Розділ 215 — V038: Бажання матері. Лихі люди. (1)

Коли вона вийшла до саду, то побачили двох старших наставниць, які щойно пробилися до рівня Бойових Монархів. Чен Сяосяо посміхнулася та оглянула їх.

І справді, обидві шляхетні пані зазнали чималих змін. Не кажучи вже про те, що змінилася їхня аура, вони навіть виглядали так, ніби помолодшали років на десять. Їхня краса викликала заздрість, і ті, хто не знав правди, прийняли б їх за дівчат років двадцяти.

"Ти, дитино, знущаєшся з нас!" — з посмішкою сказала Жун Цзінші.

Чен Сяосяо підійшла до неї та кокетливо посміхнулася:

"Наставнице, я кажу щиру правду! Наставниця виглядає точнісінько як моя старша сестра, така ж молода та красива!"

"Ох, ця дитина, твій ротик стає все солодшим!" — отримати похвалу приємно кожній жінці, і Жун Цзінші не була винятком. Вона поплескала її по руці та запитала:

"Ті кілька старих майстрів уже про все дізналися?"

"Так, я їм розповіла", —кивнула Чен Сяосяо та байдуже посміхнулася.

Пані Гун поруч стримано посміхнулася:

"Вони напевно не зможуть негайно прийняти рішення, їм знадобиться трохи часу, щоб зробити вибір!"

"Правильно, вони не можуть відпустити свої внутрішні вузли, і бояться, що не зможуть пробитися. Краще дати їм час. Якщо вони про все поміркують і зможуть прийняти рішення, то самі прийдуть до Сяосяо по допомогу!" — погодилася Жун Цзінші, вона здогадувалася, про що думають ці кілька старих монстрів.

"Ми не будемо зважати на них, все одно це не щось надважливе!" — Чен Сяосяо не брала це близько до серця і зовсім не переймалася тим, про що вони думають.

"До речі, Сяосяо, завтра ми з твоїм учителем повернемося на деякий час назад, а коли приїдемо наступного разу, то принесемо тобі книги з техніками!" — сказала Жун Цзінші, згадавши про новини, які щойно дізналася.

У душі Чен Сяосяо промайнула хвиля зворушення, і вона ніжно сказала:

"Наставнице, навіщо поспішати? Ви спочатку зміцніть тут свій рівень самовдосконалення, не варто поспішати з поверненням. До того ж я вже знайшла спосіб, і незабаром у нас з'явиться чимало духовних технік і божественних методів, тож у нас немає нестачі в цих книгах!"

"Сяосяо, ми всі знаємо, що у тебе є спосіб усе вирішити. Все одно ці техніки, які лежать в Палаці Небесних Таємниць, не мають особливої користі, тож краще віддати їх вам для навчання учнів!"

"Зачекайте, що відбувається?" — пані Гун, почувши їхню розмову, відчула плутанину та спантеличено подивилася на них обох.

Оскільки проблему вдалося вирішити, Чен Сяосяо не стала приховувати від неї нічого й розповіла про те, що її родині бракує різноманітних секретних технік для навчання учнів.

Пані Гун була розумною жінкою, тому одразу все зрозуміла, кивнула та сказала:

"Виявляється, справа в цьому. Нічого страшного, я пам'ятаю, що наш Палац Безсмертних Звірів також отримав кілька книг з секретними техніками. Хоч вони й досить прості, але для навчання ваших учнів цілком підійдуть. Пізніше я попрошу Цзисюань відправити їх тобі."

"Тітонько Гун, не потрібно, ми можемо вирішити це самі!" — з посмішкою відмовилася Чен Сяосяо, адже зараз їй не бракувало книг і вона не хотіла користуватися чужими речами.

"Дівчинко, що це означає?"

Пані Гун невдоволено насупилася:

"Невже ти все ще цураєшся мене? Не кажучи вже про те, що ви з Цзисюань близькі як сестри, зважаючи на те, що твій дядько зараз разом із нею, хіба ми можемо ділити щось між собою?"

"Ой, тітонько Гун, ви вже знаєте?"

