Розділ 219 — V040: Колективний прорив. Спільний похід до Імперської столиці.

“Упереджена, в чому це я упереджена?”

Чен Сяосяо підійшла, сіла й невимушено запитала.

“Не визнаєш упередженості? А я кажу, що ти саме упереджена!” — зауважив Чжоу Цзіньцзян з посмішкою:

“Чи знаєш ти, що ми з Володарем міста стали Бойовими Королями раніше за старійшину Веня. А сьогодні, щойно він з'явився, його самовдосконалення вже сягнуло рівня Бойового Імператора! Тож скажи, хіба ти не надто упереджена?”

“Е-е…” — Чен Сяосяо підняла брову, — “І це все?”

“Звісно, це ще не все, ти тільки подивися, наші нові старійшини, хоч і були Бойовими Королями, але ти вмить змусила їх усіх прорватися до Бойового Імператора, хіба це не упередженість?”

“Кажіть прямо, дядьку Чжоу, без оцих манівців!” — не дуже витончено закотила очі Чен Сяосяо.

“Ну добре, тоді я скажу прямо!″ — усміхнувшись , сказав Чжоу Цзіньцзян. — ″Усе просто: ми з Володарем міста теж хочемо сьогодні ввечері стати Бойовими Імператорами, тож залагодь це питання!”

“Без проблем!”

Чен Сяосяо не вагаючись погодилася. Хоч вони й не так давно прорвалися до Бойових Королів, і з тими ресурсами, що вона надавала, підняти їхнє самовдосконалення до Бойового Імператора було б дещо складно, але це не означало, що це нездійсненно.

Щобільше, вони незабаром мали вирушати до Імперської столиці, і батько неодмінно поїде з ними, тож Чен Сяосяо також планувала допомогти підняти рівень і йому, адже їхнім противником був Бойовий Імператор, і вони не могли йому поступатися.

“Чудово, ти сама це пообіцяла!”

Чжоу Цзіньцзян задоволено усміхнувся, адже йому більше не доведеться заздрити іншим, які стали Бойовими Імператорами!

“Тату, швидше владнай усі наші тутешні справи, щоб ми могли призначити день і вирушити до Імперської столиці!” — стиха сказала Чен Сяосяо.

“З тутешніми справами розібратися неважко, але цими днями до нас має приїхати твоя бабуся по матері, тож ми мусимо дочекатися її приїзду, перш ніж вирушати!”

“Що? Бабуся?”

Це звернення звучало дещо незвично, але Чен Сяосяо швидко згадала про справи свого дядька та Гун Цзисюань, і її серце наповнилося неприємним відчуттям, невже ця бабуся справді бачить лише сина і не помічає доньки?

Якби там не було в минулому, ця бабуся жодного разу не прийшла відвідати матір, і справді невідомо, про що вона думала, до того ж головною причиною її приїзду цього разу, ймовірно, був саме її син.

Чому вона вирішила приїхати саме зараз?

“Сяосяо, щось не так?”

Чен Біюань помітив, що вона виглядає недобре.

“Це через твою бабусю?”

Е-е, та грець із нею, не зважатимемо!

Чен Сяосяо відчула нудьгу, віддала батькові та Чжоу Цзіньцзяну кілька видів ресурсів для прориву і після цього пішла.

Обидва чоловіки помітили її дивну поведінку і перезирнулися між собою, Чен Біюань гірко посміхнувся:

“Схоже, Сяосяо має претензії до моєї тещі, адже протягом усіх цих років вона жодного разу не з'являлася, і щоб це не псувало настрій Сяосяо, мені теж це неприємно!”

“Щодо вашої родини…”

Чжоу Цзіньцзян похитав головою:

“Там стільки всього накручено, що нам навіть ніяково щось казати. Якщо розібратися по-правді, твій тесть сердиться на тебе й знати не хоче цілком заслужено. Ти ж першим порушив його плани, та ще й доньку в нього умикнув — тож тут його правда, як не крути! А от твоя теща... Кажуть, вона досі листується з нашою невісткою. Чому ж вона тоді жодного разу не протягнула вам руку допомоги?”

“Навіть якщо твій тесть був проти, якби вона справді мала бажання допомогти, то незалежно від його заперечень вона б це зробила, але вона цього не зробила, чи не так? Я не вірю, що вона могла листуватися з молодшою донькою і при цьому не мала змоги простягнути вам руку допомоги, хто в це повірить!”

