Розділ 243 — V064: Походження бабусі. Навала чуми.

Не лише Тянь Цзяна схопили — Тянь Фена, який саме збирався підсипати отруту у бочку з водою, теж на місці злочину спіймав старий Ін.

Обох братів схопили одночасно, але реакція кожного була зовсім різною. На обличчі Тянь Цзяна застигла лють, наче саме з ним скоїли щось непростиме. А Тянь Фен був сповнений страху, його погляд метався в різні боки, і він не наважувався дивитися на присутніх.

Дізнавшись про це й поспішивши сюди, Ло Юйцін ніяк не могла повірити власним очам. Вона витріщилася на братів Тянь, потім перевела погляд на отруту в їхніх руках. Її обличчя потьмяніло, погляд згас, а губи ворухнулися, та вона, здавалося, не могла вимовити жодного слова.

Окрім гніву, в очах Чен Біюаня було важко приховати вбивчий намір. Якби таке вчинив хтось чужий, йому, можливо, було б легше це прийняти. Але ці двоє все-таки мали з ними родинний зв'язок і наважилися зробити подібне. Уся його лють перетворилася на густу вбивчу ауру.

"Володарю міста, Сяосяо, що нам із ними робити?" — порушив тишу в кабінеті Чжоу Цзіньцзян.

Погляд Чен Сяосяо, сповнений огиди, ковзнув по братах Тянь, а потім зупинився на батькові. Вона чекала, яке рішення він ухвалить.

Ло Юйцін тихенько смикнула чоловіка за край одягу. В її очах промайнув смуток, і вона мовчки подивилася на нього.

Чен Біюань важко видихнув і скоса поглянув на дружину. Він розумів її почуття, але цю справу неодмінно потрібно було вирішити. У його голові вже складалися думки про те, як саме з ними вчинити.

"Патріарху, пані, дозвольте сказати дещо неприємне. Ці двоє — справжнє лихо. Якщо їх залишити, вони й надалі завдаватимуть нам клопоту. Погляньте лише на очі цього хлопця — він наче скажений пес", — заговорив старий Ін.

Він не перебільшував. Зараз Тянь Цзян і справді був схожий на скаженого пса. Його очі палали ненавистю, наче саме родина Чен убила всіх його предків до вісімнадцятого коліна. Якби його меридіани не були заблоковані, він, мабуть, уже надривав би горло прокльонами.

Ніхто не міг зрозуміти, чому він так люто ненавидить родину Чен.

"Сяосяо, а ти як думаєш?" — злегка повернув голову до доньки, Чен Біюань передаючи рішення їй.

"Батьку, віддай їх старому Іну погратися".

Вона не мала до них жодної прихильності, особливо після того, що вони зробили. Якби їм справді вдалося здійснити задумане, навіть якщо люди родини Чен змогли б уникнути отруєння, гості та слуги маєтку, найімовірніше, не врятувалися б від цієї біди. За таке їх і на шматки розірвати було б не шкода.

"Так, старша панночко!" — старий Ін узяв по одному братові в кожну руку й зібрався йти.

"Старійшино Ін..."

Ло Юйцін вигукнула йому вслід. Він зупинився, обернувся й запитав:

"Пані, ви щось хотіли?"

"Залиш... залиште їм життя".

Після короткого вагання Ло Юйцін усе ж висловила своє прохання.

"О..."

Старий Ін побачив, що Чен Сяосяо не заперечує, і кивнув.

"Гаразд!"

"Чоловіче, Сяосяо, я..." — на обличчі Ло Юйцін з'явилося безсилля. — "Я не хочу, щоб вони померли від рук наших людей..."

"Я розумію тебе. Не думай про це забагато", — Чен Біюань легенько поплескав її по плечу, заспокоюючи.

Чен Сяосяо нічого не сказала. Вона розуміла, у якому скрутному становищі опинилася мати. Якщо двоє старих із роду Ло дізнаються про це, хто знає, що вони подумають?

Зрозуміти матір вона могла, але відпускати тигра назад у гори Чен Сяосяо не збиралася. Особливо таких підступних людей. Залишити їх означало поставити біля себе бомбу сповільненої дії, яка будь-якої миті могла забрати чиєсь життя.

Невдовзі після того, як вона повернулася до свого павільйону, з'явився старий Ін. Склавши руки перед собою, він доповів:

"Старша панночко, їхнє самовдосконалення знищене, меридіани на руках і ногах перебиті, а даньтянь також зруйнований. Якщо вони не погодяться спокійно жити як звичайні люди, то довго не проживуть!"

"Гаразд".

