Розділ 238 — V059: Запекла битва в маєтку Нін. Двом вдалося втекти.

Маєток Нін!

Кухнею маєтку Нін розливався густий запах ліків. Усі ці відвари наказав готувати їхній молодий пан.

"Ліки вже готові?"

Біля дверей кухні з'явилася вродлива служниця.

Хлопці-служки, які саме роздмухували вогонь, побачивши її, одразу запобігливо усміхнулися.

"Старша сестро Сяолі, ліки вже майже готові. Ми саме збиралися віднести їх молодому панові!"

"Так, старша сестро Сяолі, ліки вже готові. Зараз переллємо їх у посуд!"

″...″

Служки один за одним заговорили, на їхніх обличчях застигли улесливі усмішки.

"Менше балачок. Швидко несіть сюди, молодий пан уже квапить!" — зневажливо підняла підборіддя Сяолі, поводячись так, наче сама була господинею.

Передавши наказ, Сяолі більше нічого не сказала й одразу розвернулася та пішла.

Служки не наважилися зволікати. Вони один за одним перелили приготовані ліки й рушили слідом.

Кухарі та служки, які займалися іншими справами, лише спостерігали за цією сценою. Останні кілька днів тут майже щодня відбувалося щось подібне.

"Що це взагалі таке? Хіба рана молодого пана майже не загоїлася? Чому йому потрібно стільки відварів?"

"Мабуть, це не для молодого пана. Я бачив його опівдні — з ним усе було гаразд!"

"Дивно те, що цих відварів вистачило б на кількох людей. Невже поранені охоронці молодого пана?"

"Неможливо. У нашому маєтку все спокійно, звідки тут поранені?"

"Тоді це справді дивно. Якщо молодий пан здоровий, навіщо йому стільки ліків?"

"Саме так, надто вже дивно!"

Двоє служок, які займалися підсобною роботою, тихенько перемовлялися.

Їхню розмову почули кілька Нефритових Бджіл, що непомітно кружляли біля входу. Вони одразу полетіли слідом за служками, які несли відвари.

***

Чен Сяосяо, яка була у корчмі відразу дізналася про це, і на її обличчі з'явилася холодна усмішка.

"Старша панночко, невже є новини?" — запитав старий Ін, побачивши її вираз обличчя.

Чен Сяосяо кивнула.

"У маєтку Нін справді щось нечисто. І причетний до цього саме той недолугий Нін Сюньцзун. Видно, він змовився з людьми з Міста Хейту."

"Він?" — Мо Сюаньцзун чув про його витівки, але особисто цього молодого пана маєтку Нін не зустрічав.

"Так. Нефритові Бджоли стежать за ними. Поки що просто поспостерігаємо."

Троє обмінялися поглядами. Їхнє духовне чуття накрило весь маєток Нін. Вони чітко відчували кожен його рух, але, на їхній подив, так і не виявили жодного сліду злих практиків.

Вони мовчки чекали на дії Нефритових Бджіл.

З їхньою силою вони могли просто прийти до маєтку Нін і перевернути там усе догори дриґом. Тим паче тепер вони вже могли підтвердити, що злі практики, найімовірніше, переховуються саме в маєтку Нін.

Однак вони не поспішали діяти. Тепер вони вже не були колишніми безтурботними людьми і у своїх діях мусили дотримуватися плану.

***

Під наглядом Нефритових Бджіл служки увійшли до подвір'я Нін Сюньцзуна. До зали вони не зайшли. Щойно опинилися у дворі, до них підійшли служниці й забрали з їхніх рук відвари.

Служки розвернулися та пішли, а Нефритові Бджоли, які причаїлися неподалік, полетіли слідом за служницями. Вони проникли всередину, а звідти — просто до кабінету Нін Сюньцзуна.

У кабінеті Нін Сюньцзун сидів за столом.

Відтоді як його самовдосконалення було знищено, він став наче ходячий мрець. Цілими днями пиячив, лаяв і бив слуг, знущався зі служниць. Люди поруч із ним боялися його, наче отруйної змії чи дикого звіра. Лише за один рік від його рук загинули десятки слуг.

Хоч би як сильно вони його боялися, слуги не мали свободи вибору. Якщо їх призначали доглядати молодого пана, вони мусили це робити й не знали, коли саме можуть загинути від його рук.