“Гаразд, годі тобі, не кажи цього більше, якщо Сяосяо почує, вона стане ще гірше ставитися до тещі, і якщо тоді виникне скандал, це буде негарно!” — безпорадно промовив Чен Біюань, адже про ці речі він і сам чудово знав.

″Пф!″

Чжоу Цзіньцзян лише насмішкувато пирхнув і сказав:

“Володар міста, якщо я не казатиму, то хіба Сяосяо сама до цього не додумається? Хіба це можливо?”

“Ех…” — важко зітхнув Чен Біюань.

За останні кілька днів його чоло жодного разу не розгладжувалося від турбот. Він так глибоко поринув у тривоги й клопоти, що за цей час помітно змарнів.

Обидва більше не розмовляли на абстрактні теми й узялися до роботи.

***

Чен Сяосяо вийшла з кабінету батька й попрямувала до гостьового дворику.

Ло Цзюньхао та Гун Цзисюань, діставши схвалення від старших, відтоді ходили як нерозлийвода. Щодня вони ніжилися в коханні, наче в банці з медом, і їх повсюдно бачили разом.

“Дядечку…”

Чен Сяосяо зайшла й одночасно гукала, якраз побачивши, як вони грають у го, і з посмішкою зауважила:

“Виявляється, дядько та сестричка Цзисюань ведуть запеклий бій! Цікаво, хто ж стане переможцем?”

“О, Сяосяо прийшла…” — Ло Цзюньхао приязно кивнув їй.

Гун Цзисюань кокетливо й гордо скинула голову:

“Звісно, перемагаю я! Брат Ло грає значно гірше за мене, куди йому до мого рівня!”

“Мені здається, це мій дядько тобі піддається!” —не втрималася, щоб не підколоти її Чен Сяосяо.

“Та де там…”

Панночка Гун одразу ж удавано надулася і, підступивши до коханого, почала вередувати:

“Брате Ло, скажи їй, хто виграє частіш! Швидко скажи!”

“Тю-ю…”

Чен Сяосяо зневажливо глянула на неї та сказала:

“Не хизуйся переді мною своїм коханням. Свято закоханих щойно минуло, тож твоє вихваляння нікому не потрібне!”

“Що? Яке ще свято закоханих?” — здивовано запитала панянка Гун.

“Е-е, якщо не знаєш, то й забудь!”

Чен Сяосяо не мала бажання продовжувати цю тему, дістала з просторового персня кілька речей і простягнула дядькові, сказавши:

“Дядечку, тримай ці речі й швидше йди усамітнитися для прориву, інакше твоя теща почне створювати мені проблеми, усі Бойові Королі в маєтку вже стали Бойовими Імператорами, а ти все ще залишаєшся Бойовим Королем, тож мені спокійного життя не бачити!”

“Ха-ха-ха.” — стиха засміявся Ло Цзюньхао і не став церемонитися, адже вони були родиною, до того ж він знав, що його здібності не є видатними і йому потрібна допомога:

“Сяосяо, дядечко дякує тобі!”

“Дядечку, навіщо ці церемонії!”

Чен Сяосяо підняла брову й вказала на шахівницю:

“Дядечку, покажи себе з кращого боку, рішуче придуши свою дружину! Тисни на неї як завгодно, прояви чоловічу мужність і не дозволяй цьому дівчиську знущатися з тебе!”

“Кхм-кхм-кхм…” — Ло Цзюньхао не знайшов, що відповісти.

Обличчя Гун Цзисюань спалахнуло червоним кольором, вона витріщила очі й сказала:

“Сестричко Сяосяо, а що як я переповім ці слова братові Мо, щоб і він добряче…”

Решту слів вона не змогла вимовити, збентежившись так, що не знала, як заперечити!

“Кажи, чому ж ти замовкла? Я анітрохи не вірю, що ти наважишся сказати це Абакусу!” — самовдоволено засміялася Чен Сяосяо:

“Кажу тобі, для таких слів ти мені не потрібна, я й сама можу з ним розібратися, а от чи вистачить у тебе сміливості?”

“Ти, ти..” — Гун Цзисюань від сорому не мала слів.

