Розділ 232 — V053: Досягнення мети. Ревнощі та спалах гніву.

Після цілого дня дороги вони нарешті надвечір дісталися Долини Виплавки Дао.

На сотні лі навколо не було жодної людської оселі. Серед, здавалося б, безкрайніх гір і лісів несподівано знаходилася Долина Виплавки Дао.

Якби вони зараз зупинилися тут і якби не людина, яка знала дорогу, навіть проїжджаючи повз, Чен Сяосяо не змогла б помітити, що саме тут розташована Долина Виплавки Дао, адже на вигляд це місце нічим не відрізнялося від інших лісів.

"Сяосяо, це місце приховане формацією, ти ж можеш її відчути?" — з усмішкою промовив Мо Сюаньцзунь.

Вона легенько кивнула. Розгорнувши духовне чуття, вона відразу відчула коливання формації.

"Так, я можу відчути коливання формації. А як нам тепер увійти?"

"Не хвилюйся, іди за мною!"

Мо Сюаньцзунь узяв її за руку й попрямував просто в густі зарості. Він несподівано рушив прямо крізь дерева.

Та вони не врізалися в жодне дерево. Наступної миті обоє опинилися в іншому місці.

Перед ними відкрився мальовничий краєвид із зеленими горами та чистими водами, ярусами розташованими павільйонами й легким серпанком, що огортав усе довкола. Ніхто б не подумав, що Долина Виплавки Дао така прекрасна!

"Хто там?" — пролунав різкий холодний крик.

"Мо Сюаньцзунь із Храму Небесних Таємниць та Чен Сяосяо зі Священної Землі Центральних Рівнин прибули висловити свою шану Старшому Цзі!"

Його голос, підсилений істинною енергією, рознісся навколо, і відразу з'явилося кілька молодих учнів. Це були учні Долини Виплавки Дао, які несли вартову службу.

Щойно вони назвали свої імена, старий Цзі негайно з'явився та особисто вийшов їм назустріч.

Якби прийшов лише Божественний Провидець, старий Цзі, можливо, і не з'явився б особисто. Але через появу Чен Сяосяо він не наважився знехтувати гостями. Адже в його серці була одна дуже важлива справа, тому як він міг дозволити собі недбалість?

Поява двох гостей у Долині Виплавки Дао одразу привернула увагу учнів. Особливо дивувало те, що сам їхній предок вийшов зустрічати гостей. Не дивно, що всі були вражені: усі знали, що предок дуже рідко з'являється перед людьми.

А цього разу він прийшов особисто, та ще й заради двох молодших. Усім стало надзвичайно цікаво, хто ці чоловік і жінка, і чому вони з'явилися в їхній Долині Виплавки Дао.

Їм навіть не довелося спеціально розпитувати. Учні Долини Виплавки Дао дуже швидко дізналися, хто це. Про Храм Небесних Таємниць вони знали давно, а деякі видатні учні навіть перетиналися з Мо Сюаньцзунем і могли вважати його добрим знайомим.

Найбільше їх здивувала старша панянка Чен зі Священної Землі Центральних Рівнин. Це місце лише нещодавно піднялося, а раніше було всього-на-всього маленьким гірським селом. Деякі учні навіть ніколи не чули про нього. Тож ті, хто не знав подробиць, ще більше зацікавилися та почали розпитувати про Священну Землю Центральних Рівнин.

Та найважливішою новиною було те, що Божественний Провидець Мо Сюаньцзунь та старша панянка Чен, Чен Сяосяо вже заручені.

Ця звістка здійняла в Долині Виплавки Дао неабиякий галас. Кілька видатних учениць відчули, ніби їхні серця розбилися на друзки!

Хіба не кожна з тих, хто хоч раз бачила Божественного Провидця Мо Сюаньцзуня, не закохувалася потай в цього старшого брата Мо? Ні, точніше, у цього шляхетного й вродливого юнака. Хто б міг подумати, що він уже заручений.

Розчаровані, вони водночас і заздрили, і захоплювалися старшою панянкою Чен. Їм ще більше кортіло побачити, який вигляд має ця старша панянка Чен і як їй вдалося забрати собі їхнього омріяного нареченого.

Так думали не лише кілька видатних учениць. Навіть старша панна родини Цзі, Цзі Цзяї, розтрощила всі речі у своїй кімнаті й, скрегочучи зубами, вигукнула:

"Я, панна Цзі, хочу подивитися, яка це лисиця посміла забрати мого старшого брата Мо!"

