Розділ 239 — V060: Що посієш, те й пожнеш. Стрімкий розквіт.

"Старша панночко, двоє втекли. Чи не стане це..." — Старий Ін вдивлявся в напрямку, де зникли супротивники, і в його голосі чулося занепокоєння.

Хто такі люди з Міста Хейту і якими засобами вони володіють, усі більш-менш розуміли. Дозволити таким людям утекти — це майже те саме, що власноруч накликати на себе біду.

Чен Сяосяо стиснула губи, нічого не відповідаючи.

Мо Сюаньцзунь, який стояв поруч, ледь усміхнувся й сказав:

"Втекли то й втекли. Якщо вони насміляться знову прийти сюди, ми з ними розберемося. Надалі просто будемо пильнішими!"

"Правильно. Після щойно завданого удару вони, безперечно, зазнали тяжких поранень. Якийсь час не наважаться вдатися до якихось дій. Якщо ж знову посміють щось утнути, ми все одно зможемо з ними впоратися!" — кивнула Чен Сяосяо.

Старий Ін більше нічого не сказав.

Мо Сюаньцзунь поглянув на нього й промовив:

"Не хвилюйся. Вони вже не зможуть привести сюди велику кількість людей. Хіба що хтось справді захоче накликати на себе смерть і дозволить їм проникнути сюди. Та навіть якщо вони прийдуть, що вони зможуть зробити? Якщо вони справді розлютять нас, люди з наших чотирьох великих сил також втрутяться."

"Сподіваюся, вони не мають інших цілей. Якщо це просто вільні практики, які прийшли сюди випробувати вдачу, вони не зможуть накликати великої біди", — тихо сказала Чен Сяосяо.

У цей час перед ними з'явився старий господар родини Нін із жалюгідним виглядом. Уся резиденція родини Нін була зруйнована вщент — це означало, що їхнє коріння було знищене.

Однак провина лежала на них самих, тому старий Нін не смів нікого звинувачувати. Зрештою, у їхній родині переховувалося стільки злих практиків. Їхній напад фактично допоміг старому Ніну. Інакше...

"Господарю, знайшов! Ми знайшли молодого пана!"

Саме коли старий Нін збирався щось сказати, пролунав голос Гао Яна. Усі озирнулися й побачили, як він біг до них, несучи когось на руках.

"Гао Яне, як там Цзун'ер?" — єдиний спадкоємець родини Нін, тож старий Нін, природно, дуже за нього хвилювався і поспішив назустріч.

Чен Сяосяо, яка вже збиралася йти, зупинилася й перевела погляд на людину, яку ніс Гао Ян.

Вона знала Гао Яна. Саме під час першого продажу духовних птахів вона зустріла його. Тоді він запропонував високу ціну й допоміг родині Чен пережити скрутні часи.

Відчувши її погляд, Гао Ян також подивився на неї. Їхні погляди зустрілися, і вони кивнули одне одному.

"Господарю, молодого пана знайшли в таємній кімнаті, він не зазнав серйозних зовнішніх поранень. Однак, справжня енергія у його тілі ніби заблокована, і я не можу збагнути, у чому річ", — пояснив Гао Ян.

Чен Сяосяо не мала доброї думки про Нін Сюньцзуна. Ба більше, він викликав у неї сильну неприязнь. Кинувши на нього один погляд, вона більше не звертала уваги.

Натомість старий Ін з великим інтересом оглянув його й сказав:

"От і маєш наслідки. Зв'язався зі злими практиками. Не треба й казати — це прокляття блокування крові, безперечно, їхній засіб. Не мине й трьох днів — цей хлопець помре!"

"Що?!" — старий Нін був приголомшений.

Хай якою була вдача його онука, зрештою, він залишався єдиним спадкоємцем родини Нін. Почувши таку звістку, старий Нін немов зазнав удару блискавки — усе його тіло затремтіло.

Прокляття блокування крові?

Уперше почувши цю назву, Чен Сяосяо не втрималася й спрямувала духовне чуття на Нін Сюньцзуна. Вона виявила, що кров у його тілі справді ніби була чимось заблокована й перестала рухатися.

Кров у людському тілі повинна циркулювати. Якщо вона перестає рухатися, це означає, що смерть уже близько.

Але він сам накликав на себе смерть, тож не заслуговував на співчуття!

Чен Сяосяо легенько похитала головою й разом із Мо Сюаньцзунем пішла геть.

