Розділ 235 — V056: Повернення. З’являється Кривава Долоня.

"Панночко, я сам цим займуся!"

Відтоді як Бай Сін визнав Чен Сяосяо своєю господинею, він брав на себе навіть такі дрібні справи.

Чен Сяосяо не стала заперечувати й кивнула:

"Добре. Вибери лише двох учнів, більше не потрібно!"

"Так, панночко!" — відповів Бай Сін і відразу вийшов.

Побачивши, що Бай Сін пішов займатися цією справою, старий Цзі звернувся до Чен Сяосяо:

"Панянко Чен, я повернуся з вами. Чи будете ви не проти?"

"Звісно, ласкаво просимо!" — Чен Сяосяо дещо здивувалася, але не заперечувала.

Невдовзі Бай Сін привів двох чоловіків віком близько тридцяти років. З огляду на їхній вік, вони вже були досвідченими учнями.

Чен Сяосяо це зовсім не бентежило: їй потрібні були люди, здатні навчати новачків, а надто молоді учні навряд чи могли б чогось їх навчити.

Коли старий Цзі та глава Долини Цзі побачили цих двох, у їхніх очах промайнули здивування й біль. Це були першокласні алхіміки Долини Виплавки Дао, і вони не очікували, що ті теж захочуть піти.

Та оскільки вони йшли добровільно, вони не могли нічого сказати й мовчки погодилися.

Більше ніхто нічого не говорив. Усі осідлали духовних звірів і вирушили з Долини Виплавки Дао.

Після цілого дня дороги вони нарешті дісталися Священної Землі Центральних Рівнин.

"Що сталося? Мені здається, тут щось не так!"

Чен Сяосяо летіла разом із Мо Сюаньцзунем на одному духовному журавлі. Свого духовного журавля вона подарувала Бай Сіну.

Мо Сюаньцзунь кивнув:

"Справді. Атмосфера якась дивна. Невже щось сталося?"

Чен Сяосяо охопила довкола духовним чуттям і злегка насупилася:

"Схоже, багатьох людей немає вдома. Куди вони поділися?"

"Навіть Предок не тут. Що відбувається?" — Вираз обличчя Мо Сюаньцзуня став серйозним.

Старий Цзі теж не втримався й сказав:

"Старша панночко, нічого надзвичайного не сталося. Просто людей поменшало. Небезпечних осіб поблизу також немає."

Усі скористалися духовним чуттям і оглянули околиці. Уся Священна Земля Центральних Рівнин була незвично тихою, а вдома перебувало значно менше людей, ніж зазвичай. В іншому нічого дивного не було.

Саме тоді вони вже дісталися до маєтку. Щойно вони зібралися переступити поріг, назовні легко виплила постать.

Побачивши її, Чен Сяосяо здивовано вигукнула:

"Бабусю!"

"Бабусю!" — Мо Сюаньцзунь також привітався.

Фан Шуюнь усміхнулася й кивнула:

"Ви повернулися!"

Її погляд мимоволі перемістився на інших чотирьох людей. (Схоже це помилка, має бути троє: Бай Сін та 2 учні)

"Бабусю, це старий Цзі з Долини Виплавки Дао. А решта троє — запрошені нами почесні старійшини, які допомагатимуть нам рафінувати пігулки."

( 炼 - рафінувати, очищувати, виплавляти або гартувати.)

Хоча на обличчях цих чотирьох людей не відбилося жодних емоцій, у їхніх очах неможливо було приховати здивування. Вони ніяк не очікували, що бабуся Чен Сяосяо буде такою молодою.

Невдовзі з’явилися ще двоє — старійшини Ван Вейдун і Шень Янцін, які залишалися тут на варті. Після привітань усі зайшли до вітальні.

"Бабусю, а де всі домашні? Куди вони поділися?"

Фан Шуюнь злегка насупилася:

"Останні два дні в місті Далін ми приймали учнів, але сьогодні виникла певна ситуація. Навіть Предка Тяньцзі це стривожило. Усі вони зараз у місті Далін."

( Тяньцзі – Храм Небесних Таємниць, так як він Предок храму, то це як його ім’я, отже надалі буду писати Предок Тяньцзі )

"Що? Що сталося?"

"Бабусю, що трапилося?"

Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзунь один за одним поставили запитання. Вони ніяк не очікували, що за ці два-три дні станеться щось серйозне. До того ж із силою Священної Землі Центральних Рівнин як узагалі могли виникнути проблеми?

"Позавчора і вчора ми лише приймали заявки, тож нічого не сталося. Але сьогодні вранці ми отримали звістку від старійшини. Чимало учнів зникли або були вбиті минулої ночі. Ситуація досить серйозна, тому Предок Тяньцзі разом із твоїм батьком та іншими вирушили туди."

"Хто насмілився влаштувати безлад на нашій території!" — Вираз обличчя Чен Сяосяо став суворим. — "Бабусю, вони передали якісь зачіпки?"

"Поки що ми не можемо сказати напевно. Але старійшина Ін підозрює, що це могли бути люди з Міста Хейту. Їхні методи дуже схожі на ті, якими користуються тамтешні люди."

Місто Хейту!

Чен Сяосяо вже не вперше чула цю назву, але ще жодного разу не зустрічала нікого з Міста Хейту.

Вона відразу підвелася:

"Бабусю, ми поїдемо туди й подивимося."

"Добре. Будьте обережні!" — не стала їх зупиняти Фан Шуюнь й кивнула.

Чен Сяосяо звернулася до Старого Цзі:

"Старший Цзі, побудьте тут і допоможіть мені наглянути за всім."

"Без проблем!" — кивнув старий Цзі . Він уже був немолодим і не збирався вирушати разом із ними. Потім він додав:

"Старша панянко Чен, будьте обережні. Люди з Міста Хейту дуже підступні, через необережність легко зазнати втрат."

"Не хвилюйтеся, ми будемо обережні."

Мо Сюаньцзунь також підвівся. Вони вже збиралися вирушати, коли Бай Сін сам запропонував:

"Панночко, пане, я піду з вами!"

"Добре."

Хоча вдома людей поменшало, тепер тут був старий Цзі , тому особливих причин для занепокоєння не було, і Чен Сяосяо погодилася.

Коли вони виходили з дому, Чен Сяосяо, яка вже збиралася йти, на мить задумалася, а потім таємно декого закликала. Змахнувши рукою, вона просто перед усіма випустила десятки вогняних левів.

Люди, які вийшли разом із нею, вражено завмерли. Аура цих вогняних левів була надзвичайно могутньою. Проте їхнє здивування ще не встигло вщухнути, як Чен Сяосяо знову змахнула своєю витонченою рукою , і цього разу з'явилися понад десяток залізоруких ведмедів. Кожен із них був величезним і дужим, наче міг підняти цілу гору.

Та на цьому все не закінчилося. Невдовзі з’явилися ще десятки володарів білих тигрів та королів синіх вовків. Понад сотня священних звірів водночас випустила свою жахливу силу, що стрясала саме небо і землю.

Побачивши таку кількість священних звірів, навіть старий Цзі відчув, як холоне шкіра. Видовище було надто моторошним.

Усі інші теж заціпеніли. Вони вперше бачили, як Чен Сяосяо викликає священних звірів, та ще й у такій кількості. Усі вони були надзвичайно могутніми — це справді лякало.

Фан Шуюнь побачила, скільки священних звірів викликала її онука, і на мить завмерла.

"Сяосяо, ти..."

"Бабусю, я боюся, що люди з Міста Хейту могли пробратися сюди. Нехай вони патрулюють довкола, щоб нічого несподіваного не сталося." — пояснила все Чен Сяосяо й відразу віддала священним звірам наказ.

Отримавши наказ, священні звірі розділилися на загони й швидко зникли з очей.

"Бабусю, не хвилюйтеся, нічого не станеться. Ми спершу поїдемо до міста Далін і подивимося, що там відбувається."

"Добре, будьте обережні."

"Так, бабусю!"

Усе влаштувавши, Чен Сяосяо нарешті заспокоїлася. Вони з Мо Сюаньцзунем одразу вирушили до міста Далін.

***

Тим часом у місті Далін усе ще панувало пожвавлення. Учнів, які пройшли відбір, перевіряли групами. Хоча минулої ночі загинуло чимало людей, це не могло придушити прагнення молодих учнів стати сильнішими.

Відбір проводив старійшина Цзунчжен за допомогою ще двох старійшин. Старійшини Іна на місці не було.