“Ха-ха-ха.”

Не звертаючи на неї більше уваги, Чен Сяосяо весело пішла геть.

Дивлячись їй услід, Гун Цзисюань від люті тупнула ногою і не втрималася від вигуку:

“Чен Сяосяо, ти погане дівчисько!”

“Якщо маєш хист, будь такою ж поганою, як і я!”

Донісся її насмішкуватий голос, і Гун Цзисюань не втрималася від посмішки:

“Пф.”

Її обличчя розквітло, як квітка, а ясні очі грайливо засяяли, подарувавши чоловікові поруч такий звабливий погляд, що той “дядечко” ледь не захотів діяти.

***

З'явилася стара пані Ло!

Обійнявши свою доньку з родини Чен, вона гірко розплакалася, повторюючи щоразу “донечко моя”, і ця зворушлива сцена викликала в очах Чен Сяосяо лише холод, а на її обличчі не було жодних емоцій.

Далі настала черга майбутньої невістки, і стара пані Ло, яка щойно проливала сльози, миттєво змінила вираз обличчя, розквітнувши в посмішці, а потім почала уважно роздивлятися майбутню невістку, і чим більше дивилася, тим більше була задоволена, тож посмішка на її обличчі ставала ще яскравішою.

Далі підійшли діти з родини Чен, Чен Сяосяо лише просто вклонилася, привіталася і стала осторонь, не висловивши більше жодного слова.

Мати з родини Чен не помітила її дивної поведінки, натомість батько Чен Біюань подумки зітхнув, але також нічого не сказав.

Мо Сюаньцзунь увесь час супроводжував її, і Чен Сяосяо скористалася цією гамірною нагодою, щоб витягнути чоловіка поруч і піти геть від місця, яке їй не подобалося.

“Сяосяо, що сталося?”

Мо Сюаньцзунь відчув її дивний стан і стурбовано запитав:

“Сяосяо, ти замучена? Щось сталося?”

“Нічого не сталося, ходімо, знайдемо Предка!”

Чен Сяосяо більше нічого не казала, насправді вона й сама не зовсім розуміла свій стан, але їй здавалося, що все, що вона бачить, викликає в неї роздратування!

Молоде подружжя прийшло до гостьового корпусу, і Предок, побачивши їх, злегка здивувався:

“Чому ви прийшли? Хіба до вас не приїхали гості?”

“Так, Предку, приїхала бабуся Сяосяо!” — стиха відповів Мо Сюаньцзунь.

Обоє сіли, служниці подали фрукти й чай, після чого вийшли.

Предок подивився на дівчину поруч і сказав:

“Маленька Сяосяо, що таке? Твоя бабуся поставила тебе в незручне становище? Чи щось інше зіпсувало тобі настрій?”

“Предку, ви справді як провидець, здається, ви про все знаєте!” — Чен Сяосяо вже звикла до цього Предка, стала менш скутою і більш приязною, тож говорила без особливих пересторог.

Предок Храму Небесних Таємниць, здавалося, зовсім не зважав на її безцеремонність. Він лише з усмішкою промовив:

″Чи я маю подякувати тобі за похвалу??”

“Де вже мені, Предку, якщо наставниця повернеться, вона мене покарає!” — розквітла в посмішці Чен Сяосяо.

“Не хитруй тут, кажи вже, з якою справою прийшла?”

“Предок мудрий, знає, що я прийшла з проханням!”

“О, що у тебе за справа?”

Предок подивився на них і раптово, ніби щось згадавши, запитав:

“Бува, це не стосується вашої поїздки до Імперської столиці?”

“Саме так!” — відкинувши посмішку, Чен Сяосяо серйозно сказала:

“Предку, я вирішила завтра вирушити до Імперської столиці. Старий Ін має піти зі мною, тож ми можемо покладатися лише на вас удома. Віримо, що ви зможете приборкати будь-яких демонів і монстрів, а будь-яких нечистих духів знищиш одним помахом руки!”

“Годі мені тут лестити!” — Предок злегка подивився на неї та продовжив:

“Якщо ти так вирушиш до Імперської столиці, чи буде це безпечно? Якщо там лише один Бойовий Імператор, у вас ще є якісь шанси, але якщо у нього будуть інші помічники, вам слід подбати про безпеку!”