Отямившись, старий Нін уважно обстежив тіло свого онука й справді виявив, що кров була заблокована. Умить його обличчя стало мертвотно-блідим, на очах виступили сльози. Він ворухнув губами, ніби хотів щось сказати, але так і не зміг вимовити жодного слова.

Раптом він обернувся до старого Іна й уклонився:

"Старійшино, прошу вас, допоможіть врятувати його. Я буду вам безмежно вдячний!"

"Цей Старий безсилий!" — холодно відповів старий Ін. — "Краще подумай про інший спосіб. Засоби злих практиків нескінченний, звичайній людині з ними нічого не вдіяти."

″...″

"Краще подбай про себе!"

Старий Ін не хотів більше з ним говорити й також розвернувся та пішов.

***

Наступного дня вони витратили цілий день на те, щоб обшукати околиці міста Далін. Жодних підозрілих слідів вони так і не виявили, тож четверо повернулися до Священної Землі Центральних Рівнин.

Щойно вони повернулися, одразу відчули, що атмосфера тут зовсім змінилася.

Тут вирувало життя. Особливо тішили око ряди вже збудованих будівель, куди поселили учнів. Учні снували туди й сюди — довкола панувала картина бурхливого життя, і Чен Сяосяо була надзвичайно рада це бачити.

Починати будь-яку справу завжди найважче. Тепер усе нарешті стало на шлях розвитку, але водночас справ, які потребували уваги, побільшало.

"Старша панночко, зять, старійшина Ін, старійшина Бай..."

Побачивши їх, вартові одразу вклонилися.

Усі четверо кивнули, нічого не кажучи.

Чен Сяосяо розгорнула духовне чуття й замість головної резиденції попрямувала до головної зали нарад.

Відтепер наради проводили не у вітальні головної резиденції — саме ця зала була справжнім місцем, де всі збиралися для обговорення важливих справ.

Щойно вони зайшли, люди всередині одразу їх помітили. Усі припинили розмови й подивилися на прибулих.

У залі були присутні всі старші представники родини Чен. Усі привіталися, після чого Чен Сяосяо та інші знайшли собі місця й сіли.

Тут були самі старійшини родини, інші старші члени родини не брали участі в нараді, тож Чен Сяосяо невимушено запитала:

"Батьку, що ви обговорюєте?"

Чен Біюань ледь усміхнувся й відповів:

"Головним чином обговорюємо систему для учнів. Думаємо, як краще все організувати."

"О, тоді вирішуйте самі. Я просто послухаю", — вирішила залишитися глядачкою Чен Сяосяо.

Мо Сюаньцзунь також не збирався втручатися й мовчки сидів поруч.

Усі старійшини прожили багато десятиліть і добре розумілися на подібних системах. Дуже швидко вони розробили цілу низку правил.

Згідно з правилами Священної Землі Центральних Рівнин, нові зовнішні учні після вступу до Священної Землі Центральних Рівнин мали кілька днів освоїтися — як зараз, коли вони оселилися на околиці. Після цього їм призначали певні обов'язки.

Хоча вони набирали учнів, людей було багато, тому потрібні були ті, хто займався б повсякденними справами. Було нереалістично покладати все на родину Чен. Зрештою, у світі немає безкоштовного обіду.

Учні, вступивши до Священної Землі Центральних Рівнин, могли отримувати певні ресурси та привілеї, але водночас мусили виконувати свої обов'язки. Така праця не була безплатною — за неї вони отримували винагороду, яку могли обмінювати на ресурси.

Старійшини мали самостійно розробити перелік обов'язків.

Звичайно, зовнішніх учнів не залишали напризволяще. Раз на пів місяця один зі старійшин проводив для них заняття, пояснюючи питання, пов'язані із самовдосконаленням.

Що стосувалося ресурсів, їх розподіляли відповідно до рейтингу. Ті, хто посідав перші десять місць серед зовнішніх учнів, отримували кращі ресурси. Крім того, усі зовнішні учні могли змагатися за місця в рейтингу.

Також установили правило: зовнішні учні повинні були раз на пів року проходити мале змагання, а раз на рік — велике. Усі зовнішні учні мусили брати участь.

Якщо існували зовнішні учні, природно, мали бути й внутрішні учні.

Як-от Лю Даньхан, Лю Тяньшань та ще понад десятеро людей. Вони першими приєдналися до родини Чен, тож вважалися внутрішніми учнями.