***

У заїзді «Лайюе» перебували Предок Тяньцзі та інші люди, які прибули сюди зі Священної Землі Центральних Рівнин. Вони щойно оглянули вбитих учнів. Усі загиблі були лише дванадцяти-тринадцятирічними дітьми, а на їхніх тілах залишився лише відбиток Кривавої Долоні.

"Схоже, справді люди з Міста Хейту пробралися сюди." — промовив похмурим голосом Предок Тяньцзі.

Обличчя старійшини Іна теж було непривітним.

"Цього разу їх прийшло чимало, щонайменше понад десять. Усі вони залишили після себе лише криваві відбитки. Я зміг поранити трьох, але решта втекли."

"Старійшино Ін, який у них рівень самовдосконалення?"

"Рівень..." — Старійшина Ін на мить замислився:

"Мабуть, усі вони на рівні Бойового Імператора. Але їхні рухи надзвичайно загадкові. Видно, вони вміють ставати невидимими. Окрім старшої панночки Чен, я більше ніколи не бачив людей, здатних на таке."

"Невидимими? Настільки могутня техніка?" — був украй здивований Чжоу Цзіньцзян.

Обличчя інших теж стали похмурими. Вони не боялися чужої сили чи таємних технік, але що робити проти супротивника, який може стати невидимим? Будь-хто, зіткнувшись із таким ворогом, мав би неабиякі клопоти.

"Так. Усі вони вміють ставати невидимими. Інакше минулої ночі ми неодмінно змогли б схопити бодай кількох із них. Проте вони розчинялися в повітрі й тікали просто в нас з-перед очей."

Ледве старий Ін договорив, як вираз його обличчя змінився, і він відразу підвівся кажучи:

"Старша панночка та її чоловік прибули!"

"Вони вже тут." — Предок Тяньцзі також кивнув.

Невдовзі троє прибулих з’явилися перед ними.

"Предку, тату, дядьку Чжоу!"

"Предку, тестю, дядьку Чжоу!"

Обоє негайно привіталися з ними. Старий Ін у ту ж мить підвівся назустріч і вигукнув:

"Старша панночко, зятю!"

Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзунь кивнули йому у відповідь. Почувши галас і вигуки знадвору, Чен Сяосяо запитала:

"Що там коїться там надворі? Нічого поганого не сталося?"

"Старша панночко, ми відкликали сюди двісті вартових для підтримання порядку. Люди з Міста Хейту зазвичай не наважуються з’являтися вдень, тому проблем виникнути не повинно."

Чен Біюань раптом запитав:

"Сяосяо, Сюаньцзунь, ви вже поверталися до Священної Землі Центральних Рівнин? Чи все гаразд удома?"

"Тестю, ми щойно звідти. Удома все буде добре. старий Цзі повернувся з нами й зараз охороняє дім. До того ж Сяосяо викликала понад сотню священних звірів для патрулювання. Навіть якщо люди з Міста Хейту наважаться туди вирушити, нічого доброго їм це не принесе."

"Тоді добре." — Чен Біюань заспокоївся.

Предок Тяньцзі заговорив:

"Зазвичай люди з Міста Хейту не можуть цілими групами з’являтися на наших землях. Цього разу їх прийшло понад десять — це вже надзвичайно. Більше їх бути не повинно. У них немає можливості влаштувати безлад на Священній Землі Центральних Рівнин. Тепер головне — знайти їх."

"Предку, якщо вони насмілюються прийти, ми зробимо так, щоб вони не змогли повернутися!" — погляд Чен Сяосяо став крижаним. Хай хто це буде — якщо хтось насмілився напасти на її людей, вона не збиралася його відпускати.

Вона перевела погляд на старійшину Іна:

"Розкажи, що сталося минулої ночі. Як усе відбулося?"

"Так, старша панночко!"

Старійшина Ін не наважився зволікати й одразу розповів про події минулої ночі.

Виявилося, що серед цьогорічних кандидатів було приблизно шістдесят-сімдесят учнів із неабиякими здібностями. Якщо вони мали добру вдачу, то практично напевно могли стати учнями Священної Землі Центральних Рівнин.

Ще кілька сотень учнів мали пройти подальші випробування, тому їх поки не розподіляли.

Шістдесят-сімдесят найкращих учнів поселили в заздалегідь збудованому в місті Далін дворі, а для їхньої охорони призначили понад десять вартових.

