Розділ 236 — V057: Пригнічені люди. Аналіз ситуації.

"Абакусе, чи можеш ти вирахувати, де вони?"

Люди з Міста Хейту були надзвичайно дивними й загадковими. Відшукати їх було зовсім нелегко. Щоб не допустити нових жертв серед учнів, Чен Сяосяо вважала, що потрібно якнайшвидше знайти цих людей.

Погляди всіх мимоволі звернулися до Мо Сюаньцзуня. Адже пошук людей за допомогою ворожіння справді був сильною стороною Божественного Провидця Храму Небесних Таємниць.

Предок Тяньцзі з усмішкою кивнув і наказав Мо Сюаньцзуню:

"Маленький Сюаньцзунь, усе гаразд. Вирахуй, де вони, і якнайшвидше знищ їх. Інакше, якщо через них постраждає надто багато невинних людей, це теж буде гріхом."

"Так, Предку!"

Мо Сюаньцзунь кивнув, одразу заплющив очі й зосереджено почав робити розрахунки.

За чверть години Мо Сюаньцзунь розплющив очі й сказав:

"Вони не пішли далеко. Найімовірніше, перебувають у цьому місті або десь поблизу. Вони точно не далі, ніж за кілька лі від цього місця."

"У цих місцях?"

Чен Сяосяо примружила очі:

"Якщо вони сховалися за межами міста, це ще зрозуміло. Але якщо вони перебувають усередині міста, стороннім людям зробити таке непомітно буде важко. Хіба що в самому місті хтось їм допомагає. Інакше поява понад десяти чужинців неодмінно привернула б увагу."

"Сяосяо, ти хочеш сказати, що тут хтось їх переховує?" — вираз обличчя Чен Біюаня став ще похмурішим.

Чжоу Цзіньцзян кивнув:

"Усе можливо. Але не можна виключати й те, що вони перебувають за межами міста. Щойно зять сказав про це. Вони також можуть ховатися десь назовні. Зараз нам найперше треба їх знайти."

"Старша панночко, як нам діяти?" — насупився старий Ін.

Вартові зараз стежили за порядком, тому не могли виділити людей на пошуки. А якщо залишаться лише ті, хто зараз тут, людей для пошуків, звісно, буде недостатньо.

"Нас буде достатньо!"

Чен Сяосяо трохи подумала, а тоді наказала йому:

"Старий Ін, твоє головне завдання — захищати учнів, які зараз проходять випробування. За інших поки що не хвилюйся!"

"Старша панночко, ми всі зараз у цьому місті. Невже вони насміляться знову чинити злочини саме тепер?" — здивовано запитав старий Ін.

"Річ не в тому, насміляться вони чи ні. Ми повинні бути добре підготовлені. Краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати. Якщо знову станеться те, що було минулої ночі, це буде не просто ударом по репутації Священної Землі Центральних Рівнин. Після цього люди можуть взагалі не наважитися приходити до нас на відбір учнів!"

"Старша панночко, я зрозумів. Негайно піду стежити за випробуванням!" — з цими словами, старий Ін майнув і зник.

Чен Біюань подивився на доньку й запитав:

"Сяосяо, що далі?"

"Далі ми з Абакусом підемо оглянути околиці міста." — злегка усміхнулася Чен Сяосяо.

"Ви двоє підете назовні, чи не..."

Не договоривши, батько вже зрозумів її намір. Чен Сяосяо кивнула:

"Тату, не хвилюйся. Ми впораємося. Я відправлю Нефритових бджіл на розвідку. Вони швидкі, а помітити їх нелегко. Якщо ми пошлемо надто багато людей, це лише насторожить ворога й злякає змій. Тоді вони можуть утекти, і нам буде ще важче їх знайти."

"Маленька Сяосяо, ти добре все продумала. Іноді багато людей не потрібні. Біюаню, просто послухай її", — погодився Предок Тяньцзі.

Чен Біюань безпорадно усміхнувся.

"То нам просто залишатися тут і чекати?"

"Тестю, ви з дядьком Чжоу можете вийти прогулятися. Можливо, вам теж пощастить виявити якісь сліди", — з усмішкою сказав Мо Сюаньцзунь.