“Так, Предку, ми розуміємо!”

“Ви ще молоді, втім, бути з цим хлопцем Іном — досить непогано, він хитрий і викрутливий, тож не дасть себе в образу. Однак той великий старійшина — людина зовсім не проста, він роками крутив усім кланом Чен та кількома поколіннями, як хотів, тож така людина хитра, як лисиця, і жорстока. Вам слід бути ще уважнішими, бо найменша необережність — і ви можете потрапити в його пастку.”

Сказавши це, предок звернувся до Мо Сюаньцзуня:

“Маленький Сюаньцзунь, які б не були у тебе справи, ти мусиш бути поруч із маленькою Сяосяо. Не відходити від неї ні на крок і вжити всіх заходів, щоб захистити її, і не дозволити їй потрапити у найменшу халепу. Зрозумів?”

“Предку, я розумію, я не дозволю Сяосяо зазнати жодної шкоди, будьте спокійні!”

“Якби я не був таким старим, я б і сам із вами поїхав. А ваші учитель із наставницею знову повернулися до Храму Небесних Таємниць. Інакше було б краще якби вони поїхали з вами!”

“Предку…”

Чен Сяосяо висловила вдячність і сказала:

“Предку, не хвилюйтеся, ми самі захистимо себе і не дозволимо собі зазнати шкоди. Ми також хочемо діяти самостійно і не можемо постійно перебувати під крилом старших, адже так ми не виростемо. Лише пройшовши крізь випробування, ми отримаємо найкращий розвиток. І я не вважаю, що мені загрожує якась небезпека!”

“Дурниці, немає нічого важливішого за власне життя. Яке ще перебування під крилом старших? Якщо є кому тебе захищати, то це ж чудово! Хіба турбота старших — це погано? Ти, маленька Сяосяо, не повинна бути необережною. Методи деяких людей перебувають поза твоєю уявою, і найменша помилка — і ти втратиш життя, і навіть не знатимеш, як це сталося!”

“Предку, не забувайте, у мене ж є просторовий вимір. Я вірю, що якщо хтось захоче мого життя, це буде не так просто. У крайньому разі я просто заберу їх до простору і зроблю своїми рабами!”

Тепер Чен Сяосяо сміливо могла сказати, що незалежно від того, хто це буде, вона зможе довільно забрати його до простору, не залишивши йому навіть можливості для опору.

“Хоч це й так, але обережність не завадить!”

Предок глибоко подивився на неї й дав настанову:

“Береженого й Бог береже! Іноді навіть маючи найбільшу опору, можна зазнати невдачі!”

“Так, Предку, Сяосяо запам'ятала!” — серйозно відповіла Чен Сяосяо.

“От і добре!” — Предок кивнув і продовжив:

“Вам не варто хвилюватися за дім. Навіть якби тут не було захисного масиву, я б усе одно зміг подбати про безпеку цих людей!”

“Дякую, Предку!”

Якби вдома не було предка, Чен Сяосяо справді не наважилася б забрати старого Іна, адже саме тут була основа їхньої родини, і якби тут не було кому захищати, у разі біди було б занадто пізно шкодувати.

Провівши якийсь час за розмовою з предком, настав час обідати, і молода пара розділила з ним трапезу.

***

Мати з родини Чен, яка весь час була поруч зі своєю матір'ю, лише потім помітила, що її старша донька та зять кудись зникли, і коли вона хотіла їх знайти, чоловік зробив їй натяк, від чого вона здивувалася, але більше не намагалася шукати доньку.

Стара пані Ло, здавалося, була повністю поглинута увагою до своєї майбутньої невістки, тож і не помітила, що її онуки немає поруч.

Натомість пані Гун це помітила, їй це здалося дивним. Однак дізнавшись, що Чен Сяосяо з чоловіком проводять час із Предком Храму Небесних Таємниць, вона заспокоїлася, адже після від'їзду Мо Юйцзе з дружиною для двох молодих було цілком природно проводити час зі старим чоловіком!

Облаштувавши матір у гостьовому дворі, Гун Цзисюань та Ло Цзюньхао залишилися розважати пані Ло. Тим часом пані Чен повернулася до власних покоїв у головному дворі й одразу ж попрямувала до свого чоловіка.

"Чоловіче, що з Сяосяо?"