Зовнішній учень міг перейти до внутрішніх учнів і стати внутрішнім учнем двома способами. Якщо він мав винятковий талант і старійшина приймав його як особистого учня, той одразу ставав внутрішнім учнем. Інший шлях — досягнути рівня Бойового Духа.

Встановити рівень Бойового Духа як вимогу для внутрішніх учнів справді було досить високою планкою. Проте з огляду на ресурси Священної Землі Центральних Рівнин для талановитих учнів досягнення рівня Бойового Духа не було надто складним, тому всі погодилися з таким початковим рівнем.

Звичайно, внутрішні учні мали бути не старшими за тридцять років. Після тридцяти вони вже не вважалися учнями й отримували відповідні посади. Як саме їх розподіляти, старійшини також мали розробити окремо.

Внутрішні учні теж мали рейтинг.

Так само встановили перші десять місць. Окрім винагороди ресурсами, десятеро внутрішніх учнів, які займали ці місця, отримували звання істинних учнів.

Той, хто отримував звання істинного учня, але ще не мав вчителя, міг сам обрати вчителя. Крім того, його забезпечення ресурсами відрізнялося від забезпечення інших внутрішніх учнів.

Окрім істинних учнів, встановили ще три особливі звання — Святий Син і Свята Діва.

Щоб здобути звання Святого Сина або Святої Діви, потрібно було не лише мати статус істинного учня, а й користуватися надзвичайно високою популярністю серед учнів. Нарешті, потрібно було отримати згоду щонайменше п'ятьох старійшин.

Ядром Священної Землі Центральних Рівнин, окрім Святого Сина та Святої Діви, були десятеро істинних учнів.

Звичайно, інших внутрішніх учнів також виховували як важливу силу.

Окрім того, для всіх учнів — звичайних, істинних, Святого Сина та Святої Діви — існувало вікове обмеження: тридцять років.

Щойно учневі виповнювалося тридцять, незалежно від того, був він істинним учнем, Святим Сином чи Святою Дівою, він залишав лави учнів і переходив на іншу посаду у Священній Землі Центральних Рівнин.

Розподіл учнів за рівнями здібностей

Зовнішні учні: здебільшого загартовують силу, зміцнюють тіло та кров і закладають міцний фундамент. Коли фізичні якості практиків досягають достатнього рівня і в тілі формується внутрішня сила, сила прийомів та бойових мистецтв відповідає етапу Бойового Майстра.

Внутрішні учні: практики рівня Бойового Духа перетворюють внутрішню силу бойового шляху на справжню енергію, здатну завдавати ударів на відстані та вбивати ворогів, не наближаючись до них. Їхня сила виходить на зовсім інший рівень. Вони можуть прориватися крізь тисячі вояків, наче там нікого немає, здійматися в небо, немов божества, і легко вбивати ворогів.

Після досягнення рівня Бойового Імператора особиста бойова сила зростає до жахливого рівня. Звичайних практиків та лютих звірів вони сприймають не більше ніж мурах — достатньо лише помаху пальця, щоб знищити їх.

Далі обговорили правила щодо Пагоди Святого Письма (бібліотека).

Зовнішнім учням дозволялося лише один раз увійти на перший поверх і вибрати одну книгу з технікою бойового мистецтва. Оскільки на першому поверсі зберігалася величезна кількість книг, переважно низькорівневих бойових мистецтв, а також невелика кількість мистецтв середнього рівня, він найбільше підходив зовнішнім учням.

На другому поверсі зберігалися найцінніші техніки родини. Переважна більшість була високорівневою, а деякі навіть належали до найвищого рівня. Саме тому Чен Сяосяо свого часу визначила, що цей поверх підходить внутрішнім учням. Їм дозволялося одного разу зайти туди й вибрати дві книги з техніками.

На третьому поверсі Святий Син або Свята Діва могли вибрати одну книгу з технікою. Інші учні могли отримати доступ до високорівневих книг лише після накопичення достатньої кількості винагород за свої заслуги.

Лише обговорення питань, пов'язаних з учнями, тривало цілий день. Нарешті всі правила були затверджені.

Чен Сяосяо лише кілька разів висловила свої міркування й не надто втручалася. Зрештою всі розійшлися по своїх дворах відпочивати.

…

Наступного дня було оголошено правила для учнів, що одразу викликало величезне пожвавлення серед численних нових учнів. Усі були надзвичайно схвильовані й хотіли якнайшвидше стати внутрішніми учнями.