"Це слушна думка!" — погодився Чжоу Цзіньцзян.

Більше вони нічого не сказали.

Щоб не привертати уваги, Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзунь увійшли до простору, а звідти вийшли за межами міста, щоб ніхто не помітив їхнього пересування.

Після їхнього відходу всі, крім Предка Тяньцзі, також залишили заїжджий двір і вирушили на пошуки. Адже цілком можливо, що вороги переховувалися саме в місті.

***

Темна кімната в певному маєтку!

Кілька чоловіків у чорному вбранні були вкриті кров'ю. Їхні тихі стогони раз у раз виривалися з грудей — вони щосили стримували біль.

Інші чоловіки у чорному сиділи із заплющеними очима. За їхніми насупленими бровами було видно, що вони намагалися опанувати емоції та заспокоїтися.

"Я більше не витримаю!"

Раптом один із чоловіків у чорному розплющив очі й тихо заревів.

"Хань Ер, ти що, смерті шукаєш?!"

Ці люди справді були з Міста Хейту. Вони не перебували за межами міста, а переховувалися просто всередині. Поки що ніхто не знав про їхню присутність.

Хань Ер люто вигукнув:

"Ми можемо ховатися тут, але що буде з ними? Якщо вони й далі так лежатимуть, то неодмінно помруть! Невже ми маємо просто дивитися, як вони помирають?"

"Хань Ер, а ти маєш якийсь спосіб допомогти?" — в очах Сяо Фу спалахнув гнів. — "Вони можуть померти зараз, але поки що просто терплять біль. Вони вже прийняли пігулки, а решта залежить від них самих. Якщо ми зараз вийдемо, то загинемо вже ми."

"Дурниці!"

"Досить, Хань Ер, не бешкетуй!"

Вираз обличчя старійшини Ма був похмурим. Він гостро подивився на Хань Ера.

"Звісно, ми хочемо покликати для них лікаря. Але зараз не можемо цього зробити. Якби серед супротивників були лише Бойові Імператори, ми могли б діяти обережно, і вони, можливо, не помітили б нас. Але щойно я обережно перевірив усе духовним чуттям і виявив щонайменше трьох надзвичайно сильних майстрів, з якими ми не здатні боротися. Якщо зараз вийдемо, то неодмінно загинемо!"

"Старійшино Ма, як таке можливо? Вони ж усі..."

"Ти забув про того, хто напав на нас минулої ночі?" — люто глянув на Хань Ера старійшина Ма.

Щойно інші почули згадку про того жахливого старого, на їхніх обличчях одразу з'явився страх.

"Сьогодні прибули щонайменше ще двоє. Бойових Імператорів тут щонайменше четверо чи п'ятеро. Виходьте зараз назовні та спробуйте — подивимося, хто з вас зможе втекти!" — Сказавши це, старійшина Ма похмуро оглянув цих людей, які вже не могли терпіти.

"Якщо ви самі загинете, це ще не страшно. Але якщо зіпсуєте план лідера альянсу, подивимося, що на вас чекатиме!"

″...″

Після цих слів усі похилили голови й більше не наважувалися висловлювати обурення. Невдоволення поступово зникло з їхніх облич. Вони зрозуміли, що все зовсім не так просто, як їм здавалося.

"Люди зі Священної Землі Центральних Рівнин надто сильні. Спочатку ми самі не вірили в ці чутки, але тепер хочеш не хочеш, доводиться визнати", — зітхнув Сяо Фу.

Справді, після прибуття до повіту Цін'ань вони почули надто багато легенд про Священну Землю Центральних Рівнин. Вони сприймали їх лише як смішні вигадки й зовсім не звертали на них уваги.

На їхню думку, окрім чотирьох наймогутніших сил, вони не вважали гідною уваги жодну іншу фракцію цього материка. Тим паче новостворену Священну Землю Центральних Рівнин.

Особливо коли вони почули, що у Священній Землі Центральних Рівнин є не лише семеро чи восьмеро старійшин рівня Бойового Імператора, а ще й старійшина рівня Бойового Монарха, вони всі голосно розсміялися.

"Бойовий Монарх? Та годі! Окрім людей із Храму Небесних Таємниць, де тут узагалі можуть бути Бойові Монархи?"

