі від подиву, а за мить гірко усміхнулися й мовили:

"Нам теж треба подумати. Дівчино Сяосяо, чекай від нас новин!"

Чен Сяосяо лише байдуже повела плечима, даючи їм повну свободу дій, адже зрештою це рішення мало бути добровільним.

Інші й гадки не мали, що вона використає такий хід, і ніхто не знав її вимог. Старійшина Лінь та інші були вкрай незадоволені.

"Старша панянко Чен, ми... ми просимо щиро й справді сподіваємося, що ви подаруєте нам надію!"

У дев'яти великих орденів були свої старійшини рівня Бойового Імператора, які перебували в усамітненні. Деякі з них знали про це, інші — ні.

Старійшина Лінь та інші були лише посланцями дев'яти великих орденів, які сподівалися вибороти місця в родині Чен. Але найголовнішим для них було переконатися, чи дійсно родина Чен має спроможність допомогти Бойовому Імператору просунутися до Бойового Монарха!

Тепер вони, бувши в родині Чен, побачили живий приклад прямо перед своїми очима: двоє Бойових Імператора учора ввечері разом прорвалися до Бойового Монарха!

"Хіба ви не бачили? Їм усім так важко визначитися, тож це точно не щось просте. Я вважаю, краще почекати, поки вони приймуть рішення, а потім поговоримо!"

Чен Сяосяо не вважала, що вони зможуть швидко прийняти рішення. До того ж самі вони не були Бойовими Імператорами, а якби й були, то після її слів усе одно не змогли б вирішити негайно.

Ба більше, вона поки що не збиралася продовжувати допомагати іншим, окрім кількох старих монстрів, які, якщо погодяться просунутися, уже віддали свої ресурси. Допомогти їм було неважко, адже її простір був не звичайного рівня, і вона абсолютно не боялася їхньої зради чи лихих намірів.

"Це..."

Вони безпорадно кивнули. Їй доводилося підкорятися, а оскільки вони чекали вже більше пів місяця, їм було не звикати чекати далі.

Несподівано ті старі монстри того ж дня залишили родину Чен і повернулися на власні території. Чен Сяосяо це не турбувало — відтепер рішення залишалося за ними.

Від двох шляхетних пань, які стали Бойовими Монархами, несвідомо виходила така велич, що звичайні люди навіть не наважувалися дивитися їм в очі.

Проте Чен Сяосяо лише грайливо подивилася на них і засміялася:

"Вам ніби знову сімнадцять чи вісімнадцять! Наставнице та тітко Гун, ви молодієте з кожним днем!"