***

Після того як Чен Сяосяо привітала бабусю, вона залишилася поговорити з нею.

"Сяосяо, ти коли-небудь думала, що, крім ресурсів, які ти даєш учням, є ще одна дуже важлива річ, про яку ти не подумала?"

Старша пані Чен, усміхаючись, дивилася на неї.

Чен Сяосяо на мить завмерла й із цікавістю запитала:

"Бабусю, про що саме?"

"Про випробування. Про загартування в умовах життя і смерті. Ти повинна все це добре організувати. Без такого досвіду розвиток учнів буде обмеженим." — спокійно відповіла старша пані Чен.

"Бабусю, ви маєте на увазі, що тут надто мало небезпечних місць, де вони могли б гартуватися?"

Чен Сяосяо завдяки своїй кмітливості швидко зрозуміла причину.

Зрештою, в окрузі Цін'ань справді було небагато небезпечних місць. Якщо вона хотіла, щоб учні швидше проривалися на вищі рівні, це справді було нелегко.

Найважливіше полягало в тому, що одного лише забезпечення ресурсами було недостатньо для прориву. Загартування також мало величезне значення.

Сама вона часто билася з духовними звірами або зі старим Іном. Хоча це не були битви не на життя, а на смерть, вони й не були удаваними поєдинками. Це були справжні сутички, у яких вона накопичувала бойовий досвід.

Старша пані Чен кивнула:

"Сяосяо, ти маєш рацію. Тут немає ні лютих звірів, ні високоякісних лікарських трав, ні родовищ духовного каміння. Можна сказати, саме через відсутність усього цього ти не можеш належно організувати випробування для учнів."

"Бабусю, ви маєте рацію. У нас справді нічого цього немає." — кивнула Чен Сяосяо, але раптом згадала про здібності маленької Юйтен. На її обличчі розквітла яскрава усмішка.

"Бабусю, не поспішайте. Навіть якщо в нас цього немає, ми можемо створити все самі. З цими речами не так уже й важко впоратися!"

"Якщо зможеш добре все організувати — це буде чудово. В повіті Цін'ань має бути чимало лісів. Сяосяо, коли матимеш час, розділи певні території, поселимо там лютих звірів, і тоді учням буде де проходити випробування."

"Гаразд, бабусю. Найближчими днями я підготуюся й займуся цим."

Чен Сяосяо розуміла, що це питання також дуже важливе.

***

Увечері Чен Сяосяо увійшла до простору.

Маленька Юйтен сиділа на кришталевому фруктовому дереві безтурботно бовтаючи ногами, і тихо запитала:

"Юна господарко, де ти збираєшся облаштувати місце для випробувань?"

Чен Сяосяо сперлася на дерево й замість відповіді запитала:

"А ти як думаєш?"

"Юна господарко, якщо йдеться про звичайні випробування, можна використати гірський хребет позаду нас. Щодо лютих звірів — можемо зловити кількох в інших місцях і привезти сюди. Насправді в задніх горах теж є чимало лютих звірів, але їх небагато, та й рівень у них звичайний. Для випробувань тих учнів цього буде недостатньо."

"Нічого страшного. Ти можеш розмножити туди кількох духовних звірів для їхніх випробувань, а потім ще спіймаємо лютих звірів."

Чен Сяосяо зовсім не переймалася цим. Обмірковуючи все це, вона сказала:

"Усі кращі лікарські трави в задніх горах ми майже зібрали. Маленька Юйтен, чи можеш ти посадити в задніх горах більше хороших лікарських трав? Можна й духовні трави."

"Юна господарко, це не проблема, ми можемо дістати їх. Однак якщо хочемо, щоб ці духовні трави добре росли, потрібно регулярно проливати на них духовний дощ. Інакше невдовзі після посадки вони загинуть. Адже тут надто мало духовної енергії, тож місце непридатне для вирощування духовних трав."

"Ти маєш рацію. Ми посадили духовні трави за бамбуковим гаєм, і якби не поливали їх духовним дощем, боюся, вони теж не змогли б нормально рости."

"Юна господарко, ми можемо змінити задню гору, але якщо ми використовуватимемо для випробувань лише цю ділянку, боюся, її буде недостатньо. Нам потрібно знайти ще кілька місць."