Чен Сяосяо кивнула й недбало дала старому Іну дві пляшки нефритового бджолиного меду, після чого відправила його геть.

Старий Ін, наче отримавши безцінний скарб, радісно попрощався.

***

Двох братів, покинутих у глухих горах, фактично залишили напризволяще.

Тепер їхнє самовдосконалення було знищене, а через перебиті меридіани на руках і ногах вони навіть не могли підвестися. В їхніх очах залишився лише відчай.

У цих глибоких горах вони й раніше не могли поворухнутися, а навіть якби змогли поповзом дістатися кудись, без сили самовдосконалення вони легко могли стати поживою для лютих звірів.

Невідомо, скільки часу минуло. Брати вже майже втратили надію, коли здалеку промайнули дві постаті, що прямували просто до них.

"О, тут двоє людей!"

"Старійшино Ма, не втручайтеся в чужі справи. Це місце недалеко від повіту Цін'ань, нам краще якнайшвидше піти!"

"Не поспішай. Ці двоє хлопців цікаві. Вони вже стали цілковитими каліками. Можливо, ми зможемо з ними трохи погратися!"

"Погратися? Старійшино Ма, у нас немає на це часу!"

"Нам усе одно треба звідси піти, чого ти боїшся? Колись я отримав спосіб виготовлення маріонеток. Ці двоє якраз можуть стати чудовим матеріалом для моїх маріонеток."

"З двома впораєшся? Наші рани ще не загоїлися. Не варто тягнути за собою зайвий клопіт!"

"Досить балачок. Допоможи мені забрати одного."

"Ти... Гаразд!"

Після завершення розмови люди, які лежали на землі, також зникли.

***

Пробувши в повіті Цін'ань два дні, Чен Сяосяо разом із двома молодшими братами повернулася до Священної Землі Центральних Рівнин. Батьки та молодша сестра залишилися в резиденції графа, оскільки їм ще потрібно було деякий час пробути в місті.

Оскільки Чжоу Цзіньцзян залишився в резиденції й не повернувся, старий Ін, як старійшина, відповідальний за дотримання порядку, знову став головним управителем Священної Землі Центральних Рівнин. Чен Сяосяо передала йому чимало справ.

А те, що він не міг вирішити сам, доручали її бабусі, адже Чен Сяосяо не дуже добре розумілася на таких справах і не хотіла ними займатися.

"Сяосяо..."

Побачивши чоловіка, що наближався, Чен Сяосяо помітила його серйозний вираз обличчя й запитала:

"Що сталося?"

"Сяосяо, мені потрібно повернутися до Храму Небесних Таємниць!"

Мо Сюаньцзунь сів поруч із нею й усміхнувся:

"Сяосяо, нічого серйозного. Учитель надіслав звістку й сказав, що мені потрібно повернутися та владнати деякі справи. Не хвилюйся, я скоро повернуся".

"О..."

Лише в цю мить Чен Сяосяо усвідомила, що Мо Сюаньцзунь пробув тут майже рік. За весь цей час він жодного разу не залишав їх, допомагаючи родині заснувати Священну Землю Центральних Рівнин.

"Коли повернешся?"

У глибині душі їй чомусь не хотілося, щоб він ішов, але на її обличчі не було жодних змін.

"Дуже скоро!"

В очах Мо Сюаньцзуня промайнуло вибачення. Хоч він і не знав, скільки часу потребуватимуть справи, які йому доручили, але був упевнений, що скоро повернеться.

Він узяв її за руку й тихо сказав:

"Сяосяо, незабаром знову буде аукціон, тож тобі доведеться займатися багатьма справами. Не забувай відпочивати".

"Не хвилюйся, я пам'ятатиму!"

"Тоді я піду".

"Гаразд".

Чен Сяосяо довго дивилася йому вслід, коли він відлетів на журавлі. Вона стояла нерухомо, не в змозі отямитися, відчуваючи незрозумілу порожнечу.

"Сяосяо, не хочеш, щоб він ішов?" — раптом позаду пролунав голос.

Чен Сяосяо обернулася.

"Бабусю, ви прийшли..."

"М-м, поглянь на себе. Він же не назавжди пішов. Чого ж ти така засмучена?" — з усмішкою сказала старша пані Чен.

"Хі-хі, старша пані, юна господиня не хоче, щоб зять ішов", — вискочила назовні й підхопила розмову маленька Юйтен.

"Це цілком природно".

Фан Шуюнь глянула на маленьку Юйтен, узяла онуку за руку й повела її до маленької вітальні.