Чен Сяосяо була трохи здивована.

"Як я можу не знати, ти що, вважаєш мене сліпою?" — пані Гун роздратовано сказала:

"Це капосне дівчисько Цзисюань зараз просто втратила голову від твого дядька, і що ж мені робитися!"

"Подивіться на це, тітонько Гун, тільки не кажіть мені, що вам не подобається мій дядько!" — Чен Сяосяо підняла брови.

"Хм...″

Пані Гун тихо хмикнула й, не приховуючи своїх думок, прямо сказала:

"Правильно, коли я вперше почула від Цзисюань, що вона вже давно закохалася у твого дядька, то з мого материнського погляду, я справді не сприймала твого дядька серйозно, навіть попри те, що зараз його рівень самовдосконалення — Бойовий Король."

(все ж таки він Бойовий Король, схоже раніше була помилка)

"Ти не мати, тому не знаєш материнських сподівань щодо дітей. Незалежно від того, хлопець це чи дівчина, в очах матері власна дитина є найкращою. Коли обираєш супутника життя для своєї дитини, так само сподіваєшся, що інша сторона буде найкращою та найвидатнішою. Я вірю, що кожна мати має саме такі почуття."

"Для мирського світу твій дядько вважається видатним талантом. Але для Ордена Божественного Меча його талант можна вважати лише посереднім. Йому майже тридцять років, і він лише зараз став Святим учнем. Тому в моїх очах він справді не був найкращим зятем, ти розумієш?"

Почувши це, Чен Сяосяо мимовільно кивнула. Зрештою, пані Гун початково була однією з найвищих постатей чотирьох найсильніших фракцій цього континенту. Люди навколо неї володіли винятковими талантами, тож її вимоги до людей природно були високими.

Те, що її досить непоганий дядько не зміг вразити її, було цілком природно!

Пані Гун ще не закінчила й продовжила:

"Коли Цзисюань сказала, що їй подобається твій дядько, чесно кажучи, я не стала її сварити. Зрештою, це моя донька від щирого серця закохалася в людину. Звісно, у глибині душі я сподівалася, що вона зробить кращий вибір. Однак, коли я побачила, що варто їй день не бачити твого дядька, як вона стає сама не своєю та втрачає всякий настрій, я зрозуміла, що не можу бути настільки жорстокою."

"Я скажу так, Сяосяо, ти напевно звинувачуєш мене в тому, що я зневажала твого дядька, але ти просто не розумієш відповідальності, яка лежить на Цзисюань. Її батько під час самовдосконалення зазнав зворотного удару й зарано залишив нас двох, матір і доньку. Посаду володаря Палацу Безсмертних Звірів зараз обіймаю я, а вона — наступний володар Палацу. Тому їй необхідно знайти чоловіка, який зможе разом із нею захистити Палац Безсмертних Звірів. Саме це й було причиною, чому мені спочатку не подобався твій дядько."

"Проте зараз усе інакше, адже у твого дядька є така племінниця, як ти. Я вірю, що ти обов'язково допоможеш йому. Ба більше, оскільки Цзисюань подобається твій дядько, я не хочу розлучати закоханих і не хочу бачити, як моя донька страждає від кохання. Говорячи відверто, я просто ціную тебе й вірю, що в майбутньому ти не дозволиш своєму дядькові зазнати збитків. Саме це і є причиною, чому я погодилася визнати твого дядька своїм зятем."

"Скажіть, хіба я не занадто меркантильна?" — пані Гун самоіронічно посміхнулася.

"Я розумію ваші почуття та думки!"

Жун Цзінші злегка похитала головою та тихо сказала:

"Пані Гун, не можна так казати. У вас інший статус, тож ви природно зважаєте на речі більш комплексно. Щобільше, захистити Палац Безсмертних Звірів нелегко, особливо коли ви, жінка, взяли на себе всю відповідальність. Звісно, ви сподіваєтеся, що чоловік Цзисюань матиме сили допомогти вам, і навіть якщо він не зможе зробити Палац Безсмертних Звірів сильнішим, то принаймні зможе зберегти власні інтереси."