Сказавши це, вона навіть не глянула на служницю поруч і, мов порив вітру, вибігла назовні.

Цікавість була властива не лише дівчатам. Молоді чоловіки теж не стали винятком. Почувши новину, вони один за одним захотіли побачити жінку, яку кохав Мо Сюаньцзунь.

За короткий час усі видатні учні Долини Виплавки Дао рушили в одне місце.

***

Ніхто не звертав уваги на хвилювання серед учнів. Старий Цзі провів двох гостей до головної зали, де глава Долини приймав почесних гостей. Там уже чекало чимало людей.

Усі вони були старійшинами. Один за одним вони чекали біля входу до зали, адже сам Предок вийшов зустрічати гостей. Як вони могли знехтувати цим? Незалежно від того, хотіли вони цього чи ні, зовні ніхто не наважувався висловити бодай найменше невдоволення.

Мо Сюаньцзуня вони знали, адже він уже кілька разів бував тут і зустрічався з цими людьми. Тепер усі їхні погляди були спрямовані на Чен Сяосяо.

Вони знали, що таке Священна Земля Центральних Рівнин, а особливо добре знали про її речі. Багатьма з них вони вже користувалися, тож чудово розуміли: цю дівчину краще не провокувати.

"Старша панянко Чен, це всі старійшини нашої Долини. А це мій недолугий учень Цзі Хунвей, який нині виконує обов'язки глави Долини".

Старий Цзі зупинився й почав знайомити Чен Сяосяо з присутніми.

Погляд Чен Сяосяо ковзнув по всіх перед нею й зрештою зупинився на Цзі Хунвеї. Вона склала руки перед грудьми й сказала:

"Шановні старійшини, старший Цзі, молодша Чен Сяосяо потурбувала вас. Прошу пробачення!"

"Старша панянко Чен, ви надто ввічливі. Те, що ви двоє завітали до нашої Долини Виплавки Дао, — наша честь. Прошу, заходьте".

Цзі Хунвей усміхнувся, трохи відступив убік і жестом запросив їх увійти.

Чен Сяосяо не рушила з місця й чемно сказала:

"Шановні старійшини, проходьте першими. Я піду позаду".

"Глава Долини, шановні старійшини, прошу вас іти першими. Ми підемо за вами", — з усмішкою сказав Мо Сюаньцзунь, склавши руки перед собою.

Старий Цзі, глава Долини Цзі та решта присутніх більше не стали відмовлятися й першими зайшли до головної зали.

Оздоблення зали не було розкішним. Воно здавалося простим, але водночас величним. Здавалося, здатність Долини Виплавки Дао передавати свої традиції протягом десятків тисяч років справді мала підстави.

Господарі та гості сіли. Слуги подали чай і ласощі.

Старий Цзі підняв чашку й подивився на молоде подружжя перед собою.

"Старша панянко Чен, вибачте. У нас, звісно, теж є духовне джерело, але духовної енергії в ньому надто мало. Старий досі сумує за всім у Священній Землі Центральних Рівнин. Тепер, повернувшись сюди, я справді трохи не звик, ха-ха-ха..."

"Старший Цзі, ви жартуєте", — усміхнулася Чен Сяосяо.

Вона зробила ковток чаю й одразу зрозуміла, що старий Цзі не бреше. У духовному джерелі Долини Виплавки Дао справді було надто мало духовної енергії, воно й близько не зрівнялося з духовним чаєм її дому.

Мо Сюаньцзунь глянув на нього й безцеремонно сказав:

"Старший Цзі, якщо вам так подобається Священна Земля Центральних Рівнин, ви можете приходити туди будь-коли. Ми ж ніколи не казали, що не дозволимо вам приходити".

"Старий, звісно, це розуміє. Якщо цього разу ми підемо до вас, то неодмінно візьмемо духовне каміння на харчі!" — розсміявся старий Цзі.

Інші теж усміхнулися. Про Священну Землю Центральних Рівнин вони знали небагато, але дещо все ж чули, зокрема й про плату за харчування.

Чен Сяосяо лише ледь усміхнулася й нічого не відповіла.

Мо Сюаньцзунь натомість кивнув:

"Так і має бути".

"Старший брате Мо!"

Раптом від дверей головної зали пролунав дзвінкий голос. Услід за ним усередину влетіла маленька постать — чотирнадцяти-п'ятнадцятирічна дівчина, яка із захопленням кинулася до Мо Сюаньцзунья.

"Старший брате Мо, ти справді прийшов! Чому ти не прийшов погратися зі мною?"