Чен Біюань відклав папери, які тримав у руках, і побачивши стривожене обличчя своєї дружини, лише безпорадно зітхнув, і тихо сказав:

"Завтра треба вирушати до Імперської столиці, щоб забрати матір. У Сяосяо зараз багато справ, тож постався до неї з розумінням!"

"Навіть якщо вона зайнята, хіба у неї немає часу навіть пообідати з бабусею?"

Пані Чен не надто повірила цьому поясненню. Вона щось передчувала і, пильно дивлячись на чоловіка, запитала:

"Чоловіче, чи ти щось приховуєш від мене?"

"Нічого особливого я не приховую. Сяосяо постійно чимось зайнята, і я вважаю, що тобі варто просто дати їй спокій. Хіба ти не знаєш характер власної доньки?"

"Це я знаю, але ж..."

"Гаразд, не думай про це занадто багато. Послухай мене, і все буде добре. Просто не зважай поки що на те, чим вона зайнята!"

Чен Біюань трохи примружився і продовжив:

"Завтра я вирушу разом із Сяосяо. Доглянь за домашніми справами. Те, з чим не зможеш впоратися сама, доручи управителю Чжоу. У домі залишиться Предок Храму Небесних Таємниць, тож жодних проблем не виникне!"

"Чоловіче..."

Пані Чен поворухнула губами, ніби хотіла щось сказати, але так і не висловила жодного слова. Вона лише кивнула на знак згоди.

"Настав час покінчити з цим!"

"Будь обережний, бережи Сяосяо та Сюаньцзюня!" — не втрималася від напучування пані Чен.

"Я?" — Чен Біюань скрушно посміхнувся й похитав головою. — "Вони набагато сильніші за мене. Можливо, це їм доведеться берегти мене!"

"Хто б кого не беріг, ви всі повинні повернутися цілими й неушкодженими. І обов'язково поверніть свекруху!"

"Я неодмінно поверну матір!" — твердо сказав Чен Біюань, його зіниці злегка звузилися, а від усього тіла повіяло крижаним наміром убити.

Цей намір був спрямований проти головного винуватця, але пані Чен, яка стояла поруч, усе одно відчула дискомфорт. Зрештою різниця в їхній силі була надто великою: один із них був лише Бойовим Майстром, а інший — вже Бойовим Імператором.

***

Наступного дня!

Чен Сяосяо прибула до вітальні. Цього разу у похід вирушали батько й донька з родини Чен, Мо Сюаньцзюнь, старий Ін, старійшина Вень, старійшина Гу, старійшина Цзунчжен та старійшина Ло. Двоє інших, старійшина Лінь та старійшина Шень, залишилися разом охороняти маєток. Їхнім головним завданням було щоденне патрулювання, щоб у радіусі кількох десятків лі не з'явилося нікого небезпечного.

Окрім старійшин, несподівано до цієї операції вирішили приєднатися Ло Цзюньхао та Гун Цзисюань. Зі силою Бойового Імператора для Ло Цзюньхао це не становило проблеми. Що ж до Гун Цзисюань, хоч вона зараз була лише Бойовим Королем і поступалася на один рівень, проте її статус приборкувачки звірів робив її далеко не слабкою.

Якщо всі рухатимуться разом, група буде надто помітною і може привернути увагу різних сил. Тому було вирішено розділитися і йти трьома шляхами. Ло Цзюньхао та Гун Цзисюань очолили одну групу з двома старійшинами, Чен Біюань, старий Ін та старійшина Вень вирушили іншим шляхом, а Чен Сяосяо, Мо Сюаньцзюнь та ще один старійшина пішли третім.

Це рішення прийняла Чен Сяосяо, і ніхто не міг його оскаржити, залишалося тільки підкоритися. Усі домовилися зустрітися в заїзді «Лайюе» в Імперській столиці.

Духовні журавлі злетіли в небо, несучи ці три групи геть!

***

Через день!

З'явившись на околицях Імперської столиці, Чен Сяосяо та її супутники відкликали духовних журавлів. Хай там як, вони не могли залетіти прямо в Імперську столицю, адже це була територія імператорської родини, і варто було виявити бодай трохи поваги.

Згадавши про імператорську родину, Чен Сяосяо мимоволі подумала про того другого принца Фен Буцана. Здається, після того, як його відправили назад, він більше не з'являвся і не влаштовував жодних неприємностей.