Сказавши це, вона повернулася до дівчини поруч:

"Сяосяо, насправді тобі не варто почуватися ніяково. Коли ти в майбутньому сама станеш матір'ю і коли тобі доведеться берегти обов'язок спадкоємності, ти зрозумієш почуття пані Гун та її вибір."

"Наставнице, тітонько Гун, я зовсім не звинувачую тітоньку Гун. Навпаки, я дуже рада, що тітонька Гун змогла пояснити все відкрито. Інакше справді виникло б багато непорозумінь!" — ніжно посміхнулася Чен Сяосяо.

Якби пані Гун нічого не пояснила, а просто виступила проти дядька та Гун Цзисюань, заявивши, що дядько не вартий Гун Цзисюань і вона ніколи не віддасть доньку за чоловіка у віці "дядечка", то при такому розкладі справді могло б дійти до того, що всі стали б ворогами. На щастя, до цього не дійшло. Це означало, що пані Гун була мудрою жінкою та вміла дотримуватися межі.

"Ех, саме тому це й варто було сказати. Я кажу це не тому, що боюся, а щоб ти, дівчинко, не залишала все без уваги. У майбутньому тобі варто добре підтримати родину твого дядька. Як-не-як, моя донька повинна вийти заміж пишно та красиво, і не поступатися тобі, дівчинко!" — гордо сказала пані Гун.

"Ха-ха-ха...″

Обидві жінки поруч не втрималися від тихого сміху. Материнська любов була саме такою великою — усе планувалося заради дітей.

***

Клан Чен у Імперській столиці!

Голова клану Чен, Чен Юйтан, дивився на кілька звітів у своїх руках, міцно насупивши брови.

Священної Землі Центральних Рівнин найняла таку величезну кількість майстрів, що виявилося геть поза його очікуваннями.

Володіючи такою силою, їм буде вкрай непросто зачепити Священну Землю Центральних Рівнин у майбутньому.

Інший звіт стверджував, що його "онука" Чен Сяосяо вже пробилася до рівня Бойового Імператора. Ця новина змусила його навіть засумніватися, чи не припустилися помилки під час запису, переплутавши Бойового Короля з Бойовим Імператором.

Проте минулого разу він уже отримував новини про те, що Чен Сяосяо пробилася до Бойового Короля, а тепер вона знову зробила прорив, та ще й до Бойового Імператора. Якщо зважати на таку швидкість самовдосконалення, то її талант виявлявся ще жахливішим, ніж у його "сина" Чен Біюаня!

Найважливішим було те, як вона могла за якийсь короткий місяць піднятися від Бойового Короля до Бойового Імператора? Це було просто неможливо, тож ця новина викликала великі сумніви.

Подивившись на ще один звіт, де інформація була написана гранично чітко, Чен Юйтан довго та пильно вдивлявся в текст і не зміг утриматися від хитання головою. Якщо новина про його "онуку" Чен Сяосяо викликала в нього сумніви, то цей звіт викликав ще більші сумніви!

Одним словом — це була повна нісенітниця!

Окрім людей із Храму Небесних Таємниць, ніхто не міг подолати пік Бойового Імператора й пробитися до рівня Бойового Монарха. А в цьому звіті зазначалося, що дві високоповажні гості, які мешкали у Священній Землі Центральних Рівнин, кілька ночей тому під час усамітнення пробилися від піку Бойового Імператора до Бойового Монарха, у що він ніяк не міг повірити.

Колись ходили чутки, що в родині Чен зі Священної Землі Центральних Рівнин є практик рівня Бойового Монарха. Почувши це тоді, він лише посміхнувся й проігнорував новину, бо вважав це абсолютно неможливим.

Також ходили чутки, що кілька старих монстрів цього континенту зібралися на Священній Землі Центральних Рівнин і мешкають у Ченів нібито заради того, щоб пробитися до рівня Бойового Монарха. Він вважав це неможливим і був впевнений, що вони зібралися заради інших справ.