Перед ними була надзвичайно чарівна дівчина з білими зубами та червоними губами, немов квітка лотоса, що щойно виринула з води. В її очах був лише старший брат Мо, а всіх інших вона цілковито проігнорувала.

Чен Сяосяо здивовано підняла брови. Вона й не думала, що навіть тут знайдеться маленька красуня, якій подобається цей дурник.

Невдовзі ззовні зайшла ще одна постать. Це був юнак приблизно сімнадцяти-вісімнадцяти років, трохи схожий на главу Долини. Кинувши погляд на двох гостей, він склав руки перед усіма й привітався:

"Предку, батьку, шановні старійшини..."

"Летяню, ти прийшов", — усміхнувся старий Цзі.

Побачивши реакцію своєї улюбленої праонучки, він трохи насупився й покликав:

"Цзяї!"

"Предку, старший брат Мо прийшов, а ви мені навіть не сказали!" — маленька красуня надула губки й почала скаржитися.

Майстер Цзі (Цзі Хунвей) дорікнув доньці:

"Цзяї, не будь невихованою. Ану швидко привітайся з гостями!"

"Тату..." — Цзі Цзяї кинулася батькові в обійми й почала пеститися.

"Старший брате Мо, давно не бачилися..."

Цзі Летянь не втратив належної ввічливості. Він склав руки перед двома гостями, а потім звернувся до іншої:

"Старша панянко Чен, давно чув про вас. Сьогодні вперше бачу вас на власні очі й переконався, що ви справді надзвичайна!"

"Молодий пане Цзі, ви надто люб'язні. Я лише звичайна людина", — Чен Сяосяо тимчасово склала про цього юнака непогане враження. У ньому справді була гідність молодого голови Долини.

"Усього лише трохи гарніша. Що тут такого?" — Цзі Цзяї не могла визначити рівень самовдосконалення Чен Сяосяо, але все одно не вважала її гідною уваги. У її прекрасних очах спалахнула ворожість.

Чен Сяосяо м'яко усміхнулася й не стала відповідати. Вона витончено пила чай, ніби взагалі нічого не почула.

"Маленька Цзяї, не будь неввічливою зі старшою панянкою Чен!" — безпорадно дорікнув старий Цзі своїй молодшій родичці. Він зовсім не хотів, щоб правнучка роздратувала Чен Сяосяо.

Та Цзі Цзяї не розуміла думок свого предка. У душі вона лише відчувала, що ця жінка забрала її старшого брата Мо, і ненавиділа її до нестями.

"Предку, я нічого не сказала неправильно. Вона всього лише сільська дівчина. Яка ще старша панянко? Ви надто її звеличуєте!"

"Ха-ха, справді, я всього лише сільська дівчина!"

Чен Сяосяо не розсердилася, а лише усміхнулася. В її очах промайнув жартівливий блиск.

"Та ця сільська дівчина забрала твого старшого брата Мо. Виходить, ти навіть гірша за сільську дівчину. Хіба не так?"

"Нісенітниця! Старший брат Мо не покохає тебе. Краще тримайся від нього подалі, інакше я тобі покажу!"

Цзі Цзяї так розлютилася, що геть забула про свою колишню слухняність. У цю мить вона перетворилася на примхливу принцесу.

Старий Цзі вже хотів її насварити, але побачив, що Чен Сяосяо, схоже, зовсім не розсердилася, тому стримався й промовчав.

Глава Долини теж хотів щось сказати, але, побачивши, що предок не сердиться, трохи подумав і теж промовчав.

Щодо решти присутніх, то вони й поготів не втручалися. Усі спостерігали за виставою. Серед них були й понад десять видатних учнів, які вже прийшли до входу. Оскільки їх ніхто не запрошував, вони, звісно, не наважувалися заходити до зали й могли лише спостерігати знадвору.

Почувши голоси з головної зали, вони мимоволі нашорошили вуха, уважно слухаючи розмову.

"Ти помиляєшся. Тобі слід сказати йому піти від мене", — з усмішкою сказала Чен Сяосяо скоса глянувши на чоловіка поруч.

Цзі Цзяї завмерла, її прекрасні очі широко розплющилися.

"Ти хочеш сказати, що якщо старший брат Мо піде від тебе, ти більше не чіплятимешся за нього?"

"Я за нього і не чіпляюся. Якщо ти змусиш його піти від мене, я тим паче не стану за ним бігати!"