Якщо інші не чинили заколотів, то й родина Чен тим паче не збиралася цього робити, тож ця справа владналася мирно.

Троє повільно йшли вперед. За ними слідував старійшина Ло, який тримався трохи позаду, ніби дворецький, що супроводжує молоду пару до міста.

Стражники, здавалося, відчули, що ці троє не прості люди, тому не стали створювати перешкод, і вони без перешкод увійшли до міста.

Ось воно — Імперська столиця, справді гідна бути центром і найквітучішим куточком країни Дафен. Навіть вулиці тут були настільки широкими, що ними могли вільно їхати чотири екіпажі поряд. Можна сказати, воно було дійсно величезним!

Кажуть, що загальна чисельність населення Імперської столиці сягала понад десять мільйонів осіб, що становило п'яту частину всього населення країни Дафен. З цього видно, наскільки багато людей тут мешкало.

Найважливішим було те, що Академія Божественного Кондора знаходилася саме тут!

Щороку безліч молодих людей прибували до Імперської столиці, щоб вступити до академії Божественного Кондора. Тисячі й десятки тисяч юнаків та дівчат на вулицях уже давно стали однією з особливих прикрас цього міста!

Тому, коли з'явилася трійця Чен Сяосяо, перехожі хоч і кидали на них захоплені погляди, але анітрохи не дивувалися. Здавалося, вони вже звикли бачити подібних вродливих юнаків та дівчат, тож ніхто не проявляв зайвої цікавості й кожен займався своїми справами.

Пройшовши вулицями більшу частину дня, вони нарешті дісталися центральної частини міста і знайшли заїзд "Лайюе", що належав маєтку Ціншань. Здавалося, ніби в усіх куточках світу заїзди мали однакову назву.

Чен Сяосяо подумки вислала докір людям з маєтку Ціншань за те, що вони надто ліниві й не хочуть придумати бодай ще одну назву, ніби намагаючись повідомити всьому світу, що саме вони є найбагатшими купцями.

Заїзд "Лайюе" вражав своїми розмірами. Уся будівля мала три поверхи, а потік людей, що входили й виходили, можна було описати як справжній натовп.

Тільки-но вони переступили поріг, як побачили величезну залу площею близько двохсот квадратних метрів, майже повністю заповнену гостями, які всі були одягнені в розкішне вбрання заможних родин.

Як тільки вони з'явилися, слуга заїзду привітно зустрів трьох гостей. Коли ж управитель побачив цю пару, він трохи не витріщив очі від подиву. Адже тільки вчора він отримав їхні портрети від свого молодого пана, а вже сьогодні вони з'явилися особисто.

"Що таке, управителю, ви нас знаєте?" — спокійно промовив Мо Сюаньцзюнь, і його гострий погляд пройшовся по заціпенілому чоловікові.

Це змусило управителя затремтіти від переляку. Він поспіхом підбіг до них і почав пояснювати:

"Молодий пане, панянко, ми знаємо вас, знаємо обох! Наш молодий пан наказав, що коли ви прибудете, вам неодмінно слід надати окреме подвір'я. Прошу сюди..."

Він випалив цілу купу слів, і оскільки всі все розуміли, не було потреби додавати щось іще. Вони просто пішли за ним!

Увійшовши до внутрішнього двору, управитель провів їх до вишуканої будівлі, низько вклонився і запитав:

"Молодий пане, панянко, які будуть накази?"

"Нічого особливого. Трохи пізніше приготуйте для нас два великих столи з їжею, адже скоро підійдуть інші люди!" — спокійно наказав Мо Сюаньцзюнь.

"Слухаюсь, молодий пане, я негайно піду все приготувати!"

Управитель квапливо пішов.

Спочатку він попрямував на кухню і наказав робітникам якнайшвидше приготувати два столи зі стравами. Потім повернувся до головного залу, дав кілька вказівок слузі й знову подався до внутрішнього двору.

Цього разу він пішов не до Чен Сяосяо та її супутників, а до іншого двору.

Це місце було досить прихованим. Оточення із зеленого бамбука створювало вишукану й тиху атмосферу. Якби хтось не провів сюди, важко було б здогадатися, що тут також є двір.

Управитель швидко підійшов і постукав у зачинені двері.