Старійшини та решта вартових жили в заїзді «Лайюе». Оскільки місто було невеликим, такий розподіл здавався цілком доречним.

Однак близько опівночі вони, перебуваючи в заїзді «Лайюе», почули крики.

Коли вони якнайшвидше прибули на місце, то побачили, що понад двадцять учнів уже стали жертвами нападу й загинули від рук нападників.

Щойно старійшини прибули, вони одразу вступили в бій. Старійшина Ін, користуючись своєю силою, зміг поранити трьох нападників.

Однак інших він не зміг навіть зачепити.

Причина полягала не лише в тому, що супротивники були могутніми. Найзагадковішим було те, що вони вміли ставати невидимими, зникаючи в мить ока. Після цього з нізвідки з’являлися то удари кривавими долонями, то спалахи мечів. Якби старійшини не реагували достатньо швидко, вони також зазнали б поранень.

Що ж до вартових, семеро чи восьмеро з них були поранені цими людьми.

Вислухавши все, Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзунь мовчали. Обоє розмірковували, чи справді за цим нападом стояли люди з Міста Хейту.

"Криваву Долоню використовують лише люди з Міста Хейту? А якщо хтось навмисно підставляє їх?"

"Старша панночко, це неможливо!" — похитав головою старий Ін.

"Якби діяли одна-дві людини, ми ще могли б підозрювати, що хтось видає себе за мешканця Міста Хейту. Але цього разу їх було понад десять. Думаю, окрім людей, яких виховало Місто Хейту, у державі Дафен ніхто не здатен на таке."

"Он як..."

"Що ще важливіше, усі вони мають рівень Бойового Імператора. Старша панночко, невже ви думаєте, що вони можуть бути людьми держави Дафен? На мою думку, лише чотири великі сили здатні одночасно виставити понад десять Бойових Імператорів. Що ж до дев’яти великих орденів, я не думаю, що хтось із них може зібрати стільки Бойових Імператорів."

"Якщо так подумати, справді схоже, що це люди з Міста Хейту."

Чен Сяосяо стиснула губи, а потім на її обличчі з’явився вираз сумніву:

"Але хіба не казали, що люди з Міста Хейту не можуть з’являтися на території інших держав? Чому раптом з’явилося понад десять людей? І якщо вони справді пробралися сюди, невже ніхто не зміг їх помітити?"

"Маленька Сяосяо, що ти маєш на увазі?" —не втримався й заговорив Предок Тяньцзі.

"Предку..." — Чен Сяосяо злегка насупилася. — "Предку, хіба вам не здається це дивним? Якщо одна чи дві людини з Міста Хейту таємно пробралися сюди й різні сили їх не помітили, це ще можна зрозуміти. Але якщо діяла ціла група, то немає жодної причини, щоб інші сили нічого не знали. Що таке Місто Хейту і хто там живе — усі це добре знають. Якби хтось справді помітив, що понад десять людей пробралися сюди, він неодмінно мав би повідомити про це різні сили."

"Ти хочеш сказати, що хтось допоміг їм потрапити сюди?" — одразу зрозумів прихований зміст її слів Мо Сюаньцзунь.

"Можна сказати й так."

"Сяосяо має рацію. Щоб стежити за людьми з Міста Хейту й не дозволяти їм чинити безлад, різні сили справді розставляють спостерігачів. Цього разу не було жодної звістки про появу людей із Міста Хейту. Тож не можна виключати, що хтось їм допоміг."

Чжоу Цзіньцзян раніше часто вирушав у різні місця за наказами, тому добре знав про таке спостереження. Поява людей із Міста Хейту цього разу справді могла бути пов’язана з якоюсь силою.

"Хто може виступати проти нас?" — Мо Сюаньцзунь насупився.

"На це питання ми, можливо, не зможемо відповісти одразу." — Чен Біюань, який досі майже не говорив, продовжив:

"Зараз нам потрібно знайти тих, хто сховався. Якщо ми їх не знайдемо, вони будь-якої миті можуть знову вчинити напад."

"Не виключено, що вони можуть пробратися й до Священної Землі Центральних Рівнин. Вони прийшли сюди, напевно, заради наших ресурсів Інакше навіщо їм було нападати саме тепер?" — сказав Чжоу Цзіньцзян.