"Чому?" — гнів у серці Цзі Цзяї непомітно згас, поступившись подиву. — "Хіба ти не кохаєш мого старшого брата Мо? Ти справді готова дозволити йому піти від тебе?"

"Я можу не хотіти цього, але якщо він сам захоче піти, то піде. Якщо він вирішить залишити мене, то, навіть якщо я не погоджуся, він усе одно піде. Навіщо ж мені чіплятися за нього?"

"І все?" — Цзі Цзяї досі не могла зрозуміти.

"Саме так!" — Чен Сяосяо ледь усміхнулася. — "Якщо людина не твоя, марно змушувати її залишатися. А якщо він справді мій, то ніхто не зможе його забрати. Якщо ж його можна забрати в мене, то навіщо мені взагалі його кохати? І навіщо чіплятися за нього?"

"Ти... ти хочеш сказати, що я можу забрати старшого брата Мо?" — Цзі Цзяї мало не витріщила очі.

Побачивши, якою милою була ця дівчина, Чен Сяосяо не втрималася від сміху.

"Якщо зможеш його забрати, я не заперечуватиму!"

"Сяосяо, ти не заперечуєш, але я заперечую. Я не залишу тебе. Ніхто не зможе мене забрати!" — спокійно підхопив розмову Мо Сюаньцзунь.

Цзі Цзяї завмерла й подивилася на нього.

"Старший брате Мо, ти справді не хочеш мене?"

"Молодша сестро Цзі, ти жартуєш. Мені потрібна лише Сяосяо", — Мо Сюаньцзунь навіть не глянув на неї й спокійно відповів.

"Ти... я..."

Цзі Цзяї відкрила рот, але та дівчина, яка ще мить тому сяяла від радості, раптом зів'яла. Вона подивилася на чоловіка перед собою, але не змогла вимовити жодного слова.

Вона знала, що Мо Сюаньцзунь не бреше. Водночас вона відчувала, що чоловік перед нею більше не був тим старшим братом Мо, який колись так її пестив.

Незрозуміло чому, їй здалося, що цей старший брат Мо віддаляється від неї дедалі далі — настільки далеко, що вона вже не могла його наздогнати.

Чому все сталося саме так, Цзі Цзяї не розуміла. Якби вона щойно не говорила цих слів, то, безперечно, могла б і далі мати того старшого брата Мо, який колись її так пестив. Саме через її протистояння з Чен Сяосяо Мо Сюаньцзунь вирішив триматися від неї подалі.

"Ваааа..."

Цзі Цзяї була ще зовсім юною дівчиною й не могла стримати своїх почуттів. Вона відразу розплакалася, закрила обличчя руками й вибігла.

Чен Сяосяо теж не очікувала, що та заплаче так швидко. Вона глянула на чоловіка поруч:

"Може, підеш її втішиш?"

"Краще я тебе втішу!" — зовсім не переймався Мо Сюаньцзунь.

Усі старі й молоді мешканці Долини Виплавки Дао були страшенно збентежені. Вони не знали, що сказати, адже будь-яке слово лише зробило б ситуацію ще незручнішою.

"Дитино, не варто звертати на неї увагу". — недбало зам'яв цю справу старий Цзі, а потім звернувся до двох гостей:

"Надворі зібралися кілька молодших. Схоже, вони хочуть познайомитися зі старшою панянкою Чен. Не знаю, що ви про це думаєте?"

"Не заперечую!" — Чен Сяосяо зовсім не переймалася тим, скільки людей прийде на неї подивитися.

"Ви всі молоді, тож спілкуватися одне з одним — добра справа!"

За наказом старого Цзі учні, які чекали надворі, зайшли до зали. Окрім тих, хто привітався зі знайомим їм Мо Сюаньцзунем, усі потай розглядали старшу панянку Чен.

Адже тепер її становище було зовсім незвичайним.

Уся головна зала раптом перетворилася на світ молоді. Кілька старших поколінь заплющили очі й відпочивали, наче їх узагалі тут не було.

Під час знайомства, яке проводив Цзі Летянь, незалежно від того, з якими думками прийшли ці учні, розмова зрештою склалася досить приємно.

Цзі Летянь скористався нагодою, щоб вибачитися перед Чен Сяосяо за свою сестру. Він теж вважав, що сестра першою повелася неввічливо, тож вибачення були цілком доречними.

***

Час непомітно спливав. Разом із цими учнями вони повечеряли, після чого гостей провели до гостьового будинку.