"Увійдіть!"

Пролунав витончений голос, і управитель штовхнув двері.

Чоловік, який сидів у кріслі, повільно підвів голову. Це був Чжу Сян'юй, який прибув зі Священної Землі Центральних Рівнин. Його холодний погляд не виражав жодних емоцій, коли він запитав:

"Є справи?"

"Молодий пане, прибули пан Мо, Божественний Провидець із Храму Небесних Таємниць, та панянка Чен зі Священної Землі Центральних Рівнин!"

"Що?"

Чжу Сян'юй на мить завмер і здивовано запитав:

"Ти не помилився?"

"Ніяк ні, молодий пане, це точно вони. Я бачив їх дуже виразно. І здається, вони анітрохи не здивувалися тому, що я їх упізнав!"

"Навіщо вони прибули до Імперської столиці? Здається, нічого не сталося," —міцно насупився Чжу Сян'юй й подивився на чоловіка поруч. — "Чи сталося щось в Імперській столиці за останні два дні?"

"Молодий пане, нічого не сталося, взагалі нічого!" — впевнено відповів управитель.

"..."

Чжу Сян'юй на деякий час замислився, так і не розуміючи, навіщо Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзюнь прибули до Імперської столиці.

"До речі, молодий пане, щойно зі слів пана Мо я зрозумів, що до міста прибуде ще чимало людей. Він наказав мені приготувати два столи з їжею, тож їх має бути щонайменше десятеро!"

"Десятеро людей?"

Чжу Сян'юй підвівся і, ходячи туди-сюди, сказав:

"Точно щось сталося. Інакше вони б не привели сюди стільки людей. Що ж саме змусило їх з'явитися тут?"

"Можливо, це пов'язано з імператорською родиною? Пам'ятаю, минулого разу другий принц влаштував безлад на турнірі родини Чен, за що був покараний і відправлений назад. Невже це через ту справу? Але ж про це не було жодних чуток. Якщо не це, то що тоді?"

Розмірковуючи й бурмочучи собі під ніс, він раптом зупинився, завмерши на мить, а потім знову почав ходити, тихо кажучи:

"Невже клан Чен вирішив діяти? Вони справді виступили проти Священної Землі Центральних Рівнин? Але останнім часом не було чуток про напади на Священну Землю Центральних Рівнин. Це теж здається малоймовірним. З якої ж причини вони тут?"

"Схоже, ми зібрали надто мало інформації та зовсім не знаємо, заради чого вони прийшли!" — сказав Чжу Сян'юй з деяким розчаруванням.

Повільно зупинившись, він розправив брови й сказав:

"Схоже, трохи пізніше треба знайти можливість зустрітися з ними. Хай там як, знаючи, що вони тут, я не можу не привітатися."

"Гаразд, іди й добре подбай про них. Не допусти жодної неуважності. Іди..."

"Слухаюсь, молодий пане..."

Після того як управитель пішов, Чжу Сян'юй підійшов до крісла, сів і просто застиг, поринувши у власні думки.

***

Дві інші групи також увійшли до Імперської столиці й з'явилися в заїзді "Лайюе", де зустрілися під проводом управителя.

Усі привели себе до ладу й одразу сіли за обід. Вони весь час були в дорозі й зовсім не їли, хоча з їхнім рівнем сили день чи два без їжі не становили жодної проблеми.

Після обіду вони відпочивали та не поспішали діяти.

Несподіванкою стала зустріч із молодим паном маєтку Ціншань, Чжу Сян'юєм. Ніхто не очікував побачити його в Імперській столиці.

Привітавши один одного, вони трохи поспілкувалися.

Чжу Сян'юй не став розпитувати про їхні справи. Посидівши деякий час і випивши дві чашки чаю, він попрощався й пішов.

Після його відходу старий Ін легко створив бар'єр. Через цей бар'єр їх ніхто не міг підслухати, хіба що хтось вищий за рівнем за Бойового Монарха.

"Батьку, що ти думаєш робити?" — спочатку запитала Чен Сяосяо, дізнаючись думку батька.

Чен Біюань трохи подумав і сказав:

"Ми не можемо діяти необачно. Найголовніше — це спочатку розшукати твою бабусю і дізнатися, чи справді її ув'язнила ця стара худобина, великий старійшина!"