"Не хвилюйся. Спочатку приведемо до ладу задню гору, а потім обійдемо весь округ Цін'ань і знайдемо відповідні місця. Там теж створимо ліс, де учні зможуть проходити випробування."

"Гаразд, юна господарко. Насправді ми можемо просто кинути їх сюди. Наш ліс у просторі — найкраще місце. Тут є все, що тільки забажаєш!"

"Це місце..."

Очі Чен Сяосяо засяяли. Її погляд мимоволі звернувся до далекого лісу, звідки в небо здіймалася моторошна аура.

"Це теж можливо. Надалі можемо дозволити істинним учням, Святому Сину та Святій Діві приходити сюди на випробування. Ці люди приречені стати елітою нашої Священної Землі Центральних Рівнин. Для них буде корисно проходити випробування тут."

"Саме так. Після того як вони прийдуть сюди, одразу укладемо з ними контракт. Тоді надалі ніхто не зможе переманити їх. Вони будуть віддані лише нашій Священній Землі Центральних Рівнин."

"Усе це робитимемо поступово. Я так багато працювала останні кілька днів, що навіть не займалася самовдосконаленням. Спочатку добре потренуюся й подивлюся, коли зможу досягнути піку рівня Бойового Імператора."

Говорячи це, Чен Сяосяо схрестила ноги й сіла під кришталевим фруктовим деревом.

Якби учні зовні почули її слова, вони неодмінно блювали б кров'ю від обурення.

Їй було лише сімнадцять років, а вона вже готувалася до прориву на пік рівня Бойового Імператора. Неможливо було навіть уявити таке.

Маленька Юйтен скривила губки й сказала:

"Юна господарко, ти вже майже прорвалася до середньої стадії Бойового Імператора. Якщо говорити про швидкість, це вже дуже швидко!"

"Не хвилюйся. Я не намагатимусь досягнути всього надто швидко. На наступних кількох етапах я сповільнюся. Хай там як, фундамент важливіший за все, і я це добре розумію."

Сказавши це, Чен Сяосяо заплющила очі й мовчки почала циркуляцію внутрішньої техніки, і духовна енергія простору миттєво закрутилася вихором навколо неї.

Маленька Юйтен уже давно звикла до цього явища. Вона простягнула руку, зірвала плід і почала його гризти. Потім спалахнула й зникла з дерева, невідомо куди побігши гратися.

***

Наступного дня, коли Чен Сяосяо вийшла з простору, вона виявила, що надворі дуже гамірно, і вийшла подивитися.

Кілька сотень учнів зібралися на площі, і старий Ін, як перший старійшина, саме виголошував промову, коли зненацька позаду з'явилася знайома аура. Чен Сяосяо озирнулася.

"Бабусю!"

"Чому стоїш тут? Можеш підійти ближче й подивитися", — усміхнено сказала старша пані Чен.

"Не треба!" — легенько похитала головою Чен Сяосяо. — "Якщо я вийду, вони неодмінно витріщатимуться на мене, наче на мавпу."

"Яку ще мавпу? Навіть якби й мавпа, то гарненька мавпа", — усміхнено піддражнила її старша пані Чен.

"Бабусю, як ви можете так говорити про свою онуку? Якщо я гарненька мавпа, тоді хіба бабуся не ще гарніша мавпа?"

"Мала бешкетнице, ти вже зовсім смілива стала — навіть бабусю смієш дражнити!"

Бабуся з онукою весело розмовляли, аж раптом почули, як старий Ін наказав усім учням вирушати до водоспаду.

"О, бабусю, старий Ін хоче влаштувати для цих учнів випробування?" — трохи здивовано запитала Чен Сяосяо.

Старша пані Чен дивилася на величезну колону учнів, а в її очах мерехтів проникливий блиск.

"Це не зовсім випробування. Найбільше це схоже на перевірку чеснот і характеру цих учнів, а також на оцінювання їхніх здібностей. Якщо серед них виявляться особливо видатні учні, боюся, старійшини родини захочуть узяти когось із них у свої учні."

"Вони ж майже всі лише на рівні Бойових Воїнів, а Бойових Майстрів там майже немає. Не знаю, чи припадуть ці учні їм до душі."

"Чого ти хвилюєшся? Старійшини мають достатньо проникливості. Якщо хтось їм сподобається, вони природно візьмуть його до себе."

"Цікаво. Бабусю, ходімо, приєднаємося до натовпу й подивимося, чи справді серед них є хороші паростки!"

"Добре!"