Проте останнім часом слуги, які завжди ходили перед ним навшпиньки, помітили, що запальний і жорстокий молодий пан наче став іншою людиною.

Він більше не вбивав людей через найменшу дрібницю, щоб виплеснути свою лють. Навпаки, тепер на його обличчі майже постійно була усмішка, наче з ним сталося щось надзвичайно радісне.

Слуги більше не боялися, що їх призначать до його двору. Дехто навіть почав заздрити тим, хто служив поруч із молодим паном.

Причина була проста: хай там як, слуги, які безпосередньо доглядали господаря, мали вищий статус, ніж звичайні підсобні працівники маєтку.

Та попри чужу заздрість, слуги у дворі Нін Сюньцзуна все одно не наважувалися розслаблятися. Їм здавалося, що молодий пан став якимось дивним. А чому він так змінився, ніхто не наважувався розпитувати.

Саме зараз разом із Нін Сюньцзуном сидів молодий чоловік. Це був злий практик, на ім'я Сяо Цзю. Він навчав Нін Сюньцзуна зловісного мистецтва.

"Молодий пане, відвари принесли!"

Знадвору долинув голос служниці.

Сяо Цзю одразу подав знак Нін Сюньцзуну.

"Заносьте!"

"Так!"

За наказом Нін Сюньцзуна служниці відчинили двері та ввійшли. Вони не наважувалися навіть поглянути на двох чоловіків у кріслах. Поставили відвари, вклонилися й одразу вийшли.

"Пане Нін, спочатку віднесімо відвари всередину", — тихо наказав Сяо Цзю.

"Так!"

Колись зарозумілий Нін Сюньцзун цієї миті був слухняним, наче дитина.

Вони один за одним узяли по мисці з відваром і підійшли до книжкової шафи. Натиснувши на потайний механізм, вони побачили, як шафа посунулася ліворуч, відкривши двері. Вони увійшли всередину, і шафа автоматично повернулася на місце.

У ту мить, коли шафа зачинилася, всередину влетіла Нефритова Бджола.

***

Чен Сяосяо в корчмі одразу зрозуміла, що відбувається і холодно сказала:.

"Я зрозуміла. Вони ховаються в таємній кімнаті, всередині якої щось блокує духовне чуття. Не дивно, що ми не могли їх виявити!"

"Сяосяо, ти їх знайшла?" — в очах Мо Сюаньцзуня спалахнув блиск.

Інші двоє також подивилися на неї.

Чен Сяосяо злегка кивнула.

"Так, я їх бачу. Якби в мене не було Нефритових Бджіл, навіть якби ми запідозрили маєток Нін і прийшли сюди, не факт, що змогли б їх знайти."

"Сяосяо має рацію. Якщо вони переховуються в таємній кімнаті, наше духовне чуття не може їх виявити. Навіть якби ми вдерлися до маєтку, а родина Нін заперечувала їхню присутність, ми нічого не змогли б вдіяти", — примружився Мо Сюаньцзунь.

В очах старого Іна спалахнув холодний блиск:

"Старша панночко, нам діяти зараз?"

"Діяти, але не поспішай нападати." — підвелася Чен Сяосяо.

"Чому?"

Перш ніж Чен Сяосяо встигла відповісти, Мо Сюаньцзунь, який також підвівся, усміхнувся і сказав:

"Усе просто. Не можна дозволити цим людям утекти."

"Саме так." — кивнула вона і продовжила. — "Цього разу найкраще знищити їх усіх одним ударом. Інакше потім матимемо ще більше клопоту."

"Ходімо, вирушаймо!"

Вони рушили до маєтку.

***

У таємній кімнаті ті, хто щойно випив відвари, один за одним сіли, схрестивши ноги, й почали спрямовувати внутрішню енергію, поєднуючи її з цілющою силою ліків для лікування ран.

Після кількох днів лікування їхній стан уже значно покращився. Незабаром вони мали повністю відновитися.

Нін Сюньцзун, який зайшов разом з іншими, саме радився зі старійшиною Ма. Той усміхався й відповідав привітно, наче розмовляв із власним молодшим родичем.