"Патріарх має рацію, ми не можемо просто так увірватися туди. Навіть якщо ми прорвемося всередину, але не знайдемо невістку Фан, цілком можливо, що її використають як козир для шантажу." — підхопив розмову старійшина Вень.

Старий Ін також додав:

"Усе дуже просто. Дозвольте мені сьогодні вночі піти до маєтку клану Чен. Я впевнений, що якщо треба когось знайти, від мого чуття ніхто не сховається!"

Інші мовчали, вони чекали на накази!

Чен Сяосяо спочатку поглянула на старого Іна, а потім звернулася до батька:

"Батьку, сьогодні вночі на розвідку до маєтку Чен піду я, а ви всі залишитеся!"

"Сяосяо, як ти можеш іти сама?" — одразу заперечив Чен Біюань, навіть не думаючи:

"Ні, Сяосяо, я не можу дозволити тобі ризикувати. У цій справі краще діяти мені та старійшині Веню. Зрештою, ми краще знаємо маєток Чен. Якщо ви проберетеся туди й блукатимете, то легко привернете увагу!"

"Батьку, я сміливо можу сказати, що серед усіх присутніх немає нікого, хто підходив би для цього краще за мене. Не сперечайтеся зі мною, я можу ставати повністю невидимою, і ніхто не зможе мене побачити. Це найбезпечніший спосіб знайти людину." — розкрила свій козир Чен Сяосяо:

"Батьку й усі інші, залишайтеся тут і чекайте на моє повернення. Будьте спокійні, зі мною нічого не станеться. Навіть серед білого дня, якщо я не схочу, щоб мене побачили, ніхто не зможе мене помітити!"

"Це..."

Чен Біюань мимоволі перевів погляд на зятя, щоб побачити його реакцію.

Мо Сюаньцзюнь зрозумів його думку, усміхнувся й сказав до дівчини:

"Сяосяо, яким би способом ти не скористалася, я мушу йти з тобою. Не забувай, що ти обіцяла Предку, що ми не будемо діяти окремо!"

"Гаразд, тоді ходімо разом!"

Чен Сяосяо не стала йому відмовляти. Усе одно вони увійдуть до простору. Ще в повіті Цін'ань вони використовували цей спосіб, щоб спостерігати за турніром, і навіть серед білого дня ніхто не помітив їхнього простору.

Почувши, що вони діятимуть удвох, Чен Біюань трохи заспокоївся. Він довіряв рішенню доньки й кивнув:

"Добре, Сяосяо, Сюаньцзюню, дійте разом. Пам'ятайте, безпека понад усе. Не сполохайте змію, хіба що ви знайдете вашу бабусю і зможете її врятувати. Інакше в жодному разі не дійте необачно!"

"Якщо ви сполохаєте цю стару худобину, великого старійшину, то знайти вашу бабусю буде ще важче!"

"Батьку, не хвилюйся, ми будемо обережні!" — серйозно сказала Чен Сяосяо.

Мо Сюаньцзюнь додав:

"Тестю, ми діятимемо за обставинами та в жодному разі не сполохаємо змію!"

"Панночко, зятю, а може, і я піду з вами розважитися?" — з посмішкою запитав старійшина Ін.

"Ти думаєш, це прогулянка містом?" — роздратовано подивилася на нього Чен Сяосяо. — "Розважитися? Це ж не бійка, навіщо нам стільки людей!"

"Панночко, я ж дбаю про вас із зятем. Якщо щось станеться, просто залиште це на мене, і я з усім розберуся, щоб не турбувати вас із зятем. Панночко, як тобі така пропозиція?" — старий Ін все ще сподівався піти з ними та намагався її переконати.

"Іди ти до біса!" — Чен Сяосяо навіть не стала його слухати.

Старий Ін хотів сказати щось іще, але побачив, як Мо Сюаньцзюнь обдарував його сяючою посмішкою. Це настільки його налякало, що він миттєво зіщулився і проковтнув свої слова.

Старий Ін нікого не боявся, окрім зятя!

Інші щиро усміхнулися, але ніхто не наважився висміяти старого Іна, адже він був не тією людиною, з якою можна жартувати — найсильніший майстер, тож їм доводилося стримувати сміх!

Як тільки стемніло, Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзюнь зникли з кімнати!