Навіть люди з Міста Хейту, які володіли різноманітними таємними мистецтвами й усіляко намагалися викрасти небесну волю, не змогли прорватися до рівня Бойового Монарха. Навіть їхній наймогутніший лідер альянсу був лише на піку Бойового Імператора. То звідки тут міг узятися Бойовий Монарх?

Тому вони цілковито сприймали це як жарт і посміховисько.

На їхню думку, це була лише хитрість Священної Землі Центральних Рівнин, щоб обдурювати необізнаних молодих практиків. Вони, старі й досвідчені люди, у таке зовсім не вірили.

Саме з такими думками вони прибули до повіту Цін'ань, а потім опинилися в місті Далін. Прибувши сюди, вони якраз натрапили на відбір учнів Священної Землі Центральних Рівнин.

Щоб посіяти хаос і завдати удару по Священній Землі Центральних Рівнин, минулої ночі вони збиралися винищити всіх учнів, яких ті відібрали.

Але вони ніяк не очікували, що це приверне такого могутнього майстра. Перед тим старим вони, Бойові Імператори, були немов мурахи — вони не мали жодної сили чинити опір.

Якби не таємне мистецтво, яке всі вони застосували для втечі, минулої ночі вони неодмінно загинули б усі.

"Старійшино Ма, хіба не казали, що у Священній Землі Центральних Рівнин є лише один Бойовий Монарх? Звідки тоді взялися ще двоє Бойових Монархів?" — спантеличено запитав Хань Ер.

Усі також замислилися над цим питанням. Але Сяо Фу лише холодно усміхнувся:

"Що тут дивного? Хіба ви не чули, що після заручин Мо Сюаньцзуня та Чен Сяосяо вони нерозлучні? Мо Сюаньцзунь отримав спадщину Храму Небесних Таємниць, тож, природно, він Бойовий Монарх. Що ж до іншого, цілком можливо, що це теж людина з Храму Небесних Таємниць."

Не можна було не визнати, що його припущення було досить влучним. Справді, з'явилося ще двоє людей із Храму Небесних Таємниць.

"То що нам робити? Невже й далі сидіти тут?" — знову запитав Хань Ер.

Справді, кілька з них були поранені. Навіть якщо вони могли день чи два обходитися без їжі, поранених не можна було так залишати.

Старійшина Ма теж мимоволі перевів погляд на Сяо Фу. Він відповідав за обов'язки радника, тож тепер усе залежало від того, чи зможе той придумати вихід.

Сяо Фу мав зарозумілий характер. Але тепер вони всі були в одному човні, тож він мусив придумати спосіб розібратися з цією проблемою. Інакше, навіть якщо вони не вийдуть назовні, між ними самими невдовзі почнеться безлад.

"Нам усім виходити небезпечно. Можемо послати лише одну людину поговорити з молодиком із родини Нін і попросити його послати людей купити ліки. Сяо Цзю, ти підеш поговорити з молодиком із родини Нін. Цей хлопець зараз задоволений тим, як ми його розважаємо, тому, якщо попросити його зробити таку дрібницю, він неодмінно погодиться. Але будь ласкавіший до нього, наговори якнайбільше приємних слів і попроси принести нам їжу та пігулки. Пігулок у нього, мабуть, небагато, тож нехай купить якомога більше інших ліків для лікування внутрішніх ушкоджень!"

"Так, я зараз піду до нього!"

Чоловікові, на ім'я Сяо Цзю було близько тридцяти років. Серед усіх присутніх він був наймолодшим, тому таке завдання могли доручити лише йому.

Погодившись, він перевів погляд на старійшину Ма. Той кивнув і сказав:

"Дій за планом. Насамперед добре задобри молодика з родини Нін. Найкраще — кілька разів його наставити. Тоді він стане ще слухнянішим. І не забудь сказати йому, що чим менше людей знатиме про речі, які він для нас готує, тим краще, щоб ніхто не зміг помітити нічого підозрілого!"

"Так!"

"Іди швидше!"

Їм нічого не залишалося, крім як терпіти. У Місті Хейту вони могли робити все, що заманеться, а тепер опинилися наче щури, яких усі переслідують, і були змушені ховатися тут.