Тепер, коли знову з'явилися новини про Бойового Монарха, він першим ділом засумнівався й вирішив, що це неможливо. Однак, як голова клану, він знав, що підлеглі не наважилися б доправляти здогадки без вагомих доказів і підстав. Інакше за неправдиві новини підлеглих чекало б суворе покарання, тож ніхто не наважився б самовільно надсилати чутки.

Після кількох послідовних повідомлень, навіть щодо речей, які він уперто вважав неможливими, у цей момент він відчув, як його переконання похитнулися. Невже Священної Землі Центральних Рівнин справді може допомогти людям подолати пік Бойового Імператора й пробитися до Бойового Монарха?

Подумавши про таку можливість, він зблід ще дужче!

"Що сталося...″

Пролунав знайомий голос, і Чен Юйтан миттєво виразив глибоку повагу.

З'явився Великий Старійшина.

"Звітую Великому Старійшині, підлеглі щойно доправили кілька звітів, і я якраз міркував над їхньою правдивістю", — підвівшись для зустрічі, Чен Юйтан не наважувався на найменшу неповагу.

Великий Старійшина мигцем кинув на нього погляд, підійшов прямо до його місця й сів, після чого взяв зі столу кілька звітів і перечитав їх один за одним.

Чен Юйтан не наважувався мовити й слова та стояв поруч в очікуванні. Водночас він помітив, що обличчя Великого Старійшини ставало все похмурішим, поки зрештою не набуло зловісного відтінку.

Такий лютий вираз обличчя вже давно не з'являвся у Великого Старійшини. У цей момент серце Чен Юйтана мимовільно затріпотіло від страху, що той зірве свій гнів на ньому.

Бах~

Сповнений гніву Великий Старійшина одним ударом розтрощив стіл перед собою на порох, разом з усім, що лежало на ньому.

Чен Юйтан, здавалося, вже звик до цього. Він не виявив жодного здивування й залишався з тим самим виразом обличчя, злегка нахиливши голову. Його вигляд був настільки покірним, наскільки це взагалі було можливо.

"Хм...″

Великий Старійшина розлючено хмикнув, і від його тіла розійшлася потужна аура. У той момент Чен Юйтан відчув лише, як на нього насунулася сувора й велична хвиля тиску, від чого він відчув справжній жах!

Бойовий Імператор і справді був неймовірно сильний!

Стримуючи кров, що бурлила в грудях, Чен Юйтан не наважувався виявити бодай найменший натяк на хвилювання. Він лише несвідомо схилився ще нижче, наче слуга перед господарем, — у цю мить у його постаті не залишилося й крихти колишньої величі голови клану.

Побачивши його покірність, Великий Старійшина залишився задоволеним. Мимоволі його велична аура поступово зникла, і він холодним голосом запитав:

"Чи ці новини правдиві?"

"Звітую Великому Старійшині, підлеглі не наважилися б надсилати неперевірені новини, тож це має бути правдою!" — шанобливо відповів Чен Юйтан.

"Хм, цей хлопець Чен Біюань стає все більш зухвалим. Він думає, що якщо найме цих людей, то ми нічого не зможемо з ними зробити? Як наївно!"

В очах Великого Старійшини промайнув лютий блиск:

"А от твоя онука справді здивувала людей, пробившись до рівня Бойового Імператора. Видно, цьому старому треба знайти можливість особисто зустрітися з цим новим Бойовим Імператором!"

Сказавши це, його старе обличчя набуло химерного виразу. Здавалося, на куточках його губ промайнула підступна посмішка, а в глибині очей спалахнуло незвичне гарячкове сяйво.

Чен Юйтан не наважувався відповідати й далі стояв, злегка нахиливши голову, чекаючи на вказівки.

У цей час Великий Старійшина мигцем глянув на нього куточком ока, а його губи вигнулися в насмішкуватій посмішці. Проте людина з опущеною головою цього зовсім не помітила.

"Будь спокійний, якою б сильною не була фракція цього хлопця Чен Біюаня, цей старий усе одно зможе придушити його!"

Глибокі очі Великого Старійшини випромінювали отруйне сяйво, коли він сказав:

"Якщо я правильно пам'ятаю, зараз Чен Юйвень допомагає Чен Біюаню будувати якийсь графський палац у повіті Цін'ань, чи не так?"