Поруч Сяо Фу сидів із заплющеними очима, наче практикував, і не промовляв ані слова.

Раптом його вухо ледь помітно ворухнулося. Він підняв очі, й гострий погляд упав на Нефритову Бджолу в темному кутку.

"Звідки тут узялася бджола?"

Почувши його голос, усі мимоволі подивилися в тому самому напрямку.

І справді побачили бджолу.

"Це бджола. Але тут її не мало б бути. Невже щось сталося?" — серйозно сказав Сяо Фу.

"Не перебільшуй. Звичайна бджола — що тут підозрілого?" — байдуже кинув Хань Ер.

"Погано!" — раптом вигукнув старійшина Ма, і на його обличчі з'явилася тривога. — "Нас виявили. Люди родини Чен прямують до маєтку Нін!"

"Як це можливо?" — Нін Сюньцзун на мить застиг, а потім одразу заперечив:

"Наші люди навіть не бачили вас. Ніхто не міг розповісти про вас людям родини Чен!"

"Хто знає, як це сталося!" — Обличчя старійшини Ма стало вкрай похмурим. Він обернувся до інших. — "Готуйтеся прориватися. Інакше ми всі тут загинемо!"

"Старійшина Ма має рацію. Нас справді виявили!" — Обличчя Сяо Фу теж стало похмурим. Він люто зиркнув на Нін Сюньцзуна. — "Краще, щоб ти тут був ні до чого. Інакше на тебе чекає дуже поганий кінець!"

Не лише він — усі інші також люто дивилися на Нін Сюньцзуна, наче хотіли його з'їсти.

"Схоже, він тут ні до чого."

Старійшина Ма поступово заспокоївся. Його погляд був складним, коли він дивився на Нін Сюньцзуна.

"Хлопче Нін, свого часу ти погодився прихистити нас. Ми віримо, що ти не став би нас видавати. Чи маєш ти якийсь спосіб вивести нас звідси? Не хвилюйся. Надалі ми ще навчатимемо тебе технікам самовдосконалення. Ти маєш знати: крім нас, тебе більше ніхто не навчатиме."

"Саме так, хлопче Нін. Чи є у твоєму маєтку потайний хід? Якнайшвидше виведи нас звідси. Інакше, якщо люди родини Чен виявлять нас у твоєму маєтку, ніхто з вашої родини не виживе", — пригрозив Сяо Фу.

Десяток із лишком людей оточили Нін Сюньцзуна. Їхні погляди ніби говорили: якщо не погодишся, тебе негайно знищать.

Атмосфера миттєво стала гнітючою. Вбивча лють ставала дедалі густішою.

Нін Сюньцзун зблід і затремтів.

"Я... У моєму маєтку немає жодного потайного ходу. Цю таємну кімнату я сам попросив облаштувати!"

"Точно немає?"

Старійшина Ма явно не повірив. Інші також не вірили.

Якщо вже облаштовано таємну кімнату, не було жодної причини не зробити ще й таємний хід.

Зазвичай родини таємно облаштовували такі ходи, щоб у разі винищення всієї родини можна було втекти й зберегти рід. Це знала будь-яка людина з бодай найменшими життєвими знаннями.

Тож словам Нін Сюньцзуна ніхто не повірив.

"Справді! Я справді не знаю!" — схвильовано пояснював Нін Сюньцзун.

"Запізно. Ззовні нас уже оточили!"

Старійшина Ма насупився.

"Тепер у нас немає іншого вибору, крім як силою прориватися назовні!" — Сказавши це, він знову перевів погляд на чоловіка поруч і запитав:

"Сяо Фу, що ти пропонуєш?"

Сяо Фу все-таки був їхнім радником, тому старійшина Ма ставився до нього з певною повагою.

"Окрім прориву крізь оточення, справді немає іншого виходу. Кожен діє самостійно. Хто б не втік, після цього зустрічаємося в домовленому місці!" — низьким голосом сказав Сяо Фу.

Усі кивнули погоджуючись.

"Старійшина Ма, а він..."

Хань Ер почав запитувати, але його погляд був прикутий до Нін Сюньцзуна.

Інші теж знову подивилися на нього.

Нін Сюньцзун від страху благав:

"Старійшино Ма, я можу..."

"Не треба."