***

Минуло понад пів дня.

Чен Сяосяо кілька разів обійшла околиці міста Далін, але нічого підозрілого не виявила. Навіть Нефритові бджоли, яких вона випустила на розвідку, нічого не знайшли.

"Що відбувається? Невже вони не тут поблизу? Чи вже пішли?"

Чен Сяосяо стояла на схилі й розгублено дивилася вдалину.

З її здібностями та за допомогою Нефритових бджіл ворогам було нелегко уникнути її духовного чуття. Але тепер знайти цих кількох десятків людей виявилося напрочуд складно.

Маленька Юйтен нахилила голову й запитала:

"Юна господарко, а раптом вони розчинилися серед натовпу? Можливо, вони взагалі не ховаються? Чи не помилилися ми у своїх здогадах?"

″Це можливо…″ — Чен Сяосяо перевела погляд на чоловіка поруч, мовчки питаючи його думку.

Мо Сюаньцзунь зрозумів її погляд і, ледь стиснувши губи, сказав:

"Те, що сказала маленька Юйтен, також можливо. Але коли я робив розрахунок, вони були разом і не розділялися, тому я справді не можу сказати напевно зараз!"

"Тоді чи могли вони піти?" — запитала Чен Сяосяо.

"Важко сказати!" — Мо Сюаньцзунь безпорадно усміхнувся. — "Сяосяо, ми можемо визначити лише приблизне місце. Вирахувати його зі стовідсотковою точністю дуже складно. Насправді те, що я зміг визначити саме місто Далін, уже досить точно. Якби це робив хтось інший, він зміг би визначити хіба що якусь місцевість у повіті Цін'ань і приблизний напрямок."

"Ти ж не всевидяче око, тож я це розумію." — Чен Сяосяо кинула на нього погляд і після короткої паузи сказала:

"Я думаю, що вони не могли піти. Адже серед них є поранені. Якщо вони зараз вийдуть назовні, це приверне ще більше уваги. Вони не настільки дурні."

"Юна господарко, ти хочеш сказати, що вони повинні бути всередині міста?" — запитала Маленька Юйтен.

"Так. Старий Ін казав, що минулої ночі поранив кількох із них. Думаю, їхні рани досить тяжкі. Їм нелегко втекти. До того ж їм потрібні ліки для лікування. Можливо..."

"Сяосяо, я придумав!" — раптом перервав її Мо Сюаньцзунь. В його очах спалахнув блиск.

"Сяосяо, вони поранені. Ми можемо скористатися цією зачіпкою, щоб знайти їх!"

"Зятю, ти маєш на увазі, що треба чекати, поки вони підуть до лікаря або купувати ліки?" — Маленька Юйтен дедалі краще вчилася аналізувати ситуацію.

"Саме так. Навіть якщо вони Бойові Імператори, ті, хто зміг утекти від старого Іна, точно не відбулися легкими пораненнями!" — цілком упевнено сказав Мо Сюаньцзунь:

"Щоб відновитися після таких ран, їм неодмінно доведеться купувати ліки!"

"А якщо в них є пігулки?" — запитала Чен Сяосяо.

"Сяосяо, ти що, думаєш, пігулки ростуть на деревах? Пігулки — надзвичайно цінні речі, не кожен практик може ними володіти. Я вірю, що в них є пігулки, але впевнений, що вони не стануть використовувати їх без потреби."

"Чому?" — Маленька Юйтен кліпнула великими очима.

"Вони ще не досягли своєї мети, тому не можуть просто так піти. Пігулки надто цінні, вони не використають їх необдумано. Найкращий спосіб — лікуватися звичайними ліками."

"Ти маєш рацію!"

В очах Чен Сяосяо спалахнув холодний блиск.

"Вони прийшли сюди не для того, щоб одразу піти. Після цього вони неодмінно зроблять ще щось. У Місті Хейту пігулки є найдефіцитнішими, тож вони справді не стануть легко їх витрачати. Тоді залишається лише один спосіб..." — Сказавши це, вона обмінялася поглядом із чоловіком поруч.

Вони водночас вигукнули:

"Повернімося до міста й знайдемо того, хто їм допомагає!"