"Сяосяо, хоч би хто з ким був, неможливо бути разом щодня й ніколи не розлучатися. Сюаньцзунь лише повернувся владнати деякі справи, тож тобі нема чого хвилюватися."

"Бабусю, я не хвилююся за нього. З його силою йому нічого не загрожує. Не хвилюйтеся, зі мною все гаразд!" — похитала головою Чен СЯосяо, налила бабусі повну чашку духовного чаю й подала їй.

"Добре, якщо все гаразд!"

Фан Шуюнь тихо зітхнула.

"Молодь… Коли почуття між вами ще сильні, цілком природно не хотіти розлучатися. Головне, щоб ти вміла вчасно опанувати свої емоції."

"Бабусю, не хвилюйтеся. Це дрібниця!" — усміхнулася Чен Сяосяо.

"Бабусю, Матріарх ордену Юйні здійснила прорив, а старший Цзі також попросив дозволу увійти до простору. Бабусю, може, ви теж повернетеся до простору й трохи позаймаєтеся самовдосконаленням?"

"Самовдосконалення?"

Здавалося, вона вже не пам'ятала, коли востаннє вживала це слово щодо себе. Фан Шуюнь на мить завмерла, а потім тихо похитала головою.

"Не потрібно. Я вже не можу займатися самовдосконаленням!"

"Не можете займатися самовдосконаленням?"

На обличчі Чен Сяосяо з'явилося здивування.

"Бабусю, чому? Що сталося?"

"Ця справа..."

В очах Фан Шуюнь промайнув внутрішній спротив. Вона довго вагалася, а потім на її обличчі з'явився складний вираз.

"Це сталося кілька десятиліть тому. Я вже майже все забула."

"Бабусю, ви точно мали силу самовдосконалення, правда?"

"Так! Колись мала!"

"Старша пані, а тепер?" — підхопила розмову маленька Юйтен й допитливо запитала:

"Старша пані, я теж не можу побачити вашу силу. Лише відчуваю, що ваша аура якась дивна. Я справді не розумію, що відбувається!"

"Ти справді цього не знаєш, бо ще не торкалася того рівня."

Фан Шуюнь виглядала задумливо, наче згадувала далеке минуле.

"Якщо говорити про мою колишню силу самовдосконалення, то вона була приблизно на рівні Бойового Володаря¹¹. Тільки..."

"Бабусю, тільки що?" — запитала Чен Сяосяо.

"Але тепер я фактично не маю сили самовдосконалення. Талісман Прокляття Бога неможливо зняти, тому я втратила всю свою силу."

Вираз обличчя Фан Шуюнь став ще гіркішим і безпораднішим.

"Талісман Прокляття Бога?"

Почувши ще один незнайомий термін, Чен Сяосяо здивовано запитала:

"Бабусю, що це таке? Що таке Талісман Прокляття Бога? Як він міг запечатати вашу силу самовдосконалення?"

"Дурненька, Талісман Прокляття Бога ніколи не з'являвся на цьому материку, тож ти, звісно, нічого про нього не знаєш. Талісман Прокляття Бога можна вважати своєрідним магічним скарбом. Як кажуть: Майстер талісманів бере до рук пензель, змішує чорнило, проводить лінії, збирає духовну силу в талісманну схему — і вона може як захистити, так і завдати шкоди."

"Бабусю, тоді розкажіть мені докладніше. Хто такі Майстри талісманів?"

"Старша пані, мені здається, у мене ніби є подібна спадщина, тільки я поки що не можу її відкрити. Старша пані, спочатку розкажіть мені про це."

Людина й дух з цікавістю дивилися на неї, і Фан Шуюнь нічого не залишалося, крім як пояснити їм, хто такі Майстри талісманів.

"Майстер талісманів — це дуже особливий фах. Він схожий на твоє становище Приборкувача звірів, Сяосяо. Такий шлях вимагає не лише певної особистої сили як основи, а й надзвичайно високих вимог до духовної сили. Тому Майстри талісманів вважаються рідкісними."

"Майстер талісманів може зібрати духовну силу Неба й Землі в особливі талісманні схеми. Їх можна намалювати на спеціальному папері, а можна вирізьбити просто на предметі. Через різну будову кожна така печать має власні властивості."

"Наприклад, якщо на звичайному мечі вирізьбити талісманну схему, його міцність і гострота одразу зростуть на цілий рівень. Так само під час бою можна активувати талісман, намальований на папері, і спрямувати його проти ворога. Це все одно, що отримати ще одного помічника."

"Якщо говорити по суті, Майстер талісманів просто використовує духовну силу в інший спосіб. Єдина відмінність полягає в тому, що цей спосіб потребує ментальної сили як рушія."