Старійшина Ма махнув рукавом, і потік істинної енергії увійшов у тіло Нін Сюньцзуна. Більше він навіть не глянув на нього.

"Почекаймо трохи. Невдовзі стемніє. Тоді нам буде легше втекти."

"Так!"

Усі розійшлися й стали по обидва боки біля входу до таємної кімнати, готуючись до втечі.

***

Рев!

Лютий рев струснув небо й землю.

Не лише маєток Нін — увесь Далін здригнувся від цього звуку, і всі мешканці міста були стривожені.

Лише тепер усі виявили, що весь маєток Нін оточили сотні священних звірів.

Однак усі впізнали лідерів; це були не хто інший, як старша панянка родини Чен і старший старійшина родини Чен. Останні кілька днів усі тільки й говорили про них.

Проте ніхто не міг подумати, що старша панянка родини Чен раптом накаже оточити маєток Нін.

Що ж сталося?

"Коли це мешканці маєтку Нін встигли образити Священну Землю Центральних Рівнин?"

"Здається, мешканці маєтку Нін не злі люди. Чому ж Священна Земля Центральних Рівнин виступила проти них?"

"Що відбувається? Невже люди родини Чен хочуть знищити весь маєток Нін?"

"Невже між маєтком Нін і Священною Землею Центральних Рівнин виник конфлікт? Вони прийшли помститися?"

"Здається, молодий пан маєтку Нін колись завдав клопоту людям родини Чен. Невже справа в цьому?"

"Мабуть, ні. А раптом це пов'язано з учнями, яких кілька днів тому вбили під час нападу?"

"Невже люди маєтку Нін послали когось убити тих учнів?"

"Неможливо. Люди маєтку Нін не могли такого зробити. Старий пан Нін — добра людина!"

"Так. Люди маєтку Нін не злі. Вони не могли зробити такого!"

″…″

Усі одразу заговорили, намагаючись зрозуміти, що ж насправді сталося.

Шум ззовні налякав мешканців маєтку Нін. У маєтку запанував цілковитий безлад.

Старий пан Нін, почувши галас, також поспішив вийти назустріч.

"Старша панянко Чен, дозвольте запитати, з якої причини ви прийшли?" — старий майстер Нін дивився на людей, що зависли в повітрі.

Чен Сяосяо склала перед ним руки й сказала:

"Старший Нін, перепрошую. Можливо, ви нічого не знаєте, але сьогодні ми мусимо змусити злих практиків вийти назовні."

"Злі практики?"

Обличчя старого Ніна потемніло, він гнівно витріщив очі й сказав:

"Старша панянко Чен, ви часом не жартуєте?"

Не лише старий Нін не повірив їй — навіть люди, що зібралися довкола подивитися на все це, здивовано перезирнулися.

Як у маєтку Нін могли переховуватися злі практики? Невже сталася якась помилка?

"Жартую? Невже мені є потреба жартувати?" — байдуже відповіла Чен Сяосяо, дивлячись на нього зі співчуттям.

Старий Нін, який досі мав непогану репутацію, усе ще не розумів, що відбувається.

"У моєму маєтку немає жодних злих практиків. Старша панянко Чен, повертайтеся!" — стримуючи гнів, старий Нін ледь не втратив самовладання.

"Немає?"

Чен Сяосяо легенько глянула на нього.

"Я теж сподіваюся, що їх у вас немає. Старший Нін, якщо не вірите, спершу знайдіть свого онука, Нін Сюньцзуна. Тоді ви, можливо, зрозумієте, що відбувається!"

"Що?!"

Обличчя старого Ніна змінилося, в його очах промайнули найрізноманітніші почуття. Зрештою він нічого не сказав, розвернувся й повернувся до маєтку.

Невдовзі пролунало розпорядження старого господаря Ніна знайти людину, і весь маєток Нін кинувся на пошуки молодого пана Нін Сюньцзуна.

Їхній молодий пан зник!

Нін Сюньцзуна ніде не було видно. Він увесь цей час перебував у кабінеті, але тепер загадково зник.

Коли старий Нін дізнався, що онук від самого початку не виходив із кабінету, але тепер його там немає, постало питання: куди ж він подівся?