"Так, Великий Старійшино!"

"Схоже, цьому старому настав час викроїти хвилину й зустрітися з ним!" — на обличчі Великого Старійшини з'явилася похмура посмішка:

"Хороший пішак, настав час використати його!"

"Дякую за вашу турботу, Великий Старійшино!" — склав руки в шанобливому жесті Чен Юйтан.

"Хм...″

Сповнений задоволення Великий Старійшина тихо хмикнув. Здавалося, він згадав про щось іще, злегка прижмурив очі та сказав:

"Передай наказ далі: підлеглі повинні чітко з'ясувати, чи справді в родині Чен є старійшина рівня Бойового Монарха. По-друге, це повідомлення про те, що дві високоповажні гості Священної Землі Центральних Рівнин пробилися до Бойового Монарха, має бути ретельно розслідуване. Я повинен знати, чи це правда!"

"Слухаюся, Великий Старійшино!" — кивнув Чен Юйтан.

Насправді він і сам хотів знати, чи це правда, адже в це було надто важко повірити.

"Не забудь повідомити мене, якщо будуть якісь новини!"

"Так!"

Великий Старійшина окинув його поглядом, і його тон раптово став м'якшим:

"Юйтан, ти ще не такий старий, перестань думати про свою колишню дружину. Знайди можливість взяти собі іншу жінку!"

"Великий Старійшино, я не думаю про цю дрянь!" — обличчя Чен Юйтана виражало приниження, і він відповів глухим голосом.

"Ех, ти справді такий упертий. Скільки разів я тобі казав:

Фан Шуюнь — нехороша жінка, не думай про неї. Згадай, як вона блудила з іншим чоловіком, ти ж бачив це на власні очі. Хіба така жінка варта того, щоб ти про неї згадував?"

"Ні, я не згадую цю повію!" — обличчя Чен Юйтана поступово викривилося, а в очах спалахнула люта жадоба крові:

"Цю суку я мрію розірвати на тисячі шматочків, як вона може викликати в мене ностальгію!"

"Добре, добре, я просто хочу, щоб тобі жилося краще в другій половині життя і щоб поруч хтось був!"

Великий Старійшина сказав це з виразом "доброти" на обличчі, а потім знову тихо зітхнув:

"Якби Чен Біюань був твоїм рідним сином, що б там не було, ми б не вигнали його геть. Але тоді твоя дружина власноруч сказала, що він не твій син, це справді..."

"Великий Старійшино, не варто згадувати цього "виродка"! Я зараз шкодую, що тоді не вбив його власноруч. Настане день, і я вб'ю цього "виродка", щоб його кров'ю змити свою ганьбу!" — у цей момент очі Чен Юйтана вже налилися кривавими жилками, і він говорив, затиснувши зуби від люті.

Великий Старійшина навмисно насупився й подивився на нього м'яким поглядом:

"Добре, кожного разу, коли я говорю з тобою про це, ти стаєш таким. Юйтан, не дозволяй ненависті засліплювати твоє серце, інакше як просуватиметься твоє самовдосконалення? Подивися на себе, минуло вже десять років, а ти все ще на початковій стадії Бойового Імператора, і немає жодних ознак прориву. Як на мене, у тебе вже з'явився демон серця."

"Ех, якщо не позбутися демона серця, боюся, твій рівень самовдосконалення більше не зможе пробитися вище. Тобі варто бути дуже уважним!"

"Дякую за турботу, Великий Старійшино! Настане день, і я особисто знищу демона серця." — в очах Чен Юйтана промайнуло жорстоке сяйво, а обличчя набуло оскаженілого виразу.

"Добре, головне, щоб у тебе була така рішучість!" — на обличчі Великого Старійшини з'явилася задоволена посмішка, і його постать на кріслі миттєво зникла.

Коли людина зникла, Чен Юйтан лише за деякий час зміг заспокоїтися. Він міцно стиснув губи, і за його виразом обличчя неможливо було зрозуміти, про що він думає.