"Сильні Майстри талісманів можуть навіть використовувати ментальну силу як зброю. Вони здатні керувати предметами за допомогою ментальної сили й непомітно завдавати ворогові ударів. Можуть навіть надавати ментальній силі матеріальної форми та згущувати її в гостру зброю для атаки. Але для цього потрібно опанувати відповідні таємні техніки духу."

Слухаючи бабусю, Чен Сяосяо відчувала, наче перед нею відчиняється зовсім інший світ. Вона побачила невідомий раніше обрій і ще більше зацікавилася тим, звідки насправді походила її бабуся.

Маленька Юйтен також зацікавилася Майстрами талісманів.

"Старша пані, а як стати Майстром талісманів?"

"Щоб стати Майстром талісманів, насамперед потрібно виплавити власну життєву печатку талісмана — це найважливіший і неминучий крок на цьому шляху. Лише коли ментальна сила людини справді згущується у власну життєву печатку талісмана, її можна по-справжньому назвати Майстром талісманів."

"Щойно життєва печатка талісмана успішно згущується, здатність людини керувати ментальною силою значно зростає. Одночасно це дає змогу загартовувати її, роблячи дедалі щільнішою. Тобто ментальна сила є ключем до того, щоб стати Майстром талісманів."

"Життєві печатки талісмана в усіх Майстрів талісманів різні. У кожного вона має власну форму. Звісно, відрізняється й сила її здібностей. Тому, якщо на цьому шляху є вчитель, який навчає особисто, це неодмінно допомагає оминути чимало зайвих труднощів."

"Бабусю, ви Майстер талісманів?" — не втрималася від запитання Чен Сяосяо почувши, наскільки докладно бабуся все це знала.

"Я? Де мені мати такий талант, щоб стати Майстром талісманів? Якби я була Майстром талісманів, хіба дозволила б комусь запечатати мою силу Талісманом Прокляття Бога?" — гірко усміхнулася Фан Шуюнь.

Чен Сяосяо одразу змінила тему:

"Бабусю, у Майстрів талісманів теж є рівні?"

"Звичайно. Так само як у приборкувачів звірів. Майстри талісманів різних рівнів створюють талісманні схеми дуже різної сили. Наскільки я знаю, рівні Майстрів талісманів поділяються на: Майстер Звичайних Талісманів, Майстер Духовних Талісманів, Майстер Небесних Талісманів, Майстер Святих Талісманів, Майстер Імператорських Талісманів, Володар Талісманів і Майстер Божественних Талісманів. Найсильніший — Майстер Божественних Талісманів. Таких не з'являлося вже кілька мільйонів років."

"Старша пані, у Майстрів талісманів аж стільки рівнів?" — широко розплющила очі маленька Юйтен.

"Звичайно!" — Фан Шуюнь серйозно продовжила:

"Талісманні схеми, створені Майстром Звичайних Талісманів, мають відносно невелику силу. Зазвичай, щоб ними керувати, потрібна сила самовдосконалення не нижче рівня Бойового Імператора. Талісманні схеми Майстра Духовних Талісманів удвічі сильніші за схеми Майстра Звичайних Талісманів, тому недооцінювати їх не можна."

"Талісманні схеми, створені Майстром Небесних Талісманів, можна сказати, вже мають власну свідомість. Є навіть вислів: малюнок стає реальністю. Птах, намальований пензлем Майстром Небесних Талісманів, може вилетіти з малюнка — живий і справжній, майже невідмінний від справжнього. Тому Майстрів Небесних Талісманів усі великі сили шанують як почесних гостей."

"Що ж до Майстрів Святих Талісманів, то їхні талісманні схеми можуть за одну лише думку перетворюватися на різноманітні мечі, шаблі, духовних звірів і священних звірів, які вступають у бій із ворогом. Їхні способи атаки непередбачувані, тому таких Майстрів талісманів надзвичайно важко зустріти."

"Щодо Майстрів Імператорських Талісманів, кажуть, що вони мають силу перевертати гори й моря та здібність викликати вітер і дощ. Вони можуть у будь-яку мить керувати силою Неба й Землі та використовувати її для власних потреб. Існує лише один або два Майстра Імператорських Талісманів."

"Що ж до Володарів Талісманів і Майстрів Божественних Талісманів, ніхто їх не бачив. Ніхто навіть не знає, чи існують вони насправді."

Сказавши це, Фан Шуюнь подивилася на онуку.