"Господарю, а раптом молодий пан у таєм…"

Висловитися до кінця Ґао Ян не встиг. Він був певен, що господар і сам знає, про яке місце йдеться.

Старий Нін ледь здригнувся й поглянув на Ґао Яна. Очевидно, щойно він і не подумав про це місце. Тепер же він майже напевно знав: онук, мабуть, перебуває в таємній кімнаті.

Колись Нін Сюньцзун наполягав на тому, щоб облаштувати за кабінетом таємну кімнату, спеціально для зберігання цінних речей. Щоб виконати бажання онука, старійшина Нін погодився.

Як саме її облаштували, він особливо не цікавився, але знав про її існування.

Згадавши про це, він нарешті усвідомив, що, можливо...

Можливо, слова Чен Сяосяо — правда, і його онук справді разом із злими практиками?

Від цієї думки старе обличчя старійшини Ніна мимоволі здригнулося. Він тихо запитав:

"Ґао Яне, ти останнім часом не чув нічого незвичайного про цього хлопця?"

Відтоді як онука позбавили самовдосконалення, старійшина Нін сподівався лише на те, що той продовжить рід. Про славу предків чи зміцнення родини він уже не думав.

Проте він ніяк не очікував, що онук зв'яжеться зі злими практиками. В глибині душі йому здавалося, що це малоймовірно. Зрештою, у їхньому роді ніколи не було злих практиків. Але водночас він розумів: Чен Сяосяо не стала б говорити безпідставно.

Ґао Ян трохи подумав і відповів:

"Молодий пан, здається, справді дуже змінився. Він більше не спалахує гнівом через дрібниці й не зганяє лють на слугах. Останнім часом він ніби наказує багатьом людям скуповувати лікарські трави, а на кухні велів варити цілющі відвари. Кому саме їх подають, ніхто не знає!"

"Хс-с..."

Почувши це, старійшина Нін різко втягнув повітря. З його проникливістю хіба міг він не зрозуміти, що відбувається?

Розлючений і стривожений, він поспішив до будівлі, де жив Нін Сюньцзун.

"Господарю, ви хочете сказати, що молодий пан справді..."

Ґао Ян був шокований.

Крок старійшини Ніна завмер. Він ледь кивнув, але нічого не відповів і продовжив швидко йти вперед.

…

Хоча розмова господаря зі слугою була тихою, для Чен Сяосяо та інших вона звучала так, ніби вони говорили просто перед ними.

БАХ!

Раптом будівля, де жив Нін Сюньцзун, вибухнула. Вгору ринула могутня сила, а слідом за нею з будівлі вилетіло понад десяток постатей.

Прекрасні очі Чен Сяосяо широко розкрилися, і вона холодно вигукнула:

"Перехопити їх!"

Від чотирьох людей вирвалася могутня сила. Вони блискавично кинулися вперед, прямуючи до людей у чорному.

За одну мить сила довкола зросла в кілька разів, а спричинений ними рух одразу привернув увагу всіх мешканців міста.

"Малі покидьки, стійте!"

Старий Ін майнув уперед, наче випущений снаряд, і перехопив чотирьох-п'ятьох людей.

"Панове, залишайтеся тут!"

Аура Мо Сюаньцзуня, була ще страшнішою. Він легенько махнув рукою, наче накреслив у повітрі величезну сітку, яка накрила чотирьох-п'ятьох людей, що кинулися в його бік.

"Не сподівайтеся втекти!" — люто гаркнув Бай Сін. В одну мить його тіло почало трохи збільшуватися. Його шкіра спочатку мала звичайний тілесний колір, але щойно він змінив форму, усе його тіло засяяло золотим світлом. Він став схожий на величезну статую небесного воїна, що височіла над землею. Кожен його рух випромінював безмежну могутність.

БАХ!

Він ударив долонею вперед, зіткнувшись із двома людьми в чорному, які кинулися назустріч. Обидві сторони відступили на кілька кроків.

Трохи осторонь Чен Сяосяо холодно дивилася на двох нападників із лютою посмішкою. Між її бровами спалахнула крижана жага до вбивства.

"Вам не втекти!"

Вона підняла руку, і в її долоні з'явилася величезна мухобійка. Чен Сяосяо легенько махнула нею, і всеохопна сила люто обрушилася на двох людей.