У гостьовому будинку Чен Сяосяо недбало створила захисну завісу, а потім, ледь усміхаючись, подивилася на чоловіка перед собою.

"Хто б міг подумати! Цей дурник тут, виявляється, неабиякий улюбленець жінок. Сьогодні ввечері я ледь не захлинулася від кислоти цілих глеків ревнощів!"

"Сяосяо, про що ти кажеш?" — хтось удавав, що нічого не розуміє.

"О, ти справді не знаєш?"

Чен Сяосяо швидко схопила його за вухо й прошепотіла просто біля нього:

"Кажу тобі, ідіоте, годі прикидатися. У тебе справжнє море прихильниць. Ану сам порахуй, скільки в тебе цих безглуздих любовних пригод?"

"Ай-ай-ай, Сяосяо, не крути!"

Чоловік, якому викручували вухо, скривився від болю й почав благати:

"Ай, Сяосяо, не крути, боляче! Не сердься, не сердься! Немає в мене прихильниць, справді немає..."

"Немає? Ти що, вважаєш мене сліпою? Твоя молодша сестра Цзі, а ще ті кілька красунь, які щойно тебе оточували й раз у раз стріляли очима. Дуже тобі подобалося, га?"

"Які ще погляди? Ніяких поглядів не було! Сяосяо, я справді нічого не бачив, присягаюся!"

"Чоловіки клянуться так, наче це їжа, тому я тобі не вірю. Ану чесно зізнавайся! Коли ти встиг назбирати стільки прихильниць, ідіоте? Талантів привертати жіночу увагу тобі не позичати. Якщо сьогодні не поясниш мені все як слід, спати тобі не доведеться!"

"Ні, справді нічого! Я лише допомагав молодшій сестрі Хуан вирахувати місцеперебування її батьків, допомагав молодшій сестрі Чжоу вирахувати місцеперебування зниклого брата, допомагав молодшій сестрі Ань вирахувати..."

Під таким суворим допитом Мо Сюаньцзуню довелося слухняно зізнатися, як саме в минулі роки він "залицявся до дівчат".

Хто б міг подумати, що наслідки виявляться ще серйознішими: обидва його вуха перетворилися на свинячі — червоні та опухлі. До того ж йому не дозволили лікувати їх істинною енергією, а зрештою покарали стояти всю ніч.

***

Поки вони тут весело бешкетували, у маленькому дворі на одній із гірських вершин якийсь чоловік середніх років міцно насупив брови. Він також був одним зі старійшин, які щойно з'явилися в головній залі.

Цей старійшина був почесним старійшиною Долини Виплавки Дао. Тут він мав чималу свободу: зазвичай глава Долини не вимагав від нього нічого робити, хіба що зрідка, коли виникали труднощі, просив його допомогти.

Цей старійшина був особливою людиною. Він був не лише алхіміком, а й майстром духовних артефактів. Навіть старий Цзі не наважувався легко його образити.

"Не думав, що це вона. Невже тоді я не вбив її одним ударом? Неможливо. Тоді вона була всього лише маленьким Бойовим Учнем. Я використав лише п'ять десятих своєї сили — вона мала померти!"

"То ось хто така Чен Сяосяо. Справді несподівано. Цікаво, чи пам'ятає вона мене? Невже цього разу вона прийшла помститися? Чи варто мені негайно піти?"

"Вона теж Бойовий Імператор, а цей хлопець Мо Сюаньцзунь — Бойовий Монарх. Якщо вони справді зі мною зійдуться в бою, програю неодмінно я. Але якщо вона прийшла не заради помсти, то, можливо, через іншу справу? Чи не краще спершу залишитися й подивитися?"

***

Наступного дня.

Старий Цзі та глава Долини Цзі знову з'явилися. Цього разу вони прийшли лише вдвох.

"Старша паянко Чен, цього разу ви з Мо Сюаньцзунем навряд чи приїхали до нас просто помилуватися горами й водами. Чи є щось, у чому вам потрібна наша допомога? Старша панянко Чен, можете говорити прямо", — глава Долини одразу перейшов до справи.

"Главо Долини Цзі, ви маєте рацію. Ми справді прийшли по допомогу!" — м'яко усміхнулася Чен Сяосяо й подивилася на старого Цзі.

"Ми хочемо самостійно виготовляти пігулки. Думаю, старшому Цзі та главі Долини Цзі відомо, що Священна Земля Центральних Рівнин саме зараз набирає учнів, тому нам потрібно багато пігулок і духовних артефактів".

"Ви хочете самі виготовляти пігулки?"