"Сяосяо, твоя духовна сила дуже непогана. Просто тут немає спадщини Майстрів талісманів. Якби була, ти теж могла б навчитися цьому мистецтву. Це дало б тобі ще один спосіб урятувати своє життя."

"Бабусю, ви раніше не жили на цьому материку? Ви були в іншому, вищому просторі?" — поставила Чен Сяосяо питання, яке вона давно хотіла знати.

Фан Шуюнь на мить завмерла під допитливим поглядом онуки, а потім кивнула.

"Раз уже питаєш, то й приховувати немає сенсу. Я справді не звідси. Місце, де я жила раніше, називається Континетн Цанхай (Безкрайнє синє море або Глибокий лазуровий океан.) Він більш ніж у десять разів більший за цей і поділений на кілька великих областей. Кожна з них більша за цей материк. На Континенті Цанхай безліч орденів, незлічена кількість видатних людей і талановитої молоді. Його взагалі не можна порівнювати з цим маленьким світом."

"Бабусю, а ви... ким були раніше?"

Чен Сяосяо мимоволі сповнилася тугою за Континентом Цанхай.

"Рід Фан. Положення роду Фан приблизно таке саме, як колишнє становище вашого клану Чен в Імперській столиці. З могутніми орденами нам не зрівнятися, але серед невеликих орденів звичайна людина не наважилася б нас зачепити."

"Коли мені було вісімнадцять, я вирушила загартовуватися в Демонічні землі. Там випадково потрапила під дію чужого Талісмана Прокляття Бога, а потім мене викинуло в хаос викривленого простору й часу... Так я й опинилася тут."

Походження бабусі нарешті стало зрозумілим. Воно майже не відрізнялося від того, що Чен Сяосяо припускала раніше.

"Бабусю, ви ще можете повернутися на Континент Цанхай?"

"Важко сказати..."

Фан Шуюнь тихо зітхнула, і в глибині її очей було важко приховати тугу.

"Можливо, одного дня я повернуся. А можливо, вже ніколи не зможу. Усе залежить від долі. Я лише сподіваюся, що за життя ще зможу повернутися додому та відвідати його."

"Бабусю, я вірю, що ви обов'язково зможете повернутися!"

"Хе-хе, так. Ніхто не знає, що принесе майбутнє. Можливо, я справді ще зможу повернутися!"

Бабуся з онукою розмовляли весь день.

Чен Сяосяо дізналася майже все, що хотіла знати про бабусю, і непомітно для себе сповнилася тугою за описаним нею Континентом Цанхай.

***

"Старша панночко!"

Щойно Чен Сяосяо вийшла з простору, старий Ін поспішив до неї.

Вона здивовано подивилася на нього.

"Чого тобі? Щось сталося?"

"Старша панночко, сталася велика біда!"

Зазвичай легковажний старий Ін цього разу мав надзвичайно серйозний вигляд.

Зрозумівши, що справа серйозна, Чен Сяосяо насупилася.

"Що сталося?"

"Старійшина Гу щойно повернувся з міста. Патріарх отримав звістку: у гірському селі поблизу кордону між Цін'анем і Хуан'яном раптово спалахнула чума. Уже померло чимало людей!"

"Чума? Яка ще чума? Як узагалі могла спалахнути чума?" — здивовано запитала Чен Сяосяо.

Зараз не було ані стихійного лиха, ані війни, тож зазвичай не мало бути жодних причин для спалаху чуми. І все ж раптом виникла така зараза.

"Поки що ми не знаємо. Кажуть, ця чума з'явилася дуже дивно. Господар хоче, щоб старша панночка спробувала щось придумати й допомогла вилікувати людей, заражених чумною отрутою. Інакше, якщо зараза пошириться, це неодмінно стане жахливою катастрофою."

____

Рівні Бойових Мистецтв:

Низький:

1. Бойовий Учень

2. Бойовий Воїн

3. Бойовий Майстер

4. Бойовий Дух

5. Бойовий Король

6. Бойовий Імператор

7. Бойовий Монарх

Середній :

8. Бойовий Безсмертний

9. Бойовий Мудрець(Святий)

10. Бойова Душа(Дух)

11. Бойовий Володар

12. Бойовий Бог

Високий:

13. Божественний Предок

14. Божественний Преподобний (~Володар)

15. Божественний Повелитель(Поважний)

16. Божественний Імператор

17. Божественний Дао

18. Предок Дао

Найвищій:

19. Небесний Безсмертний

20. Небесний Бог

21. Небесний Імператор

22. Небесний Владика

23. Володар Дао

24. Імператор-Володар

25. Верховний Владика

26. Володар Сущого