ГУРР!

Від цього удару виникло відчуття, ніби небо й земля ось-ось розколються. Двоє людей у чорному, які також мали рівень Бойового Імператора, були збиті вниз і з гуркотом врізалися в будівлі маєтку Нін.

Чен Сяосяо не збиралася їх відпускати. Згадавши про десятки невинних учнів, які трагічно загинули, вона випустила з очей густу вбивчу лють і знову люто замахнулася мухобійкою.

БАХ! БАХ! БАХ!

Усе небо стало полем їхньої битви. Попри це, чимало будівель унизу зазнали руйнувань, а перелякані мешканці навколишніх будинків кинулися геть і не наважувалися залишатися вдома.

Практики, які досі перебували в місті Далін, побачивши цю битву, вмить затамували подих від захвату. Для них сутичка між майстрами рівня Бойового Імператора була рідкісним видовищем.

Тепер, коли така битва відбувалася просто перед ними, ніхто не хотів її пропустити. Для них це була рідкісна нагода. Якщо їм пощастить осягнути щось під час спостереження за боєм таких могутніх майстрів, їхнє самовдосконалення могло значно просунутися.

БАХ-БАХ!

Раптом із пальця старого Іна вирвалася гостра аура меча, перетворившись на сліпучу смугу енергії, що розлетілася навколо, мов зорепад.

Шар за шаром захисні стіни з енергії чотирьох супротивників розкололися навпіл, а разом із ними на дві частини розсікло й самих нападників.

"А-а-а!"

З чиїхось уст вирвався пронизливий крик. Після удару аури меча залишилися понівечені тіла. Лише одного такого удару вистачило, щоб майстер найвищого рівня Бойового Імператора був розсічений, наче шматок м'якого сиру.

Маленька Юйтен, яка спостерігала за всім із простору, була неймовірно схвильована й не втрималася від похвали:

"Старий Ін, чудово! Швидше, продовжуй знищувати їх!"

"Так!"

Почувши похвалу, старий Ін радісно блиснув очима. Якщо Сяосяо була людиною, про яку він дбав найбільше, то другою неодмінно була маленька Юйтен. Щодо інших, він не надто переймався.

Уперше застосувавши прийом, якого навчився, старий Ін без жодних вагань знову рубонув по людині, яка намагалася втекти.

"А-а-а!"

Знову пролунав крик. Ще один противник упав від удару старого Іна.

Цього разу Чен Сяосяо та інші були повністю готові до бою. Люди з Міста Хейту щосили намагалися прорватися назовні, але ніяк не могли вирватися з-під спільного натиску чотирьох людей. Навіть священні звірі, що чатували зовні, ще не отримали нагоди вступити в бій.

…

"Шикуйте стрій! Швидше, шикуйте стрій!"

Побачивши, що один за одним загинуло вже кілька людей, старійшина Ма спалахнув люттю. Усі вони розуміли, що можуть не вибратися звідси.

Почувши крик старійшини Ма, інші перестали намагатися втекти й почали збиратися довкола нього.

"Масив Восьми Послідовностей, що стрясає небеса!"

Після їхнього гнівного крику восьмеро людей, які залишилися, утворили стрій.

Це здивувало Чен Сяосяо та інших.

"Юна господарко, обережно! Їхня формація, здається, теж непроста!"

Почувши слова маленької Юйтен, Сяосяо стала серйознішою й передала попередження трьом іншим. Усі четверо насторожено стежили за вісьмома людьми перед собою.

Після того як восьмеро людей утворили стрій, вони почали безперервно обертатися, поступово формуючи величезний смерч.

"Погано!" — поспіхом передала маленька Юйтен:

"Юна господарко, не дозволь їм обертатися! Інакше весь народ міста Далін буде підхоплений ними, а потім усіх перемеле на криваве місиво."

"Невже воно настільки могутнє?"

Чен Сяосяо не наважилася зволікати. Насамперед вона прибрала священних звірів, потім кинулася до Мо Сюаньцзуня й наказала:

"Старий Ін, Бай Сіне, швидко сюди! Ми мусимо їх зупинити!"

"Старша панночко, вони..." — Старий Ін не розумів, що вона задумала.

"Швидше, не питай! Ми об'єднаємо сили й розсічемо їх!"

В очах Чен Сяосяо спалахнула сувора рішучість. Щойно вона покликала їх, обидва миттєво опинилися перед нею та Мо Сюаньцзунем.

Мо Сюаньцзунь дивився на смерч, який обертався дедалі швидше, і серйозно запитав:

"Сяосяо, потрібно згустити меч із сили й розсікати їх?"

"Так. Твоя внутрішня ці наймогутніша. Ми передамо тобі всю свою енергію, а ти використаєш її, щоб сформувати величезний меч і розсікти їх. Інакше весь народ міста опиниться в небезпеці!"

"Добре, без проблем!"

Сказавши це, четверо одразу простягнули руки й почали передавати Мо Сюаньцзуню свою внутрішню енергію.

…

Вдалині люди, які спостерігали за битвою, відчули, що небезпека дедалі зростає. Вони знову відступили, але все одно не відводили погляду від цього приголомшливого видовища.

Особливо схвильованими були практики. Вони поводилися так, наче самі брали участь у битві.

…

Раптом із тіла Мо Сюаньцзуня вирвалося світло, і все його тіло здригнулося. Він чітко відчув, що в його тілі щось змінилося!

Внутрішня енергія в його тілі хлинула безперервним потоком, мов ревуча річка. Вона шалено зростала, наче збожеволіла, і за надзвичайно короткий час досягла неймовірного рівня.

Енергія меча, що згустилася на його пальцях, простягнулася на три тисячі лі й, здавалося, могла розсікти саме небо та землю!

Усі знали, що в руках Мо Сюаньцзуня не було меча. Але саме в цю мить кожен раптом виразно відчув: у повітрі без жодного попередження з'явився меч!

Його лезо було сповнене крижаної вбивчої аури. Меч завис у повітрі, а з вістря раз у раз спалахувало холодне світло. Воно було спрямоване просто на формацію, яка уже сформувала величезний смерч, наче меч готувався завдати нищівного удару!

Енергія меча сяяла своєю гостротою, здіймаючись до самого неба й стрясаючи весь світ. Ніхто не сумнівався, що цей меч здатен розсікти небо й землю.

Наступної миті, просто під поглядами всіх присутніх, меч із внутрішньої енергії люто обрушився на смерч, і водночас навсібіч розлетілося холодне світло!

ГУРР!

Енергетичний меч розсік повітря, спричинивши приголомшливий вибух. Безмежна хвиля енергії розлетілася довкола.

Без жодного попередження смерч був розсічений, а потім у повітря злетіли голови, за ними хлинула кров, вони кілька разів перевернулися в повітрі, а потім розлетілися в різні боки.

Разом із головами в повітря полетіли численні кінцівки, розсипаючись навколо!

Лише двоє, чиї тіла залишилися неушкодженими, були відкинуті, мов непотріб. Вони одночасно виплюнули кров, більше не здатні приховувати свій жах, і, скориставшись силою цього поштовху, стрімко кинулися навтьоки.

Старий Ін хотів було їх переслідувати, але раптом виявив, що обидва зникли з поля зору.

Після того як вони стали невидимими, знайти їх було надзвичайно важко.

Чен Сяосяо теж це побачила. Трохи подумавши, вона сказала:

"Не поспішай. Невдовзі стемніє!"

ТРІСЬ!

Пролунав дивний звук. Чен Сяосяо мимоволі озирнулася вниз і побачила, як по всьому маєтку Нін розповзаються величезні тріщини. Усе було схоже на землетрус — маєток розколювався на частини. Видовище було моторошним!

…

Ставши свідками цієї приголомшливої картини, практики неподалік один за одним одночасно різко вдихнули. Усі стояли з широко розплющеними очима й не могли вимовити ані слова!

Це було надто могутньо!

Один удар мечем — і величезний маєток Нін було майже повністю зруйновано. Постраждав не лише сам маєток Нін — зруйнувалися також будинки навколо.

"Ех, чимала халепа!" — безпорадно знизала плечима Чен Сяосяо й перевела погляд на чоловіка поруч.

"Як ти? Не поранений?"

"Усе гаразд!" — усміхнувся Мо Сюаньцзунь, ледь піднявши кутики губ.